Ухвала

від 31.05.2023 по справі 759/6047/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 759/6047/20

Провадження № 2/379/9/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Скоробагатько Валентини Данилівни про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 09.04.2020 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з даним позовом, у якому прохав:

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства України в Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» №КИ/3224484800:02:006/00012115 від 11.01.2014 року;

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства України в Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» № КИ/3224484800:02:006/00017373 від 21.03.2014 року;

Визнати недійсним договір оренди землі від 10.04.2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства України у Київській області та ОСОБА_2 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12340041 від 10.04.2014 16:56:56, приватний нотаріус Скоробагатько Валентина Данилівна, Рокитнянський районний нотаріальний округ, Київська обл.;

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12340041 від 10.04.2014 16:56:56, приватний нотаріус Скоробагатько Валентина Данилівна, Рокитнянський районний нотаріальний округ, Київська обл.. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224484800:02:006:0058 площею 49,343 га;

Скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5309293 зробленого 10.04.2014 16:23:10 год про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3224484800:02:006:0058 площею 49,343 га;

Скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5310350 зробленого 10.04.2014 16:56:18 год про право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3224484800:02:006:0058 площею 49,343 га.

В обґрунтування позову зазначав, що позивач згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІІ-КВ № 018951 від 17.06.2002 року має земельну ділянку площею 5,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Оскільки вказана земельна ділянка не мала кадастрового номера з причин відсутності в ті часи державного земельного кадастру, то 07.09.2016 позивачем було подано заяву до ДП «Київський Інститут землеустрою» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки (на місцевості) для здійснення реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Та на підставі заяви йому було виготовлено технічну документацію, яку подано позивачем до Відділу у Таращанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Вказаний Відділ рішенням від 04.04.2017 року № РВ-32005212922017 відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки земельна ділянка позивача накладається на інші, у тому числі на земельну ділянку кадастровий номер 3224484800:02:006:0058 площею 49,343 га площа співпадає на 99.9992%. Відповідно до програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру - Національної кадастрової системи, земельна ділянка з кадастровим номером 3224484800:02:006:0058 площею 49,343 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_2 (відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.04.2017, зареєстрованого в реєстрі № 702).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.04.2020 позовну заяву направлено за підсудністю до Таращанського районного суду Київської області.

Ухвалою судувід 19.05.2023 витребувано у позивача документацію щодо реєстрації фермерського господарства та інформацію щодо діяльності господарства, а у відповідача ОСОБА_2 витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо реєстрації його як ФОП.

29.05.2023 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Горбуненком В.С. через канцелярію суду подано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2023 №491097564981.

Протокольною ухвалою від 31.05.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Кочина С.С. та долучено до матеріалів справи: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.04.2014, серія АГ №124824; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи від 18.12.2002 за № 0054; копію довідки про взяття на облік платника податків від 04.02.2003 № 532.

Суд поставив на розгляд та обговорення учасників справи питання щодо юрисдикції спору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначив, що дана справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Кочин С.С. підтримав доводи позивача та заперечував стосовно віднесення розгляду справи до юрисдикції господарського суду.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Горбуненко В.С. при вирішенні даного питання покладався на розсуд суду.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дійшов таких висновків.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першоюстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першоїстатті 9 Конституції України,статті 10 ЦК Україниє частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першоїстатті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20ГПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (пункт 6 частини першоїстатті 20ГПК України).

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, що «за змістом статей1,5,7,8і12ЗаконуУкраїни «Профермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, на їхні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів.

Якщо під час розгляду за правилами цивільного судочинства справи щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власностінадана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд встановить, що на момент відкриття провадження у цій справі фермерське господарство вже було зареєстрованим, суд постановляє ухвалу про закриття провадження, оскільки така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.»

Як вбачається із Державного акта на право постійного користування землею від 17.06.2002, що позивачу ОСОБА_1 надано у постійне користування земельна ділянка площею 5,00 га на території Плосківської сільської ради, для веденняселянського (фермерського)господарства (а.с.23 т.1).

18.12.2002 Таращанською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи із найменуванням, Селянського (фермерського) господарства «КАРІНА», організаційно-правовою формою селянське (фермерське) господарство, з ідентифікаційним кодом 32254710 про, що зроблено запис 18.12.2022 у журналі обліку реєстраційних справ за № 0054.

04.02.2003 за № 532 у ДПІ у Таращанському районі узятий на облік платник податків Селянське фермерське господарство «Каріна», ЄДРПОУ 32254710 , керівник Плуговенко О.П., згідно довідки про взяття на облік платника податків від 05.02.2003 №027.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №124824 від 18.04.2014, основним видом економічної діяльності СЕЛЯНСЬКОГО(ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «КАРІНА», ідентифікаційний код юридичної особи 32254710, керівник ПЛУГОВЕНКО ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ є:

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

10.04.2014 укладено між Головним управлінням Держземагенства у Київській області та з фізичною особою ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки площею 49,343 га, для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою: Плосківська сільська рада Таращанського району Київської області (а.с.18-20 т.1).

Згідно відповіді №93067 від 30.05.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.09.2014 зареєстровано ФОП ОСОБА_3 , види економічної діяльності:

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур,

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами,

45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів,

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин,

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля,

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 та ч. 4 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарствопідлягає державнійреєстрації якюридична особаабо фізичнаособа -підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Уст.2 ЗУ «Про фермерське господарство»закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюютьсяКонституцією України,Земельним кодексом України, цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах єЗУ «Про фермерське господарство».

За частиною першою статті5, частиною першою статті7 ЗУ «Про фермерське господарство»право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. (ст.8 ЗУ «Про фермерське господарство»).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 ЗУ«Про фермерськегосподарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей1,5,7,8,12ЗУ «Профермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленомузакономпорядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положеннямст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно дост.. 1 ЗУ «Про фермерське господарство» відповідностатті 42 ГК Українифермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, щоde jureотримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однакde factoвін діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 зазначала, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Як вбачається з правової позиції Великої Палати Верховного Суду зазначеної у пунктах 34-36 постанови від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, що «спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження №14-419цс18).»

Оскільки, земельна ділянка в постійне користування надавалася позивачу так і земельна ділянка надавалася відповідачу в оренду - для ведення фермерського господарства, та на час звернення до суду із позовом (09.04.2020) позивачем було зареєстроване фермерське господарство (18.02.2002) так і відповідач був зареєстрований ФОП (18.09.2014), то спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності сторонами, і по суті є спором між фермерськими господарствами про право користування земельною ділянкою.

Відтак, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, в силу вимог ст.1,12,17,20 ГПК України, суд приходить до висновку, що даний спір має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.255, ст.258-261,352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі єдиний унікальний номер 759/6047/20 номер провадження 2/379/9/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Скоробагатько Валентини Данилівни про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Повний текст ухвали складено 05.06.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий:В. І. Зінкін