Рішення

від 12.10.2023 по справі 917/393/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.23 Справа № 917/393/21

за заявою Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни, АДРЕСА_1

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Портова, 25, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800

про визнання недійсним протоколу

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники :

від заявника (позивача): не з`явився

від відповідача: не з`явився

У березні 2021 року фізична особа-підприємець Тодорюк Тетяна Миколаївна (далі Позивачка, ФОП Тодорюк Т.М.) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі Відповідач) про визнання недійсним протоколу №00002775 засідання комісії Відповідача від 05.01.2021 з розгляду акту про порушення від 07.05.2020 № 00002775.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 та постановою Верховного Суду від 30.05.23, позов задоволено повністю. Визнано недійсним протокол №00002775 засідання комісії Відповідача від 05.01.2021 з розгляду акта про порушення. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору.

Фізична особа-підприємець Тодорюк Тетяна Миколаївна звернулася до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №7029), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 60 000,00 грн.

Ухвалою від 13.10.22 суд постановив прийняти заяву Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни до розгляду.

27.10.23 від Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 15.11.22 суд постановив зупинити розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення по справі у справі №917/393/21.

Ухвалою від 12.09.23 суд постановив поновити розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення по справі у справі №917/393/21, розгляд заяви призначити на 12.10.2023 р.

У судове засідання 12.10.2023 представники позивача та відповідача не з`явилися.

11.10.2023 до суду надійшло клопотання представника ФОП Тодорюк Т.М., в якому заявник просить проводити засідання, призначене на 12.10.2023, без участі позивачки та її представника; заяву про ухвалення додаткового рішення просить задовольнити.

Від відповідача 11.10.23 до надійшло клопотання, в якому відповідач просить відкласти розгляд заяви у зв"язку з лікарняним представника. Також, відповідач просив надати можливість іншому представнику ознайомитися з матеріалами справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи та надання останньому можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про наявність в провадженні суду даної справи (зокрема, щодо розгляду заяви про прийняття додаткового рішення) та скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті та прийняття рішення у даній справі.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що розгляд справи в суді обмежено часовими рамками, а також , що сторони зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов`язками, у відповідності до норм ГПК України.

Рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" містить висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про прийняття додаткового рішення за наявними в ній матеріалами, в судовому засіданні 12.10.23, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду заяви.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12.10.23 судом складено вступну та резолютивну частину додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, судом встановлено, що:

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що упозові Позивач зазначала, орієнтовний розрахунок судових витрат, пов`язаних з отриманням правової (правничої) допомоги, становить 60 000,00 грн. Та заявляла, що докази на підтвердження розміру усіх понесених судових витрат у зв`язку із розглядом вказаної справи, зокрема пов`язаними з наданням правничої допомоги, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду з дотриманням вимог щодо направлення таких доказів.

На підтвердження витрат про надання правової допомоги позивачем до матеріалів справи №917/393/21 разом з клопотанням про залученням доказів та ухвалення додаткового рішення заявник надалакопії наступних доказів: договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 року; акту приймання - передачі виконаних робіт від 26.09.2022 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АБ Близнюка.

Статтею 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами п.3 ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1, 2 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надаючи оцінку вимогам вказаної заяви по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, правовідносини між ФОП Тодорюк Т.М. (Клієнт) та Адвокатським бюро Близнюка (Бюро) підтверджуються договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 строком дії до 31.12.2022.

Згідно з п.1.1.-1.2. Договору, Предметом даного Договору є надання Бюро усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту у справі про визнання недійсним протоколу визнання недійсним протоколу №00002775 засідання комісії Відповідача від 05.01.2021 з розгляду акту про порушення порушення споживачем ПРРЕЕ про проведення донарахуванкя ФОП Тодорюк Т.М.

У п.4 договору встановлено, що розмір гонорару Бюро за надання правової (правничої) допомоги Клієнту, визначеної п.1.1 договору, становить фіксований розмір 60000,00 грн. Про надані послуги сторони складають та підписують відповідний акт, в якому зазначають загальну вартість наданих послуг.

Як було встановлено вище, правову допомогу ФОП Тодорюк Т.М. в суді надавала адвокат Бідюк Я.В. та Близнюк І.В. згідно з відповідними ордерами на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору від 16.03.2021.

Згідно акту приймання - передачі виконаних робіт від 26.09.2022 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 року, правова (правнича) допомога у справі 917/393/21 відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 року, надана БЮРО КЛІЄНТУ у повному обсязі. Гонорар у сумі 60000,00 (шістдесят тисяч) гривень сплачений КЛІЄНТОМ у повному обсязі. Претензій до КЛІЄНТА щодо оплати послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.03.2021 року, БЮРО не має.

Отже, заявлений представником ФОП Тодорюк Т.М. розмір витрат щодо оплати вартості послуг на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (60000,00 грн) відповідає фіксованій сумі, визначеній у договорі про надання правової допомоги, фактичну сплату якої сторони договору підтвердили в акті приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2022.

Суд зазначає, що у відповідності до норм чинного процесуального законодавства під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, у додатковій постанові від 08.11.2022 у справі № 910/13114/21 тощо.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник АТ "Полтаваобленерго" у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу посилається на відсутність детального опису робіт, ненадання позивачем доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт), розрахунку часу, витраченого на надання послуг (виконання робіт) адвокатом, доказів, які підтверджують вартість наданих послуг (виконаних робіт) та факт оплати цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача дійсно не було надано суду відповідного детального опису.

Разом з тим, стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником, а отже є визначеним. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. За умов відсутності детального опису робіт та встановлення розміру гонорару адвоката сторонами у фіксованому розмірі, витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають відшкодуванню. Відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20, від 16.11.2022 у справі № 912/2620/21 тощо.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

За таких обставин, враховуючи, що в акті приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2022 ФОП Тодорюк Т.М. та Адвокатське бюро Близнюка підтвердили факт оплати вартості послуг на професійну правничу допомогу в суді у фіксованому розмірі, визначеному договором (60000,00 грн), суд вважає вказаний розмір фактичних витрат на професійну правничу (правову) допомогу підтвердженим.

Отже, відсутність детального опису робіт, на думку суд, в даному випадку не є підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки якщо сторона, якій суд компенсує витрати на правову допомогу, користується послугами адвоката, має професійного представника в суді, то презюмується виконання робіт (надання послуг) адвокатом у певному, хоча б мінімальному, обсязі.

Стосовно відсутності платіжного документа щодо сплати ФОП Тодорюк Т.М. вищевказаної суми на користь Адвокатського бюро Близнюка (про що зазначав представник відповідача), то, як було встановлено вище, факт сплати коштів у передбаченому договором фіксованому розмірі сторони засвідчили в акті приймання-передачі виконаних робіт. Окрім того, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21 тощо.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, у додатковій постанові Верховного Суду від 15.11.2022 у справі № 873/29/22 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова від 16.11.2022 у справі №916/2016/21 тощо).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, заявлений представником ФОП Тодорюк Т.М. до відшкодування розмір витрат на правову допомогу (60000,00 грн), на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат.

Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, критеріїв розумності та необхідності витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з АТ "Полтаваобленерго" на користь ФОП Тодорюк Т.М. вказаних витрат у розмірі 20000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 60000,00 грн між сторонами підлягає частковому задоволенню, з АТ "Полтаваобленерго" на користь ФОП Тодорюк Т.М. має бути стягнуто 20000,00 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 123,129, 237-238, 240-241, 244 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення по справі №917/393/21 задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, місто Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) в особі Комсомольської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (39800, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Портова, будинок 25, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 25717130) на користь Фізичної особи-підприємця Тодорюк Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20000,00 грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 16.10.2023 р.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.