Постанова

від 07.09.2023 по справі 925/362/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. Справа№ 925/362/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Черкаської митниці

на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2023 (повний текст складено 05.06.2023)

у справі № 925/362/23 (суддя - Гладун А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастина"

до 1. Черкаської митниці,

та 2. Державної митної служби України

про стягнення 40208,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастина" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Черкаської митниці Черкаської митної служби України (далі - відповідач 1, митниця) про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 40208,00 грн шкоди (збитків).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття Черкаською митницею протиправного рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, протиправність яких встановлена судовим рішенням у адміністративній справі №580/4226/22, позивач поніс додаткові витрати (збитки) у розмірі 40208,00 грн, у тому числі: 19008,00 грн за послуги зберігання, 20000,00 грн за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн за брокерські послуги. Також просив стягнути 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач 1 посилався на те, що рішення у адміністративній справі №580/4226/22 немає преюдиційного характеру; понесені позивачем витрати не мають характеру неминучих витрат, спричинених неправомірними рішеннями відповідача, оскільки позивач мав право на випуск товару у вільний обіг або ж поміщення товару на митний склад, однак за власним волевиявленням розмістив товар на платне зберігання, тому відсутній причинний зв`язок між рішенням митниці і понесеними збитками; розмір заявлених витрат на правову допомогу є явно необґрунтованим та не підтвердженим доказами. Також вказав, що Черкаська митниця є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, не є юридичною особою і не може бути відповідачем у господарському суді.

В процесі розгляду справи суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості співвідповідача Державну митну службу України (далі - відповідач 2).

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач 2 повністю підтримав доводи, викладені у відзиві відповідача 1.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18 травня 2023 року (з в рахуванням ухвали від 13.06.2023 про виправлення описки) позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастина" 40208,00 грн шкоди, зокрема 19008,00 грн за послуги зберігання, 20000,00 грн за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн за брокерські послуги.

Стягнуто з Черкаської митниці в дохід Державного бюджету України 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Черкаської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроптзапчастина" 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Черкаська митниця звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки рішення у адміністративній справі №580/4226/22 набрало законної сили 18.10.2022, але митну декларацію, за якою в режимі імпорту задекларований товар було випущено у вільний обіг, було подано лише 17.01.2023, і у цей період позивач продовжував зберігати товар на платному зберіганні; рішення у справі №580/4226/22 не має преюдиційного характеру для даної справи і митниця діяла згідно чинного митного законодавства; за відсутності причинно-наслідкового зв`язку винесено рішення про стягнення з митниці (в період воєнного стану, з державного органу) коштів; понесені позивачем витрати не мають характеру неминучих витрат, спричинених неправомірними рішеннями відповідача, оскільки позивач мав право на випуск товару у вільний обіг або ж поміщення товару на митний склад, однак за власним волевиявленням розмістив товар на платне зберігання, тому відсутній причинний зв`язок між рішенням митниці і понесеними збитками; вирішення питання стягнення коштів з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, без залучення її до участі у справі в якості третьої особи, є грубим порушенням законодавства; суд не надав оцінки наданих апелянтом документам, які підтверджують власне волевиявлення позивача щодо розміщення товару на платному зберіганні; розмір заявлених витрат на правову допомогу є явно необґрунтованим та не підтвердженим доказами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 25.07.2023, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

12 липня 2023 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що апелянт вводить суд в оману, оскільки рішення у адміністративній справі №580/4226/22 оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили 09.01.2023 (після винесення ухвали про повернення апеляційної скарги), тому саме через недобросовісні дії Черкаської митниці, яка максимально тягнула час і не давала можливості забрати товар з митного складу, позивач не міг одразу забрати товар і змушений був продовжувати терміни зберігання, тому сплата коштів за платне зберігання була вимушеною мірою; позивач в період воєнного стану продовжує працювати, сплачувати податки, забезпечувати роботою працівників, допомагати Збройним Силам України, тому посилання скаржника на "винесення рішення про стягнення з митниці (в період воєнного стану, з державного органу) коштів" є тиском на суд; позов був поданий не з метою збагачення за рахунок держави, а з метою доведення митниці, що не можна влаштовувати свавілля; позивачем за рік здійснено чотири поставки товару за кордону і по всіх поставка митницею винесені рішення про відмову та коригування митної вартості, які в подальшому скасовувались в судовому порядку і у всіх справах позивач довів незаконність дій митниці; у спірних правовідносинах митницею здійснено коригування митної вартості товарів, згідно якого позивачу потрібно було сплатити 1 051 859,21 грн податків при митному оформлені, що перевищує вартість товару (791 710,19 грн), тому позивач, маючи вибір сплатити 748574,55 грн митних платежів або понести витрати на зберігання у розмірі 40208,00 грн, діяв розумно і добросовісно, нівелюючи у такий спосіб власні ризики; таким чином існує причинно-наслідковий зв`язок між незаконними діями митниці та шкодою (збитками); залучення або незалучення до участі у справі органу Державного казначейства не впливає на правильність визначення належного відповідача, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба; позивачем було заявлено 20000,00 грн витрат на правову допомогу, проте суд обґрунтовано дійшов висновку про покладення на відповідача цих витрат в сумі 4000,00 грн. Також позивач просить стягнути на його користь з Державного бюджету 16000,00 грн витрат на правову допомогу, як різницю між понесеними витратами (20000,00 грн) та стягнутими судом першої інстанції (4000,00 грн).

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023, у зв`язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Тищенко А.І..

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.11.2021 ТОВ "Укроптзапчастина" (покупець) та Компанія "HEBEI JINCHENG INFORMАTION TECHNOLOGY CO, LTD" (Китай) (продавець) уклали контракт № 1, додаткові угоди до контракту № 1 і № 2, специфікацію від 23.11.2021 № 1 та інвойс № 1 від 14.07.2022 , за умовами яких позивачу були поставлені на умовах поставки CIF порт Gdansk, PL згідно з Інкотермс-2010 запасні частини до сільськогосподарської техніки, зокрема: до гальм та гальмових систем тракторів МТЗ, не для промислового складання моторних транспортних засобів: 4500 штук каркасів диска управління стояночних гальм металевий, без фрикційної накладки, діаметром 175 мм, 50-350204ок, код 87083091, загальною вартістю 16650,00 доларів США; 10000 штук каркасів диска управління стояночних гальм металевий, без фрикційної накладки, діаметром 195 мм, 85-350204 ок код 87083091 загальною вартістю 5000,00 доларів США. Загальна вартість придбаного товару становить 21650 доларів США. Оплата товару здійснена авансовими платежами платіжними дорученнями від 26.11.2021 року №211126/000123797 на суму 15000,00 дол. США та від 14.06.2022 №220614/000127989 на суму 6650,00 дол. США, всього 21650,00 дол. США. Перевезення товару від порту покупця до порту Гданськ, Польща здійснено морським транспортом за коносаментом № ZJSM22060413.

17.08.2022 Юридична компанія "Правозахист Україна" склала звіт №051 про оцінку вартості товару: запасні частини до сільськогосподарських машин та тракторів згідно Інвойсу №1 від 14.06.2022 до контракту №1 від 22.11.2021 з датою оцінки: 17.08.2022, у якому зазначено у розділі ХII Підсумки: "На підставі проведеної незалежної оцінки товару - запасні частини до сільськогосподарських машин та тракторів згідно Інвойсу №1 від 14.06.2022 до контракту №1 від 22.11.2021, умовами поставки якого є CIF порт Gdansk, PL згідно з Інкотермс-2010 із застосуванням порівняльного підходу та на умовах врахування особливостей, обмежуючих умов та припущень оцінки, зроблено висновок про те, що за станом на дату оцінки ринкова вартість об`єкта оцінки має високу ступінь відповідності кон`юнктурі ринку та з ПДВ 0% склала 21650,00 дол.США".

26.08.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (клієнт) та ТОВ "Глобал Оушен Лінк" (експедитор) уклали з договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №1364-Т/22 для перевезення товару по маршруту м. Гданськ, Польща - Корсунь-Шсвченківський, Україна.

05.09.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (клієнт) та ТОВ "Глобал Оушен Лінк" (експедитор) уклали додаткову угоду №1 у зв`язку із зміною банківських реквізитів експедитора. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

На виконання договору від 26.08.2022 №1364-Т/22 ТОВ "Укроптзапчастина" перерахував кошти ТОВ "Глобал Оушен Лінк" на підставі платіжних доручень від 30.08.2022 №3752 на суму 19369,75 грн з призначенням платежу: "Оплата за портовуські витрати на території ЄС, плата експедитору, договір від 26.08.2022 №1364-Т/22, рах№006812 від 29.08.22 у т.ч ПДВ" та від 06.09.2022 №3774 на суму 274100,26 грн з призначенням платежу: "Оплата за за організацію міжнародних перевезень, договір від 26.08.2022 №1364-Т/22, Гданськ - Ягодин, Ягодин-м. Корсунь-Шевченк.згідно рах№006812 від 29.08.22 без ПДВ".

ТОВ "Транс-Логістик" (перевізник) здійснив перевезення відповідно до заявки позивача №2 від 29.08.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг, наданої ТОВ "Глобал Оушен Лінк" за CMR (міжнародною автомобільною накладною) А№ 040622 від 01.09.2022.

06.09.2022 позивач для митного оформлення в режимі імпорту подав до Черкаської митниці в електронному вигляді митну декларацію №UA902070/2022/700735 з копіями документів, надання яких передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України: зокрема, контракту № 1 від 22.11.2021 з додатковими угодами від 23.11.2021 № 1 та № 2; специфікації № 1 від 23.11.2021, сертифікат якості від 23.11.2021; рахунку-проформи від 14.06.2022 № 202111232; рахунку-фактури (інвойсу) № 1 від 14.06.2022; автотранспортної накладної (CMR) Ф№ 040622 від 01.09.2022; сертифікату походження товару 22С1309А1298/00021; копії платіжних доручень від 26.11.2021 № 211126/000123797 на суму 15000,00 дол. CШA та від 14.06.2022 № 220614/000127989 на суму 6650,00 дол. США; рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №006812; документу, що підтверджує вартість перевезення товару від 29.08.2022; договору транспортно-експедиційних послуг № 1364-Т/22 від 26.08.2022.

Додатково позивач надав копії додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України: митної декларації країни відправлення від 26.06.2022 № 021720220000175210, пакувального листа № 1 від 06.06.2022; заявки на перевезення №2 від 29.08.2022; прас - листа № 1 від 23.11.2021; звіту про оцінку вартості товару №051 від 17.08.2022 юридичної компанії "Правозахист України" щодо вартості товару: запасні частини до сільськогосподарських машин та тракторів згідно інвойсу № 1 від 14.06.2022 до контракту від 22.11.2021 №1.

07.09.2022 позивач надав митниці письмові пояснення №07/09 та №07/09/01, у яких повідомив, що позивач надав максимально всі документи для митного оформлення, які підтверджують митну вартість товарів згідно статті 53 Митного кодексу України.

07.09.2022 Черкаська митниця прийняла рішення про визначення митної вартості товару № 902000/2022/000026/2, яким встановила, що заявлена митна вартість товарів не підтверджується, та картку відмову у прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902070/2022/000025.

01.09.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" та ТОВ "АГРОРОСЬ" уклали договір зберігання товару на митному складі, предметом якого є поставка, зберігання і відпуск товару із складу АГРОРОСЬ, який знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Саморідня, вул. Київське шосе, 3, з додатком №1 - Специфікацією, у якій зазначили перелік товару, що поставляється на митний склад ТОВ "АГРОРОСЬ": каркаси диска, 19 ящиків, вага 21820 брутто, 55000 шт.,вартістю 21650 дол.США.

08.09.2022 Черкаська митниця прийняла рішення про розміщення товару на тимчасове зберігання строком до 06.12.2022.

Не погоджуючись рішенням митниці про визначення митної вартості та з карткою відмови у прийнятті митної декларації позивач оскаржив їх в порядку адміністративного судочинства і 18.10.2022 Черкаський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №580/4226/22, яким позов ТОВ "Укроптзапчастина" задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Черкаської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів від 07.09.2022 №902000/2022/000026/2, визнав протиправною та скасував картку відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 №UA 902070/2022/000025.

Митниця оскаржила зазначене рішення в апеляційному порядку, однак її апеляційна скарга була залишена без руху і 09.01.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив повернути апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №580/4226/22, оскільки не було усунуто недоліки апеляційної скарги.

Таким чином, рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/4226/22 набрало законної сили 09.01.2023.

Вказаним рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/4226/22 встановлено протиправність Черкаської митниці Держмитслужби про прийняття рішення визначення митної вартості товарів від 07.09.2022 №902000/2022/000026/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 №UA 902070/2022/000025.

02.12.2022 позивач надіслав Черкаській митниці заяву, у якій просив продовжити терміни зберігання на 30 днів до 05.01.2023.

16.01.2023 позивач для митного оформлення в режимі імпорту подав до Черкаської митниці в електронному вигляді митну декларацію №23UA902070700050U4.

29.11.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (замовник) та ТОВ "АГРОРОСЬ" (виконавець) уклали договір про надання послуг по митному декларуванні товарів, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується: за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Черкаській та інших митницях, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги; дії, пов`язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок та за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

На виконання договору від 29.11.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (замовник) та ТОВ "АГРОРОСЬ" (виконавець) підписали додаток №1 до договору - Тарифи на послуги по декларуванню та митному оформленні товарів.

17.01.2023 ТОВ "Укроптзапчастина" сплатило ТОВ "АГРОРОСЬ" 1200,00 грн за брокерські послуги згідно платіжної інструкції № 4066 та 19008,00 грн за послуги зберігання згідно платіжної інструкції № 4065.

01.08.2022 ТОВ "Укроптзапчастина" (замовник) та ТОВ "ГАРАН РОСЬ" (виконавець) уклали договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні та послуг завантаження/розвантаження товару №01/08/2022, згідно п. 1.1 якого замовник доручає і надає для перевезення, розвантаження/завантаження вантаж, а виконавець зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжміському сполученні, розвантаження/завантаження до умов заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами плату.

ТОВ "Укроптзапчастина" (замовник) та ТОВ "ГАРАН РОСЬ" (виконавець) підписали: заявку №16/01 від 16.01.2023 до договору від 01.08.2022 №01/08/2022 на перевезення, завантаження/розвантаження товару, згідно якої визначили маршрут перевезення: с. Саморідня, вул. Київське шоссе, 3 - м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 53б, всього 5 рейсів, відстань одного рейсу - 24 км, загальна відстань - 120 км; умови оплати (вартість послуг перевезення): 20000,00 грн, оплата на протязі 20 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів; акт надання послуг №2 від 17.01.2023, згідно якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): перевезення вантажу автомобільним транспортом, розвантаження, завантаження товару на суму 20000,00 грн з ПДВ. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

08.02.2023 ТОВ "Укроптзапчастина" сплатило ТОВ ""ГАРАН РОСЬ" на виконання договору від 01.08.2022 №01/08/2022 20000,00 грн за надані послуги згідно платіжної інструкції № 4119.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 40208,00 грн. шкоди (збитків), у тому числі: 19008,00 грн за послуги зберігання, 20000,00 грн за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн за брокерські послуги, оскільки внаслідок прийняття митницею протиправних рішень позивачу було заподіяно шкоди (збитків) у вказаному розмірі і між протиправними рішенням та шкодою існує прямий причинний зв`язок.

Заперечуючи проти позову як суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на відсутність у його діях складу цивільного правопорушення, оскільки рішення у адміністративній справі №580/4226/22 немає преюдиційного характеру; понесені позивачем витрати не мають характеру неминучих витрат, спричинених неправомірними рішеннями відповідача, оскільки позивач мав право на випуск товару у вільний обіг або ж поміщення товару на митний склад, однак за власним волевиявленням розмістив товар на платне зберігання, тому відсутній причинний зв`язок між рішенням митниці і понесеними збитками. Також заперечував проти розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також встановлено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини, які виникли між сторонами у справі з приводу стягнення заявленої позивачем до стягнення суми, є позадоговірними, а тому до цих правовідносин застосовуються положення глави 82 Цивільного кодексу України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у статтях 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Рішення, дії (бездіяльність) Черкаської митниці, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору є прийняття митницею рішення про визначення митної вартості товару у більшому розмірі, ніж визначено позивачем при декларуванні товару.

У той же час, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 у справі №580/4226/22, яке набрало законної сили 09.01.2023, встановлено протиправність рішення Черкаської митниці про визначення митної вартості товарів від 07.09.2022 №902000/2022/000026/2 та протиправність картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.09.2022 №UA 902070/2022/000025, у зв`язку із чим ці рішення та картки були скасовані.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (до такого висновку дійшов Верховний Суд у п. 17 постанови від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18).

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, судове рішення у справі №580/4226/22, учасниками якої були позивач, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, тому факт протиправності рішення Черкаської митниці про визначення митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення не підлягає доказуванню під час розгляду справи.

Вказаний висновок не суперечить правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, на яку посилається апелянт у апеляційній скарзі.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що внаслідок прийнятого відповідачем 1 рішення про визначення митної вартості товарів позивачу необхідно було сплатити митних платежів у розмірі 1 051 859,21 грн, що на 748574,55 грн більше визначеного позивачем розміру у митній декларації, та на 260179,02 грн більше загалом витрат позивача на придбання товару (791710,19 грн), тому не погодившись із визначеною митним органом митною вартістю товару позивач оскаржив рішення митниці до суду, а на період оскарження рішення позивач вирішив помістити товар на платне зберігання.

Доведений наявними у матеріалах справи доказами розмір понесених позивачем витрат за час зберігання товару становить 40208,00 грн, з яких: 19008,00 грн за послуги зберігання, 20000,00 грн за послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, 1200,00 грн за брокерські послуги.

Одними з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність та розумність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Загальні засади (принципи) цивільного права, зокрема добросовісність та розумність, є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, маючи вибір сплати різницю у митних платежах в розмірі 748574,55 грн або понести витрати пов`язані зі зберіганням товару у розмірі 40208,00 грн, у даному випадку, діяв розумно та добросовісно, нівелюючи у такий спосіб значні інфляційні та валютні ризики, що поза межами розумного сумніву існують у державі у період воєнного стану.

Твердження митниці про те, що позивач міг уникнути понесених ним збитків, шляхом розміщення товару на митний склад або ж випуску товару у вільний обіг, шляхом сплати відповідних митних платежів, але позивач за власним волевиявленням розмістив товар на платне зберігання, внаслідок чого поніс додаткові витрати, про які був обізнаний наперед, і такі витрати не мають характеру неминучих, спричинених неправомірним рішенням відповідача, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив, з огляду на здійснену судом оцінку дій позивача на відповідність їх критеріям розумності та добросовісності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, протиправність рішення митниці встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, а факт та розмір витрат (40208,00 грн), пов`язаних із зберіганням товару, позивач довів належними і допустимими доказами.

Витрати позивача у даному випадку є виправданими та розумними, вони зумовлені протиправним рішенням відповідача 1 та перебувають з ним у прямому причинному зв`язку, оскільки саме протиправність рішення митниці стала підставою для його оскарження в порядку адміністративного судочинства та понесення позивачем відповідних витрат на зберігання товару на період судового розгляду, перевезення вантажу автомобільним транспортом, завантаження, розвантаження вантажу, та за брокерські послуги.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, у даному випадку наявна шкоди (збитки), протиправна поведінка (рішення) заподіювача шкоди (митниці), встановлена рішенням адміністративного суду та не спростована митницею, а також причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача шкоди.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (частини 2 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, згідно пункту 2 якого безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Конституційний суд України у рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 р. у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади. Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Отже, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання Державної митної служби України чи утворених нею структурних підрозділів.

Обов`язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, в тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам незаконними діями та рішенням органів державної влади, покладено на Державну казначейську службу України, тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що не залучення до участі у справі Державної казначейської служби України не є підставою для відмови позивачу у судовому захисті та відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення в діях митниці, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності і обґрунтованості позовних вимог, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову у повному обсязі та стягнення на користь позивача шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав оцінки наданих митницею документам, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд дослідив всі наявні у матеріалах справи докази, які були надані як позивачем, так і відповідачами, та дав їм належну правову оцінку.

Позивач у позовній заяві також просив стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки позов було задоволено у повному обсязі, пов`язані з розглядом справи судові витрати покладаються на відповідача 1.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивач додав договір про надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023, рахунок-фактуру №27 від 27.02.2023 гонорару за п.3.2 договору надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023 на суму 20000,00 грн; платіжну інструкцію №3908 від 28.02.2023 про сплату 20000,00 грн з призначенням платежу: "оплата гонорару за договором №27/02/23 від 27.02.2023 згідно рахунку - фактури №27 від 27.02.2023 без ПДВ".

У пункті 1.1 договору про надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023 його сторони встановили, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання "Юридична компанія "Лойєрз бразерс" приймає на себе зобов`язання на умовах передбачених цим договором, надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити Адвокатському об`єднанню вартість таких послуг (далі - гонорар).

Згідно з п.1.2 договору за дорученням клієнта, Адвокатське об`єднання надає йому наступну правову допомогу: п.п.1.2.1 захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в судах по всіх судових інстанціях у справі за позовом ТОВ "Укроптзапчастина" до Черкаської митниці про стягнення шкоди.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони за взаємною згодою вирішили визначити гонорар Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги згідно з п.п. 1.2.1 п. 1.2 договору у фіксованому розмірі 20000,00 грн за підготовку позовної заяви про стягнення збитків та представництва інтересів клієнта у суді, на підставі рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення даного договору.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем були подані заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, з посиланням на те, що сума судових витрат не відповідає складності справи, не підтверджена належними доказами, є завищеною та такою, що не підлягає до задоволення.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Апеляційний господарський суд погоджується, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката у сумі 20000,00 грн є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, оскільки справа є малозначною.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що розумним, пропорційним і обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції у даному спорі є сума 4000,00 грн, і вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Черкаської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Щодо прохання відповідача, наведеного у відзиві на апеляційну скаргу, стягнути на його користь з Державного бюджету 16000,00 грн витрат на правничу допомогу, як різницю між понесеними витратами у суді першої інстанції (20000,00 грн) та стягнутими судом першої інстанції (4000,00 грн), то воно не підлягає задоволенню, оскільки за умовами п.3.2 договору про надання правової допомоги №27/02/23 від 27.02.2023 гонорар адвокату у фіксованому розмірі 20000,00 грн було встановлено за підготовку позовної заяви і представництво інтересів клієнта в суді і вказані витрати були розподілені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні, а доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем не надано.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 18 травня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.09.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко