Постанова

від 19.12.2019 по справі 640/902/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/902/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства іноземного інвестора "ФІРМА "ІНВА-К" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства іноземного інвестора "ФІРМА "ІНВА-К" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Дочірнє підприємство іноземного інвестора "ФІРМА "ІНВА-К" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2018 року № 00012521402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянти мотивують свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства іноземного інвестора Фірма Інва-К (код 23732409) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Калісто Інтел (код 40993542) за січень 2017 року, результати якої оформлені актом від 18.09.2018 року №639/26-15-14-02-02/23732409 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ДПІІ Фірма Інва-К : 1. пп. 14.1.365 п. 14.1 ст.14 , пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47060,00 грн. в тому числі за 2017 рік в сумі 47060,00 грн.; 2. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 116000,00 грн., в тому числі за січень 2017 року в сумі 116000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 18.09.2018 року №639/26-15-14-02-02/23732409 Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 року №00012531402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 58825 грн., з яких 47060 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 11765 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Досліджуючи питання пов`язаності отриманих позивачем послуг із його господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також отримання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток, суд зазначає, що збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток є протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із контрагентами, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що придбання позивачем у контрагентів послуг безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Так, між ТОВ "Калісто Інтел" (продавець) в особі директора Бикова Олексія Володимировича, діючого на підставі модельного статуту, з однієї сторони та ДПІІ "Фірма "Інва-К" (покупець) в особі директора Солодкого Валерія Миколайовича, який діє на основі статуту, з другої сторони, був укладений договір від 03.01.2017 № №03/01-17, відповідно до умов якого продавець постачає покупцеві автозапчастини (товар).

Позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних та податкових накладних.

Аналізуючи складені між позивачем та ТОВ Калісто Інтел первинні документи, які долучені до матеріалів справи, суд першої інстанції не врахував, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачено ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу Позивача.

Зокрема, для здійснення господарської діяльності Позивач орендує нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору оренди нерухомого майна № 354 від 01.02.2016 року та суборендує нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, згідно Договору № 26122016-01 суборенди нежитлового приміщення від 26.12.2016 року (копії договорів містяться в мсуперіалдх справи).

З 2008 року позивач у своїй діяльності використовує автомобіль HYUNDAI TUCSON державний номер НОМЕР_1 , на підставі наказу № 010208-01 від 01.02.2008 року (копія міститься в матеріалах справи).

ДПІІ Фірма ІНВА-К зареєстроване 25.07.1996 року та має наступні види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний), код КВЕД 46.90; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, код КВЕД 45.20; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, код КВЕД 45.31; оптова торгівля текстильними товарами, код КВЕД 46.41; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, код КВЕД 46.49; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, код КВЕД 47.19.

Отже, одним із основних напрямків діяльність позивача є торгівля деталями для автотранспортних засобів, у зв`язку з чим позивач заключив з ТОВ Калісто Інтел відповідний договір купівлі-продажу ремкомплектів гальмівного циліндру.

У подальшому придбана у ТОВ Калісто Інтел продукція була реалізована позивачем ТОВ Укрстандарт-Груп . що підтверджується відповідними первинними фінансово- розрахунковими документами, що свідчить про реальну фінансово-господарську діяльність ДПІІ Фірма ІНВА-К .

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відібрані пояснення від засновника, керівника та головного бухгалтера в одній особі - ОСОБА_1 , який повідомив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Калісто Інтел" він не має.

Судом першої інстанції викликаний для допиту в якості свідка ОСОБА_1 з метою з`ясування обставин виконання спірних договірних відносин та підтвердити або спростувати факт ведення фінансово-господарської діяльності від імені директора ТОВ "Калісто Інтел", однак в судове засідання суду першої інстанції ОСОБА_1 не прибув.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок цс фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини б статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна позиція викладене в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 822/551/18.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2017 року у справі №757/33900/17-к ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, та призначено їй узгоджене покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн.

Вироком встановлено: "усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, як майбутнього засновника та директора ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 40921310), ТОВ "КАЛІСТО ІНТЕЛ" (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ "ГРАТО" (код ЄДРПОУ 40818751), не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність даними товариствами, пов`язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на створення та перереєстрацію товариств та його придбання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, у грудні 2016 року, перебуваючи у м. Києві по бул. Дружби Народів, передала невстановленій особі, з метою підготування документів по створенню ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 40921310) та по перереєстрації ТОВ "КАЛІСТО ІНТЕЛ" (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ "ГРАТО" (код ЄДРПОУ 40818751), копії сторінок власного паспорту громадянина України та копію картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які в подальшому невстановленими слідством особами були використані для реєстрації ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 40921310) та для внесення змін в статутні та реєстраційні документи та ТОВ "КАЛІСТО ІНТЕЛ" (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ "ГРАТО" (код ЄДРПОУ 40818751)."

Щодо даних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вироку, на який посилається відповідач, не встановлено об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем.

Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 року № 000125221402 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства іноземного інвестора "ФІРМА "ІНВА-К" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства іноземного інвестора "ФІРМА "ІНВА-К" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 року №00012521402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980) на користь Дочірнього підприємства іноземного інвестора "ФІРМА "ІНВА-К" (ЄДРПОУ 23732409) 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п`ять) грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Повний текст постанови виготовлено - 23 грудня 2019 року.