Постанова

від 05.06.2023 по справі 490/10500/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.06.23

22-ц/812/72/23

Провадження № 22-ц/812/72/23

П О С Т А Н О В А

іменем України

30травня 2023року м. Миколаїв

справа № 490/10500/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Соньком Валерієм Вікторовичем

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 25 березня 2022 року суддею Черенковою Н.П. в приміщенні цього ж суду, (повне рішення складено того ж дня), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до

ОСОБА_1

про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Позивач зазначав, що 20 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір позики, за умовами якого він надав у борг відповідачу 400 000 доларів США, строком на 12 місяців, а саме до 20 квітня 2017 року включно. У грошовому еквіваленті борг складає 9432 000 грн. Факт передання відповідачу коштів підтверджується договором позики та актом приймання грошових коштів.

Посилаючись на невиконання позичальником умов договору, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 9432000 грн. основного боргу та 857140, 27 грн 3 % річних за порушення умов договору.

Відповідач ОСОБА_1 прймав участь у судових засіданнях через своїх представників адвокатів Каланжова В.М., Євтющенкова Д.О., Іванського А.Й. У грудні 2020 року та у лютому 2021 року представниками відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлені клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2022 року участь у судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 визнана обов`язковою, проте відповідач у судові засідання не з`являвся, посилаючись на перебування на території Польщі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2022 року позов задоволено, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 9432000 грн боргу за договором позики, 752751, 12 грн 3 % річних за неповернення позики та 9605 грн судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним факт укладення договору позики та передачу позикодавцем грошових коштів позичальнику, на що вказує наявність боргової розписки у позикодавця. Зменшуючи суму 3 % річних, суд врахував арифметичну помилку позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Сонька В.В., просив рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не пам`ятає щоб підписував договір позики та не отримував зазначених у договорі коштів, тому позов не визнавав.

Суд ухвалив рішення не вирішивши клопотання представників відповідача про призначення судових експертиз.

Також апелянт вважає порушеними права відповідача наданням представнику для ознайомлення зі справою двох днів замість місяця, як того просив представник.

Крім цього апелянт посилається на фальсифікацію матеріалів справи, яка полягає у долученні до матеріалів копії договору позики та акту приймання-передачі, замість оригіналу, як того вимагає діюче законодавство.

Також посилався на порушення приписів статей 545 ЦК України та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом № 814 Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 року щодо вилучення з матеріалів справи оригіналів документів.

Крім іншого зазначав, що під час розгляду справи відповідач перебував у Польщі, надав суду свою нову адресу, але не був належним чином повідомлений про розгляд справи 25 березня 2022 року. Цими діями суд позбавив відповідача та його представників можливості прийняти участь у розгляді справи, зокрема у вирішенні питання про призначення експертиз та надання своїх запитань, які він вважає за необхідне поставити на вирішення експертів.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Пугаченко С.Ю. вважав, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, посилався на безпідставність тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджувався оригінал договору позики та акт до нього. Зазначав, що оригінали цих документів з 17 лютого 2022 року до набрання судовим рішенням законної сили 26 квітня 2022 року знаходилися в матеріалах справи, і відповідач, разом з представниками мала можливість з ними ознайомитися.

Також вважав надуманими доводи апелянта про те, що його фактично було усунуто від ознайомлення з доказами по справі, оскільки за весь час перебування справи на розгляді, з грудня 2019 року по березень 2022 року, ні відповідач, ні троє його представників не скористалися своїм правом на ознайомлення зі справою. При тому, що сторони зобов`язані демонструвати готовність брати участь у розгляді справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у її слуханні, та максимально використовувати усі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім цього вказував на доведеність існування між сторонами договірних правовідносин щодо позики.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, в режимі відеоконференції приймали представник позивача адвокат Пугаченко С.Ю. та представник відповідача адвокат Старовойтова Д.А.

У судове засідання 30 травня 2023 року один з представників відповідача адвокат Хлівницька О.В. подала клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з її зайнятістю в іншому процесі.

Представник відповідача ОСОБА_5 участі у судовому засіданні 30 травня 2023 року не приймала, про причини неявки у судове засідання чи невиходу на зв`язок в режимі відеоконференції суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_1 повідомляв суд, що знаходиться за межами України, йому було роз`яснено його право приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції. Проте, цим своїм правом відповідач не скористався. Не використав він і свого права зареєструватися як користувач ЄСІТС, як це зробила його представник адвокат Старовойтова Д.А.

Оскільки представники відповідача були повідомлені про час та місце слухання справи шляхом направлення відповідних повідомлень на офіційно зазначену електронну адресу, то відповідач ОСОБА_1 є таким, що належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

За змістом цивільно-процесуального закону сторони зобов`язані добросовісно користуватись процесуальними правами. Так, відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України, до основних засад цивільного судочинства належить неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Положення статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямовані на забезпечення демократій засобами боротьби з діями та діяльністю, які знищують або неналежним чином обмежують основні права та свободи незалежно від того, чи дії або діяльність здійснюються "державою", "групою" або "особою".

Отже, використання одними учасниками судового процесу та їх представниками процесуальних засобів та заявлення клопотань з метою неодноразового відкладення судового розгляду та/або зупинення провадження в справі, без мети настання реальних правових наслідків суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Також, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Отже, враховуючи вище викладене та приписи частини другої статті 372 ЦПК України, якою визначено, що неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та його представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 20 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики. За договором ОСОБА_2 передав у борг ОСОБА_1 400 000 доларів США, строком на 12 місяців, а саме - до 20 квітня 2017 року включно.

Факт передання відповідачу коштів підтверджується договором позики та актом приймання грошових коштів.

У грошовому еквіваленті борг складає 9432 000 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що у випадку неповернення у визначений строк позиченої суми, позичальник сплачує позикодавцю 3% річних на підставі статті 625 ЦК України.

За період з 21 квітня 2017 року по день пред`явлення позову 17 грудня 2019 року (971 день) сума 3% річних склала 752751, 12 грн.

Позиція апеляційного суду

Спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики, внаслідок чого позикодавець позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором позики з позичальника.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначено кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджуються укладення договору, його умови, а також вони засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Ця судова практика є незмінною.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем ОСОБА_1 та його представниками надано суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження того, що він не складав та не підписував договір позики та акти про передачу грошових коштів.

Натомість договір позики грошових коштів (між фізичними особами) від 20 квітня 2016 року та акт приймання-передачі грошових коштів від цієї ж дати є належним та допустимим доказом того, що 20 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 позику у розмірі 400000 доларів США.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_6 , з урахуванням клопотань інших представників відповідача, які вони заявляли в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції була призначена судова почеркознавча експертиза, яка була доручена експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експерта поставлено питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в графі «позичальник» на всіх сторінках договору позики грошових коштів (між фізичними особами) від 20 квітня 2016 року тією особою, від імені якої він зазначений. У розпорядження експерта були надані матеріали цивільної справи № 490/10500-19, де об`єктами дослідження є: оригінал договору позики грошових коштів (між фізичними особами) від 20 квітня 2016 року, вільні зразки підпису відповідача ОСОБА_1 - договір найму (оренди) транспортного засобу від 16 вересня 2011 року, договір найму приміщення № 27 від 20 травня 2015 року, податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2017 рік, податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2018 рік.

Згідно експертного висновку від 04 травня 2023 року, підписи у графах «позичальник» на всіх сторінках договору позики грошових коштів (між фізичними особами) від 20 квітня 2016 року виконані ОСОБА_1 .

Отже, наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджено отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 400000 грн. грошових коштів у позику.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції виявив справжню правову природу укладеного договору, надав належну правову оцінку всім наявним у справі доказам та дійшов правильних правових висновків щодо достовірності боргового документі та обставинам отримання позики.

Заперечень щодо валюти грошового зобов`язання та валюти стягнення боргової суми, з урахуванням 3 % річних, а також щодо розміру стягнутих сум апеляційна скарга не містить.

Щодо доводу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сонька В.В. про недостатність наданого представнику ОСОБА_7 строку для ознайомлення з матеріалами справи 2 дні, слід зазначити наступне.

Справа перебувала в провадженні Центрального районного суду з серпня 2020 року по березень 2022 року.

З жовтня 2020 року відповідача ОСОБА_1 представляв адвокат Каланжов В.М.

З грудня 2020 року відповідача ОСОБА_1 представляв також адвокат Євтющенков Д.О.

Окрім них, з 21 січня 2022 року, відповідача ОСОБА_1 представляв адвокат Іванський А.Й.

