Справа № 675/1476/21
Провадження № 2/675/47/2023
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" травня 2023 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання - Гук-Миронюк Ю. Г., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каруна В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд», ОСОБА_3 , про визнання недійсною угоди та скасування її державної реєстрації,
в с т а н о в и в :
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» (далі - ТОВ «Фармгейт Україна»), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 15 жовтня 2013 між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343 площею 2,57 га строком оренди на 10 років. Право оренди позивача зареєстровано 16 грудня 2013 року.
У вересні 2018 року ТОВ «Фармгейт Україна» стало відомо, що 25 квітня 2016 року виконавчий директор ТОВ «Фармгейт Україна» ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_4 угоду про розірвання договору оренди, на підставі якої у подальшому 11 травня 2016 року державним реєстратором припинено право оренди позивача. Також 15 квітня 2016 року ОСОБА_1 , діючи як фізична особа, уклав із ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_4 , договір про встановлення права користування цією ж земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та 26 квітня 2016 року зареєстрував своє право емфітевзису.
Таким чином, оспорювана угода про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2016 року укладена представником ТОВ «Фармгейт Україна» всупереч інтересам самого товариства, зміст угоди не відповідає справжньому волевиявленню останнього як суб`єкта господарювання та був спрямований на задоволення особистих інтересів представника, який діяв у власних інтересах, що вказує на наявність умислу та зловмисної домовленості між представником ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_4 під час укладення спірної угоди.
Зважаючи на викладене, ТОВ «Фармгейт Україна» просить суд визнати недійсною угоду від 25 квітня 2016 року про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343 від 15 жовтня 2013 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» та ОСОБА_4 , а також скасувати її державну реєстрацію.
Ухвалою судді від 01 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву ТОВ «Фармгейт Україна» до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 07 червня 2022 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд».
Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 11 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 .
Відповідачі та треті особи у справі своїм правом на подання заяв по суті справи не скористалися.
У судове засідання представник позивача адвокат Чернов В. В. не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надіслав до суду письмову заяву про слухання справи за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Карун В. П. проти задоволення позову заперечив. Вказав, що укладаючи спірну угоду, відповідач діяв у межах своїх повноважень. Доводи позивача з приводу того, що на час укладення вказаного правочину ОСОБА_1 діяв у власних інтересах, за наявності зловмисної домовленості між ним» та ОСОБА_4 є надуманими. Просив також відмовити у задоволенні даного позову з підстав подання позивачем своєї заяви після спливу позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 , представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» та третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неприбуття суд не повідомили, заяв та клопотань не надіслали.
За таких обставин, суд вважав за можливе провести розгляд справи по суті за відсутності учасників справи та їх представників, які у судове засідання не прибули.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до державного акту серії Р2 № 834789 від 27 листопада 2002 року належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,57 га з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницьої області.
15 жовтня 2013 року між ТОВ «Фармгейт Україна» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_4 передала позивачу в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343 площею 2,57 га строком на 10 років. Пунктом 37 вказаного договору передбачено право сторін на дострокове його розірвання за взаємною згодою.
16 грудня 2013 року зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ «Фармгейт Україна» (номер запису про інше речове право - 3868106).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Ліщанської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області 07 березня 2014 року, встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ліщани Ізяславського району Хмельницької області.
За життя 09 січня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Ліщанської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області Яремчук Г. О. та зареєстрований у реєстрі за № 1, за яким заповіла належну їй земельну ділянку площею 2,57 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницьої області, ОСОБА_2 .
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2014 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1327, а також даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 183380447 від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_2 успадкував та оформив на себе право власності на земельну ділянку площею 2,5682 га з кадастровими номером 6822187800:03:017:0343, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Право власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно зареєстроване 24 жовтня 2014 року (номер запису про право власності - 7450506).
Разом з тим, 25 квітня 2016 року між ТОВ «Фармгейт Україна» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено угоду про розірвання договору оренди, відповідно до п. 1 якої сторони узгодили розірвати договір оренди землі, що зареєстрований у реєстраційній службі Ізяславського районного правління юстиції Хмельницької області 16 грудня 2013 року, за яким ОСОБА_4 передала в оренду ТОВ «Фармгейт Україна» земельну ділянку з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343. Припинення права оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 травня 2016 року, індексний номер рішення - 29574030.
У подальшому стосовно спірної земельної ділянки було укладено ряд правочинів.
Так, відповідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хостленд», відповідач ОСОБА_2 передав у користування третій особі належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343 площею 2,5682 га з метою її використання для сільськогосподарських потреб строком до 01 січня 2067 року. Речове право Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 лютого 2019 року (номер запису про інше речове право - 30400006).
Також згідно з договором купівлі-продажу від 04 листопада 2021 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за третьої особою ОСОБА_3 .
Зазначені обставини підтверджуються інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 322385839 від 09 лютого 2023 року.
Ураховуючи ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом даного спору, успадкована ще до подання позову ТОВ «Фармгейт Україна» саме ОСОБА_2 як спадкоємцем за заповітом, а також те, що на час проведення державної реєстрації припинення речового права (права оренди) ТОВ «Фармгейт Україна» на спірне нерухоме майно її власником являвся ОСОБА_2 , на думку суду, останній є належним відповідачем у даній справі.
