Постанова

від 30.05.2023 по справі 917/393/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/393/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання Юдицького К.О.,

представників учасників справи:

від позивача: Бідюк Я.В.,

від відповідача: Ковтун Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

на рішення Господарського суду Полтавської області

у складі судді: Киричук О.А.

від 22.09.2022

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.

від 24.01.2023

та касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївнина

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.

від 14.02.2023

за позовом фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

про визнання недійсним протоколу,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року фізична особа-підприємець Тодорюк Тетяна Миколаївна (далі - Позивачка, ФОП Тодорюк Т.М.) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - Відповідач) про визнання недійсним протоколу №00002775 засідання комісії Відповідача від 05.01.2021 з розгляду акту про порушення від 07.05.2020 № 00002775 (далі - Протокол).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсутні порушення Позивачкою Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), які зазначені Відповідачем в акті про порушення від 07.05.2020 №00002775. Оскаржуваний Протокол, акт про порушення від 07.05.2020 №00002775 та розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії були вчинені з порушеннями вимог ПРРЕЕ, а тому Протокол засідання комісії Відповідача з розгляду акту про порушення слід визнати недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, позов задоволено повністю. Визнано недійсним протокол №00002775 засідання комісії Відповідача від 05.01.2021 з розгляду акта про порушення. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору.

5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивоване тим, що в акті про порушення Відповідач не зафіксував факт неможливості визначення показів унаслідок недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів або відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність. Із матеріалів справи та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, вбачається необґрунтованість застосування Відповідачем способу визначення потужності на підставі пункту 8.4.10 ПРРЕЕ. Відповідачем безпідставно здійснено обрахунок відповідної потужності з огляду на встановлений у договорі показник. Оспорюване рішення Відповідача про стягнення з ФОП Тодорюк Т.М. за період з 08.05.2019 по 07.05.2020 року 1 034 064,08 грн необлікованої активної електричної енергії та 24 478,20 грн реактивної електричної енергії прийняте з порушенням правових норм, є недійсним, а тому не породжує для Позивачки обов`язку зі сплати нарахованої за ним суми.

6. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 заяву Позивачки про ухвалення додаткового рішення у справі, задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивачки витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн.

7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що не зважаючи на те, що дана справа в цілому є досить складною, колегія суддів врахувала, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято за результатами нового розгляду. У відповідності до висновків та вказівок, викладених у постанові Верховного Суду в даній справі, під час нового розгляду фактично досліджувався тільки один епізод із оскарження споживачем цілої процедури визначення Відповідачем обсягу та вартості необлікованої електроенергії внаслідок порушення ПРРЕЕ. При цьому правова позиція обох сторін є сформованою, коло нормативних актів, якими регулюються спірні правовідносини, уже було визначено в ході першого та нового розгляду справи, у відзиві на апеляційну скаргу викладено ті ж аргументи, що і у наданій Позивачкою до суду першої інстанції відповіді на відзив на позовну заяву. Отже, заявлений Позивачкою до відшкодування розмір витрат на правову допомогу (20 000,00 грн), на думку апеляційного суду, не узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивачки 10 000,00 грн вказаних витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

8. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2022, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, в якій просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

9. Підставою касаційного оскарження Відповідач визначив пункт 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

- пункт 2: необхідно відступити від висновку щодо застосування підпункту 3 пункту 8.4.10.3 ПРРЕЕ викладеного у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №908/2797/21 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

- пункт 3: суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували підпункт 3 пункту 8.4.10.2 ПРРЕЕ за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

10. Позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, в якій просила її змінити, а саме стягнути з Відповідача на її користь 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

11. Підставою касаційного оскарження Позивачка визначила пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Позивачка зазначила, що суд апеляційної інстанції застосував статті 126, 129 ГПК України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 у подібних правовідносинах.

12. Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу Позивачки, в якому він просив залишити додаткову постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу Позивачки без задоволення.

13. Позивачкою надано відзив на касаційну скаргу Відповідача, в якому вона просила касаційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2022, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. 29 грудня 2018 року Позивачкою підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019, що є приєднанням до публічного договору.

15. 07 травня 2020 року фахівцями служби енергоаудиту Відповідача здійснено перевірку дотримання ПРРЕЕ на належному Позивачці об`єкті Бар "12 стільців" за адресою: проспект Героїв Дніпра, 75 в м. Горішні Плавні.

16. Фахівців Відповідача було допущено на вищевказаний об`єкт споживача. Представники Позивачки не перешкоджали здійсненню перевірки Відповідачем.

17. Відповідно до акту про порушення ПРРЕЕ від 07.05.2021 №0000277 (далі - Акт) зміст правопорушення полягає у тому, що дії споживача призвели до зміни показів лічильника засобів вимірювальної техніки та недообліку електричної енергії. Встановлено використання пристрою випромінювання електромагнітних полів, внаслідок чого спожита електроенергія не враховувалася.

18. У пункті 4 Акту зазначено заміри сили струму навантаження електроустановки - 53А.

19. У пункті 5 Акту вказано, що паспортні дані всіх струмоприймачів не надані споживачем.

20. Відповідно до пункту 8 Акту об`єкти (струмоприймачі) від електроживлення не відключались.

21. Факт ознайомлення споживача із Актом про порушення засвідчено підписом Волжан М.М., яка відповідно до наказів ФОП Тодорюк Т. М. від 25.10.2012 № 3, від 07.08.2013 № 1 та від 03.01.2019 № 2, а також інших наявних у матеріалах справи доказів, є відповідальною особою за електрогосподарство у ФОП Тодорюк Т.М. з правом ведення оперативних переговорів з АТ "Полтаваобленерго".

22. 05 січня 2021 року Акт про порушення споживачем ПРРЕЕ розглянуто на засіданні комісії Відповідача та ухвалено рішення, оформлене протоколом №00002775 від 05.01.2021 (далі - Протокол) про стягнення з ФОП Тодорюк Т.М. за період з 08.05.2019 по 07.05.2020 1034064,08 грн вартості необлікованої активної електричної енергії та 24478,20 грн вартості реактивної електричної енергії.

23. Відповідно до Протоколу розрахунок вказаних сум було здійснено виходячи з договірної потужності приладів споживача, із посиланням на п.8.4.10 ПРРЕЕ.

24. Вважаючи свої права порушеними, ФОП Тодорюк Т.М. у березні 2021 року звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним Протоколу засідання комісії Відповідача від 05.01.2021.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

25. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання

1. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 901. Договір про надання послуг

1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

26. Господарський кодекс України (далі - ГК України)

Стаття 217. Господарські санкції як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання

1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

27. Закон України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній станом на 05.01.2021 року)

Стаття 77. Відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії

1. Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

2. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема:

2) недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

14) пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо;

15) відмова у доступі уповноважених працівників постачальників послуг комерційного обліку до приміщень, де розташовані лічильники електричної енергії, якщо обов`язок надання такого доступу встановлений законодавством;

18) несанкціоноване втручання в роботу об`єктів електроенергетики.

3. У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді:

1) попередження про необхідність усунення порушень;

2) штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

28. Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (ПРРЕЕ) (в редакції, чинній станом на 05.01.2021 року).

1.1.1. Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

1.1.2. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об`єкті споживача цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії;

електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу;

електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок;

об`єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб`єкту господарювання або фізичній особі на праві власності або користування.

5.5.5. Споживач електричної енергії зобов`язаний:

1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів);

2) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;

4) здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору;

5) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів;

6) забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України;

12) забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до об`єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору;

20) не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

8.2.5. У разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил.

Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень.

В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням:

меж балансової належності;

перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення;

номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення;

фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.

Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення, про що зазначається в акті про порушення.

В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).

У разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.

Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов`язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

Облік бланків актів про порушення ведеться оператором системи у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою журналі.

Акти про порушення та документи, що підтверджують факт їх отримання споживачем, повинні зберігатися оператором системи протягом трьох років з дня оформлення акта про порушення.

8.4.10. У разі виявлення у непобутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 8.4.2 цієї глави, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу (Wдоб, кВт·год) розраховується за формулою Wдоб = Р х tдоб х Кв, де P - потужність (кВт); tдоб - тривалість роботи обладнання протягом доби, що визначається на підставі договору з оператором системи (год); Kв - коефіцієнт використання струмоприймачів (приймається рівним 0,6).

потужність (кВт), визначена як:

1) сумарна максимальна потужність наявних у споживача на час складення акта про порушення струмоприймачів відповідно до їх паспортних даних (за умови, якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи);

2) потужність, обчислена виходячи зі струму навантаження електроустановки споживача при підключенні всіх наявних на час складення акта про порушення струмоприймачів на максимальну потужність, визначеного на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології (за умови відсутності паспортних даних усіх струмоприймачів, наявних у споживача на час складення акта про порушення, та якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи);

3) дозволена потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначена в договорі з оператором системи (за умови, якщо потужність, визначена відповідно до положень підпунктів 1 або 2 цього пункту, перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність).

29. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 123 частина 3

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 124 частини 1, 3

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Стаття 126

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 129 частина 5

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

30. Виходячи з положень статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо касаційної скарги Відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2022, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023.

31. Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі регулюються договором про надання послуг, Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом комерційного обліку електричної енергії та Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року.

32. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним протоколу засідання комісії Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", відповідно до якого було визначено суми вартості електроенергії, що підлягають стягненню з споживача (Позивачки в даній справі) за скоєння нею правопорушення на ринку електричної енергії.

33. Суд виходить з того, що частиною 3 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

34. Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

35. Відповідно до пункту 1.1.2 ПРРЕЕ акт про порушення - це документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об`єкті споживача цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

36. Згідно з пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил. Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення. Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення, про що зазначається в акті про порушення. В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

37. Відповідно до пункту 8.4.10 ПРРЕЕ у разі виявлення у непобутового споживача порушень, зазначених у пп. 1-5 п. 8.4.2 цієї глави, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу (Wдоб, кВт·год) розраховується за формулою Wдоб = Р х tдоб х Кв, де P - потужність (кВт); tдоб - тривалість роботи обладнання протягом доби, що визначається на підставі договору з оператором системи (год); Kв - коефіцієнт використання струмоприймачів (приймається рівним 0,6).

38. Пункт 8.4.10 ПРРЕЕ визначає три можливі способи визначення потужності:

1) сумарна максимальна потужність наявних у споживача на час складення акта про порушення струмоприймачів відповідно до їх паспортних даних (за умови, якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи);

2) потужність, обчислена виходячи зі струму навантаження електроустановки споживача при підключенні всіх наявних на час складення акта про порушення струмоприймачів на максимальну потужність, визначеного на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології (за умови відсутності паспортних даних усіх струмоприймачів, наявних у споживача на час складення акта про порушення, та якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи);

3) дозволена потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначена в договорі з оператором системи (за умови, якщо потужність, визначена відповідно до положень підпунктів 1 або 2 цього пункту, перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність).

39. Відповідач при визначенні обсягу споживання Позивачкою електричної енергії за вищенаведеною формулою застосував підпункт 3 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ, а саме - договірний розмір потужності.

40. Відповідач в обґрунтування правомірності визначення потужності виходячи з її договірного розміру посилався на те, що в Акті про порушення (який є документом установленої форми), зазначено про ненадання споживачем (Позивачкою) паспортних даних на всі струмоприймачі (п.5 Акту).

41. У п.5 акта про порушення (однозначно і без можливості подвійного тлумачення, у відповідності до вищенаведених приписів пункту 8.2.5 ПРРЕЕ) дійсно зафіксовано таку обставину - що виключає можливість застосування підпункту 1 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ.

42. Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21.12.2021 у цій справі, необхідним є дослідження та встановлення не лише ненадання паспортних даних усіх струмоприймачів, наявних у споживача на час складення акта про порушення, але й обставин, які виключають можливість застосування способу визначення потужності, визначеного у підпункті 2 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ; потужність, відповідно до підпункту 2 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ, визначається на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки при підключенні всіх наявних на час складення акта про порушення струмоприймачів на максимальну потужність; саме неможливість визначення показів унаслідок недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів або відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність надає змогу для застосування способу, визначеного у підпункті 3 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ. Тобто важливим є дослідити, чи було та яким чином встановлено відповідачем факт неможливості визначення показів унаслідок недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів або відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність, внаслідок чого він обраховував відповідну потужність з огляду на встановлений у договорі показник.

43. Відповідачем не мотивовано, яким чином контекст підпункту 2 впливає на зміст підпункту 3, яким беззастережно встановлено, що необхідною умовою для його застосування є саме недопуск представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів та відмова споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність.

44. Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 1.1.2. ПРРЕЕ відмова в доступі до об`єкта споживача - це дії та/або бездіяльність споживача (власника або користувача об`єкта споживача) та/або власника, користувача земельної ділянки, на якій розташований/розміщений об`єкт споживача, внаслідок яких створюються перешкоди представникам електропостачальника, оператора системи розподілу (передачі) щодо виконання своїх функцій, передбачених цими Правилами, що засвідчується відповідним актом про недопуск.

45. Тобто чинний нормативний акт, яким врегульовано спірні правовідносини містить конкретне визначення терміну "відмова" - що не дає можливості для застосування будь-яких контекстних тлумачень.

46. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного і обґрунтованого висновку, що в даному випадку підлягає доведенню Відповідачем не сам по собі факт непідключення всіх струмоприймачів на максимальну потужність, а виключно в сукупності з тими обставинами, що таке непідключення мало місце саме через перешкоди, які створювалися споживачем (Позивачкою).

