Рішення

від 29.05.2023 по справі 617/2101/20

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/2101/20

Номер провадження 2/948/465/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Косик С.М.

за участю секретаря Ткач Н.М.,

представника позивача Геріх О.І.,

предстанвика відповідача-1 Прасолова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТАГРО» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Відділу державної реєстрації Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області Ющенко Вікторії Геннадіївни про скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 29.05.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-

в с т а н о в и в :

у грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САНТАГРО» звернулося до Вовчанського районного суду Харківської області зі вказаним позовом, посилаючись на те, що 01.02.2007 року між ТОВ «САНТАГРО» та ОСОБА_2 укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки площею 4,6770 га з кадастровим номером 6321683600:02:001:0052, що розташована за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, за № 243, який був зареєстрвоаний у Вовчанському РВ ХДФ ДП ЦДЗК при ДКУ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.02.2008 року за № 0408690000229.

21.11.2012 року між ТОВ «САНТАГРО» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди земельної ділянки, яку було зареєстровано в Управлінні Деркомзему у Вовчанському районі, про що свідчить запис про проведення реєстрації № 63468364001898 від 29.12.2012 року на додатковій угоді.

Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки до 31.12.2020 року, орендар має право після завершення дії договору на переважне право поновлення правочину на новий строк, про що повинен письмово повідомити орендодавця не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору. На виконання умов додаткової угоди ТОВ «САНТАГРО» 14.10.2020 року звернулося до ОСОБА_2 з листом про переважне право поновлення договору оренди земельної ділянки, та в цей же день отримало згоду на продовження правочину.

Позивач зазначає, що 25.11.2020 року йому стало відомо, що державним реєстратором Відділу державної реєстрації Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області Ющенко В.Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень договору оренди землі №7 від 04.07.2019 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 4,6770 га з кадастровим номером 6321683600:02:001:0052, та уважає що вказане рішення порушує права ТОВ «САНТАГРО» як орендаря спріної земельної ділянки, оскільки на момент проведення такої реєстрації право оренди земельної ділянки вже було зареєстровано. Позивач, уважаючи, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47682858 від 09.07.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іншого речового права, а саме договору оренди землі №7 від 04.07.2019 року, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 4,6770 га з кадастровим номером 6321683600:02:001:0052, що розташована за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Вовчанського району Харківської області; припинити право оренди земельної ділянки площею 4,6770 га з кадастровим номером 6321683600:02:001:0052, що розташована за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, яке було набуте Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ; стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір (а.с.1-9 т.1).

Ухвалою від 07.12.2020 Вовчанський районний суд Харківської області відкрив спрощене позовне провадження у справі за цим позовом з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 33 т. 1).

22.02.2021 Вовчанський районний суд замінив відповідача-3 на належного Вовчанську міську раду (а.с.58 т.1).

У відзиві на позов відповідач ФОП ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 04.07.2019 між ним та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі №7, за яким ОСОБА_2 передав йому в оренду земельну ділянку площею 4,6770 га з кадастровим номером 6321683600:02:001:0052, право оренди було зареєстровано державним реєстратором відділу реєстрації Вовчанської районної державної адмінітсрації Харківської області Ющенко В.Г., номер запису про інше речове право 32304994. Вважає що станом на 31.12.2020 року право оренди позивача на спріну земельну ділянку не було дійсним у зв`язку з відсутністю державної реєстрації додаткової угоди від 21.11.2012 до договору оренди землі від 01.02.2007. Державним реєстратором шляхом доступу до Державного земельного кадастру були отримані відомості про вказану земельну ділянку, відповідно до яких речові права (оренда) на земельну ділянку до 2013 рокцу зареєстровані не були. Посилання позивача на нормативні акти, а саме Постанову КМУ «Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав», є безпідставним, оскільки вказана постанвоа втратила чинність 27.07.2017 року. Чч.2,3 ст.28-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відсутні. (а.с.146-152 т.1).

У листопаді 2022 року цивільна справа надійшла з Вовчанського районного суду Харківської області до Машівського районного суду Полтавської області, як до суду, якому на підставі ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22, визначено територіальну підсудність судових справ Вовчанського районного суду Харківської області та своєю ухвалою від 30.11.2022 року Машівський районний суд прийняв справу до провадження та призначив судовий розгляд по суті (а.с. 9,10 т.1).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та наполягала на його задоволенні, покликаючись на те, що договір оренди та додаткова угода з відповідачем ОСОБА_2 були належним чином зареєстровані, натомість під час їх дії останній уклав догвоір оренди землі з відповідачем ФОП ОСОБА_1 , чим порушені права ТОВ «Сантагро», яке належним чином виконує договірні зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_2 , а саме сплачує орендну плату.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував та покликався на відсутність запису про державну реєстрацію додаткової угоди в реєстраційній книзі, а тому вважав що державна реєстрація правочину позвачем не доведена. Зазначав, що запис в договорі є похідним, повинен базуватися на відомостях в реєстраційній книзі.

