Ухвала

від 06.06.2023 по справі 305/1518/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/1518/22

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Кожух О.А.,

суддів - Готри Т.Ю., Собослоя Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи заяву Державної інспекції архітектури та містобудування України про ухвалення додаткового рішення у справі №305/1518/22 за позовом Релігійної громади Української православної церкви Свято-Іллінського храму с. Костилівка (Підклифа) Рахівського району Закарпатської області до Рахівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна інспекція архітектури та містобудування України - про визнання права власності на самочинне будівництво,

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року Релігійна громада Української православної церкви Свято-Іллінського храму с. Костилівка (Підклифа) Рахівського району Закарпатської області, в інтересах якої діє адвокат Мігалі І.В., звернулася до суду із даним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю церкви, позначеною літерою А, загальною площею 160,6 кв.м., яка розташована за адресою: с. Костилівка, вул. Довбуша, 70, Рахівського району Закарпатської області.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року позов Релігійної громади - задоволено. Визнано за Релігійною громадою Української православної церкви Свято-Іллінського храму с. Костилівка (Підклифа) право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю церкви, позначену літерою А, загальною площею 160,6 кв.м., яка розташована за адресою: с. Костилівка, вул. Довбуша, 70, Рахівського району Закарпатської області.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - задоволено частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2022 року - скасовано. Провадження у справі за позовом Релігійної громади Української православної церкви Свято-Іллінського храму с. Костилівка (Підклифа) Рахівського району Закарпатської області до Рахівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна інспекція архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинне будівництво - закрито. Роз`яснено Релігійній громаді Української православної церкви Свято-Іллінського храму с. Костилівка (Підклифа) Рахівського району Закарпатської області, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду. Роз`яснено Релігійній громаді Української православної церкви Свято-Іллінського храму с. Костилівка (Підклифа) Рахівського району Закарпатської області право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Закарпатського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

28.04.2023 Державна інспекція архітектури та містобудування України через систему «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій вона просить стягнути з юридичної особи - Релігійна громада Української православної церкви Свято-Іллінського храму с. Костилівка (Підклифа) Рахівського району Закарпатської області на користь заявника судовий збір в сумі 12617,33 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до ч.2 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Посилаючись на ч.5 ст. 142 ЦПК України, зазначає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Вказує, що Державною інспекцією архітектури та містобудування України сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 12617,33 грн за платіжним дорученням Державної казначейської служби України від 27.12.2022 №1228.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів, дійшла до наступних висновків.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою вказаної статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).

Згідно частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

При цьому звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

За змістом статті 255 ЦПК України закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 202/2600/15-ц (провадження №61-6264св20), від 17.12.2020 у справі № 758/12381/18 (провадження №61-15039св20), від 26.09.2018 у справі 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18).

Аналіз положень ч.5 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі необхідною умовою для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (п. 38) саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у даній справі провадження було закрито з тих підстав, що спір не підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А тому, стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат, внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були ним вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується тощо.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 308/9100/19 (провадження №61-16914св21).

Заява про ухвалення додаткового рішення, подана Державною інспекцією архітектури та містобудування України, взагалі не містить доводів, які саме дії позивача є необґрунтованими, а лише зводиться до цитування положень ЦПК України.

Отже, факт звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання відповідною стороною своїми процесуальними правами, а тому дії позивача, направлені на судовий захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені заявником судові витрати.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Проте, звернення з позовом до суду та подальше закриття провадження у справі за цим позовом не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Для задоволення заявлених вимог заявник повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.10.2021 у справі № 757/49982/19 (провадження №61-11269св21).

Таким чином, колегія суддів вважає, що заява Державної інспекції архітектури та містобудування України є безпідставною та необґрунтованою, оскільки заявником не доведено вимогу про необхідність стягнення з Релігійної громади Української православної церкви Свято-Іллінського храму с. Костилівка (Підклифа) Рахівського району Закарпатської області на свою користь понесених судових витрат на сплату судового збору.

За наведених обставин, на переконання колегії суддів, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 381 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Державної інспекції архітектури та містобудування України про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 червня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: