Ухвала

від 01.06.2023 по справі 454/3538/21

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3538/21

Провадження № 2/459/212/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бочуляка Юрія Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича, Державного підприємства "СЕТАМ", ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства "Універсал Банк" та приватного нотаріуса Сокальського районного нотаріального округу Сироїд Галини Іванівни про визнання електронних торгів, протоколу про проведення електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про право власності недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2021 позивач звернувся до Сокальського районного суду Львівської області з даною позовною заявою.

На підставі розпорядження голови Сокальського районного суду Львівської області від 07.04.2023 № 2 дану справу передано на розгляд до Червоноградського міського суду Львівської області.

17.04.2023до Червоноградськогоміського судуЛьвівської областінадійшла дана справа.

18.04.2023 судом цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.06.2023 у залі судових засідань Червоноградського міського суду Львівської області.

30.05.2023 представник позивача Адвокат Бочуляк Ю.І. подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення комплексу нежитлових виробничих приміщень загальною площею 649,1 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1708369046248 та земельну ділянку для обслуговування виробничого приміщення загальною площею 0,6203 га, кадастровий номер: 4624810100:01:001:0018, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1708305446248, власником яких є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії пов`язані з будівництвом, реконструкцією, проведенням демонтажних робіт на об`єктах нерухомого майна, яким є нежитлові приміщення комплексу нежитлових виробничих приміщень загальною площею 649,1 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1708369046248 та земельну ділянку для обслуговування виробничого приміщення загальною площею 0,6203 га, кадастровий номер: 4624810100:01:001:0018, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1708305446248, а також укладати будь-які правочини щодо вказаного нерухомого майна, в тому числі пов`язані з відчуженням майнових прав.

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ПАТ «Універсал Банк», Приватного нотаріуса Сокальського РНО Львівської області Сироїд Г.І. про визнання електронних торгів, протоколу про проведення електронних торгів, акту про проведені електронні торги, свідоцтва про право власності недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння. Вважає, що відповідач - ОСОБА_2 , за яким зареєстроване майно, яке належить позивачу та вибуло з його володіння поза його волею, має право ним розпоряджатися на власний розсуд. Стверджує, що відмова у вжитті заходів щодо забезпечення позову у даній справі призведе до неможливості виконання рішення суду та відновлення порушених прав позивача, оскільки невжиття таких заходів надасть можливість відповідачу вільно розпоряджатись вказаним майном (відчужити майно, обтяжити його, поділити або вчинити інші дії), у зв`язку з чим буде утрудненим та/або неможливим витребування спірного майна від наступного набувача. Необхідність вжиття саме таких заходів забезпечення позову підтверджується також тим, що усім учасникам даної справи було достовірно відомо про те, що договори купівлі- продажу майнового комплексу та земельної ділянки на підставі яких ОСОБА_3 ними володів та передав їх в іпотеку, були визнані недійсними на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20.11.2017 р. по справі №454/2228/15-ц, а відтак вказане нерухоме майно не належить ОСОБА_3 , не вжили жодних заходів що призвело до відчуження спірного майна за відсутності на те правових підстав, що свідчить про можливе наступне відчуження такого майна всупереч вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 153, ст. 247 ЦПК України, судом здійснено розгляд заяви без повідомлення учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 N ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Проаналізувавши зміст заяви та додані матеріали, вимоги процесуального закону та усталену судову практику, суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів наявності реальної загрози відчуження майна відповідачем і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду лише в разі його задоволення. Не доведено суду і той факт, що вжиття заходів забезпечення позову саме таким шляхом, який зазначено в заяві, не порушить прав, свобод та інтересів будь-яких інших осіб, які не є сторонами у справі.

Окрім того, посилання представника позивача на те, що відповідач може відчужити спірне майно, що належить йому на праві приватної власності є лише припущеннями позивача та не підтверджені жодними доказами.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 258, 260 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бочуляка Юрія Ігоровича про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 01 червня 2023 р.

Суддя: Н. Я. Отчак