47. Верховний Суд вважає, що виходячи з наведеного, законним та обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанції, що відсутність підтвердженого факту неможливості визначення показів унаслідок недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів або відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність вказує на безпідставність здійсненого Відповідачем обрахунку відповідної потужності з огляду на встановлений у Договорі показник. Відповідно - спірне рішення про стягнення з Позивачки за період з 08.05.2019 по 07.05.2020 1034064,08 грн необлікованої активної електричної енергії та 24478,20 грн реактивної електричної енергії прийняте з порушенням наведених правових норм, є недійсним, а тому не породжує для Позивачки обов`язку зі сплати нарахованої за ним суми.

48. Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

49. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

50. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судом норм матеріального права та необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19.

51. Суд зазначає про недоведеність Відповідачем неправильного застосування у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій норм підпункту 3 пункту 8.4.10.2 ПРРЕЕ.

52. Отже, вищевказані доводи Відповідача про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.

53. Наступною підставою касаційного оскарження судового рішення Скаржник визначив пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши про необхідність відступити від висновку щодо застосування підпункту 3 пункту 8.4.10.3 ПРРЕЕ викладеного у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №908/2797/21.

54. А саме, Відповідач вважає, що величини струму навантаження, виміри якого були здійснені представниками оператора системи, та які зазначені в Акті про порушення, у поєднанні з додатками до Договору підтверджують обставини відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключені всіх наявних струмоприймачів на повну потужність та є підставою для застосування визначення потужності у розмірі визначеному у Договорі, як це передбачено підпунктом 3 пункту 8.4.10 ПРРЕЕ та є підставою для застосування способу 3, тобто, визначення потужності на підставі договірної величини. Крім зазначення, що "споживач не надав технічної можливості виміряти струм навантаження при підключені всього наявного електрообладнання", як це вказано у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №908/2797/21. Від якої, на думку Відповідача, необхідно відступити у цій справі.

55. Суд зазначає, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

56. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

57. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

58. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

59. За таких обставин, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

60. Наявності зазначених умов Судом не встановлено та Відповідачем не доведено, тому правові підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №908/2797/21, відсутні.

61. Таким чином, наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

62. Також, Суд зазначає, що посилання Відповідача щодо неправильного тлумачення та застосування у цій справі судами норм підпункту 3 пункту 8.4.10.2 ПРРЕЕ, зводяться до незгоди Скаржника із судовими рішеннями у справі.

63. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій з`ясували істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Незгода Відповідача з судовим рішенням за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття такого судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

64. Суд відхиляє всі інші аргументи Відповідача, що викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2 статті 300 ГПК України наголошує, що переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.

65. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Відповідача та залишенні без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2022 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023.

Щодо касаційної скарги Позивачки на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023.

66. Суд виходить з того, що відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України, у Позивачки наявне право на відшкодування здійснених нею судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в апеляційному суді, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги Відповідача.

67. Із змісту положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

68. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

69. При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

70. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

71. Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

72. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

73. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

74. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

75. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України);

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

76. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

77. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

78. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

79. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

80. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

81. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

82. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

83. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що співмірним, обґрунтованим та пропорційним є розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн. Заявлений Позивачкою до відшкодування розмір витрат на правову допомогу (20 000,00 грн), не узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат з огляду на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято за результатами нового розгляду. У відповідності до висновків та вказівок, викладених у постанові Верховного Суду в даній справі, під час нового розгляду фактично досліджувався тільки один епізод із оскарження споживачем цілої процедури визначення Відповідачем обсягу та вартості необлікованої електроенергії внаслідок порушення ПРРЕЕ. При цьому правова позиція обох сторін є сформованою, коло нормативних актів, якими регулюються спірні правовідносини, уже було визначено в ході першого та нового розгляду справи, у відзиві на апеляційну скаргу викладено ті ж аргументи, що і у наданій Позивачкою до суду першої інстанції відповіді на відзив на позовну заяву. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивачки 10 000,00 грн вказаних витрат.

84. Крім того, Суд, проаналізувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, на яку посилається Позивачка у касаційній скарзі, зазначає, що вищевикладені висновки в оскаржуваній додатковій постанові суду апеляційної інстанції, жодним чином не суперечать висновкам, викладеним у вказаній постанові Верховного Суду.

85. Таким чином, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового зменшення розміру витрат на адвокатські послуги, при цьому зменшена сума розміру витрат, яка складає 10 000,00 грн, входить в розумні межі визначення розміру гонорару в цій справі.

86. Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

87. З огляду на зазначене, оскаржувану додаткову постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу Позивачки без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

89. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг.

91. Рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та додаткову постанову апеляційного суду у цій справі слід залишити без змін.

Судові витрати

92. Понесені Скаржниками у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" та Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2022, постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №917/393/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова