Постанова

від 06.06.2023 по справі 626/105/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 626/105/21 Головуючий суддя І інстанції Гусар П. І.

Провадження № 22-ц/818/363/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: що виникають з договорів оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича на додаткове рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватно аграрно-орендного підприємства «Промінь» про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з зустрічною позовною заявою ПАОП «Промінь» до ОСОБА_1 про визнання договору землі укладеним,

в с т а н о в и в:

18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Тимошенка Д.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про повернення земельної ділянки та зобов`язання скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки.

На обґрунтування вказав, що в рішенні Красноградського районного суду Харківської області від 03.02.2022 року не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з тим, що представником позивача було подано заяву до суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України та повідомив суд про те, що ним будуть подані докази витрат позивача на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення.

Позивач у зв`язку з розглядом даної справи сплатив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги, додатком 1 до договору про надання правової допомоги, актом виконаних робіт та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Від представника відповідача ПАОП «Промінь» Кадуна П.В. до суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення відповідно до якого він зазначив, що заява не підлягає задоволенню. Представник позивача приймав участь у судовому засіданні, коли приймалося рішення та мав змогу заявити вимогу щодо витрат на професійну правничу допомогу та надати відповідні документи. Також зазначив, що розмір судових витрат на надання правничої допомоги у розмірі 20000 грн. є завищеним, та таким, що не відповідає принципам розумності та співмірності. Так відповідно до акту виконаних робіт ознайомлення з матеріалами справи відбувалося 4 години вартістю 4000,00 грн, але у цьому не було необхідності, оскільки вся справа містить лише ті документи, які подані позивачем і повинні були надані представнику позивача при укладенні з ним договору. Також в акті зазначені витрати за складання заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, які однакові за змістом, але змінені тільки дати, не є великими за обсягом та не є складними за змістом, написання заяви про проведення судового засідання без участі позивача, виключення третьої особи. Розмір витрат на правничу допомогу на думку представника відповідача має становити 1000 грн.

Додатковим рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 22 листопада 2022 року було задоволено заяву та стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат, понесених ним на отримання правової допомоги в сумі 5000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 15 грудня 2022 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане додаткове рішення від 22.11.2022 року .та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на підтвердження заяви до суду були надані належні та допустимі докази понесення вказаних витрат, їх розмір є обґрунтований та не спростований відповідачем, а тому рішення суду про часткове відшкодування витрат є необґрунтованим.

Вказав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а включає підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі етапи представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. З огляду на це, такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. Така правова позиція закріплена, зокрема в постанові ВС/КЦС у справі № 641/7612/16-ц від 01.12.2021. Крім того, у Постанові ВС від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20 було вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Зауважує, що суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, виключно за клопотанням іншої сторони (постанова ВСУ від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18), а з урахуванням того, що стороною відповідача було подано лише відповідне заперечення проти суми заявлених вимог, а не долучено відповідних доказів, то процесуальний обов`язок сторони, яка заперечує проти заявлених вимог вважається невиконаним, і суд першої інстанції фактично з власної ініціативи зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у частині першій статті 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи.

Згідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 263 ЦПК України:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витрати на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), підтверджені належними доказами, а тому підлягають частковому стягненню з відповідача.

Вказаним вимогам оскаржене додаткове рішення суду відповідає, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі підходи відповідають принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України, та основній меті цивільного судочинства, яка передбачає справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, а порядок їх відшкодування не є результатом розгляду судом вимог про заміну боржника за вищевказаним договором на сторону, яка програла справу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: «згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач не заявляв та відповідних доказів не подавав, розмір витрат на правничу допомог не спростував. Тому є правильними висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача».

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про повернення земельної ділянки та зобов`язання скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки.

На початку розгляду справи інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Лобач Н.І., що підтверджується ордером на надання правової допомоги ( а.с.21).

Згідно ордеру серія ХВ №018621 ОСОБА_1 надається правова допомога на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 18.06.2021 року адвокатом Тимошенко Д.В. (а.с. 95).

18 жовтня 2022 року представник позивача, адвокат Тимошенко Д.В., подав до суду заяву, в якій просив стягнути з ПАОП «Промінь» витрати за надану правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Разом з вказаною заявою подав до суду договір про надання правової допомоги № 1 від 18.06.2021 року між ОСОБА_3 та адвокатом Тимошенко Д.В.; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 1 від 18.06.2021 року, яким визначено розмір та порядок оплати гонорару у справі № 626/105/21, а саме: ознайомлення з матеріалами справи 4 год. - 4000 грн, консультація 0,5 год. 500 грн, написання заяв, клопотань, заперечень 1 арк. по 500 грн; участь у судовому засіданні 1 шт. - 2000 грн.

З наданого акту виконаних робіт від 21.02.2022 року за договором про надання правової допомоги №1 від 18.06.2021 року у справі № 626/105/21 надані наступні послуги на 20000 грн: ознайомлення з матеріалами справи 4 год. на 4000 грн; консультація 0,5 год. на 500,00 грн; написання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 7 шт. на 3500 грн; написання заперечень 2 год. на 2000 грн, участь в судовому засіданні 4 рази на 8000 грн; написання письмових пояснень 1 шт. на 1000 грн; написання заяви про розгляд справи без участі позивача 1 шт. - 500 грн; написання заяви про виключення третьої особи 1 шт. на 500 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20 зроблено висновок, що: «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2022 адвокатом Кадун П.В. було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. На обгрунтування якого вказав, що представник позивача приймав участь у судовому засіданні, коли приймалося рішення та мав змогу заявити вимогу щодо витрат на професійну правничу допомогу та надати відповідні документи. Також зазначив, що розмір судових витрат на надання правничої допомоги у розмірі 20000 грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та співмірності. Так відповідно до акту виконаних робіт ознайомлення з матеріалами справи відбувалося 4 години вартістю 4000,00 грн, але вся справа містить лише ті документи, які подані позивачем і повинні були надані представнику позивача при укладенні з ним договору. Також в акті зазначені витрати за складання заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, які однакові за змістом, але змінені тільки дати, та є не великими за обсягом і не складними за змістом, написання заяви про проведення судового засідання без участі позивача, виключення третьої особи. Розмір витрат на надання правової допомоги, який є співмірним, повинен становити 1000,00 грн.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За змістом ч.ч.2, 4 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат понесених представником позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту виконаних робіт на ознайомлення з матеріалами справи представник позивача витратив 4 години, година роботи коштує 1000 грн, тому розмір витрат за 4 години роботи становить 4000 грн, але дана справа до вступу нового представника позивача Тимошенка Д.В., який є професійним адвокатом, була не велика за обсягом і складалась в основному з документів, які були надані самим же позивачем. Тому зазначення в акті виконаних робіт, що на ознайомлення з матеріалами справи професійним адвокатом витрачено 4 години, суд вважає безпідставним та завищеним.

Згідно акту виконаних робіт зазначено, що адвокатом здійснювалось представництво інтересів позивача у чотирьох судових засіданнях вартістю по 2000 грн кожне, тоді як у справі відбулось три судових засідання за участі адвоката Тимошенка Д.В. 21.07.2021 року, яке тривало згідно протоколу судового засідання з 15:15 год до 16.06 год, тобто 51 хвилина (а.с. 106), 02.11.2021 року яке тривало згідно протоколу судового засідання з 14:26 год до 14:33 год, тобто 7 хвилин (а. с. 129), 12.01.2022 року, яке тривало згідно протоколу судового засідання з 15:03 год до 15:16 год, тобто 13 хвилин (а.с. 179-180), а тому суд першої інстанції правильно вважав завищеним вартість послуг участі адвоката в судовому засіданні 2000 грн.

Також в акті виконаних робіт зазначено, що представником позивача було складено 7 заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по 500 грн кожна, дані заяви фактично мають один зміст, мають лише різні дати складання. Дані заяви є невеликі за обсягом та не складні за змістом, як для професійного адвоката.

Заява про виключення третьої особи вартістю 500 грн; заява про розгляд справи без участі позивача вартістю 500 грн, також є невеликі за обсягом та не складні за змістом.

Крім того адвокат Тимошенко Д.В. приймав участь не з початку розгляду справи.

Отже, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 20 000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростували, то відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційні скарги залишаються без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду - без змін.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 06 червня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді Ю.М. Мальований.

О.В. Маміна.