Постанова

від 31.05.2023 по справі 504/2490/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 504/2490/19

провадження № 61-12420св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семененка Євгена Миколайовича на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Барвенка В. К., та постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на усунення недоліків придбаного житлового будинку.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2019 року вона купила житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 137,8 кв. м, за 849 000,00 грн, а також земельну ділянку площею 0,05 га, на якій розташований будинок, за 70 661,00 грн.

Вказаний житловий будинок побудовано з порушенням вимог норм в галузі будівництва і для можливої його подальшої безпечної експлуатації, забезпечення його стійкості, цілісності, геометричної незмінності і експлуатаційної безпеки, необхідно виконати роботи з приведення у відповідність до норм в галузі будівництва щодо міцності та конструктивної безпеки несучих конструкцій будинку, а саме, фундаментів, стін, перекритів, даху, тощо. Загальна сума витрат на усунення недоліків становить 3 778 028,63 грн.

Посилаючись на істотні недоліки будинку, які є прихованими та перешкоджають його використанню за призначенням, та на положення статті 22, пункту 3 частини першої статті 678 ЦК України, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 3 778 028,63 грн на відшкодування витрат, пов`язаних із усуненням недоліків придбаного житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат на відновлення будинку.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем експертні висновки від 18 червня 2019 року № 011/19, від 12 липня 2019 року № 25/1-0719, від 17 лютого 2021 року № 003/21 є недопустимими доказами, так як виникають сумніви в їх об`єктивності та неупередженості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року змінено рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2022 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивач просила відшкодувати витрати на відновлення будинку на підставі пункту 3 частини першої статті 678 ЦК України. Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що вартість житлового будинку, з приводу недоліків якого виник спір між сторонами, становить 849 000,00 грн, а позов заявлено на усунення недоліків цього будинку на суму 3 778 028,63 грн, тобто заявлена сума позову більше ніж в чотири рази перевищує суму вартості будинку за договором, що вказує на істотність заявлених недоліків щодо якості придбаного майна та непропорційність витрат.

З урахуванням заявленого істотного порушення вимог щодо якості товару, непропорційності заявлених витрат на усунення недоліків будинку та вартості будинку в цілому, спірні правовідносини регулюються нормами частини другої статті 678 ЦК України, згідно з якою не передбачено заявлений позивачем спосіб захисту, законодавчо не передбачено право покупця претендувати на непропорційне відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семененко Є. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 678 ЦК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував положення частини четвертої статті 678 ЦК України, якою передбачено, що положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Апеляційний суд не врахував, що ЦК України містить спеціальні норми, які регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, а саме статті 1209, 1210 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог лише з тих підстав, що зазначена позивачем правова норма (частина перша статті 678 ЦК Украйні) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, апеляційний суд не звернув увагу на те, що підставою позову є фактичні обставини, які наведені позивачем у позовній заяві, а зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Отже, апеляційний суд допустив порушення принципу jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду цієї справи.

Позовна заява дійсно містить помилкове посилання на норми статті 678 ЦК Україні, які регулюють правові наслідки передання товару неналежної якості, відмінного від товару, що є нерухомим майном. У той же час, нормами матеріального права, а саме статтями 1209, 1210 ЦК України чітко врегульовано можливість стягнення з відповідача як виготовлювача товару, що є нерухомим майном, шкоди, завданої позивачу внаслідок конструктивних, технологічних недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної та недостатньої інформації про такий товар. При цьому, частиною другою статті 1209 ЦК України встановлено, що відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що с нерухомим майном.

З урахуванням положень статті 1209 ЦК України та обставин, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 мала довести: факт заподіяння шкоди її майну; наявність конструктивних недоліків при виконанні Відповідачем робіт з будівництва будинку; причинно-наслідковий зв`язок між виявленими тріщинами в несучих стінах будинку, придбаного позивачем у відповідача, та наявністю конструктивних недоліків допущених при будівництві такого житлового будинку.

Оскільки позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до порушення конструктивних елементів житлового будинку позивача, який був придбаний у відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (витрат) завданих внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 0808/7199/2012 щодо обов`язку суду визначити, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин та застосувати у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дубінкін Ю. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Усику Г. І., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Яремко В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Семененка Є. М. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

У зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 січня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 137,6 кв. м, сплативши 849 000,00 грн, а також земельну ділянку, площею 0,05 га, за ціною 70 661,00 грн, яка розташована за цією ж адресою.

Згідно з висновком експертно-будівельного дослідження від 18 червня 2019 року № 011/19, складеного судовим експертом Митніковим Г. П. на замовлення ОСОБА_1 , експерт дійшов висновку, що встановити, чи відповідають виконані будівельні роботи будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (або окремі елементи об`єктів нерухомого майна, конструкції, тощо) проектно-технічній документації неможливо у зв`язку з відсутністю проектно-технічної документації та будівельного паспорту; будівництво проводилось на підставі будівельного паспорту № 21/21-09-255, виданого відділом містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 21 вересня 2017 року, що зазначено у Повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, зареєстрованого ДАБІ Одеської області 12 жовтня 2017 року ОД № 061172850861.

Також експерт зазначив у висновку, що фактично виконані будівельні роботи будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам, тощо). Можливою причиною виявлених пошкоджень об`єкта - житлового будинку, є порушення вимог нормативно-технічної документації у галузі будівництва. Виявлені порушення державних будівельних норм свідчать про невідповідність зведеного житлового будинку вимогам щодо забезпечення його надійності та конструктивної безпеки. Подальша безпечна експлуатація зазначеного житлового будинку неможлива.

Згідно з експертним висновком від 12 липня 2019 року № 25/1-0719, складеним на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_3 : на час обстеження технічний стан обстежуваного житлового будинку в цілому визначено «задовільний», при цьому зазначений будинок побудовано з порушенням вимог чинних норм у галузі будівництва, в існуючому стані житловий будинок не відповідає вимогам чинних норм у галузі будівництва щодо забезпечення його надійності, конструктивної безпеки і безпеки для здоров`я та життя людей. Для можливості подальшої безпечної експлуатації житлового будинку, забезпечення його стійкості, цілісності, геометричної незмінності і експлуатаційної безпеки находження людей в будинку, необхідно виконати роботи з приведення у відповідність до чинних норм у галузі будівництва щодо міцності та конструктивної безпеки несучих конструкцій будинку, а саме: фундаментів, стін, перекриття, даху.

Відповідно до доданого до експертного дослідження зведеного кошторисного розрахунку, вартості об`єкта будівництва (підсилення конструкцій та приведення у відповідність з чинними нормами у галузі будівництва щодо надійності та безпеки для здоров`я і життя людей зазначеного вище житлового будинку), станом на 01 серпня 2019 року загальна вартість будівельних робіт, устаткування, меблів, інвентарю та інших витрат становить 3 107 362,00 грн.

Згідно з підсумковою вартістю ресурсів: витрати праці, будівельні машини і механізми, будівельні матеріали, вироби і конструкції, загальна вартість становить 1 312 342,63 грн.

Відповідно до висновку судово-будівельно-технічної експертизи від 17 лютого 2021 року № 003/21, складеного судовим експертом Митніковим Г. П. на замовлення ОСОБА_1 , на вирішення експертові поставлено питання: чи є виявлені та підтверджені експертними висновками від 18 червня 2019 року № 011/19 та від 12 липня 2019 року № 25/1-0719 порушення вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва прихованими. В результаті дослідження Митніковим Г. П. експертних досліджень, експерт дійшов висновку, що більшість виявлених та підтверджених вказаними вище висновками експертів порушень вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартів, тощо) під час будівництва вказаного житлового будинку, відноситься до прихованих робіт.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Аналіз наведеного свідчить про те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Пред`являючи позов про відшкодування майнової шкоди, ОСОБА_1 посилалась на статті 22, 678 ЦК України.

Зазначення ОСОБА_1 конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

Необхідність дотримання принципу підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), в якій зазначено, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, якщо позивач обґрунтовувала цим свої позовні вимоги, проте помилково посилалась на певні норми права.

Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що зазначена позивачем правова норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не врахував, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем як забудовником та продавцем житлового будинку завдано їй шкоду внаслідок допущених ОСОБА_2 конструктивних недоліків при будівництві придбаного нею товару, що є нерухомим майном, просила стягнути з ОСОБА_2 відшкодування витрат, пов`язаних із усуненням недоліків придбаного житлового будинку.

При цьому обґрунтування позову не перешкоджало суду апеляційної інстанції застосувати відповідні норми права.

Указане не суперечить рішенню Європейського Суду з прав людини у справі «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (заява № 25531/12).

Постанова апеляційного суду не містить висновків щодо оцінки доказів, поданих позивачем, на предмет їх повноти, послідовності та об`єктивності. По суті, апеляційний суд спір не вирішив, маючи такі процесуальні повноваження.

Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, встановити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з додержанням вимог ЦПК України, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

У касаційній скарзі заявник просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання касаційної скарги, у тому числі витрати на правову допомогу.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) наведено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи, що Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то понесені заявником судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги підлягають розподілу за результатами розгляду справи апеляційним судом та ухвалення ним рішення по суті спору, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.

Касаційна скарга та долучені до неї додатки не містять доказів, визначених частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семененка Євгена Миколайовича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта