Постанова

від 01.06.2023 по справі 903/1050/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01 червня 2023 року Справа № 903/1050/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Музиченко О.А.;

відповідача - Крючков В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасткар» на рішення господарського суду Волинської області від 07.03.2023, повний текст якого складено 08.03.2023, у справі №903/1050/22 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасткар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластпродукт»

про стягнення 317 054,85 грн заборгованості по розрахунках, пені,

інфляційних втрат та річних,-

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасткар» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластпродукт» 317054,85 грн. заборгованості по розрахунках згідно укладених Договору транспортного експедирування від 01.12.2021 та Договору про митно-брокерське обслуговування від 01.12.2021 в сумі: 209343,62 грн заборгованості по розрахунках, 66588,48 грн пені, 1108,44 грн. -15% штрафу, 35368,60 грн інфляційних втрат та 4645,71 грн -3% річних.(т.1, арк. справи 1-6).

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.03.2023 у справі №903/1050/22 в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не прийняв до розгляду надані Позивачем: копію заявки №19714/2 від 25.03.2022 за неналежністю та акт звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2022 - 10.11.2022 через відсутність в матеріалах справи підписаного Відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг. Крім того, місцевий суд дійшов висновку про відсутність заборгованості Відповідача перед Позивачем, встановивши факт оплати 13.10.2022 послуг за договором МБ38592757 від 01.12.2021. Через відсутність в матеріалах справи доказів надання ТзОВ «Галаград» послуг Позивачеві та понесення останнім витрат на оплату таких послуг - суд першої інстанції також відхилив доводи Позивача щодо понесених ним додаткових витрат. Крім того, рішенням господарського суду було присуджено до стягнення з Позивача на користь Відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.(т.1, арк.справи 128-135).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення господарського суду Волинсь-кої області від 07.03.2023 у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позов в повному обсязі та стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмрі 4965,81 грн та 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.(т.2, арк.справи 2-9).

Обґрунтовуючи скаргу, Позивач стверджує, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. На думку Скаржника, місцевим судом порушено право представника ТзОВ «Фасткар» на участь у справі та надання своїх пояснень в рамках судового слухання справи. Апелянт зазначає, що обмін заявками між сторонами здійснювався в електрон-ному вигляді, відповідно до умов п.8.8 Договору №ТО38592757 від 01.12.2021, тому суд першої інстанції неправомірно відхилив копію заявки №19714/2 від 25.03.2022. Апелянт вважає, що належними доказами підтвердив понесені ним додаткові витрати за зберігання вантажу за межами території України на загальну суму 209343,62 грн, які за умовами Договору від 01.12.2021 Відповідач повинен відшкодувати Позивачу. На думку Скаржника, у зв`язку з простроченням Відповідачем виконання грошового зобов`язання, Позивач вправі окрім основної суми боргу стягувати пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних. Позивач також не згодний з покладенням на нього 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу через їх необґрунтованість та невідповідність кількості годин витрачених адвокатом на ведення даної справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 30.05.2023.(т.2, арк.справи 80).

Через систему «Електронний суд» від ТзОВ «Пластпродукт» на адресу суду надійшли такі документи:

- 26.04.2023 клопотання, в якому просить поновити строки на подачу відзиву на апеляяційну скаргу та винести рішення, яким апеляційну скаргу ТзОВ «Фасткар» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 07.03.2023р. без змін;

- 26.04.2023 клопотання про розподіл судових витрат у справі №903/1050/22, де просить стягнути з ТзОВ «Фасткар» на користь ТзОВ «Пластпродукт» 20 000,00 грн витрат на правову допомогу;

- 24.05.2023 клопотання про участь представника Позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.(т.2, арк.справи 91-95, 97-98, 10-107).

Ухвалою суду від 30.05.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.06.2023.(т.2, арк.справи 110).

В судових засіданнях апеляційної інстанції 30.05.2023 та 01.06.2023 представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задоволити. Представник Відповідача надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2021 ТзОВ «Фасткар»-представник та ТзОВ «Пластпродукт»-клієнт уклали договір №МБ38592757 про митно-брокерське обслуговування (надалі в тексті - Договір МБ38592757), згідно п.1.1 якого, клієнт доручає, а представник приймає на себе зобов`язання здійснити від імені, за рахунок та за дорученням клієнта митні операції щодо товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до чинного митного законодавства України.

У розділах 2.3 вказаного Договору, сторони узгодили права та обов`язки.

Розділом 4 Договору МБ38592757 визначено вартість послуг та порядок розрахунків. Так, клієнт оплачує обов`язкові митні платежі та збори шляхом 100% передоплати та послуги представника за вартістю узгодженої в рахунку, протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення/видання. Послуги банку за перерахування грошових коштів оплачує клієнт. Непередбачені витрати оплачуються протягом 5 банківських днів по виставленому рахунку представника з моменту його виставлення/видання. Вартість брокерських послуг (винагороди представника) за згодою сторін зазначається у рахунку представника.

Відповідно до п.7.3 Договору МБ 38592757, відсутність оповіщення іншої сторони про форс-мажорні обставини протягом 10 днів з моменту їх початку позбавляє сторону, яка потрапила під дію цих обставин, права посилатися на них як на підставі невиконання цією стороною своїх зобов`язань за цим Договором.

Термін дії Договору МБ38592757 згідно п.7.1 - з моменту підписання його сторонами та до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця календарного року, такий договір вважається продовженим на колений наступний календарний рік.

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.(т.1, арк.справи 8-9).

Матеріалами справи стверджено, що 01.12.2021 ТзОВ «Фасткар»-експедитор та ТзОВ «Пластпродукт»-клієнт було також укладено договір №ТО 38592757 транспортного експедирування (надалі в тексті - Договір ТО 38592757), відповідно до п.1.1 якого, експедитор зобов`язався організувати за винагороду за рахунок клієнта здійснити транспортно-експедиторське обслуговування, перевзення експертно-імпортних та транзитних вантажів у міжнародному сполученні та територією України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги клієнтові за погодженням сторін.(п.1.1 Договору ТО 38592757).

Умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг Позивача, а також інші умови пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін у Заявках, що є невід`ємними частинами Договору.(п.1.2 Договору ТО 38592757).

Під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедиторові заявку, якою обумовлюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО.(п.1.3 Договору ТО 38592757).

Розділами 2,3 Договору ТО38592757 сторони узгодили права та обов`язки.

Так, відповідно до п.2.1.1 Договору ТО 38592757, експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільним перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент (В/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, ТТН), залізнична відомість (накладна) (RailWaybill, СМГС/SMGS), КОТИФ/COTIF), авіанакладна (airwaybill). :

Експедитор має право, відступати від вказівок клієнта, якщо дотримання його інструкціям загрожує нанесення шкоди вантаж безпеки людей та навколишньому середовищу. Експедитор зобов`язаний отримати згоду клієнта на відступлення. У разі, якщо немає можливості попередньо повідомити про це клієнта або якщо відповідь на такі запит не отримано експедитором в належний за наявними обставинами строк, Експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.(2.2.6 Договору ТО 38592757).

Клієнт, в силу п.3.1.1 Договору ТО 38592757, зобов`язується своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідної для виконання експедитором своїх обов`язків за даним договором, а також документи, що стосуються вантаж; необхідні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Отримання інформації і документів, наданих клієнтом, фіксується документально. При наданні інформації документів за допомогою кур`єрської пошти датою отримання інформації, документів вважається дата, зазначена у відповідних документах, що свідчать про отримання пошти експедитором. При наданні інформації, документі особисто клієнтом, сторони складають відповідний документ (опис), що свідчить про факт і дату прийняття документів експедитором.

Клієнт має право визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту. На стадії виконання договору вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу. Змінювати маршрут доставки вантажу, кінцевого вантажоодержувача і вид транспорту, письмово погодивши це з експедитором, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту.(п.3.2 Договору ТО 38592757)

Клієнт оплачує послугу з перевезення вантажу, супутні витрати, пов`язані з таким переве-зенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір, тощо), шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора на умовах 100% передоплати. Всі інші додаткові платежі протягом З (трьох) робочих днів з моменту приходу судна в порт України.

Рахунок експедитора, надісланий за допомогою електроннихзасобів зв`язку, вважається належним чином отриманий клієнтом і приймається для оплати. Послуги банку за перерахування грошових коштів оплачує клієнт.(п.4.3 Договору ТО 38592757).

Згідно розділу « 5» даного договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобовязань за договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажоних обставин), які включають, але не обмежуються такими причинами, як повені, землетруси, шторми, урагани, ожеледь, снігопади, сповзання ґрунту, цунамі та інші стихійні явища природи; пожежі, вибухи, епідемії та інші стихійні лиха; страйки саботаж, аварії на транспорті, прямий або непрямий вплив вибуху, радіації або радіоактивного зараження; локаут або інші непередбачені зупинки на підприємствах; війна, революції, масові заворушення, повстання, піратство, конфіскації, реквізиції, арешт і/або знищення вантажів на вимогу державних органів, стороннє втручання в комп`ютерну систему; зміна законодавства, законні чи незаконні обмеження, розпорядження або заборони органів державної влади або управління і їх структурних підрозділів; а також інші непередбачені обставини, які знаходяться поза контролем сторін, подолати які неможливо, і які безпосередньо вплинули на можливість виконання цього Договору, в т.ч. події, зазначені в п.3.1 Регламенту посвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішен-ням Президії ТПП України від 18.12.2017 №44 (5). Виникнення обставин, зазначені в цьому пункті, не є підставою для відмови в оплаті зе послуги, виконані до виникнення даних обставин.(п.7.1 Договору ТО 38592757).

Термін дії Договору ТО 38592757 згідно п.8.1 встановлюється з моменту його підписання сторонами та до кінця календарного року. За відсутності пропозицій розірвання договору за 20 днів до кінця року, такий договіє вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.(т.1, арк.справи 10-13; т.2, арк. справи 30-36).

За твердженнями Позивача, 25.03.2022 ТзОВ «Пластпродукт» надало заявку №19714/2 згідно Договору ТО 38592757, яку виконано, послугу надано в повному об`ємі щодо контейнеру: MSCU 3482113, який доставлено до місця призначення, що підтверджується відмітками в CMR (т.1, арк.справи 13-зворот, 14).

На підставі виконаної заявки Позивачем складено акти надання послуг №468 за навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України та №469 за зберігання контейнерів за територією України від 05.08.2022, на підставі яких Відповідачеві були виставлені два рахунки від 05.08.2022 №414 на загальну суму 95659,84 грн та №415 на суму 113683,78 грн.(т.1, арк.справи 16-зворот, 17, 29, 30), проте зазначені рахунки не були сплачені Відповідачем-клієнтом.

Позивач стверджує, що у ТзОВ «Пластпродукт» існує заборгованість перед ТзОВ «Фасткар» в сумі 209343,62 грн, що також на його думку, стверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2022 - 10.11.2022 між сторонами за Договором ТО 38592757 транспортного експедирування від 01.12.2021 та Договором про митно-брокерське обслуговування МБ 38592757 від 01.12.2021.(т.1, арк.справи 17-зворот).

Оскільки, Відповідач заперечує існування заявки №19714/2 від 25.03.2022 та відмовляється в добровільному порядку оплачувати виставлені йому рахунки, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення в сумі 317054,85 грн, в т.ч.: 209343,62 грн заборгованості по розрахунках, 66588,48 грн пені, 1108,44 грн -15% штрафу, 35368,60 грн інфляційних втрат та 4645,71 грн -3% річних.

Як зазначалось вище, рішенням від 07.03.2023 у справі №903/1050/22 господарський суд Волинської області відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.(т.1, арк.справи 128-135).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Фасткар» безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення плати за зберігання контейнера за межами території України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбаченими даною ж правовою нормою способами. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (надалі в тексті - Закон), експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Згідно п.10 ст.9 вищеназваного Закону, підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

У відповідності до ч.2 ст.12 Закону, клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату Експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що експедитор має право на відшкодування додаткових витрат, обсяг яких має бути погоджений з клієнтом. Крім того такі витрати мають бути здійснені тільки в інтересах клієнта.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач виставив Відповідачу рахунки на підставі виконаної ним заявки №19714/2 від 25.03.2022.

Відповідно до ч.2 ст.91 ГПК України, письмові докази подаються до суду в оригіналі, або шляхом надання належним чином засвідчених копій.

Письмові документи повинні подаватися державною мовою в порядку, встановленому ГПК України. Разом з тим, процесуальний закон не відкидає можливості подання до суду процесуальних письмових документів (за винятком позовної заяви) не українською мовою. Якщо документи подано до суду не українською мовою, суд не має права відмовити в їх прийнятті. В цьому випадку суд повинен витребувати від осіб, які їх подали, у визначений ним строк належним чином засвідчений переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст.79 Закону України «Про нотаріат».

В силу ч.5 ст.91 ГПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом. При цьому учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного доказу (копії).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.5 ст.96 ГПК України).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції,у зв`язку з тим, що Позивачем подано позовну заяву через систему «Електронний суд», частина документів є в нечитабельному вигляді, а саме: заявка №19714/2 від 25.03.2022, CMR та договір транспортного експедирування від 01.12.2021. Проте, в самій заяві Скаржник зазначив, що оригінали документів, що додаються до позовної заяви є в наявності у Позивача і Відповідача.

За відсутності в матеріалах справи оригіналу або нотаріально завіреної копії заявки №19714/2 від 25.03.2022, заперечення факту її існування Відповідачем, поряд з тим, що дослід-ження і встановлення обставин, що вона підтверджує є визначальним у даній справі, суд першої інстанції ухвалою від 30.01.2023 зобов`язав Позивача подати суду оригінал заявки №19714/2 від 25.03.2022.(т.1 арк.справи 72).

Пояснюючи неможливість подання суду оригіналу спірної заявки, Позивач у відповіді на відзив зазначив про наявність у нього лише сканкопії, вважаючи натомість, що підтвердженням надіслання вказаної заявки електронною поштою є роздруківка листування з працівником ТзОВ «Пластпродукт» на ім`я Олександр, якому належить номер телефона НОМЕР_1 та електронна адреса: tsimbal44@gmail.com.(т.1, арк.справи 81).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наявне електронне листування не є належним доказом, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19.01.2022 у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Крім того, Касаційний господарський суд у постанові від 3.08.2022 у справі №910/5408/21 зауваживши, що кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані - це відомості про інші дані, й іноді їх називають «цифровим відбитком» електронних доказів. Він може включати важливі доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа, або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ до метаданих зазвичай недоступний. Наголосив, що суди повинні усвідомлювати потенційну доказову цінність метаданих, у випадку коли інша сторона оспорює достовірність доказу (авторство, цілісність, автентичність). Метадані можуть бути використані для відстеження та ідентифікації джерела та адресата повідомлення, даних про пристрій, який створив електронні докази, дати, часу, тривалості та типу доказів. Метадані можуть бути релевантними або як непрямі докази (наприклад, вказівки на найбільш релевантну версію документа), або як прямі докази (наприклад, якщо даними файлу маніпулювали). Ця настанова також релевантна у випадку втрати метаданих.

Також, у постанові об`єднаної палати КГС від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зауважено: «Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення».

Таким чином, за висновком ОП КГС: «відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації».

Як вбачається з поданих Позивачем фотокопій електронних листів, які не містять електронного підпису - ідентифікувати відправника та отримувача данного листування неможливо. При цьому, учасник справи або суд може поставити під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, а тому суд може не приймати до уваги такий доказ. Адже, в силу ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, колегія суддів вважає, що посилаючись на Заявку на загальну суму 14378 дол.США, як на доказ оформлення замовлення клієнтом, Скаржник, мав би надати суду копію рахунку на цю ж суму, який мав бути виставлений Відповідачеві та оплачений останнім. Проте, Позивачем такого рахунку не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.

Із зазначених мотивів, вважаючи відсутність доказів складення Відповідачем 25.03.2022 Заявки №19714/2, місцевий суд повважав подану заявка неналежним доказом, а тому не прийняв її до уваги, з чим погоджується апеляційний суд.

З наданих представниками сторін пояснень в судовому засіданні 30.05.2023, колегія суддів встановила, що з 2021 року між сторонами у справі існували правовідносини митно-брокерського обслуговування на підставі Договору МБ 38592757 та транспортного експедирування згідно Договору ТО 38592757. З усних пояснень представника Позивача, які не заперечуються Відповідачем - останній в телефонному режимі замовив у Позивача послугу з доставки товару з Китаю до України (м.Одеса). Позивач для підтвердження замовлення сформував та направив Відповідачу рахунок №234 від 22.03.2022 на суму 293560,00 грн, який в матеріалах справи відсутній, проте оплачений ТзОВ «Пластпродукт» 25.03.2022 відповідно до Договору ТО 38592757, що стверджується платіжними інструкціями №3525 та №213 від 25.03.2022 з призначеннм платежу: оплата за фрахт по рахунку №234 від 22.03.2022. Отримання даної суми Позивачем не заперечується та не спростовується.(т.1, арк.справи 57-58).

Як вбачається матеріалів справи, Позивач замовив контейнер MSCU3482113, організував завантаження його товаром, який закупив Відповідач. Завантаження контейнера MSCU3482113 на борт морського судна в порту Шанхай відбулось 05.02.2022. Місцем поставки зазначено Одессу.

Оскільки, 24.02.2022 в Україні було введено військовий стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, було змінено маршрут перевезення. Логістична компанія перенаправила контейнер MSCU3482113 до найбільш наближеної порту видачі біля України, тому портом розвантаження визначено Стамбул (Турція).(т.1, арк.справи 90-зворот, 90).

З наданих пояснень в судовому засіданні вбачається, що в середині липня 2022 року Позивач в телефонному режимі повідомив Відповідача про можливість власним транспортом забрати свій товар зі Стамбулу.

В матеріалах справи наявні докази існування правовідносин Відповідача з ТзОВ «ВТВ-Авто» стосовно перевезення товару за маршрутом Стамбул-Луцьк.

Так, ТзОВ «Пластпродукт»-замовник та ТзОВ «ВТВ-Авто»-перевізник уклали 15.07.2022 Договір №150720022 (надалі в тексті - Договір перевезення), яким регулюються та визначаються взаємовідносини сторін, що пов`язані зі здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) з організації перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом та наданням інших послуг, узгоджених в Замовленнях/Доповненнях до даного Договору і які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.3 Договору перевезення, Доповнення та Замовлення є невід`ємною частиною Договору, якщо вони підписані і завірені фірмовими печатками з ідентифікаційним кодом з обох сторін.(т.1, арк.справи 60-62).

Вбачається, що на виконання Договору перевезення 15.07.2022 сторони склали і підписали Договір-Заявку №12 на транспортно-замовницьке обслуговування, згідно якої перевізник мав доставити вантаж для замовника за маршрутом Туреччина (Стамбул)-Україна (Луцьк). Перевезення здійснювалось транспортним засобом з номером державної реєстрації НОМЕР_2 .(т.1, арк.справи 62-зворот, 63).

Факт виконання міжнародного автомобільного перевезення стверджується CMR №656724, що надана Позивачем, де зазначається цей самий номер транспортного засобу та зазначено, що товар доставлено клієнтові 03.08.2022 (т.1, арк.справи 14).

Крім того, за фактом доставки Відповідачеві вантажу, ТзОВ «ВТВ-Авто» виставило рахунок на оплату послуг з перевезення №ВТ-0000031 від 05.08.2022 на суму 205 000,00 грн та Акт здачі-прийняття робіт №ВТ-0000031 від 05.08.2022 на таку ж суму, яку було сплачено ТзОВ «Пластпродукт», що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи. (т.1, арк.справи 63-зворот, 64-67).

Матеріалами справи стверджено та не заперечувалося сторонами, що 26.09.2022 на поштову адресу Відповідача надійшов інформаційний лист від 23.09.202 за вих.№23922/1, в якому Позивач повідомив, що у зв`язку із веденням на території України воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про запровадження військового стану в Україні» - всі вантажі, що повинні були прибути до порту України були розподілені по найближчих портах, а вантаж Відповідача було направлено лінією MSC до порту Стамбул, Туреччина. Позивач зазначив, що у зв`язку з цим у нього виникли додаткові витрати на зберігання контейнера MSCU3482113 в порту на суму 3078,00 дол.США. На оплату понесених витрат, Позивачем було надано рахунок №415 від 22.09.2022 на суму 113683 грн 78 коп.(т.1, арк.справи 71).

У відповідь, Відповідачем 05.10.2022 направлено на поштову адресу Позивача лист за вих. №7, в якому з покликанням на Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта. У зв`язку із тим, що витрати, котрі зазначені Позивачем в Інформаційному листі та рахунку №415 від 22.09.2022 є значними та клієнтом не погоджувались, пропозицію про сплату залишено без задоволення.(т.1, арк.справи 50).

Як встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, Відповідач виконав зобов`язання перед Позивачем, згідно з Договорами МБ 38592757 та ТО 38592757 та в повному обсязі сплатив вартість послуг, котрі були з ним узгоджені, зокрема послуги:

- за фрахт згідно рахунку №234 від 22.03.2022 в сумі 293 560,00 грн, що стверджується платіжними інструкціями №3525 від 25.03.2022 та №213 від 25.03.2022, про що вже зазначалося раніше.(т.1, арк.справи 57-58);

- за брокерські послуги на території України згідно рахунку №485 від 22.09.2022 (акт 471 від 22.09.2022) в сумі 13296,35 грн, що стверджується платіжною інструкцією №303 від 13.10.2022 (т.1, арк.справи 14-зворот, 15, 59);

- за транспортно-експедиційне обслуговування в порту Туреччини згідно рахунку №484 від 22.09.2022 (акт №470 від 22.09.2022) в сумі 5540,15 грн, що стверджується платіжною інструкцією №297 від 07.10.2022.(т.1, арк.справи 15-зворот, 16).

Стосовно тверджень Скаржника про понесені ним додаткові витрати через зберігання контейнеру MSCU3482113, що перебував в Стамбулі з 31.05.2022 по 28.07.2022, які повинен сплатити Відповідач, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов п.2.1.1 Договору ТО 38592757, сторони узгодили, що експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнту за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільним перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент (В/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, ТТН), залізнична відомість (накладна) (RailWaybill, СМГС/SMGS), КОТИФ/COTIF), авіанакладна (airwaybill).

Пунктом 2.2.6 Договору ТО 38592757 сторони встановили право експедитора відступати від вказівок клієнта, якщо дотримання його інструкцій загрожує нанесення шкоди вантажу, безпеці людей та навколишньому середовищу. Експедитор зобов`язаний отримати згоду клієнта на відступлення. У разі відсутності можливості попередньо повідомити про це клієнта або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором в належний за наявними обставинами строк, експедитор вправі діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення Відповідача про прибуття вантажу/контейнера до порту Стамбул, про виникнення додаткових витрат та нарахування витрат (за зберігання контейнера під час перебування на території Туреч-чини та розвантажувально-навантажувальні роботи за межами території України), відсутні також докази погодження з Відповідачем таких витрат. Не містять матеріали справи і доказів повідом-лення Відповідача про необхідність забрати товар з порту власним транспортом з моменту, коли вантаж прибув до порту Стамбул. З пояснень сторін в судовому засіданні 01.06.2023 вбачається, що Відповідача було повідомлено Позивачем про понесені додаткові витрати в телефонному режимі лише 26.09.2022, вже після того, як товар було доставлено ТзОВ «ВТВ-Авто».

У відповідності до п.3.2 Договору, транспортно-експедиторського обслуговування №01/20 від 20.04.2021, клієнт здійснює оплату послуг експедитора в іноземній валюті (США чи Євро) на умовах вказаних в Інвойсі.

Відповідно до Проформи Інвойсу №05/08/2022-FC від 05.08.2022 на суму 2615,90 дол.США, оплата за інвойсом має бути здійснена протягом 3-х днів з дня виставлення інвойсу.(т.1, арк. справи 84).

Згідно Проформи Інвойсу №05/08/2022-FC від 05.08.2022 на суму 3108,78 дол.США, оплата за інвойсом має бути здійснена протягом 3-х днів з дня виставлення інвойсу.(т.1, арк.справи 85).

В позовній заяві та в апеляційній скарзі, Позивач стверджує, що ним витрачено власні кошти для розрахунку за розвантажувально-навантажувальні роботи та інші витрати. Однак, Скаржником не надано доказів реального понесення таких витрат, такі докази не містять і матеріали справи.

Із зазначених мотивів колегія суддів не приймає до уваги акт звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2022 - 10.11.2022 через відсутність в матеріалах справи первинних документів на підтвердження обставин зберігання контейнера та односторонній характер акту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду за стягненням не лише суми основного боргу, а й додаткових нарахувань за період прострочення з 01.04.2022 по 26.12.2022 - 66588,48 грн пені, 1108,44 грн -15% штрафу, 35368,60 грн інфляційних втрат та 4645,71 грн -3% річних.

Скаржник стверджує, що грошові кошти мали бути сплачені до 01.04.2022.

Однак, відповідно до п.4.3 Договору ТО 38592757, клієнт оплачує послуги з перевезення вантажу, супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір тощо) шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора на умовах 100% передоплати. Всі інші додаткові платежі протягом трьох робочих днів з моменту приходу судна в порт України.

Рахунок експедитора, надісланий за допомогою, електронних засобів зв`язку, вважається належним чином отриманим клієнтом та приймається до оплати.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення Відповідача про прибуття товару до порта Стамбул, а з наданих Позивачем документів не вбачається про таке повідомлення - суд позбавлений можливості встановити як подію порушення права експедитора, так і момент, з якого вправі нараховуватись заборгованість та штрафні санкції.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно із законодавством, саме на позивача покладено тягар доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність і розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх - шкода з боржника не стягується (постанова Верховного Суду (ВС) в складі колегії суддів Касаційного господарського суду (КГС) від 12.11.2019 №910/9278/18).

Тому, враховуючи відхилення судом Заявки від 25.03.2022 за неналежністю, відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення Відповідача про прибуття товару в Стамбул, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування додаткових вимог безпідставне і також не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд, поміж іншого, звертає увагу на Акт виконаних робіт згідно контракту №01/20 від 20.04.2021, наданий Скаржником. Даний документ складений ТзОВ «Галаград» у м.Варшава та датований 05.08.2022. При цьому, як вбачається з перекладу на зворотній стороні даного Акту - ТзОВ «Фасткар» є замовником, а ТзОВ «Галаград» - виконавцем, який надав послуги зберігання за межами митної території України. Однак, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, вантаж в контейнері MSCU3482113 не перебував на території Польщі, а знаходився на території Туреччини.(т.1, арк.справи 85).

Враховуючи, що Позивачем, в якості доказу про понесення додаткових витрат, надано саме Акт від 05.08.2022, складений у м.Варшава фірмою, яка не є учасником даної справи, а Скаржником не обґрунтовано, що підтверджує чи спростовує даний доказ - колегія суддів не приймає даний документ до розгляду.

Окрім того, Скаржником в апеляційній скарзі заперечувалось стягнення на користь Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Основними доводами Апелянта є відсутність квитанції про сплату витрат на правничу допомогу з боку ТзОВ «Пластпродукт» та відсутність попереднього розрахунку без зазначення кількості годин витрачених адвокатом, а тому Скаржник вважає необґрунтованим та завищенним розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія судді відхиляє вищезазначені доводи Скаржника з огляду на таке.

Дослідивши надані Позивачем докази, суд приймає до уваги, що 25.01.2023 ТзОВ «Пласт-продукт»-замовник та Адвокатське бюро «Крючкова»-виконавець уклали Договір про надання правової допомоги (надалі в тексті - Договір).(т.1, арк.справи 47-49).

Згідно п.4.1 Договору, вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро (гонорар), становить 20000,00 грн.

Оплата здійснюється протягом 5-ти робочих днів з моменту розгляду справи.(п.4.2 Договору).

Пунктом 4.6 Договору допускається оплата частинами та попередня оплата вартості послуг, що не вважатиметься порушенням умов договору. Усі кошти, передані клієнтом адвокатському бюро, помічнику чи іншій довіреній особі адвокатського бюро вважаються гонораром адвокатського бюро, крім випадків компенсації понесених чи запланованих офіційних витрат по справі.

Матеріали справи містять попередній (орієнтовний) розрахунок від 25.012.023, відповідно до якого АБ «Крючкова» адвокатом Крючковою О.Б. надано та в подальшому планується надати наступні види послуг:

- вивчення позовної заяви про стягнення 317054,85 грн та всіх документів.

- формування правової позиції.

- підготовка відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості.

- підготовка клопотання про витребування оригіналів документів.

- підготовка клопотання про розподіл судових витрат.

- підготовка клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

- участь у судових засіданнях.(т.1, арк.справи 49-зворот).

Враховуючи вищенаведений обсяг надання послуг правової допомоги, орієнтована сума витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2023 ТзОВ «Пластпродукт» та АБ «Крючкова» підписали Акт приймання-передачі наданих послуг №378, в якому узгодили, що загальна вартість наданих послуг становить 11000,00 грн.(т.1, арк.справи 122).

Матеріалами справи стверджено, що Позивач оплатив частину наданих послуг АБ «Крючкова», що стверджується платіжною інструкцією №322 від 02.03.2022 на суму 11000,00 грн. (т.1, арк.справи 121).

Судом апеляційної інстанції враховується, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19).

При цього, у постанові Верховного Суду №915/606/21 від 02.02.2023 зазначено, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатсь-ким бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Колегія суддів також враховує правовий висновок, зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, відповідно до якої учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготов-лених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи вищевикладене, вартість послуг з надання правничої допомоги була погод-жена Позивачем та АБ «Крючкова» у договорі №48-ЮП від 25.01.2023 у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження наданої Відповідачу правової допомоги та її обсягу. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи та реальність об`єму наданих послуг адвокатом, відмову у задоволенні позовних вимог - апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що 20 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати Відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі, тому саме таку суму належить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасткар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластпродукт».

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправо-мірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про необґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасткар» на рішення господарського суду Волинської області від 07.03.2023, у справі №903/1050/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №903/1050/22 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.