Відповідач ОСОБА_2 в нотаріально завіреній заяві від 23.03.2021 року просить розглядати справу без його участі та одночасно повідомляє що 01.02.2007 року уклав договір оренди з СБК «Мрія», правонаступником якого є ТОВ «Сантагро», за яким передав в оренду належну йому земельну ділянку площею 4,6770 га , а 21.11.2012 року підписав додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, за якою продовжив строк дії договору до 31.12.2020 року. Також повідомляє, що 24.10.2020 року підписав з позивачем договір оренди землі на 10 років на земельну ділянку площею 4,6770 га з кадастровим номером 6321683600:02:001:0052. Із ОСОБА_1 ним помилково був укладений договір оренди землі (а.с.125 т.1).

Відповідач -3 про дату, час та місце розгляду спарви повідомлений належним чином та завчасно (а.с.247-249 т.1, 89,90 т.2).

Суд, заслухавши представників сторін, з`ясувавши правову позицію відповідачів та дослідивши письмові докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Так, 01.02.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «САНТАГРО» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки за № 243, за яким ОСОБА_2 передав строков на 10 років в оренду ТОВ «САНТАГРО» належну йому земельну ділянку площею 4,6770 га з кадастровим номером 6321683600:02:001:0052, що розташована за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, сторони визначили орендну плату в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі (а.с.12 т.1).

Вказаний договір був зареєстрований у Вовчанському РВ ХДФ ДП ЦДЗК при ДКУ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.02.2008 року за № 0408690000229.

21.11.2012 року ТОВ «САНТАГРО» та ОСОБА_2 підписали додаткову угоду до вказаного договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої строк оренди продовжено до 31.12.2020 року, а розмір оренди визначено в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі, додаткова угода містить відомості про реєстрацію в Управлінні Деркомзему у Вовчанському районі, запис № 63468364001898 від 29.12.2012 року (а.с.13 т.1).

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 18 серпня 2021 року, за ФОП ОСОБА_1 09 липня 2019 року зареєстровано право оренди на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_2 зі строком дії речового права до 04.07.2026 року. Відомості про інші зареєстровані речові права, а також обмеження у використанні земельної ділянки, відсутні (а.с.178-180, 209-212 т.1).

27.07.2021 року на запит суду Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало відповідь про те, що в архівних матеріалах сформовану Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, на земельну ділянку площею 4,6770 га з кадастровим номером 6321683600:02:001:0052, з записом про державну реєстрацію № 632168364001898 від 29.12.2012 року у Головному управлінні та його структурних підрозділах не знайдено. В архівах Відділу №2 Управління у Чугуївському районі наявний примірник додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки зареєстрвоано між ОСОБА_2 та СБК «Мрія», про що вчинено запис від 01.02.2008 року № 040869000279 із записом про державну реєстрацію № 632168364001898 від 29.12.2012 року (а.с.195-198 т.1).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638Цивільного кодексу (далі -ЦК) України).

Відповідно до частини другої статті 792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом (далі -ЗК) України,Законом України «Про оренду землі».

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина друга статті 124ЗК України у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_2 із позивачем договору оренди землі та його реєстрації).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 125ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 20 Закону України «Про оренду землі»у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_2 з позивачем додаткової угоди до договору оренди землі та його державної реєстрації).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18Закону України«Про орендуземлі» у вказаній редакції)..

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Розглядаючи доводи представника відповідача-1 щодо відсутності доказів державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем-2, суд зазначає, що наказом Державногокомітету Українипо земельнимресурсам №135від 23травня 2003року «Простворення єдиноїсистеми державноїреєстрації земельнихділянок,нерухомого майната правна ниху складідержавного земельногокадастру таудосконалення структуридержавного підприємства«Центр державногоземельного кадаструпри Державномукомітеті Українипо земельнихресурсах» (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 року за № 408/7729), який діяв до 01 січня 2013 року, було встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах». Повноваження щодо ведення державного реєстру земель були покладені на ДП «Центр ДЗК».

Згідно зі статтею 202ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель (частина перша).Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок(далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (частина друга).

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 21 грудня 2012 року регулювався постановою КабінетуМіністрів Українивід 09 вересня 2009року №1021«Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі». Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку ,яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, поданадо відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалися інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, допоки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Як вбачається із матеріалів справи, на додатковій угоді до договору оренди земельної ідлянки від 21.11.2012 року є відмітка посадової особи з прикладенням «мокрої» гербової печатки про те, що цей договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Вовчанському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 року № 63468364001898, що стверджується і оглянутим оригіналом додаткової угоди. А отже позивач здійснив усі обов`язкові для нього дії щодо реєстрації договору оренди землі.

Надані відомості ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо відсутності в архівах Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, на земельну ділянку відповідача-2 із записом про державну реєстрацію додаткової угоди суд не уважає беззаперечними доказами відсутності державної реєстрації договору оренди.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 27Закону України«Про орендуземлі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою (абзац 4 частина 2 стаття 24 Закону України «Про оренду землі»).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини 3 статті 152 ЗК України).

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18.

Згідно зі статтями 16, 203, 215ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові(пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц,провадження № 14-651цс18).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

В той же час, позивачем не заявлено вимогу про визнання договору оренди землі №7 від 04.07.2019 року, укладеного між відповідачами 1,2 недійсним.

Отже, оскільки оспорюваним правочин не визнається недійсним, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки, оскілки, у даній справі, вони є похідними від позовних вимог про визнання правочину недійсним.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТАГРО» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Відділу державної реєстрації Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області Ющенко Вікторії Геннадіївни про скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст Рішення складений 07.06.2023.

Суддя С. М. Косик