Постанова

від 22.08.2023 по справі 917/240/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/240/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача Сидоренко С.О., адвокат, ордер серія ВВ №1033070 від 08.08.2023

від відповідача Юшко М.М., адвокат, ордер серія ВІ №1108203 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дата Ам, (вх. № 1288 П/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп, (вх. № 1344 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 (повний текст підписано 02.06.2023 у місті Полтава) у справі № 917/240/23 суддя Мацко О.С.

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДАТА АМ, м. Гадяч, Полтавська область,

про стягнення 556 993,58 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Дата Ам про стягнення з позивача заборгованості за загальну суму 556 993,58 грн, з яких 267 301,13 грн пені, 33 317,04 грн 3% річних, 256 375,41 грн інфляційних втрат.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 07.12.2020 №07-12-2020/18-1.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Дата Ам про стягнення 556 993,58 грн, справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дата Ам на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп 79 687,37 грн пені, 33 029,96 грн річних, 256 375,41 грн інфляційних, 8 325,45 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено (т.2, а.с.114-120).

Судове рішення мотивоване тим, що у період січень 2021 по квітень 2022 на виконання умов договору, постачальником на адресу ТОВ «Дата Ам» були здійсненні поставки товару, які були прийнятті покупцем, натомість оплата за поставлений товар була здійснена з порушенням строку, встановленого п. 3.3 договору.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем проігноровано, що останні дні виконання зобов`язання відповідачем, припадали на вихідні чи неробочі дні, тому дані помилки не вплинули на правильність нарахування інфляційних, проте призвели до неправильного розрахунку пені та річних: за розрахунками суду сума обґрунтованої пені 265 624,58 грн, річних 33 029,96 грн.

Також господарський суду дійшов висновку про обґрунтованість клопотання відповідача та зменшення заявленої до стягнення позивачем суми пені на 70 %.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Дата Ам звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 про стягнення 79687,34 грн пені, 33029,96 грн річних, 256375,41 грн інфляції та 8325,45 грн судового збору скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові з перерозподілом судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник стверджує, що судом не взято до уваги і визнано неналежними доказами, надані відповідачем скріншоти електронного листування між сторонами, в яких надано постачальником відстрочку платежу.

Господарським судом вказано, що посилання відповідача на те, що ним електронною поштою отримувались рахунки, де було зазначено про відстрочку їх оплати, судом оцінюється критично, оскільки це прямо суперечить п. 10.2 договору, всі зміни та доповнення до нього повинні бути оформлені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін, якщо інше не передбачено цим договором чи чинним законодавством України.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не застосував ст. 96 ГПК України, (не врахував висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 13.10.2021 року у справі №923/1379/20).

Також на думку скаржника, суд не врахував, що підтвердженням факту надання позивачем відстрочки платежу за договором є, зокрема, листування офіційною електронною поштою щодо надсилання позивачем відповідачу акту та рахунків та відстрочок платежів. Зазначені докази відповідачем надано до суду у формі роздруківок (паперові копії електронних доказів).

Щодо оскаржуваного рішення про стягнення інфляційних витрат скаржник зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі не досліджено умови договору в частині оплати товару та порядку розрахунків за договором, оскільки сторони дійшли згоди здійснювати оплату за товар у неазональній валюті України гривні, але еквівалент грошового зобов`язання покупця визначається у валюті США доларах для корегування суми оплати на відповідну дату згідно положень цього договору (п. 3.4 договору).

Стосовно інфляційних витрат, суд не зазначив про неправомірність їх нарахування з огляду на те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає, у зв`язку з чим, у разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземні валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні витрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Також не погодившись з прийнятим судовим рішення, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений процесуальний строк подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 у зв`язку з отриманням повного тексту рішення суду 12.06.2023 засобами поштового зв`язку. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 частково: в частині відмови задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі і ухвалити нове рішення у відповідній частині та задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розгляді справи суд першої інстанції повинен був сформувати висновок щодо наявності/відсутності вини у відповідача щодо неналежного виконання договірних зобов`язань з оплати товару на підставі виконання позивачем повної поставки товару .

Господарський суд Полтавської області при застосуванні ст. 614 ЦК України у рішенні не сформував висновок про доведеність відповідачем відсутності своєї вини у неналежному виконанні зобов`язань з оплати товару.

Апелянт зазначає, що суд не бере до уваги, що пеня нарахована позивачем на умовах укладеного договору поставки і позивач добросовісно виконав умови укладеного договору та поставив відповідачу товар.

Скаржник вважає, що суд безпідставно та незаконно зменшив розмір нарахованої пені на 70 %, чим порушив норми матеріального права.

Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп процесуальний строк на оскарження на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23. Встановлено відповідачу строк до 26.07.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його позивачу у справі. Призначено справу до розгляду на "22" серпня 2023 р. о 14:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 (після усунення недоліків апеляційної скарги) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Дата Ам на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі № 917/240/23. Встановлено позивачу строк до 08.08.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його відповідачу у справі. Об`єднано апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп (вх. №1344 П/3) та апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Дата Ам (вх. №1288 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду. Призначено справу до розгляду на "22" серпня 2023 р. о 14:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

У строк встановлений судом, на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача, ТОВ «Дата Ам» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому останній просить суду апеляційну скаргу «Ен Джі Груп» на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 року у справі №917/240/23 в частині відмови задоволенні позовних вимог в повному обсязі залишити без розгляду, а рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 про стягнення 79687,37 грн пені, 33029,96 грн річних, 256375,41 грн інфляційних та 8325,45 грн судового збору скасувати, з прийняттям нового в цій частині рішення про відмову в позові з перерозподілом судових витрат.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.

До Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Апелянт (позивач) у судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі. Заперечував проти апеляційної скарги відповідача.

Апелянт (відповідач) у судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її у повному обсязі, проти апеляційної скарги позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційні скарги, відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами укладено Договір поставки №07-12-2020/18-1 від 07.12.2020 (т.1, а. с. 23-29), у якому сторони погодили наступне:

-постачальник (позивач) в порядку і на умовах, визначених договором, зобов`язується постачити покупцю (відповідачу) товар, а покупець прийняти і оплатити його згідно з умовами договору;

- асортимент, кількість, ціна та строк поставки встановлюються сторонами в специфікаціях (додаток №1 до договору);

- покупець здійснює розрахунки відповідно до умов цього договору (п.2.3);

- рахунок виставляється постачальником виключно за запитом Покупця в дату оплати;

- поставлений товар підлягає сплаті покупцем впродовж 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, при цьому у специфікації сторони мають право змінити порядок оплати товару (п.3.3);

- датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.3.10);

Датою передачі товару, в залежності від умов поставки, передбачених у п.4.3 цього договору, є дата підписання сторонами видаткової накладної про прийом-передачу товару (п.4.3.1 договору) або дата товарно-транспортної накладної, експрес-накладної, іншого документу, виданого перевізником (п.4.3.2 договору).

При цьому згідно п.4.3.1 договору, поставка товару постачальником покупцю може здійснюватися на умовах EXW (склад Постачальника: м. Буча, вул. Яблунівська 144) відповідно до ІНКОТЕРМС - 2010. Якщо інше не зазначено у специфікації, датою готовності до поставки та датою доставки Товару Постачальником вважається дата повідомлення Постачальником Покупця.

Датою поставки Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній, яка фіксує дату передачі Товару Покупцю. п. 4.3.2 на умовах FCA відповідно до ІНКОТЕРМС-2010.

При цьому датою доставки, поставки Товару вважається дата передачі Постачальником Товару на склад Перевізника, а обов`язки Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару Перевізнику.

Документом, який підтверджує дату та факт передачі Товару на склад Перевізника є Товарно-транспортна накладна, експрес накладна, інший документ, виданий Перевізником. Покупець зобов`язаний підписати документ Перевізника в момент отримання Товару.

Відповідальність сторін встановлена розділі 6 договору.

Договір набуває чинності з дати, зазначеної у преамбулі договору за умови його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2021 включно, а в частині виконання зобов`язань сторонами до повного їх виконання, з можливістю пролонгації на кожен наступний календарний рік за умови відсутності пропозицій про припинення договору за 30 днів до закінчення строку його дії (п.9.1).

Сторони погодили, що вони вправі оформляти документи за цим договором у паперовій формі та електронній формі, при цьому додатком 2 до договору є Правила здійснення обміну та підписання документів в електронній формі (т.1,а.с.30-31).

Як вказував позивач, на виконання умов договору поставки ним поставлено відповідачу певний товар.

Правовідносини між сторонами склалися таким чином, що позивач здійснював постачання товару шляхом його передачі на склад перевізника (ТОВ Нова Пошта, ТОВ Делівері, ТОВ СП Авек-Сонара, ТОВ Ютекс Україна - інформація щодо перевезення товару за кожною накладною а. с. 10, том 1), відтак, керуючись умовами договору, вважає датою передачі товару дату прийняття перевізником товару.

У зв`язку з тим, що отриманий товар було оплачено відповідачем з простроченням платежів, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 267 301,13 грн пені, 33 317,04 грн річних, 256 375,41 грн інфляційних (періоди нарахувань визначені окремо по кожному простроченому платежу, детальний розрахунок суми позову (т.1, а.с.11-13).

Позивач надав докази звернення до відповідача з претензією, яка залишена останнім без задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні, з огляду на наступне.

Укладений між сторонами Договір поставки №07-12-2020/18-1 від 07.12.2020 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Також згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, господарський суд вірно зазначив, що ним встановлені наступні умови оплати поставленого товару: 30 календарних днів з дня передачі товару, з можливістю зміни умов оплати у Специфікації.

Однак, специфікації сторонами не складалися, відтак, при визначенні належного строку оплати суд правомірно керувався саме положенням договору, при цьому відповідачем не надано доказів того, що дана умова була змінена сторонами.

Так, згідно п.10.2 договору, всі зміни та доповнення до нього повинні бути оформлені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін, якщо інше не передбачено цим договором. Вказане відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що до уваги не приймається посилання відповідача на те, що ним електронною поштою отримувалися рахунки, де було зазначено про відстрочку їх оплати, оскільки це прямо суперечить викладеному вище, і вказане листування (відповідні скріншоти надані відповідачем в додатках до відзиву) не є належним доказом внесення змін до договору поставки в частині строку оплати поставленого товару 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, яка (дата передачі), у свою чергу, визначається відповідно до п.4.1, 4.3.1, 4.3.2 договору.

Тобто, як вірно зазначено господарським судом, сторонами строк оплати товару прив`язаний не до отримання/направлення рахунка (виставлення якого відповідно до умов договору взагалі не було обов`язковим), а саме до моменту передачі товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження скаржника, ТОВ «Дата Ам» в апеляційній скарзі, що господарським судом не взято до уваги і визнано неналежними доказами, надані відповідачем скріншоти електронного листування між сторонами, в яких надано постачальником відстрочку платежу, оскільки відповідно до п.п 3.3 п. 3 договору поставний товар підлягає оплаті покупцем у продовж 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю та саме у специфікації сторони мають право змінити порядок оплати товару, відповідні докази відповідачем не надані.

Посилання відповідача скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не застосував положення ст. 96 ГПК України (електронні докази) до наданих відповідачем розрахунків, які надсилались на офіційну електрону адресу покупця, суд апеляційної вважає помилковим, оскільки господарський суд не давав оцінку електронним доказам в розумінні статті 96 ГПК України, а відмовив в їх прийняття з інших підстав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника ТОВ «Дата Ам», що посилання останнього в апеляційній скарзі на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі №923/1379/20, є нерелевантним до правовідносин, які виникли у цій справі з огляду на інший суб`єктний склад, обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин.

Як зазначалося господарським судом в описовій частині рішення, відповідальність сторін встановлена в розділі 6 договору.

Так, за порушення строків оплати за цим договором покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі 0,2% від загальної суми заборгованості за кожен день порушення строку оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань.

Крім того, ч.2 ст.625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11. 2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок пені, річних та інфляційних, заявлених до стягнення, та встановлено, що він містить помилки, які призвели до неправильного визначення суми позову.

Так, позивачем не враховано приписи ч.5 ст. 254 ЦК України: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з розрахунку, позивачем проігноровано, що останні дні виконання зобов`язання відповідачем припадали на вихідні чи неробочі дні.

Наприклад, 21.02.2021 (неділя), відтак останнім днем виконання зобов`язання має бути 22.02.2021, а прострочка починається з 23.02.2021, а не з 22.02.2021, як помилково розраховано позивачем; аналогічно 08.05.2021, 17.07.2021, 15.08.2021, 28.08.2021, 05.12.2021, 08.01.2021, 22.01.2022 і т.п.

Як вірно встановлено господарським судом, дані помилки не вплинули на правильність нарахування інфляційних, проте призвели до неправильного розрахунку пені та річних.

Перевіривши розмір заявлених до стягнення річних та пені, суд першої інстанції задовольнив їх частково, а саме річних 33 029,96 грн, пеню - 265 624,58 грн, з чим колегія суддів погоджується.

Доводи щодо неправильності розрахунку зазначених нарахувань скаржниками в апеляційних скаргах не наводиться.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, ТОВ «Дата Ам» в апеляційній скарзі щодо порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, інфляційні витрати стягненню не підлягають, а втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, оскільки відповідно до п.п 3.1 п. 3 договору оплата здійснювалась покупцем у валюті України гривні, а не в доларах США.

Посилання скаржника ТОВ «Дата Ам» в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №296/10271/15-ц, від 25.11.2019 у справі №130/1058/16, від 23.10.2019 у справі №396/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі №638/10417/15-ц, від 11.10.2018 у справі №905/192/18, від 16.03.2021 у справі №905/393/20, є нерелевантними до правовідносин, які виникли у цій справі з огляду на інший суб`єктний склад, обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин.

Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, ТОВ Ен Джі Груп, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем до господарського суду заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих санкцій, яке мотивоване тим, що станом на час подання позову основна заборгованість погашена; періоди прострочення були незначні (у 2022 році подекуди періоди були довші, що було пов`язано з фактичним припиненням діяльності підприємства через початок воєнних дій, однак відповідач все ж находив можливість розрахуватися з позивачем); причиною прострочення, серед іншого, є невчасне надання позивачем необхідних документів та той факт, що відповідач добросовісно покладався на надання йому відстрочки платежів; також посилається на тяжкий фінансовий стан (з поданням відповідних доказів фінансової звітності) та на значну суму нарахованих санкцій, яка стане непомірним тягарем для підприємства.

Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечував.

В свою чергу, розглянувши клопотання відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір пені (яка хоч і нарахована правомірно), є занадто значним, тому суд зменшив розмір нарахованої пені на 70%.

Причиною звернення позивача з апеляційною скаргою стала незгода останнього з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру нарахованої пені на 70%.

Розглянувши апеляційну скаргу позивача в цій частині, суд апеляційної інстанції відмовляє в її задоволенні виходячи з наступного.

Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому колегія суддів наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №07-12-2020/18-1 від 07.12.2020, зокрема, незначні періоди прострочення платежів та погашення основної заборгованості в повному обсязі до подання позову зокрема, відсутність доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останній збитків в результаті прострочення відповідача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру належної до сплати пені на 70% (з 265 624,58 грн до 79687,37 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Дата Ам та Товариства з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 повинно бути залишено без змін.

З огляду на те, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за їх подання покладається судом на скаржників.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дата Ам та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ен Джі Груп на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.05.2023 у справі №917/240/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29.08.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков