Рішення

від 01.06.2023 по справі 176/2253/22

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/2253/22

провадження №2/176/55/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Кучми В.В.,

за участю секретаря с/з Ханіної М.Г.,

представника позивача в режимі відеоконференцзв`язку, Соколенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Жовті Води Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

07.11.2022 року через систему «Електронний суд», представником позивача, адвокатом Соколенко Т.О. до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, що підтверджується розпискою від 23.03.2021 року у розмірі 1828430 грн., що еквівалентно 50000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день звернення з позовною заявою.

До позовної заяви було додано заяву про забезпечення позову, де позивачка просила накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Дана позовна заява не відповідала вимогам ст. 177ЦПК України та була судом залишена без руху за ухвалою суду від 09 листопада 2022 року з наданням позивачці строку на усунення недоліків. У задоволенні заяви про забезпечення позову ухвалою суду від 09 листопада 2022 року було відмовлено.

11 листопада 2022 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

Так, у своїй позовній заяві позивачка посилалась на те, що 23.03.2021 року ОСОБА_3 отримав від неї та її батька, ОСОБА_4 кошти у розмірі 1500000 грн., що еквівалентно 55600 доларів США та підтверджується розпискою, складеною власноручно ОСОБА_3 . Станом на 01.01.2022 року сума позики та відповідно заборгованість ОСОБА_3 перед позикодавцями склала 50000 доларів США, про що ОСОБА_3 зроблений відповідний власноручний напис на розписці. У даній розписці сторони визначили, що ОСОБА_3 зобов`язується повернути позичені кошти по вимозі. Батько позивачки, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На сьогоднішній день, незважаючи на численні усні вимоги відповідач категорично відмовляється повертати позивачці отримані в позику кошти та всіляко ігнорує виконання взятих на себе зобов`язань. Не виконав він зобов`язання і на письмову вимогу позивачки, що змусило її звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

17.11.202 року позивачкою до матеріалів справи було додано оригінал боргової розписки ОСОБА_3 від 23.03.2021 року. (а.с.31)

Ухвалою суду від 21 листопада 2022 року відкрито провадження по вищезазначеній справі та вирішено розглядати її в загальному порядку. По справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07 березня 2023 року частково задоволено заяву представника позивачки про забезпечення позову та накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_3 , вказане в ухвалі. (а.с.96-99)

Ухвалою суду від 07 березня 2023 року, справу призначено до розгляду по суті.

24.03.2023 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позов, де останній не визнає в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 та вважає їх необґрунтованими, безпідставними, оскільки відповідач ніколи не мав жодних стосунків з ОСОБА_1 , особисто з нею знайомий не був та ніяких коштів у неї не позичав. Розписка від 23.03.2021 року є фіктивною. В дійсності відповідач мав у минулому боргові відносини лише з ОСОБА_4 , проте такі борги були погашені в повному обсязі та про що ОСОБА_4 надав відповідачу відповідні розписки. Крім того, відповідач зазначив, що ніяких вимог про повернення боргу від позивачки він не отримував, оскільки ніколи не мешкав та не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Вимогу від 31.10.2022 року стороною відповідача відправлено за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3 лише 17.03.2023 року, тобто право вимоги у позивача до відповідача за борговою розпискою на даний час не виникло і виникне лише після 17.04.2023 року. Також, відповідач у своєму відзиві категорично не погоджується, що зазначення в борговій розписці (55630$), є визначенням грошового еквіваленту грошового зобов`язання в іноземній валюті (валютним застереженням). Такого зазначення розписка не містить. Крім того, зі змісту розписки є очевидним, що вона містить допис наступного змісту «17.09.21р. отдал 10000 $ США» та «на 01.01.2022г. долг 50000 $США» При цьому вказана дописка взагалі не містить інформації про те, яким чином виникла саме така цифра 50000 $, ані вказано що це саме долари США, ані зазначено чи отримував відповідач додатково 4370 доларів США. Навіть якщо припустити, що відповідач отримав від позивача 56630 дол. США та 17.09.21р. віддав 10000 дол. США, то сума боргу склала б не 50000 дол. США, а 46630 дол. США. Таким чином, відповідач у відзиві заявив клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

До відзиву відповідач додав копію розписки про повернення коштів складеної ОСОБА_4 про отримання ним від ОСОБА_3 грошових коштів в сумі один мільйон триста п`ятдесят тисяч гривень в рахунок погашення боргу за його особистими розписками від 23.03.21р.

30.03.2023 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про призначення за даною розпискою почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим просить суд витребувати у відповідача оригіналу даної розписки.

Ухвалою суду від 30 березня 2023 року у відповідача ОСОБА_3 витребувано оригінал розписки про повернення коштів від 21.09.2022 року, яку відповідач суду так і не надав. 30.03.2023 року судом отримано відповідь на відзив, де позивачка зазначає, що у своєму відзиві відповідач надає суперечливі одне одному твердження з яких вбачається, що відповідач брав у борг кошти, проте не у позивачки та її батька, а лише у її батька ОСОБА_4 і хоча він вважає, що розписка надана позивачкою є фіктивною, він, з його слів, виконав свої боргові зобов`язання перед ОСОБА_4 саме за розпискою від 23.03.2021р., оригінал якої перебуває у кредитора та був долучений до матеріалів справи. Єдиний доказ, який надає відповідач це копія підробленої розписки, яка ніколи не складалася ОСОБА_4 та її зміст взагалі суперечить ст. 545 ЦК України. В інших своїх твердженнях відповідач посилається на те, що строк вимоги по розписці від 23.03.2021р. не настав, при цьому стверджує, що вона є фіктивною. Тобто, виходячи з логіки тверджень відповідача слідує, що він грошові кошти у борг не брав і розписку вважає фіктивною, проте виконав за нею зобов`язання, не надаючи при цьому оригіналу боргової розписки за виконаними зобов`язаннями, а взагалі строк вимоги виконання зобов`язання не настав. На думку позивачки, відповідач використовує факт смерті ОСОБА_4 , який не може надати пояснення та свої заперечення по справі у своїх корисних цілях, що є безпрецедентним лицемірством, повним нехтуванням людськими цінностями та зухвалою брехнею з метою спотворення дійсних обставин. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Крім того, відповідач шляхом умисних дій не отримував вимогу надіслану ОСОБА_1 31.10.2022р. із друкарською помилкою (опискою) допущеною в номері квартири. Вимога була направлена на відділення 52210 із зазначенням номеру мобільного телефону ОСОБА_3 на який він отримав сповіщення про надходження на його адресу листа. 16.03.2023 року повторно направлено вимогу про повернення коштів від 31.12.2022р. із зазначенням номеру квартири АДРЕСА_2 , яку на момент складання відповіді на відзив відповідачем не отримано.

Ухвалою суду від 17 травня 2023 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 та представника позивача, адвоката Соколенко Т.О. про призначення почеркознавчих експертиз по справі, відмовлено з підстав, вказаних в ухвалі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, описаних у ньому.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, направивши на електронну адресу суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його хворобою. Доказів своєї хвороби, або лікарняного листа відповідач суду не надав.

У судовому засіданні суд, порадившись на місці, знайшов причини неявки відповідача у судове засідання неповажними та розцінив їх як навмисне затягування розгляду справи, а тому прийшов до висновку про розгляд справи по суті у відсутність відповідача ОСОБА_3 та прийняття рішення на підставі доказів, які знаходяться у ній.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позикових відносин підтверджується наявним у ОСОБА_1 оригіналом розписки від 23.03.2021 року. (а.с.31)

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Із дослідженого змісту розписки вбачається, що ОСОБА_3 в присутності своєї дружини ОСОБА_5 бере у позику у ОСОБА_4 та його доньки ОСОБА_1 суму один мільйон п`ятсот тисяч грн. (55630$). Вищевказану суму зобов`язується повернути по вимозі.

Крім того, вказана розписка має відмітку, про повернення 07.09.2021 року 10000 $ США. На 01.01.2022 року борг 50000 $.

Тобто даний документ підтверджує боргове зобов`язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_6 та його донькою ОСОБА_1 , оскільки він містить умови про отримання коштів за договором позики, зобов`язання повернути ці кошти за вимогою.

Доводи відповідача про те, що дана розписка є фіктивною, суд відхиляє, як недоведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Вільногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , атів запис про смерть №900. (а.с.32)

Таким чином, донька померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 залишилась єдиним кредитором, яка має право вимоги за всією сумою боргу по борговій розписці від 23.03.2021 року до ОСОБА_3 .

В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 не надав суду жодних належних, допустимих, достатніх доказів, які б спростували факт передання йому позивачкою та її батьком зазначених у розписці коштів та їх отримання, а також написання ним цієї розписки. У задоволенні його клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи, ухвалою суду було відмовлено, оскільки заявляючи дане клопотання відповідач не надав суду вільних зразків свого почерку та підпису, у судові засідання для можливого їх відібрання не з`являвся.

Крім того, зазначаючи у відзиві про те, що він повернув ОСОБА_4 ще до його смерті усі кошти, які він у нього брав у борг, відповідач надав суду копію розписки, яку суд також не бере до уваги, я належний та допустимий доказ, оскільки відповідач ні самостійно ні на вимогу суду, будучи особою, зацікавленою у сприйнятті судом даного доказу, як достовірного, не надав оригіналу даної розписки, що унеможливило проведення за нею почеркознавчої експертизи, для встановлення її справжності, оскільки позивачка заперечила той факт, що дана розписка складена її батьком ОСОБА_4 та наполягала на проведенні експертизи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Така правова позиція була викладена неодноразово як у постановах Верховного Суду України (постанова від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12), а також у постановах Верховного Суду (від 12.11.2020 № 154/3443/18 (61-6026св20 та інших).

Як вже зазначалося вище, на підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по поверненню суми позики позивачка надала суду оригінал розписки відповідача від 23.03.2021 року.

Із змісту цієї розписки вбчається, що у ній відсутні відомості про повернення відповідачем 50000 доларів США.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, щонаявність оригіналу розписки у позивачки без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми свідчить, що боргове зобов`язання по договору позики від 23.03.21 року не виконано.

Позивачка, у свою чергу довела, що вона зверталась із відповідною вимогою позивача про повернення боргу, про що свідчить переписка між нею та відповідачем у соціальних мережах та двічі направлена нею засобами поштового зв`язку вимога про повернення боргу на адресу реєстрації відповідача (а.с.9-10, 131-132, 185)

За таких обставин вимоги позивачки ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь суми позики у розмірі 50000 доларів США, що еквівалентно сумі 1828430 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в сумі 10420, 20 грн.

Дію вжитих судом заходів забезпечення позову необхідно залишити до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,141, 265 ЦПК України, ст. 610, ч.1 ст. 625, 1046, ч.2 ст. 1047, ч.1 ст. 1048, ч.1, ч.3 ст. 1049 ЦК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої проживаючою за адресою: АДРЕСА_3 , заборгованість за договором позики від 23.03.2021 року у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду з позовом складає 1828430 (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч чотириста тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої проживаючою за адресою: АДРЕСА_3 судові витрати у розмірі 10420 ( десять тисяч чотириста двадцять) грн. 20 коп.

Дію вжитих судом заходів забезпечення позову залишити до повного виконання судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області В.В. КУЧМА