Рішення

від 26.05.2023 по справі 196/1464/19

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1464/19

№ провадження 2/196/83/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

представника позивача: адвоката Бобиль В.В.,

представника відповідча

ФГ "Гружинскаса": адвоката Салтисюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Гружинскаса», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Наталія Василівна, про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Гружинскаса», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Наталія Василівна, про визнання недійсним договору.

В обгрунтування своїх вимог вказала, що 18 квітня 2012 року між ОСОБА_3 (власник) з однієї сторони та нею (емфітевт) з іншої сторони було укладено договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Згідно п.1.1 Предметом договору емфітевзису є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, площею 5.520 га (рілля), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225688200:01:002:0205, щодо якої власник передає Емфітевту право на володіння та право цільового використання (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею.

Згідно п.3.1. Сторони домовились про те, що емфітевтичне право за цим Договором встановлюється на 49 років, тобто до 2061 року.

Відповідно до пункту 3.2 Договір емфітевзису набирає чинності після підписання сторонами. Згідно п.3.3 емфітевт має право приступати до використання земельної ділянки тільки після реєстрації права користування.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, зареєстровано у відділі Держкомзему у Царичанському районі та вчинено запис від 21 листопада 2012 року за № 122560004002101, про що є відповідна відмітка в договорі. Факт реєстрації договору також підтверджується листом в.о.начальника відділу у Царичанському районі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 17.05.2019р. за №197/418-19-0.36.

Відповідно до розписки від 12.04.2011 ОСОБА_3 позичила в ОСОБА_1 п`ятнадцять тисяч гривень в рахунок оплати за пай напротязі 10 років. Таким чином власник земельної ділянки ОСОБА_3 підтвердила свій намір передати в користування вищезазначену земельну ділянку в користування ОСОБА_1 .

Кілька років тому, ОСОБА_3 померла, та в спадщину вступила її донька ОСОБА_2 , яка відповідно до розписки від 17.03.2019 року, отримала грошові кошти в сумі дев`ятнадцять тисяч двісті гривень в рахунок оплати за оренду паю, кадастровий номер 1225688200:01:002:0205, від голови СФГ «Вікторія» Головко Вікторії Анатоліївни, в присутності свого батька ОСОБА_4 . Даною розпискою відповідач ОСОБА_2 підтвердила свій намір (як спадкоємця) надалі отримувати грошові кошти від позивача за надання в користування земельну ділянку та не заперечувала проти цього.

Вказала, що з 2012р. по 2019р. користувалась зазначеною земельною ділянкою. Наприкінці квітня 2019 року відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 1225688200:01:002:0205 знаходиться в оренді у ФГ «Гружинскаса» відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 17.04.2019р.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, укладеного між відповідачами, відповідач не є стороною зазначеного договору. Разом з тим, позивач як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його право на використання спірної земельної ділянки.

Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 не повідомила відповідача «ФГ «Гружинскаса» про існування договору емфітевзису спірної земельної ділянки, а державний реєстратор не перевірив в повному обсязі існування обтяжень на земельну ділянку, ФГ «Гружинскаса» є неналежним орендарем зазначеної земельної ділянки.

Передання в оренду орендованої земельної ділянки можливе лише на умовах суборенди. Уклавши договір оренди земельної ділянки, яка перебуває в неї в оренді, відповідачі порушили права ОСОБА_1 , як орендаря.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі від 17.04.2019р. було укладено до закінчення дії договору емфітевзису від 18.04.2012р., укладеного між нею та ОСОБА_2 , при цьому одна й та ж сама ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями, вважають, що договір оренди землі від 17.04.2019р. є недійсним.

На підставі викладеного прохає:

- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 17.04.2019р., кадастровий номер 1225688200:01:002:0205, площею 5,52 га, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Гружинскаса»;

- скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі від 17.04.2019р., укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Гружинскаса» щодо земельної ділянки загальною площею 5,52 га, кадастровий номер 1225688200:01:002:0205, що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №46642315 від 25.04.2019р.;

- судові витрати покласти на відповідачів.

25 травня 2021 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 12.05.2021р., в якій представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бобиль В.В. частково змінив позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини. Вказав, що після подання позову відбулися зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). На підставі викладеного прохає:

- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 17.04.2019р., кадастровий номер 1225688200:01:002:0205, площею 5,52 га, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Гружинскаса»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний №46642315 від 25.04.2019р., державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Савран Наталії Василівни, визначивши за позивачем речове право оренди (емфітевзису) на земельну ділянку загальною площею 5,520 га, кадастровий номер 1225688200:01:002:0205 до 18.04.2061р.;

- судові витрати щодо сплати судового збору та витрати на правничу допомогу (27 000 грн.) покласти на відповідачів.

У відзиві на позовну заяву від 08 лютого 2020 року, який надійшов до суду 11 лютого 2020 року від представника відповідача Фермерського господарства «Гружинскаса» - адвоката Салтисюк Ю.В., представник відповідача в задоволенні позовної заяви прохав відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини. Позивач зазначає про наявність у нього договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18.04.2012 року, який пройшов державну реєстрацію у відділі Держкомзему у Царичанському районі 21.11.2012 року та зазначає про виникнення у нього права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) раніше чим у ФГ «Гружинскаса». Позивач, зазначаючи про момент набрання чинності договором про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), у позовній заяві посилається на п.3.2. у якому вказано, що договір емфітевзису набирає чинності після підписання сторонами. В п.9.1 тексту Договору зазначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами, державної реєстрації і діє до виконання сторонами його умов. Умова викладена в п.9.1 Договору емфітевзису є істотною, що вказує на той факт, що даний договір може вважатися укладеним виключно з моменту проведення його державної реєстрації. До моменту проведення державної реєстрації Договір не являється укладеним і сам факт його підписання не свідчить про набрання чинності договором.

Позивач посилається на запис в договорі №122560004002101 від 21.11.2012 року про реєстрацію права користування земельною ділянкою у відділі Держкомзему у Царичанському районі та лист відділу у Царичанському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.05.2019р., яким зазначено, що Договір емфітевзису зареєстровано 21.11.2012 року за №122560004002101. Тому всупереч ст.79 ЦПК України докази проведення державної реєстрації Договору емфітевзису вважають недостовірними.

Договір емфітевзису, на який посилається позивач, містить відмітку про його реєстрацію Відділом Держкомзему у Царичанському районі Дніпропетровської області, при цьому в якості доказу позивач посилається на лист відділу Держгеокадастру, який містить виключно загальні відомості, без посилань на відомості зазначені в поземельній книзі. Виключно запис в розділі 5 поземельної книги вважається державною реєстрацією договору емфітевзису, що відповідає вимогам п.17 Порядку ведення поземельної книги.

Крім того, датою підписання договору позивач зазначає 18 квітня 2012 року, тоді як положення договору містять відомості про нормативно-грошову оцінку землі, датовані 25.05.2012р. (п.13 Договору емфітевзису).

Також підпис від імені «Власника» ОСОБА_3 , який проставлено в Договорі емфітевзису та підпис від імені ОСОБА_3 , який проставлено в розписці від 12.04.2011 року являються за формою повністю різними, що само по собі ставить під сумнів посилання позивача на підписання договору емфітевзису саме власником земельної ділянки.

Додаткових сумнівів, щодо належності підпису у договорі емфітевзису саме ОСОБА_3 , викликає зміст розписки від 12.04.2011 року. Розписка являється виключно борговою та не містить ніяких відомостей про наміри укласти договір емфітевзису з позивачем. Також розписка містить чіткий термін 10 років на який було отримано кошти «в рахунок оплати за пай», натомість договір емфітевзису має строк 49 років.

05 березня 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобиль В.В. до суду надійшла відповідь на відзив від 02 березня 2020 року, в якій представник позивача ОСОБА_5 прохає задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на наступні обставини. ОСОБА_1 не має в своєму розпорядженні поземельної книги та не контролює процедуру її заповнення посадовими особами. Щодо можливої підробки підпису ОСОБА_3 , то за весь час користування позивачем земельною ділянкою, починаючи з 2012р. ОСОБА_3 жодного разу не зверталась до ОСОБА_1 , суду чи інші правоохоронні органи з заявами щодо підробки свого підпису та визнання недійсним договору емфітевзису. Що стосується розписки ОСОБА_3 , то вона підтверджує факт отримання 15 000 грн. за 10 років користування земельної ділянки, з цього не випливає, що договір емфітевзису повинен бути укладений саме на цей термін (10 років). Договір емфітевзису укладено на 49 років, при цьому розмір плати встановлено 139 188 грн.

Щодо дати грошової оцінки землі (п.1.3 Договору емфітевзису) від 25.05.2012р., то з дати оформлення договору (18.04.2012р.) до дати його реєстрації (21.11.2012р.) сторони зазначили оновлену грошову оцінку.

Щодо підстав позову, то згідно п.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідачі своїми діями, щодо укладення договору, перешкоджають позивачу в користуванні земельної ділянки, що заборонено п.3 ч.2 ст.24 ЗУ «Про оренду землі».

Щодо вказаних у відзиві витрат на професійну правову допомогу, то в порушення ст. 137ЦПК України не додано детальний опис виконаних адвокатом послуг, що не дає змогу оцінити час витрачений на виконання робіт та їх обсяг. Крім того, відсутні і документи, які підтверджують факт оплати ФГ «Гружинскаса» послуг на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

17 березня 2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення від 13 березня 2020р., в якому вона прохала задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини. Дійсно 18.04.2012 року між її матір`ю та ОСОБА_1 було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою. Їй було відомо, що мати не тільки підписала договір, а і отримала гроші за перші 10 років оренди. Після смерті матері, вона отримала земельну ділянку в спадщину та взяла від ОСОБА_1 ще 19 200 грн. по договору емфітевзису.

В квітні 2019 року вона звернулась до ОСОБА_6 з проханням позичити їй кошти, він погодився за умови укладання з ним договору оренди землі. Коли вона повідомила ОСОБА_6 , що землею користується ОСОБА_1 , він зазначив, що земля не зареєстрована за ОСОБА_1 і він самостійно з нею домовиться. Повіривши ОСОБА_6 , вона уклала договір оренди земельної ділянки від 17.04.2019р.

22 вересня 2021 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло аналогічне клопотання від 21.09.2021р., в якому ОСОБА_2 прохала задовольнити позовні вимоги.

13 серпня 2020 року на адресу суду надійшло пояснення від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому вказали наступне. Відповідно до інформації відділу у Царичанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18.04.2012 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований відділом Держкомзему у Царичанському районі за №122560004002101 від 21.11.2012 року. Але в Державному земельному кадастрі відомості про вищевказаний договір відсутні.

Земельна ділянка, право якої посвідчується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №039478 виданого на ім`я ОСОБА_7 зареєстрована в державному земельному кадастрі станом на 01.01.2013 року, кадастровий номер земельної ділянки 1225688200:01:002:0205.

На момент надання інформації земельна ділянка з кадастровим номером 1225688200:01:002:0205, площею 5,5200 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить гр. ОСОБА_2 , державна реєстрація речового права здійснена 04.03.2019 року за №30611601 на підставі рішення суду від 06.02.2019 №196/1749/18. В Державному земельному кадастрі за даною земельною ділянкою зареєстровано договір оренди від 23.04.2019 року між ОСОБА_2 та ФГ «Гружинскаса».

Прохають врахувати зазначені обставини при розгляді справи.

Дана справа знаходилась в провадженні судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області Гудим О.М. та ухвалою судді від 10.01.2020 року відкрито провадження по справі і призначено підготовче судове засідання за правилами загального провадження.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01.06.2020р. до даної справи залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та на стороні відповідача - державного реєстратора Царичанської райдержадміністрації Савран Наталію Василівну.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 23 листопада 2020 року, на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_8 з посади судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області, згідно рішення Вищої ради правосуддя №3064/0/15-20 від 10.11.2020р., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Гружинскаса», третя особа: Царичанська районна державна адміністрація,Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Наталія Василівна, про визнання недійсним договору передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 року, призначення вказаної справи не відбулось, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 року, вказану справу 26.04.2021 року передано на розгляд судді Руснак А.І.

Ухвалою суду від 28.04.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Гружинскаса», третя особа: Царичанська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Наталія Василівна, про визнання недійсним договору, прийнято до провадження суддею Руснак А.І. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25.05.2021р. з даної справи вилучено як третю особу Царичанську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області та прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 17 жовтня 2022 року, на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, на підставі рішення зборів суддів Царичанського районного суду Дніпропетровської області №3 від 24 серпня 2022 року, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Гружинскаса», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Наталія Василівна, про визнання недійсним договору, передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 року, вказану справу 17.10.2022 року передано на розгляд судді Костюкова Д.Г.

Ухвалою судді від 18.10.2022 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Гружинскаса», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Наталія Василівна, про визнання недійсним договору, прийнято до провадження суддею Костюковим Д.Г. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.11.2022 закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Гружинскас», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Наталії Василівни, про визнання недійсним договору та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бобиль В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача ФГ «Гружинскаса» - адвокат Салтисюк Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. Також заявив клопотання, що докази понесені ФГ «Гружинскаса» на правничу допомогу, будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення судом рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає та прохає їх задовольнити.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Третя особа державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Н.В. в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він працював державним кадастровим реєстратором до 2018 року. Підтверджує реєстрацію договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18.04.2012 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки всі реєстраційні записи на цьому договорі зроблені особисто ним, у договорі проставлено його підпис та стоїть проставлений ним номер реєстрації до Журналу про державну реєстрацію договорів, а також печатка їх установи. Виключає можливість, щоб він проставив номер та печатку у договорі та не зареєстрував його у Журналі. Для реєстрації, реєстраторам надавали три примірники договорів, один примірник залишався у Держгеокадастрі, а інші передавалися сторонам. Журнал реєстрації договорів вели в паперовому вигляді та дублювали в електронному. Не може пояснити відсутність у базі Державного земельного кадастру реєстрації договору емфітевзису на земельну ділянку, кадастровий номер 1225688200:01:002:0205, однак на той час електронна система була недосконала, у зв`язку з чим багато інформації втрачалося. Були непоодинокі випадки, що Держгеокадастр втрачав надану йому інформацію. Журнал реєстрації та всі інші документи повинні були бути переданими та зберігатися в архіві Держгеокадастру.

Суд, заслухавши представника позивача - адвоката Бобиль В.В. та представника відповідача ФГ «Гружинскаса» - адвоката Салтисюк Ю.В., дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 18 квітня 2012 року між гр. ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Згідно п.1.1 Предметом договору емфітевзису є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, площею 5.520 га (рілля), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225688200:01:002:0205, щодо якої власник передає Емфітевту право на володіння та право цільового використання (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею. Згідно п.3.1. Сторони домовились про те, що емфітевтичне право за цим Договором встановлюється на 49 років, тобто до 2061 року. Відповідно до пункту 3.2 Договір емфітевзису набирає чинності після підписання сторонами. Згідно п.3.3 емфітевт має право приступати до використання земельної ділянки тільки після реєстрації права користування. Відповідно до п.5.2 цей Договір може бути розірваний: а) за взаємною згодою Сторін; б) за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України (т.1а.с.9-11).

Договір має відмітку про державну реєстрацію у відділі Держкомзему у Царичанському районі 21 листопада 2012 року з зазначенням № 122560004002101 (Т.1, а.с. 11).

Як вбачається з вказаного договору, спірна земельна ділянку належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №039478 , зареєстрованого за №010313500129 від 24.11.2003.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_3 померла та після її смерті в порядку спадкування власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2

17 квітня 2019 року між ОСОБА_2 з однієї сторони та Фермерським господарством «Гружинскаса» з іншої сторони було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5.520 га., у тому числі ріллі 5.520 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225688200:01:002:0205 на строк 49 років (Т.1, а.с.15-16).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 164888720, дата формування 25.04.2019р., актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права - номер запису про інше речове право: 31341553, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 17.04.2019, видавник ФГ «Гружинскаса», ОСОБА_2 ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46642315 від 25.04.2019, ОСОБА_10 ; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; строк дії 17.04.2068; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар ФГ «Гружинскаса», Орендодавець ОСОБА_2 ; плата за користування земельною ділянкою в сумі 62120 грн. (Т.1, а.с.18).

До справи долучено копію реєстраційної справи щодо реєстрації іншого речового права № 31341553 - за заявою №33793581 (Т.1, а.с.271-282).

Згідно копії сторінки з Книги реєстрації договорів оренди, міститься запис від 25.07.2017 року за № 040713500012 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225688200:01:002:0205 площею 5,52 га (Т.2 а.с.44).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1206822842018, дата формування 06.11.2018, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1225688200:01:002:0205 (Т.2 а.с.45-46).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1225688200:01:002:0205 нормативна грошова оцінка становить 216407.30 (Т.2 а.с.50).

Згідно Поземельної книги з кадастровим номером земельної ділянки 1225688200010020205 розділу 1, запис від 21.10.2015р. №001 - місцем розташування земельної ділянки є Дніпропетровська область, Царичанський район, Юр`ївська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.5200 га, форма власності - приватна (Т.2 а.с.52-54).

Згідно Поземельної книги з кадастровим номером земельної ділянки, 1225688200010020205 розділу 3, запис від 21.10.2015р. №003 власником земельної ділянки є ОСОБА_3 (Т.2 а.с.62).

Згідно Поземельної книги з кадастровим номером земельної ділянки 1225688200010020205 розділу 3, запис від 11.03.2019р. №004 власником земельної ділянки є ОСОБА_2 ; суть змін - внесення змін (виправлення помилок) (Т.2 а.с.65-66).

Згідно Поземельної книги з кадастровим номером земельної ділянки 1225688200010020205 розділу 1, запис від 19.04.2019р. №005 - місцем розташування земельної ділянки є Дніпропетровська область, Царичанський район, Юр`ївська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.5200 га, форма власності - приватна, суть змін - виправлення відомостей про координати повортних точок меж земельної ділянки (Т.2 а.с.67-68).

Згідно Поземельної книги з кадастровим номером земельної ділянки 1225688200010020205 розділу 3, запис від 02.05.2019р. №007 власником земельної ділянки є ОСОБА_2 ; суть змін - внесення змін (виправлення помилок) (Т.2 а.с.75-76).

Згідно Поземельної книги з кадастровим номером земельної ділянки 1225688200010020205 розділу 4, запис про виникнення права від 02.05.2019р. №008, орендарем є ФГ «Гружинскаса», дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 23.04.2019 (Т.2 а.с.77).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, право емфітевзису виникає лише на підставі договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Аналогічного висновку дійшла Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі у справі від 13.03.2017 № 313/1730/15-ц, вказавши, що строкове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (правил емфітевзису) може бути успадковане, проте виникає та регулюється виключно на підставі договору про емфітевзис.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 148-1 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент вчинення спірного правочину) до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Договір емфітевзису складається у письмовій формі і стосується лише земель сільськогосподарського призначення та не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Право емфітевзису є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності, тому підлягає обов`язковій держреєстрації відповідно до Закону України від 01.07.04 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, офіційно право виникне тільки після його державної реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відносини із реєстрації договорів користування землею на час виникнення спірних відносин регулювалися, зокрема, Законом України від 01.07.04 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком ведення Поземельної книги і Порядком ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021, і Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962).

Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном (п.2 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01.07.04 № 1952-IV у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно Порядку ведення Поземельної книги і Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки, договору суборенди земельної ділянки (її частини) здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів. Поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку: у паперовому вигляді - територіальними органами Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", яке є адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), формують з її використанням аркуші Поземельної книги та аркуші витягів з неї, перевіряють результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, дані про які містяться в файлі обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл). Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється після державної реєстрації земельної ділянки. Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів). Поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держземагентства. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18 квітня 2012 року було зареєстровано у відділі Держкомзему у Царичанському районі 21 листопада 2012 року за №122560004002101.

Так, згідно відповіді Відділу у Царичанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.05.2019 року №197/418-19-036 на заяву ОСОБА_1 від 17.05.2019 року, та письмових пояснень третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13.08.2020, повідомлено, що згідно даних, які маються у відділі, договір емфітевзису на земельну ділянку площею 5.5200 га (кадастровий номер 1225688200:01:002:0205), яка належить гр. ОСОБА_3 було зареєстровано 21.11.2012 року за №122560004002101. Відсутність у базі Державного земельного кадастру відповідної реєстрації вищезгаданого договору зумовлено тим, що дані не були відповідним чином перенесені до бази ДЗК. Також з 01.01.2013 року реєстрацію договорів оренди проводить реєстраційна служба і відділ внести будь-які зміни не має можливості (т.1 а.с.14, 163-165).

Отже, з наданої відповіді та письмових пояснень вбачається, що реєстрація вищевказаного договору відбулася належним чином відповідно до встановленого на той момент порядку.

Суд вважає, що неналежне збереження державними органами архівних документів свідчить про неналежну організацію роботи зазначених органів, але не може спростовувати факт реєстрації правочину при наявності у сторони зареєстрованого примірника договору, а також за наявності визнання самими державними органами факту належної реєстрації цього правочину.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність запису про емфітевзис у поземельній книзі як на належний доказ відсутності реєстрації цього договору, оскільки дослідженням поземельної книги встановлено, що фактичне її ведення та початок записів у ній було здійснено 21.10.2015 не зважаючи на те, що землекористування цією ділянкою розпочалося 24.11.2003.

Частиною четвертою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Також, Листом Держаної реєстраційної служби «Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами» зазначено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Таким чином, Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18.04.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не припинився після смерті цієї фізичної особи, є чинним та зареєстрований у встановленому законом порядку, що також підтверджується показами свідка ОСОБА_9 , який працював державним кадастровим реєстратором до 2018 року, та підтвердив той факт, що дійсно Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18.04.2012 був зареєстрований, про що свідчить номер реєстрації на договорі та його особистий підпис.

Крім того, факт укладення вказаного договору та належне виконання його умов емфітевтом, підтверджується письмовими розписка, а саме:

- згідно розписки від 12.04.2011р. складеної ОСОБА_3 , ОСОБА_3 позичила в ОСОБА_1 п`ятнадцять тисяч гривен в рахунок оплати за пай протягом 10 (десяти) років (т.1а.с.12);

- згідно розписки від 17.03.2019р. складеної ОСОБА_2 в присутності батька ОСОБА_4 , ОСОБА_2 отримала гроші в сумі дев`ятнадцять тисяч двісті гривень, в рахунок оплати за аренду паю, кадастровий номер 1225688200:01:002:0205 від голови ФГ «Вікторія» (т.1 а.с.13).

Також, в письмових поясненнях щодо позову відповідач ОСОБА_2 підтвердила факт укладення договору між ОСОБА_1 та її матрі`ю ОСОБА_3 , його чинність на момент укладення договору оренди з ФГ "Гружинскаса" та отримання її матір`ю та нею особисто грошових коштів в рахунок оплати за користування земельною ділянкою по договору емфітевзису.

Однак, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Державному земельному кадастрі є також договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між ФГ «Гружинскаса» та ОСОБА_2 від 17.04.2019, тобто наявна подвійна реєстрація земельної ділянки.

Подвійна реєстрація пов`язана зі зміною процедури державної реєстрації права оренди (договорів оренди) земельних ділянок, яка відбулася 01 січня 2013 року. Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель. З 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про чинні договори оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав оренди землі покладена на заявника (орендаря).

Тож, перед укладанням договору оренди у 2019 році ФГ «Гружинскаса» також належало одержати інформацію із відділу Держгеокадастру (реорганізоване Державне агентство земельних ресурсів) про існуючі договори оренди орендованої ним земельної ділянки для достеменного з`ясування правового статусу земельної ділянки, яку він збирається взяти у оренду.

Викладене підтверджується ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», яка передбачає, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Частина 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» передбачає, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

При цьому, як вбачається з письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 , останньою було повідомлено ФГ «Гружинскаса» про укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18.04.2012, права і обов`язки по якому, були нею успадковані у встановленому законом порядку.

Згідно з Постановою ВП ВС від 02.10.2019 № 587/2331/16-ц (14-411цс19), державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Таким чином, ФГ «Гружинскаса», як заявник, при подачі документів для проведення реєстрації спірного договору оренди, так і державний реєстратор, здійснюючи реєстрацію договору оренди від 17.04.2019 року, не в повій мірі виконали вимоги чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача, як землекористувача земельної ділянки, що була об`єктом реєстрації.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, судом встановлено, що Договір оренди землі від 17 квітня 2019 року було укладено між ОСОБА_2 , як правонаступником ОСОБА_3 , та ФГ «Гружинскаса» в період дії Договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18 квітня 2012 року укладений на строк 49 років, власниця земельної ділянки - відповідачка ОСОБА_2 не заявляла вимог ні про розірвання вказаного договору, ні про визнання його недійсним, а навпаки підтвердила факт дії договору.

При цьому, ФГ «Гружинскаса» не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б спростовували обставини, викладені позивачем на обґрунтування позовних вимог, та які б підтверджували, що станом на дату укладення між ОСОБА_2 , як правонаступником ОСОБА_3 , та ФГ «Гружинскаса» Договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2019 року припинив свою дію укладений 18 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

З огляду на викладене, враховуючи вищевикладене та позицію власника землі, суд дійшов висновку, що оскільки Договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 18.04.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений у порядку, передбаченому на час такого укладення, та фактично виконувався його сторонами, не скасований в судовому порядку та не втратив чинності іншим шляхом, а укладення спірного Договору оренди земельної ділянки від 17.04.2019 року є незаконним в момент вчинення, оскільки оспорюваний правочин укладено у період дії іншого попереднього договору встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), строк якого не закінчився, суд приходить до висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню, а порушене право позивача захисту у обраний ним спосіб.

Позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Савран Н.В. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225688200:01:002:0205, визначивши за позивачем речове право емфітевзису на земельну ділянку, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного у 2019 році, однак сформульована некоректно.

За змістом абзацу третього частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час остаточного уточнення позивача позовних вимог 12.05.2021, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відтак, позивачка, звертаючись до суду, обрала спосіб захисту її порушеного права, який узгоджувався зі змістом статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вказаній редакції.

12.05.2022 Законом України № 2255-IX були внесені зміни до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абзац третій має наступну редакцію: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав».

Відповідно до завдань цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ, з метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають превагу перед строгим розумінням права, суд вважає за можливе прийняти рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний №46642315 від 25.04.2019р. державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Савран Наталії Василівни, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225688200:01:002:0205.

Таке рішення також буде відповідати принципу правової визначеності та гарантуватиме виконання рішення в частині визнання договору оренди недійсним.

Висновки суду містять узагальнені відповіді на основні проміжні доводи сторін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача долучено до матеріалів справи наступні документи: договір № 15/11/19 від 01.11.2019 року про надання правової допомоги, укладений між Адвокатським бюро «Бобиль і Партнери» в особі керуючого Бобиля В.В. та ОСОБА_1, згідно якого сторони погодили оплату послуг з надання правової допомоги, що включає аналіз документів, підготовку та подання позову, а також участь в 5 судових засіданнях, у розмірі 27000,00 грн., подальші судові засідання оплачуються замовником у розмірі 2500,00 грн. за участь в одному засіданні; Опис робіт наданих послуг в порядку ч.3 ст.137 ЦПК України ОСОБА_1 в рамках виконання договору на правову допомогу №15/11/19 від 01.11.2019; банківська квитанція №СВ03126099/1 від 02.03.2020 на суму 13500,00 грн. за адвокатські послуги відповідно до договору про надання правової допомоги №15/11/19 від 01.11.19р.; банківська квитанція №92827 від 02.03.2020 на суму 13500,00 грн. за адвокатські послуги відповідно до договору про надання правової допомоги №15/11/19 від 01.11.19р.; ордер до договору про надання правової допомоги № 15/11/19 від 01.11.2019 року; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1009 від 14.06.2001.

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата ВС у постанові по справі № 910/12876/19 зауважила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданої допомоги, суд приходить висновку, що розмір витрат на правову допомогу є співмірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідачів.

Окрім того, на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір сплачений при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст.12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Гружинскаса», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державний реєстратор Царичанської райдержадміністрації Савран Наталії Василівни, про визнання недійсним договору - задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 17 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "Гружинскаса" щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225688200:01:002:0205, площею 5,52 га.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний №46642315 від 25.04.2019р. державного реєстратора Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Савран Наталії Василівни, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225688200:01:002:0205.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «Гружинскаса», код ЄДРПОУ 20265947, місцезнаходження: с.Бабайківка, вул.Березівська, 8, Дніпровського району, Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «Гружинскаса», код ЄДРПОУ 20265947, місцезнаходження: с.Бабайківка, вул.Березівська, 8, Дніпровського району, Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.06.2023 року.

Суддя: Д.Г. Костюков