Ухвала

від 01.06.2023 по справі 921/370/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/370/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - не з`явився,

Чортківської районної ради - Маньовська З.І.,

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях - не з`явився,

Відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151» - Чекалюк Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про відмову від позову

при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022

(головуючий суддя - Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022

(суддя - Бурда Н.М.)

у справі №921/370/21

за позовом ОСОБА_1

до Чортківської районної ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, 2) Відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151»

про визнання недійсним та скасування протоколу №1 засідання представників засновників «Монастириського райагробуду» від 25.12.2007 (в частині), визнання недійсним та скасування рішення Монастириської районної ради №176 від 16.05.2008, визнання недійсним та скасування свідоцтва серії НОМЕР_1 від 06.06.2008

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Чортківської районної ради за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151» про:

- визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом №1 від 25.12.2007, засідання представників засновників Монастириського райагробуду в частині передачі нерухомого майна колишньої Монастириської районної шляхобудівельної організації в комунальну власність;

- визнання недійсним та скасування рішення Монастириської районної ради 5 скликання 13 сесії №176 від 16.05.2008 щодо визнання за Монастириською районною радою права власності на нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним та скасування свідоцтва, виданого на ім`я Монастириської районної ради від 06.06.2008, про право власності на нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , загальною площею 614,9 кв. м.

Позов мотивовано тим, що внаслідок прийняття рішення, згідно з протоколом №1 засідання представників засновників Монастириського райагробуду від 25.12.2007, рішення 13 сесії 5 скликання Монастириської районної ради №176 від 16.05.2008, та видачі свідоцтва серія НОМЕР_1 Монастириській районній раді від 06.06.2008, про право власності на нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , загальною площею 614,9 кв.м. позивач був позбавлений можливості отримати частину у спірному майні, як акціонер ВАТ «Монастириське АТП 16151», пропорційно до кількості акцій акціонера.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 у справі №921/370/21 в позові відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як акціонер ВАТ «Монастириське АТП 16151», при зверненні із даним позовом, не довів суду, що спірні відносини виникли, змінилися чи припинилися щодо його корпоративних прав. За результатами розгляду господарським судом такого позову не будуть захищені майнові чи немайнові права власника акцій товариства, оскільки учасником спірних правовідносин є ВАТ «Монастириське АТП 16151», яке не уповноважувало позивача на представлення інтересів Товариства.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022. Провадження у справі №921/370/21 закрито.

Постанова обґрунтована нормами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів порушення своїх корпоративних прав, крім того ВАТ «Монастириське АТП 16151» не уповноважувало позивача на представлення інтересів Товариства.

Крім того, спір стосується права власності на майно, який мав би вирішуватися за позовом ВАТ «Монастириське АТП-16151» , а не акціонера.

23 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 у справі №921/370/21.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 у справі № 921/370/21, розгляд справи призначено на 13.04.2023 об 11:00.

12 квітня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач просить прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2023 роз`яснено сторонам наслідки таких процесуальних дій як відмова від позову і закриття провадження у справі та, для ідентифікації особи, яка подала заяву про відмову від позову, зобов`язано ОСОБА_1 надати документи, що підтверджують його особу.

Вище вказану ухвалу направлено позивачеві за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена в касаційній скарзі та позовній заяві. Позивачем 26.04.2023 отримано ухвалу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Пункт 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Відповідно до ст. 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Верховний Суд констатує, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову є формою реалізації диспозитивності господарського судочинства.

З огляду на зазначене вище, підставами для відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: 1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); 2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 925/2151/14, від 08.10.2020 у справі № 910/5084/16.

Згідно зі ст. 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог та є формою реалізації одного із принципів господарського судочинства.

Отже, право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у судах апеляційної та касаційної інстанцій, гарантується, тому позивач наділений правом відмовитися від позову, зокрема, в суді касаційної інстанції, і така заява повинна відповідати вимогами ст. 191 ГПК України.

02 травня 2023 року, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13.04.2023, ОСОБА_1 надано Суду копії паспорта та картку платника податків для ідентифікації його особи. В супровідному листі позивач зазначив про обізнаність зі змістом ст. 191 ГПК України, та просив розглянути його заяву про відмову від позову, а судове засіданні проводити без його участі.

Крім того, як зазначалося вище, Верховний Суд ухвалою від 13.04.2023 роз`яснив сторонам наслідки таких процесуальних дій як відмова від позову та закриття провадження у справі.

Частиною 3 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З огляду на зазначене вище та враховуючи, що заява про відмову від позову подана особисто ОСОБА_1 , його особу ідентифіковано відповідними документами, наслідки відповідної процесуальної дії, як відмови від позову, позивач усвідомлює, зазначена відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого положеннями ст. 14 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про відмову від позову у цій справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

У зв`язку із прийняттям Судом відмови ОСОБА_1 від позову, Верховний Суд визнає нечинними судові рішення та закриває провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від

позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Аналогічні положення закріплені і в ч. 2 ст. 130 ГПК України.

При зверненні із касаційною скаргою ОСОБА_1 сплатив 13 620,00 грн судового збору, що підтверджується квитанцією від 10.02.2023, тому Верховний Суд повертає скаржнику 50 відсотків судового збору.

Керуючись ст.ст. 130, 191, 231, 234, 235, 307, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі № 921/370/21 задовольнити.

2. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до Чортківської районної ради про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом №1 від 25.12.2007, засідання представників засновників «Монастириського райагробуду» від 25.12.2007 (в частині), визнання недійсним та скасування рішення Монастириської районної ради №176 від 16.05.2008, визнання недійсним та скасування свідоцтва серії НОМЕР_1 від 06.06.2008.

3. Визнати нечинними рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 921/370/21.

4. Закрити провадження у справі № 921/370/21.

5. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 810,00 грн, сплачений за подання касаційної скарги згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2851920283.1 від 10.02.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Г. О. Вронська

О. Р. Кібенко