При зверненні до суду із позовом про визнання спірної угоди недійсною, ТОВ «Фармагейт Україна» підставою позову вказало факт укладення оспорюваного правочину ОСОБА_1 як виконавчим директором товариства внаслідок його зловмисної домовленості з другою стороною - власником земельної ділянки, у власних інтересах. Тому позивач просить визнати недійсною угоду від 25 квітня 2016 року з підстав, передбачених ч. 1 ст. 232 ЦК України, як таку, що вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Як встановлено судом, датою укладення спірної угоди вказано 25 квітня 2016 року, державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» щодо спірної земельної ділянки здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 травня 2016 року, тобто після смерті орендодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи визначається ст. 26 ЦК України, за правилами якої усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Цивільна правоздатність фізичної особи визначається ст. 25 ЦК України, згідно вимог якої здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Отже, згідно наведених норм права здатність мати цивільні права та обов`язки - цивільну правоздатність, мають усі фізичні особи; цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.
Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Таким чином, враховуючи те, що з моменту смерті фізична особа перестає бути учасником будь-яких правовідносин і у момент смерті її цивільна правоздатність припиняється, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не могла бути стороною угоди про розірвання договору оренди землі від 15 жовтня 2013 року, укладеної між нею та ТОВ «Фармгейт Україна» 25 квітня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Отже, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
З огляду на зазначене, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 не підписувала спірний правочин, не погоджувала його умов, тобто правочин є таким, що не вчинений, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсної угоди від 25 квітня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 15 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343, необхідно відмовити, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.
Водночас позивачем заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації угоди від 25 квітня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 15 жовтня 2013 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право користування земельною ділянкою, відповідно і припинення цього права, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, слід скасувати державну реєстрацію припинення речового права ТОВ «Фармгейт Україна» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343 у зв`язку із тією обставиною, що угода від 25 квітня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 15 жовтня 2013 року є неукладеною, а тому не могла бути підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.
Зазначене відповідатиме приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень».
Доводи позивача з приводу того, що оспорювану угоду було укладено за життя ОСОБА_4 без зазначення дати її укладення, суд не бере до уваги, оскільки така обставина не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Таким чином, враховуючи вищевказане, позов ТОВ «Фармгейт Україна» підлягає задоволенню частково.
Надаючи правову оцінку доводам представника відповідача адвоката Каруна В. П. щодо наявності законних підстав для відмови у задоволенні даного позову з підстав подання ТОВ «Фармгейт Україна» своєї позовної заяви після спливу позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Отже, перебіг строку позовної давності починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права.
Звертаючись у суд із позовом, ТОВ «Фармгейт Україна» зазначило, що з інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 183380447 від 03 жовтня 2019 року позивачу стало відомо, що 11 травня 2016 року на підстави угоди від 25 квітня 2016 року здійснено державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) позивача щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343
У даному випадку це є обєктивною обставиною, з якої можна здійснити висновок, що про вчинення такої реєстраційної дії стороні достеменно стало відомо в 2019 році.
Тому визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності позивачем не пропущено, адже моментом початку його перебігу в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є жовтень 2019 року. Звернення до суду відбулось через два роки після отримання товариством вказаної довідки, тобто у вересні 2021 року.
Стороною відповідача не доведено належними та беззаперечними доказами факту обізнаності ТОВ «Фармгейт Україна» стосовно вчинення такої реєстраційної дії, а матеріали справи не містять такої інформації.
Щодо посилань представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Каруна В. П. на припинення ТОВ «Фармгейт Україна» виконання обов`язків зі сплати орендної плати власнику земельної ділянки, то така обставина жодними доказами не підтверджена, а тому не береться судом до уваги.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Фармгейт Україна» звернулось до суду за захистом своїх порушених прав шляхом скасування державної реєстрації припинення відповідного речового права у межах визначеного положеннями цивільного законодавства трирічного строку позовної давності.
Крім того, пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсною угоди, сторонами якої є ОСОБА_4 та ТОВ «Фармгейт Україна». ОСОБА_1 не діяв як сторона угоди про розірвання договору оренди землі, укладеного між ними, а вчиняв дії від імені ТОВ «Фармгейт Україна». Також оспорювана реєстрація припинення речового права позивача жодним чином не стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 .
Таким чином, у спірних правовідносинах, що є предметом розгляду даної справи, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, у зв`язку із чим у позові ТОВ «Фармгейт Україна» до нього слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
У зв`язку з частковим задоволенням позову, пред`явленого до ОСОБА_2 , з нього на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 48, 51, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_2 про визнання недійсною угоди та скасування її державної реєстрації задовольнити частково.
Скасувати державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822187800:03:017:0343, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 травня 2016 року державним реєстратором Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, індексний номер рішення: 29574030.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_2 відмовити.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна»: адреса місцезнаходження - с. Васьківці, вул. Шевченка, 2 А Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 37138877.
Відповідач 1 ОСОБА_1 : адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_2 .
Відповідач 2 ОСОБА_2 : адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , рнокпп - НОМЕР_3 .
Третя особа 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд»: адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 5, код ЄДРПОУ - 42341741.
Третя особа 2 ОСОБА_3 : адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , рнокпп - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду складений 05 червня 2023 року.
Суддя В. І. Столковський
Суд | Ізяславський районний суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 25.05.2023 |
Оприлюднено | 09.06.2023 |
Номер документу | 111358745 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Ізяславський районний суд Хмельницької області
Столковський В. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні