Ухвала

від 07.08.2023 по справі 160/25353/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа №160/25353/21

адміністративне провадження №К/990/24954/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/25353/21 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Міська комісія з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської міської ради, Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень у грудні 2021 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, у якому просила суд:

- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо прийняття рішень про відтермінування питання приведення своїх нормативно - правових актів, що регулюють питання розміщення зовнішньої реклами, у відповідність до вимог чинного законодавства України;

- зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради привести власні нормативно - правові акти, що регулюють питання розміщення зовнішньої реклами, у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом введення в дію рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.08.2020 №854 "Про внесення змін до Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпрі" та від 22.09.2020 №990 "Про внесення змін до Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року в якості третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору залучені: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" і Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" та прийнято до провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31 серпня 2011 року №1148 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16 квітня 2004 року №325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог позивачки відмовлено; позовні вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН" і Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7" задоволено та визнано протиправними та нечинними абзаци 5, 8 пункту 2.5. розділу 2 "Регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами" та підпункт 7.1.14. пункту 7.1. розділу 7 "Вимоги до зовнішньої реклами" Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі в редакції рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25 серпня 2020 року №854, та Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі, затверджене рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31 серпня 2011 року №1148 (зі змінами).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції від 09 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

17 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/25353/21.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі скаржники посилаються на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржники зазначають, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо питання розмежування повноважень місцевих рад, які, відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органами місцевого самоврядування, та виконавчих комітетів місцевих рад, які, відповідно до статей 11 та 51 цього ж Закону є виконавчими органами цих рад, в частині затвердження порядків/Правил демонтажу рекламних конструкцій.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2023 року скаржникам вказано, що Верховний Суд вже викладав висновок у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №460/1/19 щодо повноважень виконавчого комітету місцевої ради приймати рішення щодо правил та процедур демонтажу рекламних конструкції та зазначено, що викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновки відповідають тим, які викладені у зазначеній постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 460/1/19.

При цьому, верховний Суд також зауважує, що у постанові від 19 квітня 2021 року у справі №520/660/2020 Верховний Суд зробив висновок, що нормативне визначення і встановлення порядку демонтажу рекламних конструкцій на рівні актів органів місцевого самоврядування спрямовано на розкриття і деталізацію порядку здійснення органами місцевого самоврядування повноважень з організації та контролю благоустрою населеного пункту і не може вважатися таким, що здійснюється органами місцевого самоврядування поза межами їх повноважень до моменту врегулювання відповідного питання на законодавчому рівні.

Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відтак, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Загалом, скаржники на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність переоцінки встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відтак, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Враховуючи вищезазначене, скаржнику необхідно зазначити підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України з урахуванням предмету спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРАГРАММАТОН 7", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕСАН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛОС ДНІПРА" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі №160/25353/21 - залишити без руху.

2. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій