Ухвала

від 01.06.2023 по справі 903/952/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

01 червня 2023 року cправа №903/952/22 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича,

за присутності:

Штокало Т.В. - адвокат, представник ТОВ "Файненс Компані" (довіреність 30.06.2022р.)

участь представника в судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали від 15.05.2023р.

Кондратюк В.В. - адвокат, представник ЗАТ "Волинь-Лада" (ордер серії АС №1051764 від 10.01.2023р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", м. Київ

про визнання грошових вимог на суму 15 532 859,24 грн.

по справі за заявою ОСОБА_1 , с. Липини

до боржника: Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада", м. Луцьк

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ: ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.01.2023р., поруч з іншим, було відкрито провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" (м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 13346504), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Григор`єва В.В.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 20 січня 2023 року за №69915 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада".

20 лютого 2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника котру ухвалою від 20.02.2023р. було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2023р.

27 лютого 2023 року судом було зареєстровано лист-повідомлення розпорядника майна Григор`єва В.В. від 20.02.2023р. щодо результатів розгляду грошових вимог ТОВ "Файненс Компані".

Ухвалою від 02.03.2023р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2023р.

20 березня 2023 року судом було зареєстровано відзив ЗАТ "Волинь-Лада" від 16.03.2023р. щодо грошових вимог ТОВ "Файненс Компані".

З огляду на клопотання представника ЗАТ "Волинь-Лада", адвоката Кондратюка В.В., відображеною в протоколі засідання суду ухвалою, постановленою за результатами проведеного у справі 20.03.2023р. судового засідання, було відкладено розгляд справи в цілому, в частинах заяв суб`єктів господарювання про визнання грошових вимог до боржника на 30.03.2023р.

30 березня 2023 року судом було зареєстровано заяву ЗАТ "Волинь-Лада" від 30.03.2023р. про відвід судді у справі, котру ухвалою від 30.03.2023р. було визнано необґрунтованою, постановлено передати на авторозподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України та ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023р. заяву ЗАТ "Волинь-Лада" про відвід судді було передано на розгляд судді Слободян О.Г. Ухвалою від 03.04.2023р. у задоволенні заяви ЗАТ "Волинь-Лада" про відвід судді було відмовлено.

Ухвалою від 05.04.2023р. розгляд справи в попередньому судовому засіданні в цілому та в частинах заяв про визнання грошових вимог до боржника було призначено на 24.04.2023р.

18.04.2023р. від ТОВ "Файненс Компані" надійшли заперечення на відзив ЗАТ "Волинь-Лада".

Ухвалою від 24.04.2023р. розгляд справи в попередньому судовому засіданні в цілому та в частинах заяв про визнання грошових вимог до боржника було відкладено на 15.05.2023р.

Ухвалою, відображеною в протоколі засідання від 15.05.2023р., розгляд справи в цілому та в частинах заяв ТОВ "Файненс Компані" та підприємця Горбача О.С. про визнання грошових вимог до боржника в судовому засіданні було відкладено на 01.06.2023р.

31 травня 2023 року судом була зареєстрована заява ТОВ "Файненс Компані" про уточнення заяви про визнання грошових вимог до боржника.

31 травня 2023 року судом було зареєстровано клопотання арбітражного керуючого Григор`єва В.В. від 31.05.2023р. про проведення судового засідання без його участі. При цьому останнім повідомлено про визнання грошових вимог ТОВ "Файненс Компані" до боржника в повному обсязі в уточненій редакції.

Присутній в судовому засіданні представник ТОВ "Файненс Компані" заяву про визнання грошових вимог до боржника з врахуванням уточнень, підтримав просив суд задовольнити останню.

Присутній в судовому засіданні представник ЗАТ "Волинь-Лада" заяву заперечив з огляду на обставини, викладені у відзиві від 16.03.2023р.

За наслідками дослідження в судовому засіданні матеріалів заяви, суд зауважує наступне:

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Згідно ч. 4 ст. 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 47 КУзПБ, попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (з врахуванням поданих уточнень), суд встановив, що останню подано в строки, встановлені КУзПБ, заборгованість підтверджена належними та допустимими доказами. Відтак, кредиторські вимоги визнаються судом у визначеному розмірі із наступною черговістю їх задоволення:

- 5 368 грн. - вимоги першої черги;

- 5 630 447,53 грн. - вимоги четвертої черги;

- 4 395 643,71 грн. - вимоги шостої черги;

- 5 501 400 грн. - як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню.

При цьому враховано, що кредиторські вимоги розглянуті розпорядником майна, визнаються у заявленому розмірі, що підтверджується повідомленням від 20.02.2023р. та клопотанням від 31.05.2023р.

Як встановлено та вбачається із матеріалів заяви, 10 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (Банк) (в подальшому рішенням Загальних зборів у 2009 році змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Сведбанк", а у 2013 році на Приватне акціонерне товариство "Омега Банк") та Закритим акціонерним товариством "Волинь-Лада" (Позичальник) укладено кредитний договір № Н/240608/к-84.

Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.2.1. кредитного договору, банк має право надати позичальнику кредит, у розмірі на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним, комісії та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати, визначеної в п.1.3. договору.

Кредит може бути наданий у формі одного траншу або декількох траншів, але в будь-якому випадку в межах загальної суми кредиту, що дорівнює 350 000 доларів США.

Кредит може бути наданий позичальнику не пізніше 10.05.2009 року на підставі заяви на отримання кредиту згідно п. 2.1. договору. Якщо протягом цього терміну позичальник не скористався кредитом у загальній сумі, визначеній у п.1.2. договору, банк звільняється від зобов`язань, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.3. договору, строк користування кредитом - з моменту фактичної видачі кредиту відповідно до умов цього договору по 09 вересня 2018 року включно.

Згідно п. 1.4. договору, плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 13,5% річних.

Відповідно до п. 7.2. угоди, в будь-який час після настання випадку невиконання банк має право:

7.2.1. Вимагати виправити порушення протягом строку, визначеного банком, направивши письмове повідомлення позичальнику з зазначенням строку усунення порушення.

7.2.2. Вимагати дострокового повернення коштів, наданих в рахунок кредитної лінії за цим договором в порядку передбаченому п.7.3. договору.

7.2.3. Призупинити або припинити надання кредитних коштів. При цьому банк повинен сповістити про таку відмову позичальнику протягом одного робочого дня з моменту отримання письмової заяви на отримання коштів.

7.2.4. Використати права банку за будь-яким із забезпечувальних документів.

7.2.5. Використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставинах засоби захисту своїх прав, передбачені чинним законодавством.

У зв`язку із невиконанням ЗАТ "Волинь-Лада" умов кредитного договору ПАТ "Сведбанк" звернувся до суду із позовною заявою до боржника. Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.10.2010р. у справі №05/192/43-50 ухвалено стягнути з ЗАТ "Волинь-Лада" на користь ПАТ "Сведбанк" 301 907,87 дол. США, в тому числі 260 000,00 дол. США. кредиту, 21 630,00 дол. США несплачених відсотків, 1 605,55 дол. США пені, 18 558,88 дол. США штрафу та 3 019,07 дол. США витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

19 серпня 2014 року між ПАТ "Омега Банк" (Продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги згідно пункту 2.1. котрого, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Відповідно до п. 2.3. договору від 19.08.2014р., права вимоги переходять від продавця до покупця та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Згідно п. 1.1. договору купівлі-продажу, права вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальником та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

19.08.2014 року між ПАТ "Омега Банк" (Продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) укладено акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі продажу прав вимоги від 19.08.2014р., яким згідно пункту 2.3. договору продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені в додатку до цього акту (який є невід`ємною його частиною), що засвідчує факт здійснення відступлення.

Згідно додатку до договору купівлі-продажу від 19.08.2014р. та акту приймання передачі прав вимоги продавець передав покупцеві права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.

Судом встановлено, що під час здійснення процедури ліквідації ПАТ "Омега Банк" та AT "Дельта Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №82 від 17.01.2019р. про затвердження умов продажу активів ПАТ "Омега Банк" та AT "Дельта Банк".

За даним рішенням були затверджені наступні умови продажу активів ПАТ "Омега Банк" та AT "Дельта Банк": № лоту: F160GL40257, початкова (стартова) ціна лоту: 92 190 806,30 грн., мінімальна ціна лоту: 921 908,08 грн. дата: 18.02.2019р. Найменування активу/стислий опис активу та забезпечення: пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, а саме:

- активи AT "ДЕЛЬТА БАНК": права вимоги за кредитними договорами: №Т241007-К/57, №Н-К/54-ОД, №221-006/08-КН, №221-061/07-КН, №48/057535-03/05, №290807-1/Ф, № 081206-ТК, № 160307-ТК, № 310507-ТК, №05-10/05-КЛ, №140207-14/Ф, №657 К-Т30.11.06, № 6 К-Н, №330-К/30, №06/050988-КЛЗ/05, №369-К/30, № 809К-Т13.02.08, № 84/12, № 76/12, № 85/12, №2501/0708/05-018, №Н/240608/к-84, №110705-13/Ф, №7, №034-Д/Л, №80-КЛ/08, №29Т13022008К, №185, № Т260608-К/16, № Т010708-К/23, № Т010708-К/31, №Т08062007К15/08-47, № КЛЮ-085/08Н, №КЛЮ-086/08Н, №19/КЛ/24-05-07, №Н/240608/к-86, №24, №Н080904/К-13/13, №06-32, № 588, № 1217-Ф, № 1139-Ф, № 1295-Ф, № 1106-Ф; майнові права за кредитними договорами: №221-049/07-КТ011007, б/н, б/н, № 307, № 552, №199, Т08062007К15/08-24, № 629, № 610, №Т08062007К15/07-69.

18 лютого 2019 року відбувся аукціон, за результатами проведення якого сформовано протокол електронного аукціону UA-EA-2019-02-12-000004-Ь. Переможцем аукціону було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані".

07.03.2019р. між AT "Дельта Банк" (Банк) та ТОВ "Файненс Компані" (Новий кредитор) було укладено договір №1191/К відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник Ольгою Ігорівною та зареєстровано в реєстрі за № 687.

Згідно пункту 1 договору від 07.03.2019р. №1191/К за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - "основні договори", надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Права вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) банку в якості кредитора до боржників (як позичальників, так і майнових/фінансових поручителів) за кредитними договорами, а також всі права вимоги банку до осіб, які надали забезпечення (згідно реєстру у додатку №1 до цього договору), за всіма договорами забезпечення, включаючи будь-які з прав та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні банку щодо виконання позичальниками та особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2 договору від 07.03.2019р. №1191/К за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо. розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказані у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до додатку №1 до договору від 07.03.2019р. №1191/К AT "Дельта Банк" передало ТОВ "Файненс Компані" права вимоги, зокрема за кредитним договором №Н/240608/к-84 від 10.09.2008р. та іпотечним договором від 10.09.2008р.

Згідно платіжного доручення №8 від 28.02.2019р. на суму 6126115,03 грн. ТОВ "Файненс Компані" здійснено фактичну оплату ціни договору купівлі-продажу прав вимоги.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Суд зазначає, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення такого права, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються. за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплата за договором.

Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце.

Суд вважає, що в даному випадку такі обставини виникли в результаті укладення між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Файненс Компані" договору купівлі-продажу прав вимоги від 07.03.2019р. №1191/К, згідно якого АТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "Файненс Компані" права вимоги за кредитним договором №Н/240608/к-84 від 10.09.2008р. та іпотечним договором від 10.09.2008р.

Відтак, суд відхиляє заперечення ЗАТ "Волинь-Лада" в частині існування у боржника заборгованості перед ПАТ "Сведбанк, а не перед ТОВ "Файненс Компані", як необґрунтовані з огляду встановлені обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 КУзПБ, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Згідно офіційного сайту Національного банку України офіційний курс гривні щодо долару США станом на 17.02.2023р. складав: 36,5686 грн. за долар США.

Непроведення належних розрахунків з ТОВ "Файненс Компані" виступило підставою для його звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 15 532 859,24 грн., в тому числі:

- 260 000,00 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає: 9 507 836,00 грн., - заборгованість за основною сумою кредитного договору згідно рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010р. у справі №05/192/43-50;

- 21 630,00 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає: 790 978,82 грн., - несплачених відсотків за Кредитним договором згідно рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 року у справі №05/192/43-50;

- 3,019,07 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає: 110 403,16 грн. - судовий збір у справі №05/192/43-50;

- 1 605,55 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає: 58 712,71 грн., - пені за Кредитним договором згідно рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 року у справі №05/192/43-50;

- 18 558,88 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає: 678 672,26 грн., - штраф за Кредитним договором згідно рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 року у справі № 05/192/43-50;

- 22 780,00 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає: 833 032,71 грн., 3% річних за період з 17.02.2020р. по 18.01.2023р.;

- 97 019,18 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає: 3 547 855,58 грн., - пеня за кредитним договором за період з 17.02.2022 по 18.01.2023р.;

- 5368 грн. - витрати по сплаті судового збору.

За змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" п. 61)

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Аналогічний правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19.

Суд констатує, що визначені суми обґрунтовані долученими до заяви документами та підтверджені рішенням Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 року у справі №05/192/43-50.

Судом досліджено, що сума заборгованості за основною сумою кредитного договору 260 000,00 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає 9 507 836,00 грн. та 1 630,00 дол. США., несплачених відсотків за кредитним договором, що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає 790 978,82 грн. підтверджена рішенням Господарського суду Волинської області від 05.10.2010 року у справі №05/192/43-50, а відтак підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів.

Стосовно вимог ТОВ "Файненс Компані" про визнання грошових вимог до боржника на суму 833 032,71 грн. 3% річних суд зазначає наступне:

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають свої особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020р. (справа №910/4590/19), зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Суд засвідчує, що законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведеного позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі №913/70/18.

Невиконання ЗАТ "Волинь-Лада" рішення суду, наявність у боржника перед ТОВ "Файненс Компані" боргових зобов`язань виступило підставою для додаткового нарахування заявником, згідно ст. 625 ЦК України, боржнику у зв`язку з цим за прострочення виконання грошового зобов`язання 833 032,71 грн. трьох відсотків річних.

Згідно з наданими розрахунками, ТОВ "Файненс Компані" відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано ЗАТ "Волинь-Лада" 833 032,71 грн. трьох відсотків річних за період з 17.02.2020р. по 18.01.2023р. із загальної суми 260 000,00 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає 9 507 836,00 грн. заборгованість за основною сумою кредитного договору згідно рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010р. у справі №05/192/43-50.

Розглянувши вимоги в частині нарахованих сум процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають визнанню у визначених кредитором розмірах.

Стосовно вимог ТОВ "Файненс Компані" про визнання грошових вимог до боржника на суму 3 547 855,58 грн. пені суд зазначає наступне:

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 5.1. кредитного договору №Н/240608/к-84 від 10.09.2008р. при невиконанні зобов`язань по погашенню заборгованості за кредитом та/або сплаті процентів та комісії у строки, встановлені цим договором, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується за кожний день прострочки у валюті кредиту та сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день відповідної сплати. При цьому кількість днів року приймається рівно 360 днів.

Згідно з наданими розрахунками, ТОВ "Файненс Компані" було донараховано ЗАТ "Волинь-Лада" 3 547 855,58 грн. пені за період з 17.02.2022р. по 18.01.2023р. із загальної суми 260 000,00 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає 9 507 836,00 грн. заборгованість за основною сумою кредитного договору згідно рішення суду від 05.10.2010р. у справі №05/192/43-50.

Розглянувши вимоги в частині нарахованої пені, перевіривши методику та періоди її нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, відтак підлягають визнанню у визначених кредитором розмірах.

Також суд зазначає, що підставною є пеня в розмірі 1605,55 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає 58 712,71 грн., постановлена до стягнення з боржника відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2010р. у справі №05/192/43-50.

Щодо вимог ТОВ "Файненс Компані" в частині нарахування штрафу, суд зазначає, що підставним є штраф в розмірі 678 672,26 грн. (18 558,88 дол. США.) постановлений до стягнення з боржника у відповідності до рішення Господарського суду Волинської області від 29.06.2011р. у справі №5004/787/11.

Щодо вимог ТОВ "Файненс Компані" в частині 3,019,07 дол. США., що згідно офіційного курсу НБУ (36,5686) на день подачі даної заяви складає 110 403,16 грн. - судовий збір ухвалений до стягнення рішенням Господарського суду Волинської області від 29.06.2011р. у справі №5004/787/11, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Вимоги ТОВ "Файненс Компані" до ЗАТ "Волинь-Лада" в частині 110 403,16 грн. судового збору не є грошовим зобов`язанням боржника у розумінні КУзПБ, оскільки такі вимоги виникли не на підставі договору, укладеного з боржником, тому не відносяться до боргу за договірними відносинами.

За своєю природою такі витрати є іншими вимогами до боржника, які згідно з ст. 64 КУзПБ підлягають включенню до шостої черги вимог кредиторів.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі, заставою.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №Н/240608/к-84 від 10.09.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (Іпотекодержатель) (в подальшому рішенням Загальних зборів у 2009 році змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Сведбанк", а у 2013 році на Приватне акціонерне товариство "Омега Банк") та Закритим акціонерним товариством "Волинь-Лада" (Іпотекодавець) укладено іпотечним договір від 10.09.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Котенко Л.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1760.

Згідно п. 2 іпотечного договору від 10.09.2008р. на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне на праві власності нерухоме майно, а саме:

- Павільйон /Л-1/, загальною площею 327,6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кільцева, 1 та належить Іпотекодавцеві на підставі рішення Господарського суду Волинської області по справі №7/84-75 від 11,05.2006р., зареєстрованого в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 21.06, 2006р. (Витяг про реєстрацію №11007291) номер запису: 1128 в книзі: 26 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, як окремий виділений в натурі об`єкт, за реєстраційним номером: 15152698.

- Павільйон моторного цеху /М-1/, загальною площею 133,1 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кільцева, 1 та належить іпотекодавцеві на підставі рішення Господарського суду Волинської області по справі №7/84-75 від 11.05.2006р., зареєстрованого в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 21.06, 2006р. (Витяг про реєстрацію №11007214) номер запису: 1128 в книзі:26 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, як окремий виділений в натурі об`єкт, за реєстраційним номером: 15152595.

- Центральний склад №1 /0-1/,загальною площею 625,7 кв.м.., який знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кільцева, 1 та належить іпотекодавцеві а підставі рішення Господарського суду Волинської області по справі №7/84-75 від 11.05.2006р., зареєстрованого в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 21.06, 2006р. (Витяг про реєстрацію №11006551) номер запису: 1128 в книзі: 26 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, як окремий виділений в натурі об`єкт, за реєстраційним номером: 15152020.

Відповідно до п. 10.3. іпотечного договору від 10.09.2008р., у разі невиконання іпотекодавцем умов основного зобов`язання та/або цього договору, в тому числі умов п.9.7. даного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи основну суму боргу (кредит) та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов`язання, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису, його реалізацією та вартість послуг незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно п. 4 договору від 10.09.2008р., за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 2 261 000 грн.

Згідно висновку ПП "Каштан-ЛВ" від 16.02.2023р. ринкова вартість об`єктів оцінки складає 5 501 400 грн., відтак, ТОВ "Файненс Компані" заявляє вимоги забезпеченого кредитора на суму 5 501 400 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушення зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Положеннями статті 19 Закону України "Про заставу", які кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Як унормовано ч. 8 ст. 45 КУзПБ, розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Отже грошові вимоги забезпечених кредиторів включаються в реєстр вимог кредиторів автоматично, незалежно від факту подання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника. У зв`язку з цим на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені ч. 1 ст. 45 КУзПБ наслідки пропуску тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заявлені вимоги на суму 5 501 400 грн. є такими, що забезпечені заставою майна, відповідно до умов договору іпотечного договору від 10.09.2008р.

Майновий поручитель за договором застави несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником (боржниками) основного зобов`язання як солідарний боржник, а заставодержатель має право вимагати виконання основного зобов`язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (статті 553, 554 Цивільного кодексу України). У разі пред`явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед заставодержателем в межах взятих на себе зобов`язань, тобто заставодержатель може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок предмета застави. Таким чином, відповідальність боржника майнового поручителя за цим зобов`язанням обмежується вартістю предмета застави.

На етапі первісного формування реєстру вимог кредиторів боржника, суд має право включити до вимог, які забезпечені заставою, усі фактично існуючі вимоги на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, на які поширюється забезпечення заставою, згідно договорів застави та незалежно від вартості предметів застави, яка визначена у таких договорах.

Законодавство про банкрутство не пов`язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов`язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави. Включення до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких що забезпечені майном боржника, з посиланням виключно на визначену в договорі іпотеки (застави) вартість предмету іпотеки (застави) не відповідають положенням статей 3, 19 Закону України "Про заставу", які не пов`язують обсяг заставного забезпечення з договірною вартістю предмету застави. Договірна вартість предмета застави має значення як істотна умова договору застави при оцінці судами самого договору застави на предмет його укладення та дійсності його умов.

Правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов`язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов`язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов`язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З врахуванням положень ст. 64 КУзПБ суд вважає, що вимоги ТОВ "Файненс Компані" на суму 5 501 400 грн. є такими, що забезпечені заставою майна боржника, відтак, підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення. При цьому до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна повинні бути внесеними відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Суд засвідчує, що згідно з ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заперечення ЗАТ "Волинь-Лада" в частині пропуску строку пред`явлення вимог до боржника відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на наступне:

В силу положень ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Судом констатується, що 20 січня 2023 року за №69915 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Волинь-Лада".

Суд засвідчує, що заява ТОВ "Файненс Компані" про визнання грошових вимог до боржника надіслана до суду поштовим зв`язком 17.02.2023р. та надійшла до Господарського суду Волинської області 21 лютого 2023 року, тобто в строк встановлений ст. 45 КУзПБ.

Згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства, на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

За результатами розгляду вимог щодо визнання кредиторської заборгованості та внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів, черговість задоволення цих вимог та обґрунтування правової позиції суду.

Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а не на іншого учасника провадження у справі (постанови Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі № 904/9024/16).

За змістом частини 1 статті 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Відтак, вимоги ТОВ "Файненс Компані" в частині основних грошових зобов`язань на загальну суму 5 630 447,53 грн. відносяться до 4 черги задоволення вимог кредиторів, 4 395 643,71 грн. до 6 черги задоволення вимог кредиторів, 5 368 грн. - вимоги першої черги (судовий збір - витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді), 5 501 400 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню.

Заперечення ЗАТ "Волинь-Лада" в частині заниженої вартості іпотечного майна, відхиляються судом як необґрунтовані. При цьому судом засвідчується, що боржником не надано суду жодного доказу в підтвердження іншої ринкової вартості іпотечного майна.

Інші доводи та заперечення ЗАТ "Волинь-Лада" судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення майнової вимоги - її задоволення з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, дослідивши матеріали заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання грошових вимог з долученими документами, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора слід визнати в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 39, 45, 47, 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про визнання грошових вимог до боржника задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код ЄДРПОУ 41090620) до Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" (м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 13346504) на загальну суму 15 532 859,24 грн. та зобов`язати розпорядника майна Григор`єва Валерія Васильовича включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості:

- 5 368 грн. - вимоги першої черги;

- 5 630 447,53 грн. - вимоги четвертої черги;

- 4 395 643,71 грн. - вимоги шостої черги;

- 5 501 400 грн. - як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню.

3. Зобов`язати розпорядника майна Григор`єва В.В. відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги та окремо внести до реєстру вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код ЄДРПОУ 41090620) на суму 5 501 400 грн. - як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КУзПБ, ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З врахуванням ст.ст. 253-257 ГПК України, ухвала підлягає апеляційному оскарженню, апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 06.06.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

ухвалу направити: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); розпоряднику майна Григор`єву В.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ); ГУ ДПС у Волинській області (vl.official@tax.gov.ua); ГУ ПФУ у Волинській області (gu@vl.pfu.gov.ua); представнику ТОВ "ОТП Факторинг Україна" Кравчуку М.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); представнику ТОВ "Файненс Компані", адвокату Штокалу Т.В. (ІНФОРМАЦІЯ_5).