З матеріалами справи адвокат Іванський А.Й. був ознайомлений у лютому 2022 року. Рішення у справі постановлене 25 березня 2022 року. Протягом цього часу клопотання про ознайомлення з матеріалами справи адвокат Іванський А.Й. більше не заявляв.

Зазначена обставина вказує на те, що після ознайомлення з матеріалами справи у лютому 2022 року, адвокат Іванський А.Й. більше не мав потреби в ознайомленні з матеріалами справи.

Інші представники відповідача протягом усього часу слухання справи з клопотаннями про ознайомлення з її матеріалами не зверталися.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що права адвоката Іванського А.Й. на ознайомлення з матеріалами справи судом першої інстанції були порушені. Той факт, що адвокат Іванський А.Й. більше не звертався з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи вказує на те, що додатковий час на ознайомлення з матеріалами справи йому не знадобився.

Також слід зазначити, що будь-яких прав представника відповідача ОСОБА_8 ця обставина не порушує.

Не порушує вона і прав відповідача ОСОБА_1 , оскільки його інтереси представляли ще два адвоката, які правом ознайомлення з матеріалами справи не скористалися.

Щодо доводу апеляційної скарги про ухвалення судом рішення без вирішення клопотання представників відповідача про призначення судових експертиз, слід зазначити наступне.

У лютому 2021 року представник відповідача адвокат Каланжов В.М. подав на електронну адресу суду першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Проте, це клопотання не мало електронного підпису.

У цьому клопотанні адвокат Каланжов В.М. також посилався на подання аналогічного клопотання адвокатом Євтющенковим Д.О. у грудні 2020 року. Проте, згідно відомостей електронної пошти Центрального районного суду м. Миколаєва до суду надійшов тільки супровідний лист про подання такого клопотання. Додатки до нього були відсутні.

17 лютого 2022 року від адвоката Іванського А.Й. до суду надійшло клопотання про призначення комплексної експертизи, з переліком питань, які на його думку необхідно поставити перед експертом та з пропозицією доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Одночасно з клопотанням подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з госпіталізацією. Проте, жодних доказів госпіталізації суду не надано.

Не додано до клопотання і зразків підпису відповідача чи хоча б доказів вчинення адвокатами дій, спрямованих на їх отримання.

За таких обставин ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2022 року клопотання адвоката Іванського А.Й. залишено без розгляду.

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що судом першої інстанції вживалися всі можливі заходи для розгляду справи за участі відповідача ОСОБА_1 та його представників.

Зокрема ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2021 року явка відповідача ОСОБА_1 в судове засідання на 12 годину 04 жовтня 2021 року визнана обов`язковю.

05 січня 2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва повторно визнав обов`язковою явку відповідача ОСОБА_1 , уже на 15 годину 15 лютого 2022 року.

Проте у жодне з судових засідань відповідач не з`являвся, будь-яких пояснень своєї неявки, ні особисто, ні через представників, не надавав.

При цьому, ні відповідачем ОСОБА_1 , ні його представниками не було надано визначених ЗУ «Про судову експертизу» та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, доказів та підписів відповідача, необхідних для призначення експертизи.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що представники відповідача ОСОБА_1 адвокати Каланжов В.М., Євтющенков Д.О., Іванський А.Й., подаючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, належним чином не скористалися своїми правами, не виконали своїх обов`язків, та належним чином клопотання не оформили, не додавши до нього необхідних для проведення експертизи зразків підпису.

За таких обставин в апеляційного суду відсутні підстави вважати порушеними права відповідача ОСОБА_1 щодо не призначення судом першої інстанції почеркознавчої експертизи.

Довод апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції постановлено рішення на підставі не оригіналів, а копій боргових документів, є неспроможними.

З матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2022 року суд отримав від представника позивача ОСОБА_9 оригінали договору позики та акту приймання-передачі грошових коштів.

29 серпня 2022 року працівником Центрального районного суду м. Миколаєва оригінали боргових документів повернуті особисто позивачу ОСОБА_2 , а їх оригінали у справі замінені копіями.

Зазначена обставина вказує на те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції дослідив оригінали боргових документів, а їх повернення позивачу у подальшому прав відповідача не порушило, оскільки оригінали договору позики та акту приймання-передачі коштів були досліджені судом апеляційної інстанції та експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду апеляційної інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, не впливають на їх правильність та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без зміни, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Соньком Валерієм Вікторовичем залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 05 червня 2023 року