Ухвала

від 31.05.2023 по справі 148/1298/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 148/1298/22

провадження № 61-7648ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Лепетухою Ярославою Валентинівною, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2023 року та на постанову Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Суворівське» про визнання укладеною угоду про поновлення договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про визнання укладеною угоду про поновлення договорів оренди землі.

Позов обґрунтовано тим, що:

07 жовтня 2014 року між орендодавцем Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та орендарем ОСОБА_1 укладено 2 договори Оренди землі:

1) № 745 про оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 13,4080 га, кадастровий номер 0524383300:01:001:0656 із земель запасу Копіївської сільської ради (за межами населеного пункту) Тульчинського району Вінницької області для сінокосіння і випасання худоби (код цільового призначення - 01.08);

2) № 746 про оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,8101 га кадастровий номер 0524383300:01:001:0655 із земель запасу Копіївської сільської ради (за межами населеного пункту) Тульчинського району Вінницької області для сінокосіння і випасання худоби (код цільового призначення - 01.08);

відповідно до пункту 8 вказаних Договорів, Договір укладено на 7 років з моменту укладення. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 06 жовтня 2021 рік;

у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ, від 28 квітня 2021 року, Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено 24 пунктом яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки;

згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Тульчинська міська рада набула права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0524383300:01:001:0656 та 0524383300:01:001:0655 із земель запасу Копіївської сільської ради (за межами населеного пункту) Тульчинського району Вінницької області для сінокосіння і випасання худоби;

пунктом 37 Договорів оренди №745 та №746 визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору;

08 липня 2021 року на розгляд до Тульчинської міської ради позивачем ОСОБА_1 подано заяви за вх. № 02-16-М-1242 та № 02-16-М-1241 щодо продовження договорів оренди земельних ділянок, загальною площею 13,4800 га та 5,8101 га за межами населеного пункту с. Копіївка на території Тульчинської міської територіальної громади;

листами від 23 липня 2021 року за вих. № 02-16- М-242 та за вих. № 02-16- М-241 відповідачем надано відповідь, про те, що заяви позивача будуть розглянуті на засіданні постійної комісії з земельних відносин;

листом від 15 вересня 2021 року за вих. № 02-16-М-1242 та вих. № 02-16-М-1241 Тульчинською міською радою позивача повідомлено про те, що заяви розглянуті на засіданні постійної комісією з земельних відносин та за результатами розгляду вищевказаного питання підготовлено проект рішення, який буде оприлюднене на офіційному сайті міської ради. Однак, на офіційному сайті ні проект рішення ні саме рішення не були оприлюднені;

з липня 2021 року так і не було прийнято та оприлюднене на офіційному сайті жодного рішення, що стосується питання продовження орендних відносин, а ОСОБА_1 добросовісно продовжував користуватись орендними земельними ділянками;

04 листопада 2021 року, позивач повторно звернувся до Тульчинської міської ради із заявами про продовження договору оренди земельних ділянок та отримав відповідь, що заяви розглянуті 14 грудня 2021 року на засіданні постійної комісії Тульчинської міської ради з земельних відносин. Оскільки вищезазначені заяви подано 04 листопада 2021 року, ОСОБА_1 утратив переважне право на укладення договору оренди на новий строк, таким чином у разі закінчення строку на який їх було укладено договорів припиняється;

відповідач практично ухилився від укладення додаткової угоди про поновлення (продовження дії) оренди землі у визначений законом термін, допустивши протиправну бездіяльність, а по його спливу лише констатував факт закінчення строку дії договору. Впродовж дії договору оренди та до кінця 2021 року ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату, належним чином виконував умови договору оренди;

у лютому 2022 року позивачем втретє подано ще одну заяву з проханням повторно розглянути його заяви за вх.№02-16-М-1242 та №02-16-М - 1241 подані до Тульчинської міської ради 08 липня 2021 до заяв також додано проекти договорів оренди. Проте, станом на липень 2022 року відповіді на вищевказане клопотання на адресу позивача не надходило.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено в зв`язку з тим, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Враховуючи те, що орендарем двічі не було надано проекти додаткових угод до листа-повідомлення, в орендодавця не виникло обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі.

17 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання укладеною угоду про поновлення договорів оренди землі.

Справа № 148/1298/22 є справою незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи Верховний Суд уважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, а тому вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

Касаційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення в малозначних справах підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Лепетухою Ярославою Валентинівною, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2023 року та на постанову Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук