Постанова

від 01.06.2023 по справі 542/250/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/250/22 Номер провадження 22-ц/814/2558/23Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М.І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Одринської Т.В., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року (ухвалене суддею Кашубою М.І., повний текст складено суддею 24.11.2022) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунутвання позовних вимог зазначив, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Малий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області помер ОСОБА_5 , у віці 78 років, про що 06.08.2018 був зроблений відповідний актовий запис про смерть за № 15.

14.05.2021 рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області визнано недійсним заповіт, посвідчений 30 березня 1999 року секретарем Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі під № 11, на користь ОСОБА_2 ; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, номер 215, видане 19.03.2019 Новосанжарською державною нотаріальною конторою на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер № 5323483200:00:008:0110, площею 3,37 га.

Вказував, що 05 грудня 2018 року позивач подав до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманця М.В. заяву про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 . Крім позивача, спадкоємцем першої черги після померлого є його інший син - ОСОБА_7 , який також подав заяву про прийняття спадщини.

Зазначив, що з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54137878 від 29.11.2018 вбачається, що після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманцем М. В. 19.11.2018 було заведено спадкову справу № 257/2018.

Позивач зазначив, що він звернувся до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманця М.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що спадкове майно належало померлому ОСОБА_9 на підставі записів погосподарської книги з номером об`єкта погосподарського обліку № 0126-2, згідно з обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку, виданою Малокобелячківською сільською радою від 21.02.2012. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, померлий ОСОБА_10 право власності в БТІ не зареєстрував.

20.10.2021 державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманцем М.В. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на дане нерухоме майно. Таким чином, позивач, який прийняв спадщину, не має можливості набути її в порядку, передбаченому ст. 1298 ЦК України, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_7 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з?ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що судом першої інстанції не вірно застосовано норму матеріального права, а саме ст. 392 ЦК України. Посилається на те, що позивач не являється власником спірного спірного майна, а правовстановлюючий документ не було втрачено з тих з підстав, що його не було видано взагалі. Також вважає, що оскільки майно було придбано до 15.04.1991 року, тому до вказаних правовідносин має бути застосовано діюче на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс України РСР (в редакції 1963 року), Закон України РСР «Про власність» (в редакції 1963 року).

Крім того, з вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_11 (особа,яка небрала участіу справі,але вважає,що оскаржуванимсудовим рішеннямпорушено йогоправа) та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з?ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує,що судомпершої інстанціїпри розглядіцієї справигрубо порушенонорми матеріальногоправа,а самезастосування ст.392ЦК України.Вказує,що довказаних правовідносинмає бутизастосовано діючена тойчас законодавство,зокрема Цивільний кодексУкраїни РСР(вредакції 1963року).Посилається нате,будинокза адресою: АДРЕСА_1 відносився до колгоспного двору. На час припинення існування колгоспного двору до його складу входило 5 чоловік: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 . Тому вважає, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Своє право на апеляційне оскарження ОСОБА_11 обґрунтовує тим, що він являється членом колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1

Перевіркою обґрунтованості доводів апеляційної скарги щодо наявності прав у ОСОБА_16 , на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення великоймовірно стосується прав та інтересів останнього, проте він до участі у даній справі не залучався, а тому останній має право на подання апеляційної скарги. При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини першої статті 352ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 17ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З огляду на зазначене та відповідно до статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Як розтлумачив Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 01 грудня 2004 року за № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути (зберегти) певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах.

Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття (збереження) відповідного матеріального та/або нематеріального блага. Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, оспорювати рішення суду може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною по справі, але має на меті довести належність їй на праві власності частини спадкового майна, яке є предметом позовних вимог. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається скасування оскаржуваного рішення суду, спрямовані на приведення сторін спадкових правовідносин до первісного стану, який був до винесення рішенням суду, щоб в подальшому в судовому порядку разом з іншими зацікавленими особами в судовому порядку захистити свої права.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 травня 2018 року по справі № 201/374/15-ц (провадження № 61-5195св18), та від 22 січня 2020 року по справі №554/6547/17 (провадження №61-15282св19).

Так,з наданихматеріалів справивбачається щона данийчас уНовосанжарському районномусуду Полтавськоїобласті перебуваєна розглядіцивільна справа№542/1607/22за позовноюзаявою ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до ОСОБА_19 ,третя особа:Новосанжарська державнанотаріальна контора,про визнанняправа власностіна майно.Предметом розглядуцієї справиє правовласності надомоволодіння,що знаходитьсяза адресою:АДРЕСА_1 , з підстав того, що спірне домоволодіння відноситься до колгоспного двору. Позивачем у зазначеній справі є, зокрема ОСОБА_11 , який заявляє вимоги на право власності на частину майна (а.с.59, т.2)

За таких обставин, на думку колегії суддів, ОСОБА_20 має юридичну заінтересованість в частині визнання за ним, та іншими особами ( ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) права власності на це майно, які останні могли б мати до ухвалення оскаржуваного рішення суду, а тому ОСОБА_20 має право на подання своїх доводів щодо належності права власності спірного домоволодіння,що знаходитьсяза адресою:АДРЕСА_1 .

Від позивача ОСОБА_12 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_23 , в якому останній спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі, та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи були присутні позивач, представники сторін, третя особа ОСОБА_24 , інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.4 ч.1, ч.3 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 30 березня 1999 року ОСОБА_13 склав заповіт, посвідчений секретарем Малокобелячківскої сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі за №11, відповідно до якого він заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось та належний йому будинок в с. Малий Кобелячок Новосанжарського району ОСОБА_25 (а.с.174).

28.04.2016 ОСОБА_13 склав заповіт, посвідчений секретарем Малокобелячківскої сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстрований в реєстрі за №73, відповідно до якого він заповів приватизовану земельну ділянку, площею 3,37 га, яка знаходиться на території Малокобелячківської сільської ради, внуку ОСОБА_26 (а.с. 174 зворот).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 06 серпня 2918 року, актовий запис № 15 ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 133 зворот).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 батьком ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_13 (а.с.19).

Відповідно до довідки Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області № 821 від 19.11.2018, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав з сином ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внуком ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , невісткою ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внуком ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , правнукою ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 133).

05 грудня 2018 року в Новосанжарській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 257/2018 після померлого ОСОБА_6 .

До Новосанжарської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом 05.12.2018 звернувся ОСОБА_32 (а.с.131 зворот), та із заявами про прийняття спадщини за заповітами від 30.03.1999 та від 28.04.2016 звернулись 19.11.2018, відповідно, ОСОБА_7 (а.с. 132) та ОСОБА_33 (а.с. 132 зворот). Заяв про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило.

Судом встановлено, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14.05.2021, залишеним в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 29.07.2021 заповіт, посвідчений Малокобелячківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області 30.03.1999, визнаний недійсним.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 315034187 від 20.10.2021, відомості щодо реєстрації права власності, інших речових прав за адресою: АДРЕСА_1 відсутні (а.с. 9).

Разом з тим, відповідно до виписки з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки за вих. № 02-28-179 від 21.02.2022 (номер об`єкта погосподарського обліку - 0126-1), власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рік побудови житлового будинку- 1973, загальна площа - 70 кв.м., житлова - 62 кв.м. Земля в особистому користуванні за цільовим призначенням: для будівництва- 0,09 га. (а.с. 20-23).

За змістом довідки Малокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області № 02-22/28 від 22.01.2019, будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належав померлому ОСОБА_34 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).

Згідно погосподарської книги №2, особовий рахунок № НОМЕР_3 станом на 01.07.1990 року будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 відносився до колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_5 , ОСОБА_35 , ОСОБА_4 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 ..

За інформацією відділу у Новосанжарському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за ОСОБА_36 зареєстровано Малокобелячківською сільською радою 04.02.2000 за № 235 державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 005468 на площу 0,46 га для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства в с. Малий Кобелячок, Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 104).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_19 суд першої інстанції виходив з наявності законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки судом достовірно встановлено факт належності спадкодавцеві на праві власності спірного нерухомого майна. При цьому суд зазначив, що спадкоємець ОСОБА_37 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після померлого батька, однак позбавлений можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, з огляду на встановлену законом рівність часток спадкоємців у праві на спадщину, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнання за ОСОБА_37 права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст.120ЦК УРСР1963року (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності (ст.112 ЦК, відповідно до якої майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам), тобто без визначення часток.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.123ЦК УРСР1963року розмір частки члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пп. а), б) п. 6 Постанови №20від 22.12.1995р.«Про судовупрактику усправах запозовами прозахист праваприватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991 року, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв`язку з чим правового значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.

З доказів наданих ОСОБА_16 , які не досліджувалися судом, вбачається, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.07.1990 року відносився до колгоспного двору. На час припинення існування колгоспного двору до його складу входило 5 чоловік: ОСОБА_13 (голова двору помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_14 (дружина - померла ІНФОРМАЦІЯ_10 ), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_15 (невістка), ОСОБА_11 (внук).

Тобто, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Дане питання залишається спірним та на даний час вирішується Новосанжарським районним судом Полтавської області під час розглояду цивільної справи №542/1607/22 за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до ОСОБА_19 , третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно.

Однак, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, вказаних обставин не перевіривта фактично вирішив спір без встановлення правової природи виникнення та статусу спірного майна.

Нормами пункту 4 частини третьої статті 376ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов?язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов?язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що розглянувши справу за відсутності ОСОБА_38 , місцевий суд порушив норми процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376ЦПК України є обов?язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.

На думку колегії суддів, беручи до уваги викладене вище, суд першої інстанції, при розгляді даної справи допустив формальність, та в порушення зазначених процесуальних норм безпідставно провів розгляд справи без забезпечення всебічного, об`єктивного та повного розгляду справи.

Так, при прийняті рішення судом першої інстанції не було досліджено дані оригіналу погосподарської книги, з метою перевірки даних, які містилися у довідках Малокобелячківської сільської ради наданих до суду позивачем. Також залишено позаувагою,що відносиниміж сторонамипо справі,які єрідними братами,проте вжетривалий часнеможуть знайтипорузуміння щодоспадкування майнапісля смертіїх батьків,вказують наможливу наявністьознак сумнівностідоводів останніхта доказівподаних дляїх підтвердження,а томупотребують повноїперевірки,з метоювстановлення істинногопоходження спадковогомайна тазапобіганню зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, для недопущення порушення прав інших осіб.

Відповідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування(ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частинами 1, 2 ст.95ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.ч. 4, 5 ст. 95 ЦПК України).

Частиною 6 ст.95ЦПК України визначено, що у разі, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться до уваги судом.

Висновки суду першої інстанції про належність, достовірність і достатність наданих сторонами доказів, для задоволення позову є передчасними та необгрунтованими.

Однак, судом першої інстанції вказані вище докази та заявлені сторонами доводи не було досліджено і перевірено, та вирішено питання про права та обов`язки осіб, які не залучалась до участі у розгляді вказаної справи, чим грубо порушено норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на вищевикладені обставини, наявні процесуальні повноваження, надані сторонами докази та пояснення сторін вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити, за їх недоведеністю.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, скасування рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13ст.141 ЦПК України). Згідно з ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до п.2 ч.2ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

При подачі апеляційних скарг до суду ОСОБА_21 та ОСОБА_20 сплачено судовий збір по 1500,00 грн кожним.

Враховуючи, що вказаною постановою суду у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_23 та ОСОБА_38 підлягає стягненню судовий збір по 1500,00 грн кожному.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2022 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 провизнання прававласності нажитловий будинокз господарськимибудівлями впорядку спадкування- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1500,00 (одна тисяча п?ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у розмірі 1500,00 (одна тисяча п?ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2023 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.Ю. Кузнєцова

---

Т.В. Одринська