Постанова

від 24.05.2023 по справі 914/208/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа №914/208/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,

Суддів:Кордюк Г.Т.,

Матущака О.І.,

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна клініка відновного лікування б/н від 20.02.2023 (вх. № 01-05/546/23 від 23.02.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2022 (повний текст рішення складено та підписано 01.02.2023), суддя Кітаєва С.Б.

у справі №914/208/17

за позовом: Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України, м. Київ, в особі Філії Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в місті Львові, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна клініка відновного лікування, м. Трускавець, Львівська область

про: стягнення заборгованості за кредитним договором.

за участю представників сторін:

від позивача: Шандарівський Т.Г. - адвокат (довіреність №ДП24701/22-0246 від 26.07.2022);

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/208/17 за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в місті Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Кредитного договору не сплачує з червня 2016 року чергові платежі по Кредиту в сумах, що встановлені в Графік надання та погашення Кредиту, що є Додатком №1 до Кредитного договору.

Позивач стверджує, що, виходячи з умов Кредитного договору, у зв`язку з не підписанням Сторонами до 30.09.2016 відповідної додаткової угоди (договору) про внесення змін до Кредитного договору про визначення розміру процентної ставки на період з 01.09.2016 по 31.08.2017 року, Позичальник зобов`язаний був до 01.12.2016 року здійснити повне дострокове погашення Кредиту, з одночасною сплатою Процентів за користування Кредитом, комісій та інших платежів за Кредитним договором.

Відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заборгованість в сумі 11 128 620,20 доларів США, що станом на 01.01.2020 по курсу НБУ становить 263 594 723,78 гривень та 35 683 383,98 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2022 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна клініка відновного лікування (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Помірецька, 37, ідентифікаційний код 31003551) на користь акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код: 00032112): 8 815 947,73 доларів США (вісім мільйонів вісімсот п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім доларів США 73 центи), що станом на 01.01.2020 по курсу НБУ становить 208 816 301,12 гривень та 27 221 932,97 гривень (двадцять сім мільйонів двісті двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять дві гривні 97 копійок), що включає:

- 6 693 000,00 доларів США - сума заборгованості по погашенню Кредиту (Основного боргу);

- 626 876,80 доларів США - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо погашення Кредиту (Основного боргу);

- 22 173 172,68 гривень - пеня за несвоєчасне погашення Кредиту (Основного боргу);

- 1 369 349,94 доларів США - сума заборгованості зі сплати Процентів за користування Кредитом;

- 126 720,99 доларів США - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати Процентів за користування Кредитом;

- 4 680 573,78 гривень - пеня за несвоєчасну сплату Процентів за користування Кредитом;

- 297 712,39 гривень - сума комісії за управління кредитною лінією;

- 28 492,21 гривень - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати комісії за управління кредитною лінією;

- 41 981,91 гривень - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією.

- 580 240,67 гривень - судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості по погашенню основного боргу у розмірі 6 693 000,00 доларів США є правомірними та обґрунтованими, оскільки, факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором зі своєчасного погашення кредиту є доведеним, заявлений до стягнення розмір заборгованості є правильним, підтвердженим наявними в матеріалах справи доказами та не спростований відповідачем.

Також, провівши розрахунки, суд першої інстанції зазначив, що задоволенню підлягає нарахована позивачем сума пені за несвоєчасне погашення Кредиту (Основного боргу) у заявленому позивачем розмірі, 22 173 172,68 грн та заявлена до стягнення позивачем сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо погашення Кредиту (Основного боргу) у розмірі 626 876,80 дол. США.

Крім того, судом першої інстанції було здійснено перерахунок процентів в межах строку кредитування, відповідно до якого заборгованість за процентами, яка підлягає до стягнення, становить 1 369 349,94 дол. США. Натомість, в частині вимоги позивача про стягнення решти заявленої до стягнення суми процентів за користування кредитом , поза межами кредитування, суд першої інстанції пришов до висновку про безпідставність такого нарахування, а відтак, і відмови в задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати Процентів за користування Кредитом, то суд першої інстанції зазначив про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 126 720,99 доларів США, нарахованих від суми боргу по процентах 1 369 249,94 доларів США після закінчення строку кредитування та в межах періоду, визначеного позивачем у розрахунку.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за Кредитним договором, то суд першої інстанції, перевіривши розрахунки пені за несвоєчасну сплату відсотків за Кредитним договором, прийшов до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4 680 573,78 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості по Комісії за управління кредитами за Кредитним договором та нарахованих на неї сум пені, 3% річних, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок комісії в межах строку кредитування, відповідно до якого заборгованість за комісією за період з серпня 2016 по листопад 2016 становить 297712,39 грн, а в решті вимог про стягнення комісії, нарахованої за період з грудня 2016 року по лютий 2017 року, відмовив.

Щодо заявленої позивачем до стягнення із відповідача 72984,68 грн пені за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором, то суд першої інстанції, здійснивши перерахунок, прийшов до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 41981,91 грн.

Також, відповідно до здійсненого судом першої інстанції перерахунку, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом за Кредитним договором у розмірі 28492,21 грн.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення 456 605,61 грн штрафу, оскільки безпідставним є нарахування Банком відповідачу штрафної санкції за Кредитним договором поза межами кінцевого терміну повернення кредиту (01.12.2016).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна клініка відновного лікування оскаржило таке в апеляційному порядку, в частині стягнення заборгованості, а саме (з врахуванням нової редакції апеляційної скарги) 35 623,75 доларів США та 1 376 039,95 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає наступне.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення Кредиту (Основного боргу), апелянт оскаржує в цій частині суму в розмірі 900 000,00 грн та зазначає, що суд першої інстанції, повністю задовольняючи вимоги про стягнення пені за порушення строків повернення тіла кредиту за період з 01.07.2016 по 31.05.2017 із врахуванням облікової ставки НБУ, конвертував суму заборгованості за курсом НБУ станом на 01.01.2020.

Апелянт, в свою чергу, вважає рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим, оскільки облікова ставка НБУ встановлюється виключно для національної валюти України гривні та, враховуючи, що кредит було сплачено у валюті - долари США, то застосування для розрахунку пені облікової ставки НБУ суперечить вимогам закону.

Апелянт стверджує, що зазначені обставини не враховані судом першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не застосував положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до яких суд має право зменшити розмір належної до стягнення суми пені.

Щодо розрахунку 3% річних на заборгованість зі сплати основної заборгованості, то апелянт оскаржує в цій частині суму в розмірі 20 000,00 доларів США та вказує, що суд першої інстанції не врахував, що лише після 31.12.2016 у Позивача виникає право на нарахування 3% річних.

3 огляду на зазначене, апелянт вважає, що не підлягає нарахуванню та стягненню 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати Кредиту за період 01.07.2016 по 31.12.2016.

Щодо стягнення 3% річних за прострочення сплати процентів за користування Кредитом, то апелянт оскаржує в цій частині суму в розмірі 15 623,75 доларів США та стверджує, що проценти за Кредитним договором №6011K3 від 18.08.2011 не є сумою боргу за отриманим кредитом.

Апелянт вважає, що на дану суму заборгованості неможливо нарахувати 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Однак, зазначені обставини не враховані судом першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Щодо стягнення пені на заборгованість зі сплати процентів, апелянт оскаржує в цій частині суму в розмірі 107 000, 00 гривень та зазначає, що облікова ставка НБУ встановлюється виключно для національної валюти України гривні, а чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти.

Таким чином, враховуючи, що кредит було сплачено у валюті - долари США, то застосування для розрахунку пені облікової ставки НБУ суперечить вимогам закону.

Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не застосував положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та не зменшив розмір належної до стягнення суми пені.

Щодо стягнення заборгованості зі сплати комісії за управління кредитною лінією, то апелянт вважає, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Тобто, на думку апелянта, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Таким чином, апелянт вважає, що стягнення комісії за управління кредитною лінією є безпідставним.

Щодо стягнення заборгованості зі сплати 3% річних та пені на заборгованість зі сплати комісії за управління кредитною лінією, то апелянт наголошує, що, з огляду на правову природу комісії за управління кредитною лінією, вона не включається до загальної заборгованості за кредитом, а тому на дану суму заборгованості неможливо нарахувати трьох процентів річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Поряд з іншим, апелянт вважає, що в основу рішення покладено копії документів, які не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписки з банківського рахунку, які нібито підтверджують факт видачі кредиту, не є копією первинного документа, оскільки не містять жодного підпису виконавців та на них відсутня печатка банку. Банківська виписка має містити підписи посадових осіб, які є відповідальні за складання даного документу, та печатку банку.

3 огляду на зазначене, на думку апелянта, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про перерахування коштів.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи, а також ухвалив рішення без участі відповідача, чим порушив його право на захист.

Крім того, апелянт переконаний, що суд першої інстанції безпідставно не врахував заяву відповідача про застосування строку позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене вище, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2022 у справі №914/208/17 в частині стягнення заборгованості 35 623,75 доларів США та 1 376 039,95 грн, а саме:

- 20 000 доларів США 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо погашення кредиту (основного боргу);

- 900 000 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту (основного боргу);

- 15 623,75 доларів США 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом;

- 107 000 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

- 297 712,39 грн сума комісії за управління кредитною лінією;

- 28 492,21 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати комісії за управління кредитною лінією;

- 41 981,91 грн пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією.

Відтак, апелянт просить суд прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині оскаржуваної суми заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з твердженнями, наведеними у апеляційній скарзі, та зазначає наступне.

Щодо незгоди апелянта із стягненням пені за несвоєчасне погашення Кредиту в розмірі 900 000 грн та стягненням пені за заборгованість зі сплати процентів, в частині суми 107 000 грн, позивач зазначає, що відповідач перестав виконувати свої грошові зобов`язання з 01.07.2016, а починаючи з 01.12.2016 весь Кредит був винесений на рахунок прострочених, у зв`язку з чим, позивач протягом 2016-2023 років зазнав збитки в розмірі не отриманих доходів за процентами на суму 4 618 170 доларів США. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після 01.12.2016 і задоволив вимогу про стягнення пені лише в розмірі 22 173 173,29 грн (606 344 доларів США).

На думку позивача, зазначене спростовує твердження відповідача про істотне збільшення розміру відповідальності боржника чи отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків.

Щодо тверджень апелянта про не застосування судом першої інстанції ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, то позивач зазначає, що зменшення розміру належної до стягнення суми пені є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення Кредиту в частині розміру 20 000 доларів США, то позивач зазначає, що відповідач до закінчення строку кредитування, тобто до 31.12.2016, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, він повинен сплатити 3% річних від простроченої суми.

Стосовно незгоди апелянта із стягненням 3% річних за прострочення сплати процентів, в частині суми 15 623,72 доларів США та стягнення 3% річних на суму несплаченої комісії, то позивач вказує, що ст. 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Отже, сума процентів є грошовими зобов`язаннями, і у випадку прострочення їх сплати нараховуються платежі, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України.

Також позивач зазначає, що твердження апелянта про незаконність нарахування пені на суму несплаченої комісії не відповідають обставинам справ, оскільки оскаржуваним рішенням стягнена пеня, що нарахована за період з 08.09.2016 по 07.06.2017 на суму несплаченої комісії, що нарахована за серпень-листопад 2016 року, тобто відповідно до вимог ч.6 ст. 232 ГК України.

Позивач також зазначає, що апелянт необґрунтовано стверджує про незастосуванням судом першої інстанції строків позовної давності та наголошує, що заява про збільшення позовних вимог не є окремою позовною вимогою, а лише заявою про збільшення кількісних показників тих самих позовних вимог.

Позивач звертає увагу, що відповідач не подавав письмову заяву про застосування строків позовної давності до жодних вимог, що є обов`язковою умовою в силу приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то позивач наголошує, що матеріали справи містять докази зловживання процесуальними правами відповідачем, а не порушення норм процесуального права судом першої інстанції. Відповідач протягом тривалого розгляду справи в суді першої інстанції затягував розгляд справи, подаючи безпідставні клопотання про долучення доказів, призначення експертизи, повернення до підготовчого провадження.

На думку позивача, доводи апелянта про обмеження прав його представника на участь в судовому засіданні є безпідставними, оскільки подача ряду клопотань про оголошення перерви в судовому засіданні свідчить про намір відповідача затягнути розгляд справи.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 24.05.2023 представник позивача надав пояснення, в яких проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач не забезпечив участі повноважного представника в судовому засіданні, причин неявки суду не повідомив, про судове засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 та п.п. 2, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

Відповідно до ч.1, 2 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Європейської конвенції з прав людини (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Тобто, саме суд з метою запобігання зловживанням правами, активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт неодноразово викликався в судові засідання, однак до суду не з`явився.

19.04.2023 через систему електронний суд від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом і відкладено розгляд справи на 24.05.2023.

Ухвалу суду від 19.04.2023 було надіслано апелянту та представнику апелянта на електронну адресу, яка наявна в матеріалах справи. Також, слід наголосити, що представник апелянта зареєстрована в системі «Електронний суд».

Натомість, саме Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна клініка відновного лікування, яке було ініціатором оскарження рішення, вважаючи, що його права були порушені, в подальшому свідомо нехтувало своїми процесуальними правами та обов`язками, не з`являючись у судові засідання та не забезпечуючи участі повноважних представників.

Касаційний господарський суд при прийнятті рішення по справі № 910/33054/ 15 від 14.02.2018 висловив правову позицію, яка є протилежною до раніше прийнятих правових позицій ВГСУ (справа № 911/4241/15 від 10.10.2017), а саме: сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

А тому, неявка в судові засідання апелянта, як ініціатора судового процесу, порушує право іншої сторони, а саме позивача, на розгляд справи у розумні строки.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач/апелянт неодноразово повідомлявся про розгляд справи, крім процесуальних прав, сторони мають і процесуальні обов`язки, явка сторін в судове засідання не визнавалась обов`язково, а відтак колегія суддів приходить до висновку про можливість проводити розгляд справи у відсутності відповідача/апелянта.

19.04.2023 на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх..№01-05/1232/23 від 19.04.2023) про призначення у справі судово-економічної експертизи, на вирішення експертів поставити питання: «Яка сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором №6011КЗ від 18.08.2011 за період з 18.08.2011 по 01.01.2020?».

В обґрунтування вимог клопотання апелянт зазначає, що із долученого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що до стягнення заявлено значну суму заборгованості із багатьма складовими, зокрема, по 3% річних, комісії, пені нарахованих за різні види порушень виконання відповідачем грошового зобов`язання. Під час розрахунку розміру позовних вимог позивачем допущено грубі помилки, які суттєво викривили розмір заборгованості.

Таким чином, на думку апелянта, експертиза може підтвердити документальну необґрунтованість відображення в обліку операцій з видачі кредитів, неправильність розрахунку позивачем заявленого до стягнення розміру заборгованості.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції двічі безпідставно відхилено клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відтак, апелянт стверджує про об`єктивну необхідність у призначенні експертизи.

Позивач у запереченні на клопотання про призначення експертизи зазначає, що підстави, на які покликається апелянт у питанні необхідності призначення судово-економічної експертизи, вже були предметом дослідження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Також, позивач вказує, що питання, яке пропонується поставити на вирішення експерта, виходить за межі доводів апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання апелянта про призначення судово-економічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про незгоду з оскаржуваним рішенням в частині задоволених позовних вимог, зокрема, стягнення частини комісії, пені та 3% річних, а в клопотанні про призначення експертизи апелянт просить поставити на розгляд експерта питання, що, в тому числі, стосується основного зобов`язання за кредитним договором № №6011К3 від 18.08.2011, що виходить за межі розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що клопотання відповідача не містить належного обґрунтування необхідності призначення судової експертизи. Відповідач лише зазначає, що він не згодний з розрахунком заборгованості позивача, натомість власного контррозрахунку ТзОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» до матеріалів справи не надано.

В межах розгляду апеляційної скарги належить встановити факт виконання чи не виконання ТзОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» своїх зобов`язань за Кредитним договором в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені.

Вказані обставини суд апеляційної інстанції має змогу встановити, зокрема, на підставі дослідження Кредитного договору, додаткових угод, виписок по рахунках відповідача. Саме при дослідженні вказаних доказів, судом може бути встановлена сума заборгованості.

Наявні у справі докази підлягають оцінці на загальних підставах, відповідно до вимог статті 86 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що обчислення пені (штрафних санкцій) не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду.

Такі обставини суд може встановити і без призначення судово-економічної експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання апелянта про призначення судово-економічної експертизи.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання, пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

18 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», яке у подальшому було перейменоване в Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» (позичальник), було укладено Кредитний договір №6011К3 (далі, Кредитний договір; том 1, а.с. 23-33).

Кредитором і позичальником (надалі сторони) підписано Додаток №1 до Кредитного договору від 18 серпня 2011 року №6011К3 Графік надання та погашення Кредиту.

Терміни, погоджені сторонами для цілей цього Договору, визначені у статті 1 Кредитного договору. Так, зокрема: «Кредит» - означає грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відкличності; «Ліміт кредитної лінії» - означає граничну суму заборгованості за цим Договором, зазначену у п.п.3.2.1 цього Договору; «Проект» - означає економічну програму (Бізнес-План), надану Позичальником до Банку з пропозицією про її фінансування за рахунок кредитних коштів; «Дата надання кредиту» - означає дату утворення заборгованості за Кредитом або його частиною на позичковому рахунку Позичальника; «Графік надання та погашення Кредиту» - означає розклад платежів з надання та погашення Кредиту за Договором. Цей Графік є невід`ємною частиною Договору і може уточнюватися протягом його дії. Графік надання та погашення Кредиту наведено у Додатку 1 до цього Договору; «Основний борг» - означає фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом, наданим йому Банком, на кожну окрему дату; «Проценти за користування Кредитом» - означає плату, яка встановлюється Банком за користування Кредитом та сплачується Позичальником у розмірі та у строки , передбачені цим Договором; «Період нарахування Процентів за користування Кредитом» - означає початковий період, що розпочинається з першої Дати надання Кредиту і закінчується останнім днем місяця, на який припадає перша Дата надання Кредиту. Будь-який наступний Період нарахування Процентів за користування Кредитом у подальшому кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за Кредитом; «Період нарахування комісії за управління кредитною лінією» - щомісяця, починаючи з місяця, у якому відбулося укладання цього Договору, і закінчується місяцем, у якому відбувається повне погашення заборгованості за цим Договором; «Валюта кредиту» - означає долари США; «Банківський рік» - означає рік тривалістю 360 днів; «Умова відкличності» - означає умову Договору, згідно з якою Банк має право відмовити у здійсненні платежів з надання Кредиту або його частини у випадках, передбачених цим Договором; «Невідновлювальна кредитна лінія» - означає кредитну лінію, за якою Банк протягом визначеного в Договорі періоду надає Позичальникові Кредит з поетапною «вибіркою» кредитних коштів (траншами) по мірі реалізації Проекту в межах максимальної суми без можливості повторної вибірки сум, внесених Позичальником в погашення Кредиту (за винятком випадків, зазначених у другому абзаці пп.3.3.2) та на умовах, визначених цим Договором, без проведення додаткових переговорів; «Загальні грошові потоки» - означають загальну суму кредитового обороту по поточних рахунках Позичальника (крім кредитів Банку); «Контракт» - означає договір (угоду, правочин), що укладений, укладається між Позичальником і його контрагентом, контрагентами з метою реалізації Проекту, та інші.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору (Предмет Договору) Банк надає Позичальникові Кредит шляхом відкриття Невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього Договору (далі-Кредит або кредитна лінія), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором.

Відповідно до умов Кредитного договору, погоджених сторонами у підпунктах 3.2.1,3.2.3 пункту 3.2 ліміт кредитної лінії: 10 000 000,00 (десять мільйонів) доларів США; цілі Кредиту: фінансування інвестиційного проекту (Проекту)- «Бальнеологічний комплекс ТзОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» в Херсонській області Генічеського р-ну, с.Щасливцеве, вул.Набережна,10» (далі Комплекс), в тому числі :

а) в сумі 6 693 000,00 (шість мільйонів шістсот дев`яносто три тисячі) доларів США для рефінансування заборгованості за Кредитним Договором №02-231/607 від 12.12.2006 року, що укладений між Позичальником та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»;

б) в сумі 3 307 000,00 (три мільйони триста сім тисяч) доларів США для фінансування Контрактів на придбання обладнання, меблів, техніки та виконання робіт, інших витрат, пов`язаних з будівництвом, облаштуванням та введенням Комплексу в експлуатацію.

Відповідно до п.8.6 Кредитного договору №6011К3 від 18 серпня 2011 року будь-які зміни та доповнення до Договору можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформляються, якщо інше не передбачено цим Договором, додатковими угодами (правочинами), які підписуються повноважними представниками Позичальника і Банку та є невід`ємними частинами цього Договору.

До Кредитного договору №6011К3 від 18.08.2011 його Сторонами вносилися зміни згідно з Угодою №6011К3-1 від 28.12.2012 року, Угодою №6011К3-2 від 31.01.2013 року, Угодою №6011К3-3 від 25.03.2013 року, Угодою №6011К3-4 від 05.07.2013, Додатковою угодою №6011К3-5 від 21.01.2014 року, Додатковою угодою №6011К3-6 від 28.04.2014 року, Додатковою угодою №6011К3-7 від 27.02.2015 року, Додатковою угодою №6011К3-8 від 30.09.2015 року, Додатковою угодою №6011К3-9 від 31.05.2016 року (надалі по тексту рішення - Кредитний договір №6011К3 від 18.08.2011 року разом із переліченими змінами до нього іменуються Кредитний договір).

Відповідно до п.п.3.3.1 Кредитного договору Банк надає Позичальникові Кредит на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти за користування Кредитом, комісії, плати та інші платежі, встановлені цим Договором.

Надання кредиту проводиться на підставі наданих Позичальником платіжних доручень, та/або реєстрів платежів, та/або листів Позичальника, та/або отриманих від Позичальника засобами програмно-технічного комлексу «Клієнт-Банк» електронних заяв на перерахування кредитних коштів у доларах США відповідно до умов укладених Контрактів, у тому числі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Львові, код банку 325718, та/або з метою часткового або повного обміну (конвертації) кредитних коштів або продажу кредитних коштів із наступним її зарахуванням на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Львові, код банку 325718, та/або з метою часткового або повного обміну (конвертації) кредитних коштів або продажу кредитних коштів із наступним її зарахуванням на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Львові, код банку 325718, з метою подальшого перерахування відповідно до умов укладених Контрактів і рахунків-фактур з одночасним утворенням заборгованості за Кредитом на позичковому рахунку Позичальника, відкритому згідно з п.3.8 Кредитного договору. Відповідно до п.3.8 Кредитного договору Позичальнику Банком відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_2 (згідно з Угодою №6011К3-4 від 05.07.2013 року про внесення змін до Кредитного договору номер позичкового рахунку змінено на № НОМЕР_3 ).

Відповідно до п.п.3.3.1.1 Кредитного договору надання кредиту для рефінансування заборгованості за Кредитним договором №02-231/607 від 12.12.2006 року, що укладений між Позичальником та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в сумі 6 693 000,00 доларів США здійснюється на позичковий рахунок Позичальника № НОМЕР_4 , відкритий у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (філія «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Херсон», код банку 352286).

Згідно з п.п.3.2.2,3.4.1 Кредитного договору Позичальник зобов`ячався погасити повністю кредит у Валюті Кредиту, на рахунок вказаний у п.3.8 Кредитного договору, з кінцевим терміном погашення Кредиту 30.06.2019 року, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з Графіком надання та погашення Кредиту, що є Додатком №1 до Кредитного договору (остання редакція якого була погоджена Банком та Позичальником 31.05.2016 року Додатковою угодою №6011К3-9 про внесення змін до Кредитного договору №6011К3 від 18.08.2011 року).

Згідно з п.3.8 Кредитного договору ( в редакції Угоди №6011К3-4 від 05.07.2013 року про внесення змін до Кредитного договору), у разі порушення строків погашення Кредиту, Банк відкриває відповідні рахунки для обліку сум простроченої заборгованості Позичальника; Банк письмово повідомляє Позичальника про номер рахунка з простроченої заборгованості за Кредитом.

У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості Позичальника з погашення чергового платежу з погашення Кредиту (Основного боргу) згідно з Кредитним договором за червень 2016 року, Банк листом (претензія) від 14.07.2016 року №060-13/2077 повідомив Позичальника про відкриття рахунку для погашення простроченої заборгованості за Кредитом №2067600013325. Станом на 31.01.2017 року на рахунку для погашення простроченої заборгованості за Кредитом №2067600013325 згідно з Кредитним договором обліковується заборгованість за Кредитом в розмірі 6 693 000,00 доларів США .

Згідно з підпунктом 3.5.1 Кредитного договору Позичальник сплачує Банкові Проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 цього Кредитного договору, у Валюті Кредиту. Такі Проценти за користування Кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування Процентів за користування Кредитом на основі Банківського року у Валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні-до 15 числа) на рахунок, зазначений у п.3.8 Кредитного договору. Протягом цього періоду сплачуються Проценти за користування Кредитом за попередній місяць. Проценти за користування Кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного Банківського дня після погашення Основного боргу за Кредитом.

Більш детальні умови Угод (Додаткових угод) (якими внесені Сторонами зміни до Кредитного договору) такі:

Згідно з підпунктом 3.2.4 Кредитного договору (в редакції Угоди №6011К3-1 від 28.12.2012 року про внесення змін до Кредитного договору) Сторони домовились, що :

- проценти за користування Кредитом до 01.01.2013 року сплачуються Позичальником, виходячи з погодженої Сторонами при укладенні Кредитного договору процентної ставки в розмірі 9,5% річних;

- процентна ставка за користування Кредитом надалі переглядається Сторонами та встановлюється на кожних дванадцять місяців (календарний рік), починаючи з 01.01.2013 року, про що Сторони укладають додаткову угоду (договір) про внесення змін до Кредитного договору;

- в разі непогодження Сторонами розміру процентної ставки за користування Кредитом на відповідний дванадцятимісячний період з будь-яких причин ( в тому числі непідписання Сторонами відповідної додаткової угоди (договору) про внесення змін до Кредитного договору) до 31 січня року, на який мала бути переглянута процентна ставка, Позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом з 01 січня такого року, виходячи з процентної ставки, що діяла в грудні попереднього року, та зобов`язаний здійснити повне дострокове погашення Кредиту, з одночасною повною сплатою Процентів за користування Кредитом, комісій та інших платежів за цим Договором, до першого травня такого року, на який мала бути переглянута процентна ставка за користування Кредитом.

- у разі невиконання Позичальником зобов`язань, визначених п.п.5.1.4.7 Кредитного договору, процентна ставка збільшується на 1% річних за кожне таке порушення, на період, починаючи з першого числа другого місяця кварталу, наступного за кварталом, у якому відбулося таке невиконання, та закінчуючи останнім днем першого місяця кварталу, наступного за кварталом, в якому Позичальником виконане зазначене зобов`язання;

- ненадання Позичальником до Банку довідки про обсяги грошових надходжень на рахунках в інших банках, передбаченої пп.5.3.1 (д), у строки, зазначені у пп.5.3.1цього Договору, вважається невиконанням зобов`язань, визначених пп.5.1.4.7 цього Договору.

Згідно із п.5 Додаткової угоди, сторони погодили доповнити статтею 7 «Відповідальність Позичальника» Кредитного договору пунктом 7.4 наступного змісту : « 7.4. У разі невиконання Позичальником зобов`язань, визначених пп.5.1.12 цього Договору, Позичальник сплачує Банку штрафну санкцію в гривнях у розмірі, еквівалентному 17,00 тис.дол.США за офіційним курсом Національного банку України, встановленим станом на 01 березня року, наступного за звітним (тобто, роком невиконання зобов`язань, визначених пп.5.1.12 цього Договору), за кожне порушення.

Невиконання Позичальником зобов`язань, визначених пп.5.3.1(а) цього Договору, вважається невиконанням Позичальником зобов`язань, визначених пп.5.1.12 цього Договору».

Дана Угода вступає в силу з дати підписання її Сторонами. Дана Угода є невід`ємною частиною Кредитного договору (п.п.8,10). Умови Кредитного договору, не змінені даною Угодою, зберігають свою чинність, і Сторони підтверджують свої зобов`язання за ними (п.11).

Згідно з п.1 Угоди №6011К3-2 від 31.01.2013 року про внесення змін до Кредитного договору №6011К3 від 18.08.2011, на часткову зміну підпункту 3.2.4 пункту 3.2 Статті 3 «КРЕДИТ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору, Сторони домовилися, змінити на 2013 рік порядок перегляду та встановлення процентної ставки за користування Кредитом за Кредитним договором, встановивши, зокрема, що:

- проценти за користування Кредитом на період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року сплачуються Позичальником, виходячи з процентної ставки в розмірі 9,5% річних;

- процентна ставка за користування Кредитом на період з 01.05.2013 року по 31.12.2013 року переглядається та встановлюється Сторонами до 30.04.2013, про що Сторони укладають додаткову угоду (договір) про внесення змін до Кредитного договору;

-в разі непогодження Сторонами розміру процентної ставки за користування Кредитом на період з 01.05.2013 року по 31.12.2013 року з будь-яких причин (в тому числі непідписання Сторонами відповідної додаткової угоди (договору) про внесення змін до Кредитного договору) до 30.04.2013 року, Позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом з 01.05.2013 року, виходячи з процентної ставки, що діяла в квітні 2013 року, та зобов`язаний здійснити повне дострокове погашення Кредиту, з одночасною повною сплатою Процентів за користування Кредитом, комісій та інших платежів за Кредитним договором, до 01.05.2013 року.

Дана Угода вступає в силу з дати підписання її Сторонами та врегулювання відносин Сторін за Кредитним договором з 01.01.2013 року. Дана Угода є невід`ємною частиною Кредитного договору і використані в ній терміни вживаються в значеннях, наведених в Кредитному договорі (п.п.3,5). Умови Кредитного договору, не змінені даною Угодою, зберігають свою чинність, і Сторони підтверджують свої зобов`язання за ними (п.6).

Згідно з п.1 Угоди №6011КЗ-3 від 25.03. 2013 про внесення змін до Кредитного договору №6011К3 від 18.08.2011, на часткову зміну підпункту 3.2.4 пункту 3.2 Статті 3 «КРЕДИТ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору, Сторони домовилися встановити процентну ставку за користування Кредитом з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року в розмірі 10,5% річних з наступним її переглядом з 01.01.2014 року в порядку, визначеному підпунктом 2.2.4 пункту 3.2 Статті 3 «КРЕДИТ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору.

Підпункт 3.2.5.1 підпункту 3.2.5 пункту 3.2 Статті 3 «КРЕДИТ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору викласти у такій редакції: « 3.2.5.1. Комісія за управління кредитною лінією 0,029% від Ліміту кредитної лінії щомісяця не потребує сплати ПДВ» (п.2 Угоди).

Згідно з п.4 Угоди, Сторонами погоджено доповнити Статтю 7 «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЗИЧАЛЬНИКА» Кредитного договору новим пунктом 7.5 наступного змісту: « 7.5. У разі невиконання Позичальником зобов`язання, Позичальник сплачує на користь Банку штраф у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) за кожний місяць ( у тому числі неповний), в якому тривало невиконання Позичальником вказаного зобов`язання, який підлягає сплаті протягом 10 Банківських днів з початку кожного місяця, наступного за місяцем, у якому зобов`язання не виконане/продовжує не виконуватись, або з дати отримання повідомлення Банку про необхідність сплати штрафу (в залежності від того, що настало раніше)».

У п.6 Угоди викладено Графік надання та погашення Кредиту, наведений у Додатку №1 до Кредитного договору в новій редакції.

Дана Угода набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками Сторін та є невід`ємною частиною Кредитного договору. Умови Кредитного договору, не змінені даною Угодою, зберігають свою чинність, і Сторони підтверджують свої зобов`язання за ними (п.п.8,9).

05.07.2013 Сторони уклали Угоду №6011КЗ-4 про внесення змін до Кредитного договору №6011КЗ від 18.08.2011, зокрема, про наступне :

«п.1. Пункт 3.8 Статті 3 «КРЕДИТ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору викласти у такій редакції: « 3.8 Рахунки з обліку кредитних операцій».

Банк відкриває для Позичальника такі рахунки: (а) №2063200013325 позичковий рахунок; (б) №3739100013325 5 840/980 для сплати Процентів за користування Кредитом, комісій та інших платежів за цим Договором.

У разі порушення строків погашення Кредиту, Банк відкриває відповідні рахунки для обліку сум простроченої заборгованості Позичальника. Банк письмово повідомляє Позичальника про номер рахунка з простроченої заборгованості за Кредитом.

Банк надає на вимогу Позичальника довідки за рахунками, що відкриваються відповідно до цього Договору, уповноваженій особі Позичальника відповідно до Картки із зразками підписів та відбитком печатки чи довіреності Позичальника. За надання довідок про стан заборгованості за Кредитом Банк стягує комісію згідно з пп.3.2.5.5 та 4.1.5 цього Договору».

Угода вступає в силу з дати її підписання Сторонами. Угода є невід`ємною частиною Кредитного договору. Умови Кредитного договору, не змінені даною Угодою, зберігають свою чинність, і Сторони підтверджують свої зобов`язання за ними (п.п.2,4,5).

На період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року процентна ставка за користування Кредитом встановлена в розмірі 10,5% річних (Додаткова угода №6011К3-5 від 21.01.2014 року про внесення змін до Кредитного договору).

У п.1.2 Додаткової угоди «Графік надання та погашення Кредиту», наведений у Додатку №1 до Договору, викладено в новій редакції.

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками Сторін та скріплення відбитками печаток Сторін, є невід`ємною частиною Договору, не виключає та не змінює інших умов Договору. Всі інші умови Договору, що не суперечать цій Додатковій угоді, залишаються без змін (п.п.3,4).

28.04.2014 Сторонами укладено Додаткову угоду №6011КЗ-6 про внесення змін до Кредитного договору №6011КЗ від 18.08.2011 про таке:

« 1.1. Підпункт 3.5.1 п.3.5 статті 3 «КРЕДИТИ ТА ПРОЦЕНТИ» Договору доповнити абзацом наступного змісту: «При цьому Сторони домовилися, що: Позичальник зобов`язується сплачувати Проценти за користування Кредитом, які будуть нараховані за період з 01.04.2014р. по 31.12.2014р., щомісячно в строки, визначені в абзаці 1 цього підпункту, в розмірі не менше 30% від фактично нарахованої суми Процентів за користування Кредитом за кожний місяць вищевказаного періоду; залишок фактично нарахованої суми Процентів за користування Кредитом за період з 01.04.2014р. по 31.12.2014р. Позичальник зобов`язується сплачувати щомісячно рівними частинами , але не менше 30886,00дол.США в місяць, починаючи з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., в строки визначені в абзаці 1 цього підпункту.».

Згідно з п.2, за внесення змін до Договору Позичальник сплачує Банку комісію за зміну умов Договору (за ініціативою Позичальника) за окрему зміну у розмірі 6814,35 гривень (шість тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 35 копійок), крім того податок на додану вартість -1362,87 гривень (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 87 копійок), разом -8177,22 гривень (вісім тисяч сто сімдесят сім гривень 22 копійок). Така комісія сплачується протягом 10 (десяти) Банківських днів з дати підписання цієї Додаткової угоди на рахунок, відкритий відповідно до підпункту 3.8(б) Договору.

Згідно з п.п.3,4, ця Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками Сторін та скріплення відбитками печаток Сторін, є невід`ємною частиною Договору, не виключає та не змінює інших умов Договору. Всі інші умови Договору, що не суперечать цій Додатковій угоді, залишаються без змін.

Згідно з Додатковою угодою №6011К3-7 від 27.02.2015 року про внесення змін до Кредитного договору, на часткову зміну підпункту 3.2.4 пункту 3.2 Статті 3 «КРЕДИТ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору, Сторони домовилися, змінити на 2015 рік і надалі порядок перегляду та встановлення процентної ставки за користування Кредитом за Кредитним договором, встановивши, що :

- проценти за користування Кредитом на період з 01.02.2015 року по 31.08.2015 року сплачуються Позичальником, виходячи з процентної ставки в розмірі 10,5% річних;

- процентна ставка за користування Кредитом, починаючи з 01.09.2015 року і надалі переглядається Сторонами та встановлюється з 01.09.2015 року по 31.08.2015 року, з 01.09.2016 року по 31.08.2017 року, з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року, з 01.09.2018 року до повного погашення Кредиту, про що Сторони укладають додаткову угоду (договір) про внесення змін до Кредитного договору;

- в разі непогодження Сторонами розміру процентної ставки за користування Кредитом на відповідний період з будь-яких причин (в тому числі непідписання Сторонами відповідної додаткової угоди (договору) про внесення змін до Кредитного договору) до 30 вересня року, в якому здійснюється перегляд процентної ставки, Позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом з 01 вересня такого поточного року (в якому Сторонами не погоджено розмір процентної ставки), виходячи з процентної ставки, що діяла в серпні такого поточного року, та зобов`язаний здійснити повне дострокове погашення Кредиту, з одночасною сплатою Процентів за користування Кредитом, комісій та інших платежів за Кредитним договором, до першого грудня такого поточного року.

Згідно з п.3 Додаткової угоди, абзац другий підпункту 3.5.1 пункту 3.5 статті 3 «КРЕДИТИ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору сторони вирішили викласти в наступній редакції: « При цьому Сторони домовилися , що Позичальник зобов`язується сплачувати Проценти за користування Кредитом, що були нараховані за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року і залишаються несплаченими, та Проценти за користування Кредитом, що будуть нараховані за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, наступним чином, а саме: протягом періоду з 01.02.2015 року по 15.01.2016 року Позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати не менше 30% від суми Процентів за користування Кредитом, нарахованих за попередній місяць, в строки , визначені в абзаці 1 цього підпункту.

Протягом періоду з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року Позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати рівними частинами, але не менше 22300,00 дол.США в місяць, залишок суми Процентів за користування Кредитом, нарахованих за період з 01.04.2014 року по 31.12.2015 року в строки , визначені в абзаці 1 цього підпункту.».

Згідно з п.п.8,9 дана Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками Сторін та скріпленні відбитками печаток Сторін, є невід`ємною частиною Кредитного договору не виключає та не змінює інших умов Кредитного договору.

Всі інші умови Кредитного договору, що не суперечать цій Додатковій угоді, залишаються без змін.

Згідно з п.10, умови Кредитного договору , не змінені даною Угодою, зберігають свою чинність. Банк підтверджує свої зобов`язання за Кредитним договором. Позичальник підтверджує свої зобов`язання за Кредитним договором, в тому числі з погашення Кредиту (Основного боргу) в сумі 6693000,00 дол.США.

30.09.2015 Сторонами підписано Додаткову угоду №6011КЗ-8 про внесення змін до Кредитного договору №6011КЗ від 18.08.2011 р.

Так, керуючись підпунктом 3.2.4 пункту 3.2 Статті 3 «КРЕДИТ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору, Сторони домовилися встановити процентну ставку за користування Кредитом з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 року в розмірі 10,5% річних.

Згідно п.2 Додаткової угоди, Сторони погодили абзац другий підпункту 3.5.1 пункту 3.5 статті 3 «КРЕДИТИ ТА ПРОЦЕНТИ» Кредитного договору викласти в наступній редакції: «При цьому Сторони домовилися , що Позичальник зобов`язується сплачувати Проценти за користування Кредитом , що були нараховані за період з 01.04.2014 року по 31.08.2015 року і залишаються несплаченими, та Проценти за користування Кредитом, що будуть нараховані за період з 01.09.2015 року по 31.12.2016 року наступним чином, а саме: протягом періоду з 01.09.2015 року по 15.01.2017 року Позичальник зобов`язаний щомісячно (до дати, визначеної Кредитним договором для сплати Процентів за користування Кредитом) сплачувати не менше 30% від суми Процентів за користування Кредитом, нарахованих за попередній місяць.

Протягом періоду з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року Позичальник зобов`язаний щомісячно (до дати, визначеної Кредитним договором для сплати Процентів за користування Кредитом) сплачувати рівними частинами, але не менше 44446,00 дол.США в місяць, залишок суми Процентів за користування Кредитом, нарахованих за період з 01.04.2014 року по 31.12.2016 року».

Згідно з п.п.4-6, умови Кредитного договору, не змінені даною Додатковою угодою, зберігають свою чинність. Банк підтверджує свої зобов`язання за Кредитним договором. Позичальник підтверджує свої зобов`язання за Кредитним договором, в тому числі з погашення Кредиту (Основного боргу) в суму 6693000,00 дол.США.

Дана угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками Сторін та скріплення відбитками печаток Сторін, є невід`ємною частиною Кредитного договору, не виключає та не змінює інших умов Кредитного Договору. Всі інші умови Кредитного договору, що не суперечать цій Додатковій угоді, залишаються без змін.

31.05.2016 року Сторони уклали Додаткову угоду №6011КЗ-9 про внесення змін до Кредитного договору №6011КЗ від 18.08.2011 року, якою погодили «Графік надання та погашення Кредиту», наведений у Додатку №1 до Кредитного договору, викласти в новій редакції.

Зі змісту Графіку вбачається, що в нього відображені : «дата або період часу», «сума надання Кредиту», «сума фактично отриманого Кредиту», «сума погашення Кредиту». Так, зокрема, згідно Графіку: « сума фактично отриманого Кредиту» - 6 693 000,00 дол.США. У 2016 році суми погашення Кредиту наступні : червень -300000,00 дол.США; липень-150000,00 дол.США, серпень -150000,00 дол.США, вересень 150000,00 дол.США, жовтень-150000,00 дол.США, листопад 100000,00 дол.США, грудень 100 000,00 дол.США.

Згідно з пунктами 3,6 Додаткової угоди визначення термінів, що вживаються у даній Додатковій угоді, наведені в Кредитному договорі. Дана Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками Сторін та скріплення відбитками печаток Сторін, є невід`ємною частиною Кредитного договору, не виключає і не змінює інших умов Кредитного договору. Всі інші умови Кредитного договору, що не суперечать цій Додатковій угоді, залишаються без змін.

Умови Кредитного договору, не змінені даною Угодою, зберігають свою чинність. Банк підтверджує свої зобов`язання за Кредитним договором. Позичальник підтверджує свої зобов`язання за Кредитним договором, в тому числі з погашення Кредиту (Основного боргу) в сумі 6 693 000,00 дол.США.

На виконання умов Кредитного договору Банком надано Позичальнику кредит в сумі 6 693 000,00 доларів США, що підтверджується, зокрема, Заявою на перерахування кредитних коштів в іноземній валюті №1 від 18.08.2011 року з позичкового рахунку Позичальника № НОМЕР_2 , відкритого відповідно до Кредитного договору, перераховано на позичковий рахунок Позичальника № НОМЕР_4 , відкритий у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в м. Херсон) 6 693 000,00 доларів США та випискою по рахунку №2083600013325 за 18.08.2011 року. Наявність заборгованості з погашення Кредиту (основного боргу) за Кредитним договором в розмірі 6 693 000,00 доларів США також підтверджено Позичальником у Додаткових угодах про внесення змін до Кредитного договору №6011КЗ-7 від 27.02.2015 року, №6011КЗ-8 від 30.09.2015 року, №6011КЗ-9 від 31.05.2016 року.

В порушення умов Кредитного договору (п.п.3.4.1 Кредитного договору) Позичальник не сплачує з червня 2016 року чергові платежі по Кредиту в сумах, що встановлені в Графік надання та погашення Кредиту, що є Додатком №1 до Кредитного договору ( в редакції Додаткової угоди №6011К3-9 від 31.05.2016 року про внесення змін до Кредитного договору).

Окрім цього, виходячи з умов Кредитного договору (п.1 Додаткової угоди №6011К3-7 від 27.02.2015 року про внесення змін до Кредитного договору), у зв`язку з не підписанням Сторонами до 30 вересня 2016 року відповідної додаткової угоди (договору) про внесення змін до Кредитного договору про визначення розміру процентної ставки на період з 01.09.2016 по 31.08.2017 року, Позичальник зобов`язаний був до 01.12.2016 року здійснити повне дострокове погашення Кредиту, з одночасною сплатою Процентів за користування Кредитом, комісій та інших платежів за Кредитним договором.

Згідно із розрахунками Банку (т.8, а.с.205-210), які є додатками до Заяви про збільшення розміру позовних вимог (т.1, а.с.2-6), заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» перед Банком становить 11 128 620,20 доларів США (одинадцять мільйонів сто двадцять вісім тисяч шістсот двадцять доларів США 20 центів), що станом на 01.01.2020 по курсу НБУ становить 263 594 723,78 гривень та 35 683 383,98 гривень (тридцять п`ять мільйонів шістсот вісімдесят три тисячі триста вісімдесят три гривні 98 копійок), що включає:

- 6 693 000,00 доларів США сума заборгованості по погашенню Кредиту (Основного боргу);

- 626 876,80 доларів США-3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо погашення Кредиту ( Основного боргу);

- 22 173 172,68 гривень пеня за несвоєчасне погашення Кредиту (Основного боргу);

- 3 590 714,85 доларів США сума заборгованості зі сплати Процентів за користування Кредитом;

- 218 028,55 доларів США 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати Процентів за користування Кредитом;

- 12 397 951,84 гривень пеня за несвоєчасну сплату Процентів за користування Кредитом;

- 533 666,73 гривень сума комісії за управління кредитною лінією;

- 49 002,24 гривень -3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо сплати комісії за управління кредитною лінією;

- 72 984,68 гривень пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією.

-456 605,81 грн. штраф (згідно п.7.4 Кредитного договору).

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, та якщо у договорі встановлений строк виконання зобов`язання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк встановлений Договором або Законом.

Положення статті 222 ГК України передбачають, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося вище, апелянт не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу за кредитним договором, а лише частково не погоджується з нарахуванням 3% річних, пені та суми комісії за управління кредитною лінією.

Відтак, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Щодо часткової незгоди апелянта з нарахованою сумою пені за несвоєчасне погашення Кредиту (Основного зобов`язання) в сумі 900 000 грн слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ст.1 Кредитного договору «Терміни для цілей цього Договору» - «Графік надання та погашення Кредиту» - означає розклад платежів з надання та погашення Кредиту за Договором. Цей Графік є невід`ємною частиною Договору і може уточнюватися протягом його дії. Графік надання та погашення Кредиту наведений у Додатку 1 до цього Договору.

Додатковою угодою від 31.05.2016 №6011К3-9 про внесення змін до Кредитного договору №6011К3 від 18.08.2011, внесено зміни до Кредитного договору, а саме : «Графік надання та погашення Кредиту», наведений у Додатку №1 до Кредитного договору, викладено в новій редакції.

Відповідно до п.3.4.1 Позичальник зобов`язаний погасити повністю Кредит у Валюті Кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього Договору, в строк, зазначений у пп.3.2.2 цього Договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з Графіком надання та погашення Кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника.

Позичальник зобов`язується виконувати вимоги цього Договору. Позичальник несе відповідальність за невиконання цього договору згідно з положеннями цього Договору та чинним законодавством України (п.7.1).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зокрема, зазначає, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, оскільки кредит було сплачено в валюті долари США, то застосування для розрахунку пені облікової ставки НБУ суперечить вимогам закону.

Однак, слід зазначити, що відповідно до п.3.2.6 та п.7.2 Кредитного договору №6011К3 розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим Договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати, на рахунок, зазначений у пп. (б) п.3.8 цього Договору.

Як вбачається із наведених положень договору, сторони у договорі не використали право, надане ч.6 ст.232 ГК України по іншому врегулювати період нарахування пені, тобто, не обмежуючи його 6 місяцями.

Зважаючи на приписи наведених вище норм Закону та погоджений сторонами у Кредитному договорі та Додатковій угоді №6011КЗ-9 від 31.05.2016 графік сплати платежів по кредиту, нарахування пені проведено по кожному платежу за період не більше 6 (шести) місяців з першого дня невиконання зобов`язань щодо їх сплати, із врахуванням зміни облікової ставки НБУ та 360 днів Банківського року, оскільки таке визначення понять узгодили сторони в ст.1 Кредитного договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на платіж в 300 000,00 доларів США пеня нарахована за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, адже починаючи з 01.01.2017 пеня нарахована на залишок, зменшений на цю суму платежу (639 3000,00 доларів США). Аналогічно на подальші періоди ( з 01.02.2017,01.03.2017 і т.д.) залишок боргу по кредиту зменшувався відповідно на суми платежів по кредиту (150 000,00 доларів США щомісячно), щодо яких закінчувався 6-ти місячний період нарахування.

Пеня нарахована за період з 01.07.2016 і по 31.05.2017, оскільки строк виконання зобов`язань останнього платежу настав 01.12.2016, та 6-ти місячний строк нарахування сплив 31.05.2017.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок суми пені за Кредитним договором, нарахованої за період з 01.07.2016 по 31.05.2017 встановив, що розрахунок пені здійснено без порушень норм чинного законодавства, із врахуванням умов Кредитного договору, а твердження апелянта про часткове неправомірне нарахування суми 900 000 грн пені за несвоєчасне погашення Кредиту (Основного зобов`язання) не знайшли свого підтвердження.

Стосовно заперечень апелянта про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо погашення Кредиту (Основного зобов`язання) в частині, а саме в сумі 20 000 доларів США, колегія суддів вважає такі безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Зважаючи на те, що апелянт не оспорює суму основного боргу, а судом встановлено прострочення виконання відповідачем його грошових зобов`язань з повернення Кредиту (Основного боргу) за Кредитним договором, вимога про стягнення 3% річних є такою, що заявлена позивачем правомірно.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з погашення Кредиту (Основного боргу), вважає, що такий здійснено вірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Також, апелянт стверджує, що судом першої інстанції частково невірно розраховано суму стягнення 3% річних (15 623,75 доларів США) та пені (107 000 грн) за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції здійснено перерахунок процентів за користування Кредитом в межах строку кредитування, відповідно до якого заборгованість за процентами стягнено в сумі 1 369 349,94 дол.США. Вказану суму, відповідно до прохальної частини апеляційної скарги, апелянт не оскаржує.

У зв`язку з частковою відмовою у позові щодо стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, судом першої інстанції здійснено перерахунок вимог про стягнення 3% річних та пені, нарахованих на суму процентів за користування Кредитом.

Колегія суддів, перевіривши здійснені судом першої інстанції розрахунки 3% річних та пені за несвоєчасну сплату процентів за Кредитним договором позивача, зазначає, що розрахунки виконано вірно.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову в частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 126 720,99 доларів США та 4 680 573,78 грн, нарахованих від суми боргу по процентах 1 369 249,94 доларів США.

Доводи відповідача в цій частині вимог апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли та спростовуються наявними матеріалами справи.

В апеляційній скарзі апелянт повністю не погоджується із стягненням заборгованості по Комісії за управління кредитами за Кредитним договором та нарахованих на неї сум пені, 3% річних, однак, такі доводи апелянта колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, зокрема, п.4.1.1 Кредитного договору, Позичальник зобов`язався сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі, зазначеному у п.3.2 цього Договору з дати укладання цього договору і до повного виконання зобов`язань Позичальником за основним боргом, але не більше 90 днів з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного договором у випадку невиконання Позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту за договором.

Така комісія нараховується за період нарахування комісії за управління кредитною лінією у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату нарахування в останній Банківський день місяця і підлягає сплаті щомісяця з 1 по 7 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні до 15 числа), на рахунок, зазначений у п.3.8 цього договору.

Згідно з п.3.2.5.1 Кредитного договору в редакції Угоди №6011К3-3 від 25.03.2013 сторони погодили комісію в розмірі 0,029% від ліміту кредитної лінії щомісяця. Тобто, виходячи із ліміту кредитної лінії в 10 000 000,00 доларів США, такий розмір становив 2900,00 доларів США щомісяця, по курсу НБУ на дату нарахування.

Порядок та період нарахування такого платежу за кредитним договором як комісія за управління кредитом аналогічні порядку та періоду нарахування відсотків за користування кредитом (кредитними коштами).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні частково задоволив вимогу Банку про стягнення комісії за управління кредитом за Кредитним договором та здійснив стягнення виключно в межах кінцевого терміну повернення кредиту.

Колегія суддів перевірила виконаний судом першої інстанції розрахунок комісії та зазначає, що розрахунок здійснено в межах строку кредитування та становить 297 712,39 грн.

Щодо нарахованих до стягнення суми пені та 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором, з якою не погоджується апелянт, слід зазначити наступне.

Враховуючи часткове задоволення вимог позивача про стягнення комісії за управління кредитом за Кредитним договором, відповідно судом першої інстанції змінено розрахунок суми пені та 3% річних.

Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що правомірною є заявлена позивачем до стягнення із відповідача пеня за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором, нарахована у серпні-листопаді 2016 року, у розмірі 41 981,91 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає , що судом першої інстанції здійснено правильний розрахунок 3% річних на заборгованість зі сплати комісії за управління кредитами за Кредитним договором.

Щодо тверджень апелянта, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, слід зазначити наступне.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору (Предмет Договору) Банк надає Позичальникові Кредит шляхом відкриття Невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього Договору (далі-Кредит або кредитна лінія), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором.

Яв вбачається з матеріалів справи, відповідач, відповідно до умов Кредитного договору від 18 серпня 2011 року №6011К3 так і Додаткових угод укладених в подальшому, погодився із сплатою комісії за управління кредитною лінією.

А відтак, незгода апелянта з нарахуванням комісії за управління кредитною лінією спростовується умовами укладеного між сторонами Кредитного договору.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги тверджень апелянта про те, що в основу рішення покладено копії документів, які не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписки з банківського рахунку, які нібито підтверджують факт видачі кредиту, не є копією первинного документа, оскільки не містять жодного підпису виконавців та на ньому відсутня печатка банку, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, апелянт не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу за кредитним договором, а відтак, правомірність стягнення судом першої інстанції суми кредиту (основного боргу) колегією суду в межах розгляду апеляційної скарги не досліджується, оскільки, апелянт лише частково не погоджується з нарахуванням 3% річних, пені та суми комісії за управління кредитною лінією.

Стосовно тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції не застосував положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та не зменшив розмір належної до стягнення суми пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру пені вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах, та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, фактично стягнений за рішенням суду розмір пені становить суттєво менший за суму основного боргу за договором, а докази про важке фінансове становище відповідача суду першої інстанції надані не були.

Поряд з іншим, апелянт стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи, а також ухвалив рішення без участі відповідача, чим порушив його право на захист.

Щодо зазначених тверджень апелянта слід зазначити таке.

З аналізу приписів ст.. 202 ГПК України вбачається, що основною передумовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Участь представників сторін у справі в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 01.12.2022 обов`язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи №914/208/17 триває понад п`ять років, розгляд справи по суті розпочато 13.05.2021, а рішення по справі ухвалено 22.12.2022. Тобто встановлений ч. 2 ст. 195 ГПК України строк розгляду справи по суті явно перевищує тридцять днів і тривав понад дев`ятнадцять місяців.

Також матеріали справи свідчать про неодноразове відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судовому засіданні саме за клопотанням представника відповідача.

Слід наголосити, що сторони у справі, крім процесуальних прав, мають і обов`язки, а неявка в судове засідання відповідача порушує право іншої сторони, а саме позивача, на розгляд справи у розумні строки.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України.

Суд наголошує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Саме суд з метою запобігання зловживанням правами, активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

Також, слід наголосити, що матеріали справи містять велику кількість письмових пояснень та заперечень проти позову, наданих відповідачем, які суд першої інстанції вважав достатніми для розгляду справи по суті та ухвалення рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Також, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи, оскільки обчислення пені (штрафних санкцій) не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду.

Крім того, підстави, на які покликався відповідач у питанні необхідності призначення судово-економічної експертизи, вже були предметом дослідження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував заяву відповідача про застосування строку позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Слід звернути увагу, що заява про збільшення позовних вимог не є окремою позовною вимогою, а лише заявою про збільшення кількісних показників тих самих позовних вимог.

А відтак, колегія суддів вважає, що нарахування штрафних санкцій сумом першої інстанції здійснено в межах строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги позивача частково.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що у даній справі судом першої інстанції сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» б/н від 20.02.2023 (вх. № 01-05/546/23 від 23.02.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2022 у справі №914/208/17 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.06.2023

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіКордюк Г.Т.

Матущак О.І.