Постанова

від 06.06.2023 по справі 640/902/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/902/19 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

за участю:

представника позивача: - Саліван Л.Ф.,

представника відповідача: - Толочка Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства іноземного інвестора «ФІРМА «ІНВА-К» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства іноземного інвестора «ФІРМА «ІНВА-К» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2019 року, позивач - Дочірнє підприємство іноземного інвестора «Фірма «Інва-К» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 05.10.2018 року №00012521402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 28 березня 2023 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі №640/902/19 скасовано, справу №640/902/19 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства іноземного інвестора "ФІРМА "ІНВА-К" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до свого провадження колегією суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. та призначено розгляд справи на 16 травня 2023 року о 10:30 год., зал судового засідання № 1. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції Верховним Судом було наголошено, що «що наявний в матеріалах справи протокол допиту свідка надавав суду обґрунтовані підстави для перевірки зазначених у ньому фактів із застосуванням процесуальних заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Однак, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не перевірив дані щодо участі ОСОБА_1 в діяльності очолюваної ним юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, судом апеляційної інстанції не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між ДПІІ «Фірма «Інва-К» та ТОВ «Калісто Інтел», хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій.

Крім того, суду необхідно було дослідити технічну можливість постачальника позивача здійснити поставку товарно-матеріальних цінностей з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року, на виконання вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 28 березня 2023 року, колегією суддів було, серед іншого, викликано ОСОБА_1 у судове засідання на 06 червня 2023 року на 10 год. 00 коп. для допиту в якості свідка (адреса для виклику свідка: АДРЕСА_1 , зал судового засідання № 1) та попереджено останнього про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка і відмову від давання показань, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України. Повістку про виклик у судове засідання ОСОБА_1 було направлено за адресою: АДРЕСА_2 , яка відома суду з матеріалів справи. Разом з тим, свідок до суду не з`явився, а поштове відправлення, яке містило повістку про виклик, повернулося до суду без вручення адресату із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Колегія суддів враховує, що представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що інших відомостей місце проживання (перебування) або місце роботи ОСОБА_1 у розпорядженні контролюючого органу немає та не заперечував проти продовження розгляду справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази, що вказують на те, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; докази того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 05.10.2018 року №00012531402 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, вважає вказане рішення суду необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства іноземного інвестора «Фірма «Інва-К» (код 23732409) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Калісто Інтел» ( код 40993542) за січень 2017 року, результати якої оформлені актом від 18.09.2018 №639/26-15-14-02-02/23732409 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ДПІІ «Фірма «Інва-К»:

1. пп. 14.1.365 п. 14.1 ст.14 , пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47060,00 грн. в тому числі за 2017 рік в сумі 47060,00 грн.;

2. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 116000,00 грн., в тому числі за січень 2017 року в сумі 116000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 18.09.2018 року №639/26-15-14-02-02/23732409. Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 №00012531402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 58825 грн., з яких 47060 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 11765 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період 01.01.2017 року по 31.12.2017 року встановлено його заниження у сумі 26144 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо вказаних порушень позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Калісто Інтел».

Так, між ТОВ «Калісто Інтел» (продавець) в особі директора ОСОБА_1 , діючого на підставі модельного статуту, з однієї сторони та ДПІІ «Фірма «Інва-К» (покупець) в особі директора ОСОБА_2 , який діє на основі статуту, з другої сторони, був укладений договір від 03.01.2017 № №03/01-17, відповідно до умов якого продавець постачає покупцеві автозапчастини (товар).

ДПІІ «Фірма «ІНВА-К» зареєстроване 25.07.1996 року та має наступні види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний), код КВЕД 46.90; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, код КВЕД 45.20; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, код КВЕД 45.31; оптова торгівля текстильними товарами, код КВЕД 46.41; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, код КВЕД 46.49; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, код КВЕД 47.19.

Отже, одним із основних напрямків діяльність позивача є торгівля деталями для автотранспортних засобів, у зв`язку з чим позивач заключив з ТОВ «Калісто Інтел» відповідний договір купівлі-продажу ремкомплектів гальмівного циліндру.

Позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків-фактур (т.1 а.с. 96-98, 115), видаткових накладних (т.1 а.с.98-101, 116), довіреностей на отримання ТМЦ (т.1 а.с.102, 117) товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.103) та податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу, що при дослідженні вказаних вище первинних документів було встановлено, що номенклатура (ремкомплект гальмівного циліндра), кількість та вартість товару повністю дублюється в усіх первинних документах, що є послідовним та свідчить про реальний характер господарських правовідносин, відповідачем не доведено наявність дефектів форми чи змісту вказаних вище первинних документів.

Оплата за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 120-121) та виписками по рахунку, Актом звірки стану взаємних розрахунків на 02.07.2017 року тощо.

Відповідно до матеріалів справи, у подальшому придбана у ТОВ «Калісто Інтел» продукція була реалізована позивачем ТОВ «Укрстандарт-Груп», що підтверджується відповідними первинними фінансово- розрахунковими документами та власне, не спростовано контролюючим органом.

Разом з тим, враховуючи висновки Верховного Суду в межах спірних правовідносин щодо технічної можливості постачальника позивача здійснити поставку товарно-матеріальних цінностей з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів) колегією судді враховано, що для здійснення господарської діяльності ДП ІІ «Фірма «Інва-К» (станом на дату виникнення спірних правовідносин) орендував нежиле приміщення за адресою: м. Київ, пр.-т. Московський, буд.20-А Б, корп.20, згідно договору оренди нерухомого майна № 354 від 01.02.2016 року та суборендував нежитлове приміщення за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Софіївська Борщагівка, вул.Київська б. 55, згідно Договору № 26122016-01 суборенди нежитлового приміщення від 26.12.2016 року (копії договорів містяться в матеріалах справи).

З 2008 року позивач у своїй діяльності використовує автомобіль HYUNDAI TUCSON державний номер НОМЕР_1 , на підставі наказу № 010208-01 від 01.02.2008 року (копія міститься в матеріалах справи), що відповідає відомостям щодо перевезення відповідного товару у наданих позивачем товарно - транспортних накладних, позяак у графі «автомобіль» вказано саме HYUNDAI TUCSON державний номер НОМЕР_1 , яким позивачем і здійснювалось перевезення відповідного вантажу.

Також, в межах спірних правовідносин, колегією суддів враховано, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2017 року у справі №757/33900/17-к ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, та призначено їй узгоджене покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн.

Вироком встановлено: «усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, як майбутнього засновника та директора ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40921310), ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ» (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ «ГРАТО» (код ЄДРПОУ 40818751), не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність даними товариствами, пов`язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на створення та перереєстрацію товариств та його придбання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, у грудні 2016 року, перебуваючи у м. Києві по бул. Дружби Народів, передала невстановленій особі, з метою підготування документів по створенню ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40921310) та по перереєстрації ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ» (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ «ГРАТО» (код ЄДРПОУ 40818751), копії сторінок власного паспорту громадянина України та копію картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які в подальшому невстановленими слідством особами були використані для реєстрації ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40921310) та для внесення змін в статутні та реєстраційні документи та ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ» (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ «ГРАТО» (код ЄДРПОУ 40818751).»

Разом з тим, оцінюючи вказаний вирок як доказ в контексті спору, колегія суддів враховує приписи ч.6 ст. 78 КАС України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Втім, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року №808/1507/16.

Сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 02.04.2019 року по справі №826/6245/18, від 05.03.2019 року по справі №814/569/16, від 31.07.2018 року по справі №808/1507/16, від 04.09.2018 року по справі №826/18952/14.

Колегія суддів також наголошує, що вказаний вирок стосувався саме обвинувачуваної - ОСОБА_3 , яка хоч і є одним із засновників ТОВ «Калісто Інтел» (контрагента позивача), проте не є його директором чи підписантом первинних документів від імені товариства.

Також, співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відібрані пояснення від засновника, керівника та головного бухгалтера в одній особі - ОСОБА_1 , який повідомив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Калісто Інтел» він не має.

Колегією суддів вчинялись дії з метою виклику та допиту ОСОБА_1 щодо участі останнього в діяльності очолюваної ним юридичної особи, втім, свідок до суду не з`явився про що було зазначено вище, у той час як відповідачем, навіть після 5 років з дня відібрання пояснень у ОСОБА_1 не надано суду доказів наявності вироку відносно нього, з огляду на що посилання контролюючого органу на вказаний допит колегія суддів не може оцінювати як основний доказ нереальності здійсненої господарської операції з урахуванням наявності належним чином оформлених первинних документів, відповідність господарської діяльності основним видам діяльності товариств, підтвердження руху коштів та подальшої реалізації придбаного товару в межах власної господарської діяльності позивача.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Дочірнього підприємства іноземного інвестора «ФІРМА «ІНВА-К» - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства іноземного інвестора «ФІРМА «ІНВА-К» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства іноземного інвестора «ФІРМА «ІНВА-К» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.10.2018 року №00012521402.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2023 року.