Рішення
від 18.05.2023 по справі 925/362/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/362/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастина"

до Черкаської митниці,

до Державної митної служби України

про стягнення 40208,00 грн,

Секретар судового засідання Бадика Д.Д.

Представники учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адвокат;

Відповідачів Чущева А.В.

1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

1.1. 13.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастина" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської митниці Державної митної служби України.

1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у розмірі 40208,00 грн завданої неправомірними діями відповідача.

1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що внаслідок протиправного рішення відповідача Черкаської митниці про визначення митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення поніс додаткові витрати (збитки) у розмірі 40208,00 грн, з яких: 19008,00 грн за послуги зберігання, 20000,00 грн за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн за брокерські послуги.

1.4. 15.03.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №925/362/23.Справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 05.04.2023 о 10 год. 00 хв.

1.5. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав учасникам справи: позивачу рекомендованим листом та на електронну пошту, відповідачу рекомендованим листом з повідомленнями про вручення, який 21.03.2023 вручений відповідачу (а.с. 162 том 1) та на електронну пошту, який 15.03.2023 доставлений до електронної скриньки відповідача (а.с. 161 том 1).

1.6. 28.03.2023 відповідач подав до суду відзив на позов (а.с. 163-172 том 1), у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

1.7. В обґрунтування заперечень відповідач вказав, що викладені у позові факти не відповідають дійсним обставинам справи, правові висновки не базуються на нормах чинного законодавства, що визначає порядок здійснення митного контролю та митного оформлення, що позивач не довів причинного зв`язку між винесеним рішенням про коригування митної вартості товару і заподіяною шкодою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Позивач за власним волевиявленням розмістив товар на тимчасове (платне) зберігання, будучи обізнаним наперед про понесені витрати в майбутньому. Всі витрати понесені декларантом, були наслідком вільного волевиявлення щодо їх сплати, а не внаслідок винесення рішення про коригування митної вартості товару митницею. У зв`язку з чим причинний зв`язок між рішенням митниці про коригування митної вартості товару і понесеними збитками позивача відсутні. Декларант міг уникнути понесених ним збитків, шляхом розміщення товару на митний склад або ж випуску товару у вільний обіг, шляхом сплати відповідних митних платежів, але декларант за власним волевиявленням розмістив товар на платне зберігання. Внаслідок чого поніс додаткові витрати, про які був обізнаний наперед. Понесені позивачем витрати не мають характеру неминучих витрат, спричинених неправомірним рішенням відповідача. На підставі вище зазначеного, відповідач вважає, що стягнення з митниці коштів є необґрунтованим та незаконним. Позивач не довів наявності шкоди та причинного зв`язку між діями митниці і заподіяною шкодою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Черкаська митниця також зазначила, що є неналежним відповідачем у спорі, оскільки відповідно до постанови КМУ від 30.09.2020 року № 895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби", наказу Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів" Черкаська митниця створена як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Черкаська митниця утворена на правах відокремленого підрозділу Державної митної служби України, не є самостійною юридичною особою, входить до складу Державної митної служби України, а тому не може брати участі у справі як окремий самостійний суб`єкт господарювання. Черкаська митниця, відокремлений підрозділ Державної митної служби України, не може виступати стороною у справі № 925/362/23 у зв`язку з тим, що не є юридичною особою. Враховуючи, що позов поданий до Черкаської митниці, яка не має статусу юридичної особи, та відповідно не може набути процесуального статусу відповідача у справі, провадження у справі № 925/362/23 підлягає закриттю на підставі до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

1.8. У підготовче судове засідання 05.04.2023 з`явився представник позивача адвокат адвокат Чакалов Адоніс Костянтинович. Представники відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не підтвердили у підготовчому засіданні їх повноважень на здійснення представництва у суді.

1.9. 05.04.2023 суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 25.04.2023 на 15 год. 00 хв.

1.10. 14.04.2023 позивач подав до суду клопотання (а.с. 204 том 1) про залучення до участі у цій справі співвідповідача Державну митну службу України, до складу якого входить відокремлений структурний підрозділ Черкаська митниця ДМС України.

1.11. 18.04.2022 відповідач подав до суду клопотання (а.с. 208-209 том 1) про відкладення розгляду справи.

1.12. 25.04.2023 позивач подав до суду заяву про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів (а.с. 235 том 1).

1.13. У підготовче судове засідання 25.04.2023 з`явився представник позивача адвокат Чакалов Адоніс Костянтинович. Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився.

1.14. Представник позивача адвокат Чакалов Адоніс Костянтинович у підготовчому судовому засіданні просив клопотання позивача про залучення до участі у цій справі співвідповідачем Державну митну службу України та заяву позивача про продовження строку підготовчого засідання задовольнити.

1.15. 25.04.2023 суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача, залучив до участі у справі №925/362/23 співвідповідачем Державну митну службу України, задовольнив заяву позивача про продовження строку підготовчого провадження, продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 17.05.2023 на 10 год. 30 хв. Роз`яснив Державній митній службі України право звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи спочатку.

1.16. 01.05.2023 позивач подав до суду клопотання про виправлення помилки (описки) в процесуальних документах позивача (а.с. 1-2 том 2), у якому просив вірно читати в тексті позовної заяви та у клопотанні про залучення співвідповідача, у інших процесуальних документах, поданих позивачем, назву Черкаська митниця.

1.16. 12.05.2023 відповідач Державна митна служба України подала до суду відзив на позовну заяву (а.с. 7-20 том 2), у якому просила відмовити у задоволенні позову повністю.

1.17. В обґрунтування заперечень Державна митна служба України вказала, що викладені у позові факти не відповідають дійсним обставинам справи, правові висновки не базуються на нормах чинного законодавства, що визначає порядок здійснення митного контролю та митного оформлення, що позивач не довів причинного зв`язку між винесеним рішенням про коригування митної вартості товару і заподіяною шкодою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

1.18. У підготовче судове засідання 17.05.2023 з`явилися представник позивача адвокат Чакалов Адоніс Костянтинович та представник відповідачів ОСОБА_2 .

1.19. 17.05.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та за письмовою згодою учасників справи відповідно до їх спільної заяви (а.с. 75 том 2) розпочав розгляд справи по суті, оголосив у судовому засіданні перерву до 18.05.2023 до 12 год. 00 хв., про що учасники, які з`явились у судове засідання повідомлені під розписку (а.с. 76 том 2).

1.20. 18.05.2023 позивач подав до суду пояснення щодо розміру митних платежів (а.с. 84-85 том 2), у якому зазначив, що 06.09.2022 року позивач подав до митного органу (Черкаської митниці) митну декларацію № VA902070/2022/700735, у якій у графі 17 (нарахування платежів) зазначив розмір митних платежів (податків) в загальній сумі 303284,66 грн, з яких: вид 020, основа нарахування 947764,56 грн, ставка 10%, сума податку 94776,46 грн; вид 028, основа для нарахування 1042541,02 грн, ставка 20%, сума податку 208508,20 грн. Згідно з рішенням про визначення (коригування) митної вартості товарів від 07.09.2022 № 902000/2022/000026/2 відповідач визначив сплату позивачу податків в розмірі 1051859,21 грн, тобто на 748574,55 грн більше потрібно було сплатити податків при митному оформлені товару. Позивач сплатив за товар 21650,00 доларів США, що еквівалентно гривні станом на 06.09.2022 (дата подачі митної декларації) в розмірі 791710,19 грн (21650,00 доларів США х 36,56860000 грн за 1 долар США), а податків потрібно було сплатити (за умови погодження з рішенням відповідача) у розмірі 1051859,21 грн. Тобто при такому розмитненні собівартість товару в декілька разів стає вищою від її купівлі і при такій сумі розмитнення немає сенсу взагалі забирати товар з митного складу і розмитнювати, так як він стає не рентабельним в Україні. У зв`язку з цим позивач змушений був звертатись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, а сплачувати 1051859,21 грн митних платежів (податків) позивач не міг, так як сума являлась досить значною.

1.21. У судове засідання 18.05.2023 з`явилися представник позивача адвокат Чакалов Адоніс Костянтинович та представник відповідачів ОСОБА_2 .

1.22. Представник позивача адвокат Чакалов А.Д. у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.

1.23. Представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та заперечила проти стягнення судових витрат.

1.24. 18.05.2023 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі.

1.25. 18.05.2023, керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/362/23.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Обставини, які є предметом доказування у справі.

2.1. Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення шкоди у розмірі 40208,00 грн завданої неправомірним рішенням відповідача про визначення митної вартості товару, в результаті якого позивач поніс додаткові витрати (збитки), зокрема 19008,00 грн за послуги зберігання, 20000 грн за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн за брокерські послуги.

2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує прийняття відповідачем неправомірного рішення при митному контролі про визначення митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, в результаті яких позивач поніс додаткові витрати (збитки), зокрема за послуги зберігання за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, за брокерські послуги.

2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4. Предметом доказування у справі є обставини завдання збитків позивачу; розмір понесених витрат за послуги зберігання, за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, за брокерські послуги; причинно-наслідковий зв`язок між фактом заподіяння шкоди та діями, рішеннями відповідача; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3. Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.

3.1. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

3.1.1. 18.10.2022 Черкаський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №580/4226/22, яким позов ТОВ "Укроптзапчастина" задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував рішення Черкаської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів від 07.09.2022 №902000/2022/000026/2, визнав протиправною та скасував картку відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 №UA 902070/2022/000025, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Укроптзапчастина" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4962,00 грн (а. с. 78-91 том 1).

3.1.2. 09.01.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив повернути апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №580/4226/22 (а. с. 94-95 том 1).

3.1.3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/4226/22 встановлено протиправність Черкаської митниці Держмитслужби про прийняття рішення визначення митної вартості товарів від 07.09.2022 №902000/2022/000026/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 №UA 902070/2022/000025.

3.1.4. Позивач та відповідач є учасниками справи № 580/4226/22 та справи № 925/362/23. Протиправність рішення Черкаської митниці визначення митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення не підлягає доказуванню під час розгляду справи № 925/362/23.

4. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

4.1.1. 22.11.2021 ТОВ "Укроптзапчастина" (покупець) та Компанія "HEBEI JINCHENG INFORMАTION TECHNOLOGY CO, LTD" (Китай) (продавець) уклали контракт № 1 (а.с. 8-11 том 1), додаткові угоди до контракту № 1 і № 2 (а.с. 12-13 том 1), специфікацію від 23.11.2021 № 1 (а.с. 14 том 1) та інвойс № 1 від 14.07.2022 (а.с. 15 том 1 , за умовами яких позивачу були поставлені на умовах поставки CIF порт Gdansk, PL згідно з Інкотермс-2010 запасні частини до сільськогосподарської техніки, зокрема: до гальм та гальмових систем тракторів МТЗ, не для промислового складання моторних транспортних засобів: 4500 штук каркасів диска управління стояночних гальм металевий, без фрикційної накладки, діаметром 175 мм, 50-350204ок, код 87083091, загальною вартістю 16650,00 доларів США; 10000 штук каркасів диска управління стояночних гальм металевий, без фрикційної накладки, діаметром 195 мм, 85-350204 ок код 87083091 загальною вартістю 5000,00 доларів США. Загальна вартість придбаного товару становить 21650 доларів США. Оплата товару здійснена авансовими платежами платіжними дорученнями від 26.11.2021 року № 211126/000123797 на суму 15000,00 дол. США (а.с 20 том 1) та від 14.06.2022 № 220614/000127989 на суму 6650,00 дол. США (а.с.21 том 1), всього 21650,00 дол. США. Перевезення товару від порту покупця до порту Гданськ, Польща здійснено морським транспортом за коносаментом № ZJSM22060413.

4.1.2. 17.08.2022 Юридична компанія "Правозахист Україна" склала звіт №051 про оцінку вартості товару: запасні частини до сільськогосподарських машин та тракторів згідно Інвойсу №1 від 14.06.2022 до контракту №1 від 22.11.2021 (а.с. 40-65 том 1) з датою оцінки: 17.08.2022, у якому зазначено у розділі ХII Підсумки: "На підставі проведеної незалежної оцінки товару запасні частини до сільськогосподарських машин та тракторів згідно Інвойсу №1 від 14.06.2022 до контракту №1 від 22.11.2021, умовами поставки якого є CIF порт Gdansk, PL згідно з Інкотермс-2010 із застосуванням порівняльного підходу та на умовах врахування особливостей, обмежуючих умов та припущень оцінки, зроблено висновок про те, що за станом на дату оцінки ринкова вартість об`єкта оцінки має високу ступінь відповідності кон`юнктурі ринку та з ПДВ 0% склала 21650,00 дол.США" (а.с. 54 том 1).

4.1.3. 26.08.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (клієнт) та ТОВ "Глобал Оушен Лінк" (експедитор) уклали з договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №1364-Т/22 (а.с. 24-31 том 1) для перевезення товару по маршруту м. Гданськ, Польща - Корсунь-Шсвченківський, Україна.

4.1.4. 05.09.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (клієнт) та ТОВ "Глобал Оушен Лінк" (експедитор) уклали додаткову угоду №1 (а.с. 32 том 1) у зв`язку із зміною банківських реквізитів експедитора. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

4.1.5. На виконання договору від 26.08.2022 №1364-Т/22 ТОВ "Укроптзапчастина" перерахував кошти ТОВ "Глобал Оушен Лінк" на підставі платіжних доручень від 30.08.2022 №3752 на суму 19369,75 грн з призначенням платежу: "Оплата за портовуські витрати на території ЄС, плата експедитору, договір від 26.08.2022 №1364-Т/22, рах№006812 від 29.08.22 у т.ч ПДВ" (а.с. 66 том 1) та від 06.09.2022 №3774 на суму 274100,26 грн з призначенням платежу: "Оплата за за організацію міжнародних перевезень, договір від 26.08.2022 №1364-Т/22, Гданськ - Ягодин, Ягодин-м. Корсунь-Шевченк.згідно рах№006812 від 29.08.22 без ПДВ" (а.с. 67 том 1).

4.1.6. ТОВ "Транс-Логістик" (перевізник) здійснив перевезення відповідно до заявки позивача №2 від 29.08.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг (а.с. 38 том 1), наданої ТОВ "Глобал Оушен Лінк" за CMR (міжнародною автомобільною накладною) А№ 040622 від 01.09.2022 (а.с. 18 том 1).

4.1.7. 06.09.2022 позивач для митного оформлення в режимі імпорту подав до Черкаської митниці в електронному вигляді митну декларацію №UA902070/2022/700735 (а.с. 33 том 1) з копіями документів, надання яких передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України: зокрема, контракту № 1 від 22.11.2021 з додатковими угодами від 23.11.2021 № 1 та № 2; специфікації № 1 від 23.11.2021, сертифікат якості від 23.11.2021; рахунку-проформи від 14.06.2022 № 202111232; рахунку-фактури (інвойсу) № 1 від 14.06.2022; автотранспортної накладної (CMR) Ф№ 040622 від 01.09.2022; сертифікату походження товару 22С1309А1298/00021; копії платіжних доручень від 26.11.2021 № 211126/000123797 на суму 15000,00 дол. CШA та від 14.06.2022 № 220614/000127989 на суму 6650,00 дол. США; рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №006812; документу, що підтверджує вартість перевезення товару від 29.08.2022; договору транспортно-експедиційних послуг № 1364-Т/22 від 26.08.2022. Додатково позивач надав копії додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України: митної декларації країни відправлення від 26.06.2022 № 021720220000175210, пакувального листа № 1 від 06.06.2022; заявки на перевезення №2 від 29.08.2022; прас - листа № 1 від 23.11.2021; звіту про оцінку вартості товару №051 від 17.08.2022 юридичної компанії "Правозахист України" щодо вартості товару: запасні частини до сільськогосподарських машин та тракторів згідно інвойсу № 1 від 14.06.2022 до контракту від 22.11.2021 №1.

4.1.8. 07.09.2022 позивач надав відповідачу письмові пояснення №07/09 (а.с. 68-69 том 1) та №07/09/01 (а.с. 72 том 1), у яких повідомив, що позивач надав максимально всі документи для митного оформлення, які підтверджують митну вартість товарів згідно статті 53 Митного кодексу України.

4.1.9. 07.09.2022 Черкаська митниця прийняла рішення про визначення митної вартості товару № 902000/2022/000026/2 (а.с. 73-75 том 1), яким встановила, що заявлена митна вартість товарів не підтверджується, та картку відмову у прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902070/2022/000025 (а.с. 76-77 том 1).

4.1.10. 01.09.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" та ТОВ "АГРОРОСЬ" уклали договір зберігання товару на митному складі (а.с. 96-98 том 1), предметом якого є поставка, зберігання і відпуск товару із складу АГРОРОСЬ, який знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Саморідня, вул. Київське шосе, 3, з додатком №1 Специфікацією, у якій зазначили перелік товару, що поставляється на митний склад ТОВ "АГРОРОСЬ": каркаси диска, 19 ящиків, вага 21820 брутто, 55000 шт.,вартістю 21650 дол.США (а.с. 99 том 1).

4.1.11. 08.09.2022 Черкаська митниця прийняла рішення про розміщення товару на тимчасове зберігання строком до 06.12.2022 (а.с. 103 том 1).

4.1.12. 02.12.2022 позивач надіслав Черкаській митниці заяву (а.с. 116 том 1), у якій просив продовжити терміни зберігання на 30 днів до 05.01.2023.

4.1.13. 16.01.2023 позивач для митного оформлення в режимі імпорту подав до Черкаської митниці в електронному вигляді митну декларацію № 23UA902070700050U4 (а.с. 117 том 1)

4.1.14. 29.11.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (замовник) та ТОВ "АГРОРОСЬ" (виконавець) уклали договір про надання послуг по митному декларуванні товарів (а.с. 124-126 том 1), згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується: за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Черкаській та інших митницях, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги; дії, пов`язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок та за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

4.1.15. На виконання договору від 29.11.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (замовник) та ТОВ "АГРОРОСЬ" (виконавець) підписали додаток №1 до договору Тарифи на послуги по декларуванню та митному оформленні товарів (а.с. 127 том 1).

4.1.16. 17.01.2023 ТОВ "Укроптзапчастина" сплатило ТОВ "АГРОРОСЬ" 1200,00 грн за брокерські послуги згідно платіжної інструкції № 4066 (а.с. 122 том 1) та 19008,00 грн за послуги зберігання згідно платіжної інструкції № 4065 (а.с. 121 том 1).

4.1.17. 01.08.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (замовник) та ТОВ "ГАРАН РОСЬ" (виконавець) уклали договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні та послуг завантаження/розвантаження товару №01/08/2022 (а.с. 128-130 том 1), згідно п. 1.1 якого замовник доручає і надає для перевезення, розвантаження/завантаження вантаж, а виконавець зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжміському сполученні, розвантаження/завантаження до умов заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами плату.

4.1.18. ТОВ "Укроптзапчастина" (замовник) та ТОВ "ГАРАН РОСЬ" (виконавець) підписали:

- заявку №16/01 (а.с. 131 том 1) від 16.01.2023 до договору від 01.08.2022 №01/08/2022 на перевезення, завантаження/розвантаження товару, згідно якої визначили маршрут перевезення: с. Саморідня, вул. Київське шоссе, 3 м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 53б, всього 5 рейсів, відстань одного рейсу 24 км, загальна відстань 120 км; умови оплати (вартість послуг перевезення): 20000,00 грн, оплата на протязі 20 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів;

- акт надання послуг №2 від 17.01.2023 (а.с. 133 том 1), згідно якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): перевезення вантажу автомобільним транспортом, розвантаження, завантаження товару на суму 20000,00 грн з ПДВ. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

4.1.19. 08.02.2023 ТОВ "Укроптзапчастина" сплатило ТОВ ""ГАРАН РОСЬ" на виконання договору від 01.08.2022 №01/08/2022 20000,00 грн за надані послуги згідно платіжної інструкції № 4119 (а.с. 134 том 1).

4.2. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

4.3. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

4.4. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

4.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

4.6. На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

4.7. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

4.8. Відповідач доказів на спростування обставин, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, не подав.

5. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.1. Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:

- укладення позивачем та компанією "HEBEI JINCHENG INFORMEITION TECHNOLOGY CO, LTD" (Китай) контракту №1 від 22.11.2021, на підставі якого позивачу поставлені запасні частини до сільськогосподарської техніки загальною вартістю 21650 доларів США;

- оплати позивачем товару в сумі 21650 доларів США, що еквівалентно 791710,19 грн за курсом 36,56860000 станом на 06.09.2022 (дата подання митної декларації);

- подання позивачем 06.09.2022 для митного оформлення товару в режимі імпорту до Черкаської митниці митної декларації №UA902070/2022/700735, відповідно до якої розмір митних платежів (податків) становить 303284,66 грн, з яких: вид 020, основа нарахування 947764,56 грн, ставка 10%, сума податку 94776,46 грн; вид 028, основа для нарахування 1042541,02 грн, ставка 20%, сума податку 208508,20 грн.

- прийняття Черкаською митницею рішення про визначення митної вартості товарів від 07.09.2022 №902000/2022/000026/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 №UA 902070/2022/000025, якими визначив позивачу сплату митних платежів (податків) у розмірі 1051859,21 грн, що на 748574,55 грн більше визначеного позивачем розміру;

- подання позивачем заяви з проханням про надання дозволу на розміщення товару на склад тимчасового зберігання відкритого типу, відповідно до укладеного з ТОВ ТОВ "Агро-Рось" договору;

- надання Черкаською митницею позивачу дозволу на тимчасове зберігання товару строком до 06.12.2022 та згодом його продовження на 30 днів;

- визнання рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/4226/22 від 18.10.2022 (набрало законної сили 09.01.2023) рішення Черкаської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів від 07.09.2022 №902000/2022/000026/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 №UA 902070/2022/000025 протиправними;

- подання позивачем 17.01.2023 митної декларації, за якою в режимі імпорту задекларований товар випущено у вільний обіг;

- оплати позивачем 19008,00 грн за послуги зберігання, 20000,00 грн за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн за брокерські послуги відповідно до укладених договорів.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками процесуальних прав та виконанні обов`язку щодо доказів у суду не виникло.

5.4. За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

5.5. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.6. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

5.7. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

5.8. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, якими позивач доводить позовні вимоги. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.9. Відповідач також не надав суду доказів існування інших обставин ніж ті, що встановлені судом під час судового розгляду справи. З огляду на це суд визнає обставини, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, встановленими.

6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

6.1. Передумовою виникнення спору є ввезення позивачем на митну територію України з метою імпорту товарів.

6.2. Причиною виникнення спору є прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товару у більшому розмірі, ніж визначено позивачем при декларуванні товару.

6.3. Предметом спору є майнова вимога позивача до відповідача про відшкодування витрат (збитків), понесених позивачем у зв`язку зі сплатою за послуги зберігання товару, перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, за брокерські послуги та завданих позивачу внаслідок неправомірного рішення відповідача про визначення митної вартості товару.

6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.

6.5. Однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

6.6. Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

6.7. Рішення відповідача про визначення митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано.

6.8. Внаслідок прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів позивачу необхідно було сплатити митних платежів у розмірі 1051859,21 грн, що на 748574,55 грн більше визначеного позивачем розміру у митній декларації, та на 260179,02 грн більше загалом витрат позивача на придбання товару (791710,19 грн).

6.9. Не погодившись із визначеною митним органом митною вартістю товару позивач оскаржив рішення відповідача до суду.

6.10. На період оскарження рішення відповідача позивач прийняв рішення помістити товар на платне зберігання.

6.11. Доведений позивачем розмір понесених витрат за час зберігання товару становить 40208,00 грн, з яких: 19008,00 грн за послуги зберігання, 20000,00 грн за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн за брокерські послуги.

6.12. Одними з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність та розумність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

6.13. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

6.14. Nihil quod est contra rationem est licitum (Ніщо не є законним, якщо воно суперечить розуму).

6.15. Загальні засади (принципи), зокрема добросовісність та розумність, є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

6.16. Позивач, маючи вибір сплати різницю у митних платежах в розмірі 748574,55 грн або понести витрати пов`язані зі зберіганням товару у розмірі 40208,00 грн, у даному випадку, діяв розумно та добросовісно, нівелюючи у такий спосіб значні інфляційні та валютні ризики, що поза межами розумного сумніву існують у державі у період воєнного стану.

6.17. Твердження відповідача про те, що декларант міг уникнути понесених ним збитків, шляхом розміщення товару на митний склад або ж випуску товару у вільний обіг, шляхом сплати відповідних митних платежів, але декларант за власним волевиявленням розмістив товар на платне зберігання, внаслідок чого поніс додаткові витрати, про які був обізнаний наперед, і такі витрати не мають характеру неминучих, спричинених неправомірним рішенням відповідача, суд, у даному спорі, вважає необґрунтованими з огляду на здійснену судом оцінку дій позивача на відповідність їх критеріям розумності та добросовісності.

6.18. Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56).

6.19. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди врегульовані статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

6.20. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

6.21. На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Вказану правову позицію було висловлено Верховним Судом у постановах від 23.05.2018 у справі №923/574/17, від 18.06.2018 у справі №904/1284/17.

6.22. У статті 1173 Цивільного кодексу України передбачені особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

6.23. До таких особливостей можна включити: суб`єктний склад заподіювачів шкоди; завдання шкоди при здійсненні відповідних повноважень відповідних органів; завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідних органів; суб`єктом відшкодування завданої шкоди виступає держава та орган місцевого самоврядування; шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджетів органів місцевого самоврядування; відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини цих органів.

6.24. Водночас положення статті 1173 Цивільного кодексу України не звільняють позивача від обов`язку доказування неправомірності поведінки відповідача, наявності шкоди, зокрема її розміру, та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та такою шкодою.

6.25. Відтак необхідним для з`ясування є, зокрема, те, чим підтверджується факт заподіяння позивачу втрат майнового характеру саме у заявленому позивачем розмірі.

6.26. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 916/336/17).

6.27. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

6.28. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

6.29. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

6.30. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

6.40. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

6.41. Протиправність рішення відповідача встановлена рішенням суду, що набрало законної сили. Факт та розмір витрат пов`язаних із зберіганням товару позивач довів, а суд встановив у розмірі 40208,00 грн. Витрати позивача у даному випадку суд визнає виправданими та розумними. Витрати позивача зумовлені протиправним рішенням відповідача та перебувають з ним у прямому причинному зв`язку.

6.42. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

6.43. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.44. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.45. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

6.46. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

6.47. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

6.48. Одним із способів судового захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування шкоди.

6.49. Витрати, які позивач поніс внаслідок неправомірного рішення відповідача, зменшують його майнові блага та спричиняють порушення його прав. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

6.50. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 40208,00 грн майнової шкоди суд визнає обґрунтованою, її розмір доведений, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

7. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

7.1. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.2. Згідно із пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

7.3. Відповідно до частин 1 та 2 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

7.4. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України).

7.5. Згідно із частиною 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

7.6. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 вказаної статті).

7.7. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 вказаної статті).

7.8. Згідно із пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

7.9. Частиною 5 вказаної статті визначені права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

7.10. Згідно із частиною 6 вказаної статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно із частиною 7 вказаної статті у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

7.11. Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

7.12. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).

7.13. За змістом вказаних приписів контроль за визначенням митної вартості покладено на митні органи; у разі виявлення розбіжностей у поданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознак підробки документів або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари митний орган має право надати декларанту або уповноваженій ним особі письмову вимогу про надання додаткових документів.

7.14. Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

7.15. Відповідно до пункту 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

7.16. Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

7.17. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, передбачений частиною 2 вказаної статті, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

7.18. Згідно із частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

7.19. Частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

7.20. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

7.21. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

7.22. Визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору врегульовано статтею 58 Митного кодексу України.

7.23. Згідно із частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

7.24. Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

7.25. Частина 5 статті 58 Митного кодексу України визначає, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

7.26. Частина 10 статті 58 Митного кодексу України передбачає перелік витрат (складових митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

7.27. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

7.28. Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

7.29. Відповідно до частини 1 та 2 статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республіко Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

7.30. Абзацом 2 частини 1 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

7.31. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (частини 2 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України ).

7.32. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників .

7.33. Відповідно до пункту 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

7.34. Конституційний суд України у рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 р. у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

7.35. За висновком Конституційного Суду Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (статті 56, 62).

7.36. З врахуванням наведених норм права відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання відповідача чи утворених ним структурних підрозділів.

7.37. Обов`язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, в тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам незаконними діями та рішенням органів державної влади, покладено на Державну казначейську службу України.

7.38. Не залучення до участі у справі Державної казначейської служби України не є підставою для відмови позивачу у судовому захисті та відшкодування майнової шкоди.

8. Розподіл судових витрат.

8.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.2. При зверненні до суду позивач вказав, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір.

8.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.4. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, а позивач звільнений від сплати судового збору, суд стягує з відповідача Черкаської митниці в дохід Державного бюджету України 2684,00 грн судового збору.

8.5. У позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн (а.с.5).

8.6. До позовної заяви позивач додав договір про надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023 (а.с. 149 том 1), рахунок фактуру №27 від 27.02.2023 (а.с. 150 том 1) гонорару за п.3.2 договору надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023 на суму 20000,00 грн; платіжну інструкцію №3908 від 28.02.2023 про сплату 20000,00 грн (а.с. 151 том 1) з призначенням платежу: " оплата гонорару за договором №27/02/23 від 27.02.2023 згідно рахунку фактури №27 від 27.02.2023 без ПДВ".

8.7. Дослідивши додані письмові докази суд установив обставини укладення та виконання сторонами договору про надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023.

8.8. У пункті 1.1 договору про надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023 (а.с. 149 том 1) сторони встановили, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання на умовах передбачених цим договором, надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити Адвокатському об`єднанню вартість таких послуг (далі гонорар).

8.9. Згідно з п.1.2 договору за дорученням клієнта, Адвокатське об`єднання надає йому наступну правову допомогу:

п.п.1.2.1 захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в судах по всіх судових інстанціях у справі за позовом ТОВ "Укроптзапчастина" до ЧЕРКАСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ про стягнення шкоди;

п.п. 1.2.2 захист прав, свобод і законних інтересів клієнта у відносинах з органами державної влади, в тому числі з органами Міністерства внутрішніх справ України, органами Національної поліції України, органами прокуратури України, органами Державної фіскальної служби України, органами Державної виконавчої служби, в тому числі у приватних виконавців, а також підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та організаційно-правової форми: надання усних та/або письмових юридичних консультацій.

п. 1.3. - перелік правової допомоги, передбачений п. 1.2. договору, не є вичерпним та може бути доповнений за відповідною домовленістю Сторін.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони за взаємною згодою вирішили визначити гонорар Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги згідно з п.п. 1.2.1 п. 1.2 договору у фіксованому розмірі 20000,00 грн за підготовку позовної заяви про стягнення збитків та представництва інтересів клієнта у суді, на підставі рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення даного договору.

8.10. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

8.11. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

8.12. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

8.13. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.14. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

8.15. Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.16. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

8.17. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

8.18. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.19. На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав розрахунок витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи у розмірі 20000,00 грн.

8.20. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

8.21. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

8.22. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

8.23. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

8.24. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.25. Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.26. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав договір про надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023, рахунок фактуру №27 від 27.02.2023 на суму 20000,00 грн; платіжну інструкцію №3908 від 28.02.2023 про сплату 20000,00 грн з призначенням платежу: "оплата гонорару за договором №27/02/23 від 27.02.2023 згідно рахунку фактури №27 від 27.02.2023 без ПДВ".

8.27. Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката (гонорар) становить 20000,00 грн.

8.28. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

8.29. Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.30. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

8.31. Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.32. Інститут розподілу судових витрат покликаний компенсувати сторонам господарського процесу понесені судові витрати й зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката. За наслідками розподілу судових витрат суд присуджує стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, понесенні судової витрати. За наслідками розподілу судових витрат суд не присуджує такі витрати адвокату. Відносини між адвокатом та клієнтом є зобов`язальними, підставою їх виникнення є договір надання правової допомоги. Відповідно до змісту принципу свободи договору ціна послуг адвоката (професійної правничої допомоги) формується адвокатом із врахуванням витрат адвоката на надання правової допомоги, обов`язкових податків та зборів та встановлюється у договорі між адвокатом та клієнтом.

8.33. При визначенні співмірності витрат на правову допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

8.34. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015); Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; (East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014); Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Лавентс проти Латвії від 28.11.2002).

8.35. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

8.36. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.37. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

8.38. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

8.39. У відзиві на позовну заяву щодо витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що вимога позивача про стягнення 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, сума судових витрат не відповідає складності справи, не підтверджена належними доказами, є завищеною та такою, що не підлягає до задоволення.

8.40. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.41. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат, розмір таких витрат повинен бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

8.42. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

8.43. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

8.44. Витрати позивача на професійну правничу допомогу суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

8.45. Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.46. Враховуючи викладене вище, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не присуджує позивачу - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

8.47. Керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, не розподіляє такі витрати повністю на відповідача, не на користь якого ухвалено рішення, а покладає їх частково на позивача, на користь якого ухвалено рішення.

8.48. Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн слід розподілити між сторонами та покласти 80 відсотків витрат на позивача, 20 відсотків на відповідача.

8.49. Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають стягненню на його користь з відповідача з Черкаської митниці, становлять 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (ідентифікаційний код 37567646, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастина" (ідентифікаційний код 41143168, адреса місцезнаходження: 03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 33/162-А, кімната 1) 40208,00 грн (сорок тисяч двісті вісім гривень 00 копійок) шкоди, зокрема 19008,00 грн (дев`ятнадцять тисяч вісім гривень 00 копійок) за послуги зберігання, 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн (тисячу двісті гривень 00 копійок) за брокерські послуги.

3. Стягнути з Черкаської митниці (ідентифікаційний код 44005652, адреса місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 76) в дохід Державного бюджету України 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору та 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 05.06.2023.

СуддяА.І. Гладун

СудГосподарський суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення18.05.2023
Оприлюднено09.06.2023
Номер документу111384466
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —925/362/23

Ухвала від 03.10.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Картере В.І.

Судовий наказ від 25.09.2023

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Гладун А. І.

Судовий наказ від 25.09.2023

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Гладун А. І.

Судовий наказ від 25.09.2023

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Гладун А. І.

Постанова від 07.09.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 05.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 29.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 20.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Козир Т.П.

Ухвала від 13.06.2023

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Гладун А.І.

Рішення від 18.05.2023

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Гладун А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні