Ухвала

від 05.06.2023 по справі 160/25353/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 червня 2023 року

м. Київ

справа №160/25353/21

адміністративне провадження №К/990/17550/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №160/25353/21 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Міська комісія з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської міської ради, Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

13.12.2021 позивачка звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, у якому просила суд:

- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо прийняття рішень про відтермінування питання приведення своїх нормативно - правових актів, що регулюють питання розміщення зовнішньої реклами, у відповідність до вимог чинного законодавства України;

- зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради привести власні нормативно - правові акти, що регулюють питання розміщення зовнішньої реклами, у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом введення в дію рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.08.2020 №854 "Про внесення змін до Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпрі" та від 22.09.2020 №990 "Про внесення змін до Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 в якості третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору залучені: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" і Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" та прийнято до провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.08.2011 №1148 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.04.2004 №325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 в задоволенні позовних вимог позивачки відмовлено; позовні вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" задоволено та визнано протиправними та нечинними абзаци 5, 8 пункту 2.5. розділу 2 "Регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами" та підпункт 7.1.14. пункту 7.1. розділу 7 "Вимоги до зовнішньої реклами" Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі в редакції рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.08.2020 №854, та Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі, затверджене рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.08.2011 №1148 (зі змінами).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції від 09.11.2022 в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

15.05.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №160/25353/21.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржники, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19.02.2013 у справі №21-18а13 та постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №460/1/19.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (Верховного Суду України) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Отже, зазначені скаржниками постанови, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України без зазначення конкретної норми права, що не врахована судом апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції містить посилання на постанову Верховного Суду України від 19.02.2013 у справі №21-18а13 та на викладений в ній висновок стосовно повноважень виконавчого комітету органу місцевого самоврядування приймати рішення про усунення порушень правил розміщення реклами, що також свідчить про неналежне обґрунтування касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім того, касаційна скарга обґрунтована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та виконавчих комітетів місцевих рад, в частині затвердження порядків та правил демонтажу рекламних конструкцій.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що скаржниками не вказано чітко, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, а також не обґрунтувано у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржників, відповідна норма повинна застосовуватися.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.

Таким чином, скаржникам необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №160/25353/21 залишити без руху.

Надати скаржникам строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недолікі касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук,

Судді Верховного Суду