Постанова

від 29.05.2023 по справі 291/299/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/299/22 Головуючий у 1-й інст. Митюк О.В.

Категорія 16 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Франчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №291/299/22 за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Ленд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Ленд»

на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В.

в с т а н о в и в:

У квітні 2022 року Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради звернувся з указаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ та витребувати земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що Бердичівською окружною прокуратурою за результатами опрацювання відомостей, які містяться в Публічній кадастровій карті України та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено факт протиправного набуття фізичною особою у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Ружинської селищної територіальної громади. Згідно з наказом виконувача обов`язків начальника ГУ Держегеокадастру в Житомирській області №6-1202/14-18-СГ від 24.04.2018 відповідачу ОСОБА_1 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 1820381600:04:000:0262, що знаходиться на території Волицької сільської ради, Андрушівського району, Житомирської області, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.05.2018 за №40967582. 17 травня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.2018 року ОСОБА_1 продав її ОСОБА_2 , яка 01.06.2018 на підставі договору оренди передала її в користування ТОВ «Житомир-Агро-Інвест».

В подальшому, відповідно до наказу виконувача обов`язків начальника ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 14.05.2020 №6-5091/14-20-СГ ОСОБА_1 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 825281800:02:000:0132, що розташована за межами населених пунктів Верхівнянської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2020 за №52316037. 20.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу вказану земельну ділянку відчужено ОСОБА_3 , який відчужив вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2020 року ТОВ «СІГНЕТ-ЛЕНД».

04.01.2021 року ТОВ «СІГНЕТ-ЛЕНД» та ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» уклали договір оренди земельної ділянки на строк 10 років.

Тобто, відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог ст.121 ЗК України двічі використав своє право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позивач вважає наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14.05.2020 №6-5091/14-20-СГ таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а земельна ділянка, яка передана вказаним наказом ОСОБА_1 витребуванню на користь Ружинської селищної ради.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 30 січня 2023 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 14.05.2020 №6-5091/14-20-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1825281800:02:000:0132, що розташована за межами населеного пункту с. Верхівня Бердичівського району Житомирської області та витребувано у ТОВ «Сігнет- Ленд» та ТОВ «Сігнет-Центр» вищевказану земельну ділянку, вартістю 57140,54 грн. Стягнути з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури по 1240 грн. 50 коп. судового збору з кожного.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ТОВ «Сігнет-Ленд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 14.05.2020 № 6-5091/14-20-СГ та закрити провадження у справі в частині витребування земельної ділянки у ТОВ «Сігнет-Ленд» та у ТОВ «Сігнет-Центр»; вирішити питання про судові витрати. В обґрунтування доводів скарги, відповідач, зокрема, посилається на те, що скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не є ефективним способом захисту, про що зроблено висновки Великою Палатою Верховного Суду у справах №922/614/19 від 11.02.2020, №183/1617/16 від 14.11.2018, №910/1809/18 від 22.01.2020. Апелянт вважає, що вимога про витребування земельної ділянки не може розглядатися за вимогами цивільного судочинства, оскільки суб`єктний склад сторін в цій частині - відповідачі ТОВ «Сігнет-Ленд» та у ТОВ «Сігнет-Центр» юридичні особи, а вказана вимога позову не є пов`язаною з іншою вимогою - про скасування наказу, у задоволенні якої суд мав би відмовити і відповідно закрити провадження у справі. Скаржник вважає, що суд безпідставно витребував земельну ділянку на користь Ружинської селищної ради, так як на момент отримання ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, остання перебувала у розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно позивач не будучи власником спірної ділянки не має і права на її витребування. Крім того, ТОВ «Сігнет-Ленд» звертає увагу, що витребування земельної ділянки у ТОВ «Сігнет-Центр», не може бути задоволена, оскільки останній є користувачем цієї ділянки.

Представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надіслав відзив, у якому доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та задовольнити вимоги скарги. Рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керівник Бердичівської окружної прокуратури проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Сігнет-Ленд» заперечував, надіславши відзив, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а твердження апелянта безпідставними як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та доказах наданих сторонами.

Інші учасники справи не скористались наданим їм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача ТОВ «Сігнет-Ленд» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, рішення суду першої інстанції просив скасувати та ухвалити нове рішення згідно вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення першої інстанції з підстав, викладених у позовній заяві та відзиву на апеляцію.

Відповідачі ОСОБА_1 та представники ТОВ «Сігнет-Центр», ГУ Держгеокадастру в Житомирській області в судове засідання не з`явились, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом виконувача обов`язків начальника ГУ Держегеокадастру в Житомирській області №6-1202/14-18-СГ від 24.04.2018 ОСОБА_1 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1820381600:04:000:0262, розташованої на території Волицької сільської ради, Андрушівського району, Житомирської області. 07.05.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 40967582 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (а.с.16-19). Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 17.05.2018 відчужив ОСОБА_2 , яка в свою чергу, за договором оренди від 01.06.2018 передала її у користування ТОВ «Житомир-Агро-Інвест».

14.05.2020 відповідно до наказу виконувача обов`язків начальника ГУ Держгеокадастру в Житомирській області №6-5091/14-20-СГ ОСОБА_1 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1825281800:02:000:0132, що розташована за межами населених пунктів Верхівнянської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2020 за №52316037 (а.с.26-32 т.1).

20.06.2020 ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 1825281800:02:000:0132 за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 , який 01.07.2020 відчужив її ТОВ «Сігнет-Ленд» (а.с.33-38, т.1).

ТОВ «СІГНЕТ-ЛЕНД» 04.01.2022 уклало договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років з ТОВ «СІГНЕТ-ЦЕНТР» (а.с.39-41).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Всупереч вимогам ст. 116, 118, 121 ЗК України, при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з відповідною заявою він приховав той факт, що за раніше виданим наказом ГУ Держгеокадастру в Житомирській області №6-1202/14-18-СГ від 24.04.2018 фактично використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та не повідомив про це орган Держгеокадастру.

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України, частини 1 статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом способів (ч.3 ст. 152 ЗК).

Згідно зі ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності, в тому числі органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно із частинами першою-четвертою статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді повторної заяви ОСОБА_1 не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у ній, не перевірило та не врахувало факт використання ним свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1825281800:02:000:0132 незаконно вибула із земель державної власності.

Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 повторно скористався правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що суперечить приписам частини четвертої статті 116 ЗК України. Відтак на підставі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області спірна земельна ділянка безпідставно вибула із державної власності. З наведених підстав суд зробив обґрунтований висновок про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 14.05.2020 №6-5091/14-20-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , який таке право вже використав, є незаконним.

Водночас, вирішуючи вимоги позову про визнання незаконним та скасування наказу ГУ ДГК у Житомирській області, апеляційний суд дійшов наступного.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зазначено: «Оскільки вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без пред`явлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

За такого, вимоги про визнання незаконним і скасування наказу задоволенню не підлягають, як неефективний спосіб захисту».

Отже, вимоги позову про визнання незаконним та скасування спірного наказу ГУ ДГК у Житомирській області є неефективним способом захисту, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права, помилково задовольнив позов в цій частині, рішення суду в частині визнання незаконним та скасування наказу № 6-5091/14-20-СГ від 14.05.2020 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Задовольняючи позовну вимогу про витребування спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 1825281800:02:000:0132 вибула з власності держави, поза її волею та без правової на то підстави, відповідно підлягає до витребування від добросовісного набувача та передачі на користь держави в особі Ружинської селищної ради. В даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес та не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном та порушенням прав, запроваджених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Колегія суддів апеляційного суду з наведеним висновком суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

У ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма права передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2020 року на підставі наказу № 6-5091/14-20-СГ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ружинського району за межами населених пунктів Верхівнянської сільської ради (а.с.26 т.1). Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1825281800:02:000:0132 зареєстроване в державному реєстрі речових прав 18.05.2020. На підставі договору купівлі продажу від 20.06.2022, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., ОСОБА_1 відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №52754885 (а.с.29-31 т.1). В свою чергу ОСОБА_3 , відчужив спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу 01.07.2020 ТОВ «Сігнет-Ленд», яке розпорядилось нею, надавши в оренду ТОВ «Сігнет-Центр» за договором оренди землі від 04.01.2021 (а.с.36-41, 46-50 т.1).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Нормами глави 29 ЦК передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК).

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК (пункт 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 388 ЦК, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

Як зазначалось вище, звертаючись до органів Держгеокадастру за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 діяв неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню він не використав. В подальшому орган Держгеокадастру, приймаючи наказ щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірив обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність громадян, та вчинив дії, які суперечать закону.

Таким чином, за дійсних (а не фіктивних, неправдивих) обставин спірна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.

Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і відповідач ТОВ «Сігнет-Ленд», як покупець за договором від 01 липня 2020 року.

За таких обставин, встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, який став підставою для вилучення зазначеної земельної ділянки із державної власності, прийнятий незаконно, суд зробив правильний висновок про витребування цієї земельної ділянки від осіб, у користуванні яких вона знаходиться - ТОВ «Сігнет-Ленд», ТОВ «Сігнет-Центр» на підставі ст. 388 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Суд встановив, що незаконним наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надано спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 , який раніше - 24.04.2018, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки з таким цільовим призначенням, що свідчить про те, що ця ділянка вибула з володіння її власника - держави, поза її волею.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ТОВ «Сігнет-Ленд» критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Скаржник в доводах апеляційної скарги посилається на безпідставне витребування спірної земельної ділянки на користь Ружинської селищної ради, оскільки земельна ділянка не перебувала у власності територіальної громади на момент вчинення правочинів, також вважає, що вимога про витребування її у ТОВ «Сігнет-Центр» як у користувача не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

При перевірці доводів скарги в цій частині, апеляційний суд враховує наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ розділу Х Перехідних положень ЗК України доповнено п.24, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Вказаний пункт Перехідних положень набрав чинності з 01.01.2021.

Оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1825281800:02:000:0132 розташована на території Ружинського району за межами населених пунктів Верхівнянської сільської ради, то в силу вимог закону повинна бути витребувана в комунальну власність Ружинської селищної територіальної громади.

Крім того, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Сігнет-Центр» за договором оренди, витребування її лише у добросовісного набувача «ТОВ «Сігнет - Ленд» не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою орендарем та її повернення у володіння територіальної громади, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного рішення, випробовуючи земельну ділянку 1825281800:02:000:0132 у відповідачів ТОВ «Сігнет - Ленд» та ТОВ «Сігнет - Центр» на користь Ружинської селищної ради.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Зокрема, посилання апелянта на наявність підстав для закриття провадження у справі в частині витребування земельної ділянки та необхідність розгляду її за правилами господарського судочинства, враховуючи суб`єктний склад сторін.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією зі сторін у спорі є, як правило, але не виключно, фізична особа.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є як суб`єктний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

У справі, яка переглядається позивачем заявлено вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

При вирішенні питання про витребування земельної ділянки у власника та орендаря, суд виходив першочергово із надання оцінки (встановлення законності/незаконності) наказу, на підставі якого відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірну ділянку. Тобто, врахувавши характер спірних правовідносин, а не лише суб`єктний склад учасників процесу, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір у справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

На основі з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності витребування земельної ділянки, яка перебуває у володінні та користуванні відповідачів - ТОВ «Сігнет-Ленд», ТОВ «Сігнет-Центр».

Однак не врахував, що вимога позивача про визнання та скасування наказу Держгеокадастру не є ефективним способом захисту. У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення у цій частині.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що суд скасовує рішення в частині задоволених вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог, рішення в частині стягнення судових витрат з відповідачів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури по 1240,50 грн. з кожного також підлягає скасуванню.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3721,50 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Ленд» задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14.05.2020 №6-5091/14-20-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1825281800:02:000:0132, що розташована за межами населеного пункту с. Верхівня Бердичівського району Житомирської області скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 січня 2023 року в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури по 1240,50 грн. судового збору з кожного скасувати.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Ленд» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 червня 2023 року.

Головуючий Судді