Постанова

від 09.02.2024 по справі 917/393/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/393/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вх.№2346 П/2) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Киричук О.А., повний текст складено 16.10.2023) у справі № 917/393/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни, м. Горішні Плавні, Полтавська область

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава, в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Горішні Плавні, Полтавська область,

про визнання недійсним протоколу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року фізична особа-підприємець Тодорюк Тетяна Миколаївна звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним протоколу №00002775 засідання комісії відповідача від 05.01.2021 з розгляду акту про порушення від 07.05.2020 № 00002775.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 та постановою Верховного Суду від 30.05.2023, позов задоволено повністю. Визнано недійсним протокол №00002775 засідання комісії відповідача від 05.01.2021 з розгляду акта про порушення. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Фізична особа-підприємець Тодорюк Тетяна Миколаївна звернулася до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №7029 від 30.09.2022), в якій просила суд ухвалити додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 60 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/393/21 заяву Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі №917/393/21 задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20 000,00 грн.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що враховуючи, що в акті приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2022 ФОП Тодорюк Т.М. та Адвокатське бюро Близнюка підтвердили факт оплати вартості послуг на професійну правничу допомогу в суді у фіксованому розмірі, визначеному договором (60000,00 грн), суд вважає вказаний розмір фактичних витрат на професійну правничу (правову) допомогу підтвердженим. Відсутність детального опису робіт, на думку суду, в даному випадку не є підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки якщо сторона, якій суд компенсує витрати на правову допомогу, користується послугами адвоката, має професійного представника в суді, то презюмується виконання робіт (надання послуг) адвокатом у певному, хоча б мінімальному, обсязі. Стосовно відсутності платіжного документа щодо сплати ФОП Тодорюк Т.М. вищевказаної суми на користь Адвокатського бюро Близнюка (про що зазначав представник відповідача), то, як зазначено в додатковому рішенні, факт сплати коштів у передбаченому договором фіксованому розмірі сторони засвідчили в акті приймання-передачі виконаних робіт. Окрім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Пославшись на практику Європейського суду з прав людини стосовно того, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони, до 20000,00 грн.

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/393/21 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Скарга обґрунтована тим, що заявником не доведено належними та допустимими доказами фактичного понесення ним витрат, пов`язаних із розглядом даної справи у Господарському суді Полтавської області. Суд першої інстанції зобов`язаний був оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою. Також судом не взято до уваги клопотання АТ «Полтаваобленерго» про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Подані заявником ФОП Тодорюк Т.М. докази не місять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та не підтверджено співмірність витрат на оплату послуг адвоката.

Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано клопотання представника АТ Полтаваобленерго, подане до канцелярії суду 11.10.2023 напередодні судового засідання, в якому представник апелянта просив відкласти розгляд справи та надати новому представнику ознайомитися з матеріалами справи. Разом з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду була надана довідка відділу кадрів товариства про те, що постійний представник у справі на протязі тривалого часу перебуває на лікарняному. Враховуючи те, що дана справа розглядається вже тривалий час, починаючи з 2021 року, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, не надав можливості ознайомитися з матеріалами справи новому представнику, тим самим позбавивши акціонерне товариство Полтаваобленерго належного права на захист.

06.02.2024 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№1873), в якому останній просить розглядати справу у відсутності позивачки та її представника. Проти апеляційної скарги заперечує повністю. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/393/21 залишити без змін.

Учасники провадження у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 08.01.2024.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у вересні 2022 року фізична особа-підприємець Тодорюк Тетяна Миколаївна звернулася до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №7029) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 60 000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що у позові зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, пов`язаних з отриманням правової (правничої) допомоги, становить 60 000,00 грн; докази на підтвердження розміру усіх понесених судових витрат у зв`язку із розглядом вказаної справи, зокрема, пов`язаними з наданням правничої допомоги, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду з дотриманням вимог щодо направлення таких доказів. Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним та не потребує детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро та здійснених витрат у справі.

27.10.2022 від Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

12.10.2023 Господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване додаткове рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2023 у cправі № 910/8342/21.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що подані заявником ФОП Тодорюк Т.М. докази, не місять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

На підтвердження витрат про надання правової допомоги позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021, акт приймання - передачі виконаних робіт від 26.09.2022.

Як свідчать матеріали справи, 16.03.2021 між фізичною особою-підприємцем Тодорюк Тетяною Миколаївною (клієнт) та Адвокатським бюро Близнюка (бюро) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до умов якого предметом даного договору є надання бюро усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги клієнту у справі про визнання недійсним протоколу №00002775 засідання комісії Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" від 05.01.2021 з розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ про проведення донарахування ФОП Тодорюк Т.М. в порядку п.8.4.10 ПРЕЕ за період з 08.05.2019 по 07.05.2020 активної електроенергії на суму 1 034 064,098 грн та розрахунок плати за перетікання реактивної енергії 24 478,20 грн.

