Ухвала

від 05.07.2023 по справі 490/10500/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 490/10500/19

провадження № 61-9568ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тихоши Дмитра Васильовича на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь основний борг у розмірі 9 432 000 грн та 3 % річних за порушення умов договору у розмірі 857 140 грн 27 коп.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 основний борг у розмірі 9 432 000 грн, 3 % річних за неповернення позики у розмірі 752 751 грн 12 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тихоша Д. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як на підставу касаційного оскарження заявник, окрім посилань на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, посилається й на пункт 3 частини другої цієї статті, проте касаційна скарга не містить норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, та яку, як на думку заявника, не застосував або застосував неправильно апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У зв`язку із наведеним, заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи.

Отже подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тихоши Дмитра Васильовича на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян