Ухвала

від 25.05.2023 по справі 752/4604/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 752/4604/21

провадження № 8/752/14/23

УХВАЛА

25.05.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Невмержицької Ірини Миколаївни про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 752/4606/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебувала справа № 752/4606/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В квітні 2023 року представник позивача звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року за нововиявленими обставинами, в якій просила суд змінити зазначене рішення суду в частині визнання права власності сторін на земельну ділянку, вказавши вірний кадастровий номер земельної ділянки, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, було задоволено повністю, в т.ч. в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, було визнано за ОСОБА_1 право власності на частину об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 0,0821 га, кадастровий номер 79115032, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З метою державної реєстрації права спільної часткової власності на вказану земельну ділянку позивач звернувся до державного реєстратора. Однак, 15.03.2023 року рішенням державного реєстратора було відмовлено позивачу у вказаній державній реєстрації його прав, оскільки, в рішенні суду від 13.07.2022 року структура кадастрового номеру не відповідає встановленим вимогам. 21.03.2023 року позивач отримав витяг із Державного земельного кадастру, відповідно до якого земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , - було присвоєно кадастровий номер 8000000000:79:115:0032. Сторона позивача вказує, що позивачу не було відомо, що зазначеній земельній ділянці автоматично було присвоєно новий кадастровий номер в новому форматі, а тому під час розгляду справи судом були наявні істотні обставини, які не були відомі позивачу та, відповідно, не були відомі суду. Посилаючись на викладене, а також з метою забезпечення права позивача на державну реєстрацію належного йому майна на підставі судового рішення, сторона позивача вимушена звернутись до суду із даною заявою.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2023 року, за заявою було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що в лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Невмержицьку І.М. звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд: визнати спільним сумісним майном позивача та відповідача житловий будинок, загальною площею 161,3 кв.м, гараж, загальною площею 29,7 кв.м., сарай, загальною площею 24,4 кв.м, споруди № 1-2, 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за позивачем право власності на частину: житлового будинку, загальною площею 161,3 кв.м, АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,0821 га за адресою: АДРЕСА_1 ; гаража, загальною площею 29,7 кв.м., сараю, загальною площею 24,4 кв.м, споруд № 1-2, 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за відповідачем право власності на частину: житлового будинку, загальною площею 161,3 кв.м, АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,0821 га за адресою: АДРЕСА_1 ; гаража, загальною площею 29,7 кв.м., сараю, загальною площею 24,4 кв.м, споруд № 1-2, 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, було задоволено. Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, загальною площею 161,3 кв.м, із надвірними спорудами: гаражем, загальною площею 29,7 кв.м., сараєм, загальною площею 24,4 кв.м, спорудами № 1-2, 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину об`єкту нерухомого майна: житлового будинку, загальною площею 161,3 кв.м, із надвірними спорудами: гаражем, загальною площею 29,7 кв.м., сараєм, загальною площею 24,4 кв.м, спорудами № 1-2, 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 0,0821 га, кадастровий номер 79115032, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на частину об`єкту нерухомого майна: житлового будинку, загальною площею 161,3 кв.м, із надвірними спорудами: гаражем, загальною площею 29,7 кв.м., сараєм, загальною площею 24,4 кв.м, спорудами № 1-2, 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності на частину об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, загальною площею 0,0821 га, кадастровий номер 79115032, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 12258 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

З мотивувальної частини зазначеного рішення вбачається, що на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.1998 року № 65 ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0821 га в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, про що було видано державний акт серії І-КВ № 123431 від 21.11.2000 р.

Відповідно до копії державного акту серії І-КВ № 123431 від 21.11.2000 р., було зазначено кадастровий номер зазначеної земельної ділянки - 79115032, тобто у форматі, який діяв на час видачі державного акту на землю, та який було зазначено в резолютивній частині рішення суду на підставі офіційно виданого документу.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.11.2022 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року було залишено без змін.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР «КМДА» від 15.03.2023 року, було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 09.03.2023 року, оскільки, у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року у справі № 752/4606/21, структура кадастрового номеру не відповідає вимогам пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, що, в свою чергу, не дає можливості державному реєстратору встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.03.2023 року, який було видано після набрання рішення суду законної сили, - земельна ділянка, площею 0,0821 га в АДРЕСА_1 , має наступний кадастровий номер - 8000000000:79:115:0032.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.04.2023 року, в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Невмержицької Ірини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 752/4606/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, було відмовлено.

Зазначена ухвала сторонами у встановленому законом порядку оскаржена не була, та набрала законної сили.

Однак, в квітні 2023 року до суду було подано заяву про перегляд зазначеного рішення суду за нововиявленими обставинами, в обгрунтування якої сторона позивача вказувала на те, що позивачу не було відомо, що спірній земельній ділянці автоматично було присвоєно новий кадастровий номер в новому форматі, а тому під час розгляду справи судом були наявні істотні обставини, які не були відомі позивачу та, відповідно, не були відомі суду, в зв`язку з чим, на переконання позивача, у даній справі наявні нововиявлені обставини для перегляду рішення суду.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог заяви, суд приймає до уваги те, що у відповідності до положень статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

У відповідності з ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Варто вказати, що пред`явлені стороною позивача вимоги стосуються не обставин, з яким закон пов`язує можливість перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки, на момент ухвалення рішення суду спірна земельної ділянка мала кадастровий номер, який було вірно зазначено судом в резолютивній частині рішення суду на підставі чинного правовстановлюючого документу на об`єкт нерухомого майна, та доказів того, що новий кадастровий номер було автоматично присвоєно земельній ділянці в період перебування справи в провадженні суду, тобто фактично до ухвалення судового рішення у справі, стороною позивача суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер в новому форматі, а тому питання належної реєстрації земельної ділянки за позивачем стосується не змісту ухваленого у справі рішення суду, а процедури виконання рішення суду, після ухвалення якого об`єкту нерухомого майна було присвоєно кадастровий номер в новому форматі.

Слід також відзначити, що суд своєю діяльністю не може підміняти діяльність інших компетентних органів, а відтак правомірність та/або неправомірність дій, в т.ч. щодо відмови позивачу в належній реєстрацій за ним права власності на земельну ділянку, якій було присвоєно кадастровий номер в новому форматі вже після ухвалення рішення суду, яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції, та набрало законної сили, може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 Постанови від 30 березня 2012р. за № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Із пунктів 27, 28 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі № 69529/01 "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia) та пункту 46 рішення Європейського Суду з прав людини від 06 грудня 2005 року у справі № 19960/04 "Попов проти Молдови" (Popov v. Moldova) вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 541/2460/16-ц.

Суд вважає, що наведені позивачем обставини, не можна кваліфікувати, як нововиявлені, в розумінні ст. 423 ЦПК України, оскільки, вони не є нововиявленими, тобто такими, що якби вони були відомі при розгляді справи, то суд ухвалив би принципово інше рішення.

Варто вказати на те, що обставини, на які посилається сторона позивача, як на нововиявлені, зводяться до фактичної незгоди із діями державного реєстратора, яким було відмовлено позивачу в подальшому оформленні його прав на нерухомість на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та в якому вірно було зазначено кадастровий номер земельної ділянки на підставі наявного чинного документу про право власності на землю, а тому наведені обставини не підпадають під вимоги ст. 423 ЦПК України, яка передбачає вичерпний перелік підстав перегляду рішення або ухвали суду, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. В разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача не доведено, а судом не встановлено правових підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду у даній справі, фактично за викладених позивачем обставин, останнім, обрано невірний спосіб захисту своїх прав під час виконання судового рішення та належної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, а відтак в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 423, 429 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Невмержицької Ірини Миколаївни про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 752/4606/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У відповідності до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Голосіївський районний суд міста Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.П. Чередніченко