Пунктом 4 договору сторони погодили, що розмір гонорару бюро за надання правової (правничої) допомоги клієнту, визначеної п.1.1 договору, становить фіксований розмір 60 000,00 грн.

Згідно з п.4.3 договору про надані послуги сторони складають та підписують відповідний акт, в якому зазначають загальну вартість наданих послуг. За згодою сторін в акті можуть бути внесені також інші відомості.

Як було встановлено вище, правову допомогу ФОП Тодорюк Т.М. в суді надавала адвокат Бідюк Я.В. та Близнюк І.В. згідно з відповідними ордерами на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору від 16.03.2021.

26.09.2022 між сторонами підписано акт приймання - передачі виконаних робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021, зі змісту якого вбачається, що послуги у справі №917/393/21 надано на суму 60 000,00 грн фіксованою сумою, згідно п.4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 (п.1.2 акту).

Відповідно до п.1.3 акту правова (правнича) допомога у справі 917/393/21 відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 року, надана бюро клієнту у повному обсязі.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 акту гонорар у сумі 60 000,00 грн сплачений клієнтом у повному обсязі. Претензій до клієнта щодо оплати послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 бюро не має. Претензій до бюро за надану правову (правничу) допомогу у справі №917/393/21 відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 клієнт не має.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, заявлений представником ФОП Тодорюк Т.М. розмір витрат щодо оплати вартості послуг на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн відповідає фіксованій сумі, визначеній у договорі про надання правової допомоги, фактичну сплату якої сторони договору підтвердили в акті приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2022.

За таких обставин, посилання скаржника про те, що подані заявником ФОП Тодорюк Т.М. докази не місять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є необґрунтованими, з огляду на те, що, як вже зазначалось, договором передбачено саме фіксований розмір гонорару, тому деталізація опису наданих робіт (послуг), у даному випадку, не вимагається.

Крім того, наведений висновок узгоджується з висновком, зробленим Верховним судом у додатковій постанові Верховного суду від 20.06.2023, прийнятій справі №917/393/21.

Суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного понесення ним витрат, пов`язаних із розглядом даної справи у Господарському суді Полтавської області, з огляду на те, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, за змістом п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21 тощо).

Щодо посилання скаржника про те, що судом не взято до уваги клопотання АТ «Полтаваобленерго» про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова від 16.11.2022 у справі №916/2016/21 тощо).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом при ухваленні додаткового рішення, було враховано критерії розумності та необхідності витрат на правову допомогу, що стало підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з АТ "Полтаваобленерго" на користь ФОП Тодорюк Т.М. до 20 000,00 грн, тому зазначені посилання апелянта є необґрунтованими.

Стосовно твердження апелянта про те, що судом першої інстанції проігноровано клопотання представника АТ Полтаваобленерго, подане до канцелярії суду 11.10.2023 напередодні судового засідання, в якому представник апелянта просив відкласти розгляд справи та надати новому представнику ознайомитися з матеріалами справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (ст.202 ГПК України).

Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.

При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.10.2022 прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 60 000,00 грн до розгляду, розгляд заяви призначено на 01.11.2022.

27.10.2022 від Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 01.11.2022 відкладено розгляд заяви на 15.11.2022 для надання можливості заявнику викласти свою позицію письмово на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 15.11.2023 у зв`язку із поданням апеляційної скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", витребуванням у Господарського суду Полтавської області матеріалів справи №917/393/21, зупинено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі №917/393/21 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою суду від 12.09.2023 поновлено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі у справі №917/393/21. Розгляд заяви призначено на 12.10.2023.

11.10.2023 до суду надійшло клопотання представника ФОП Тодорюк Т.М., в якому заявник просив проводити засідання, призначене на 12.10.2023, без участі позивачки та її представника; заяву про ухвалення додаткового рішення -задовольнити.

11.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви у зв`язку з лікарняним представника. Також, відповідач просив надати можливість іншому представнику ознайомитися з матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Крім того, суд звертає увагу, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, а положеннями ч. 2 ст. 202 ГПК України не передбачено такої підстави для відкладення розгляду справи як ознайомлення з матеріалами справи новим представником.

Будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи відповідачем зазначено та обґрунтовано не було.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, оскільки матеріали справи містили належні та допустимі докази, необхідні для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у даному судовому засіданні, а відповідачем не заявлено та не доведено обставин необхідності відкладення розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі № 917/393/21 без змін як такого, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі № 917/393/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова