Вирок

від 08.06.2023 по справі 352/2093/22

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2093/22

Провадження № 1-кп/352/114/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12022091010001140 від 20 липня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився с. Подвірне Новоселецького району Чернівецької області, громадянина України, працюючого водієм ТОВ «Д-транс», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

20 липня 2022 року приблизно о 08 годині 10 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки IVECO DAILY Y 65С15, реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався ділянкою автодороги «Стрий - Чернівці», що між с. Марківці Тисменицької територіальної громади Івано-Франківського району та с. Черніїв Івано-Франківської міської територіальної громади, в напрямку с. Черніїв. В той час, у зустрічному напрямку по своїй правій смузі рухався автомобіль марки BMW-318i, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , в салоні якого перебувала пасажир ОСОБА_8 .

При наближенні транспортних засобів, водій ОСОБА_7 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки BMW-318i, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 .

При цьому ОСОБА_7 порушив наступні вимоги пунктів Правил дорожнього руху України:

п. 1.2., згідно якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 10.1., відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1., у якому вказано, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У результаті порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України трапилась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої водій ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми верхнього плечового поясу з багато уламковими переломами лівої лопатки та лівої ключиці, забійною раною в ділянці лівої лопатки; закриту тупа травма грудної клітки та її органів із переломами 4-8 ребер зліва, забоєм легень, серця, підшкірною емфіземою, гемопневмотороксом, саднами в ділянках грудної клітки; закрита тупа травма грудного відділу хребта із переломами остистих відростків 6-10 грудних хребців; закрита тупа травма живота та його органів із розривом діафрагми, селезінки, гематомою в брижу попереково-ободової кишки, крововиливом у черевну порожнину, саднами в ділянках живота; закрита тупа травма заочеревинного простору із заочеревинною гематомою зліва; закрита тупа травма лівої ноги з переломом стегнової кістки у верхній третині із зміщенням відламків; садна в ділянках голови, шиї, обох рук, що ускладнилось тяжким травматичним шоком, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя в момент спричинення.

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Потерпілим ОСОБА_4 подано цивільний позов (з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог) про стягнення:

1)з ПАТ «Страхова група «ТАС»:

-115 560 грн. матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу;

-121 608,67 грн. - на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю;

-4 692,74 грн. моральної шкоди;

2)з ТОВ «Д-Транс»:

-175000 грн. моральної школи;

-125000 грн. збитків внаслідок упущеної вигоди;

3)З обвинуваченого ОСОБА_7 :

-148 850, 91 грн. моральної шкоди (а.с. т. 1 а.с. 31-80, а.с. 106-118, а.с. 186 229, т. 2 а.с. 125-126).

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 20 липня 2022 року він їхав на автомобілі ділянкою автодороги «Стрий - Чернівці», що між с. Марківці та с. Черніїв в напрямку с. Черніїв, проявив неуважність, не впоравшись із керуванням, виїхав на зустрічну смугу, намагаючись здійснити маневр обогону, в результаті чого допустив зіткнення із автомобілем BMW. Пасажир автомобіля BMW, отримав тілесні ушкодження. Була викликана швидка медична допомога. До потерпілого приходив в лікарню, просив вибачення. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати. Відшкодував потерпілому 3 850,91 грн. витрат на залучення експерта, 25 000 грн. витрат на правову допомогу та 1149,09 грн моральної шкоди. В задоволенні цивільного позову проси відмовити.

Окрім повного визнання вини ОСОБА_7 , його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доводиться, дослідженими в ході судового розгляду доказами:

Так, потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що вранці 20 липня 2022 року він їхав на автомобілі ділянкою автодороги «Стрий - Чернівці», що між с. Марківці та с. Черніїв, та побачив як на зустрічну смугу руху виїхав вантажний автомобіль марки IVECO. Він намагався уникнути зіткнення, але не зміг. Після удару він втратив свідомість, отямився лише в лікарні. В результаті ДПВ він отримав численні ушкодження, йому робили декілька операцій. Лікування продовжується до теперішнього часу. Просив задовольнити свої позовні вимоги в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання пояснила, що вранці 20 липня 2022 року вона зі своїм чоловіком ОСОБА_4 виїхали з дому. За кермом був чоловік. Зненацька на зустрічну полосу руху, їм на зустріч вихав великий грозовий автомобіль, відбулося зіткнення транспортних засобів. Вона витралила свідомість. Прийшла до тями, коли їх автомобіль вже знаходився в кюветі. Її чоловік ОСОБА_4 отримав значні тілесні ушкодження, переніс декілька операцій, проходив тривале лікування, на теперішній час також продовжує лікуватися.

20 липня 2022 до ЄРДР були внесені відомості про ДТП, що трапилася о 09 год. 10 хв. 20 липня 2022 року, за ч. 2 ст. 286 КК України (т. 1 а.с. 232).

20 липня 2022 року слідчий повідомив керівнику Окружної прокуратури міста Івано-Франківськ про початок досудового розслідування кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України (т. 1 а.с. 233).

Постановою від 20 липня 2022 року начальник СВ визначив слідчим в кримінальному провадженні ОСОБА_9 (т.1 а.с. 234).

Постановою від 20 липня 2022 року була призначена група прокурорів у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т.1 а.с. 235).

Постановою від 20 липня 2022 року начальник СВ визначив слідчим в кримінальному провадженні ОСОБА_13 (т.1 а.с. 236).

Постановою від 20 липня 2022 року була створена група слідчих у складі: ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 137).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20 липня 2022 року, у період з 10 год. 10 хв по 12 год 40 хв. була оглянута ділянки дороги «Стрий - Чернівці» км 113 між с. Черніїв та Марківці. У лівому кюветі дороги передньою частиною до лісосмуги заднім лівим колесом на відстані 40,4 м. від знаку «113» та 6,2 м. від лівого краю проїзної частини розташований автомобіль марки «БМВ 318», в якого деформовано передню ліву та ліву сторони кузова, дах, дві ліві дверки, капот, передній бампер, передні стійки, двигунний відсік; розбите переднє вітрове скла та скло в двох лівих дверях; спрацювали подушки безпеки. На правому узбіччі дороги виявлений автомобіль «Івеко», з відірваною лівою передньою ступицею, розбитою лівою передньою фарою та розбитим лівим кутом переднього бампера, деформованими лівим переднім крилом, лівою передньою дверкою та підніжкою, розбитим лівим дзеркалом заднього виду, вм`ятинами у лівій передній частині фургону, відірваною лівою боковою планкою, здутими лівими задніми колесами, тріщиною переднього вітрового скла (т. 1 а.с. 238-245).

Постановою про тимчасовий доступ до документів від 02 вересня 2022 року, слідчим було надано доступ до медичної документації ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 1-2).

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 21 вересня 2022 року, слідчим було вилучено медичну документацію ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 3-4).

Постановою про тимчасовий доступ до документів від 05 вересня 2022 року, слідчим було надано доступ до медичної документації ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 5-6).

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 14 вересня 2022 року, слідчим було вилучено медичну документацію ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 7-8).

Постановою від 31 серпня 2022 року слідчий призначив у справі судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 9).

Відповідно до висновку експерта № 49 від 07 жовтня 2022 року, у наданих медичних документах на ім`я ОСОБА_4 вказані тілесні ушкодження: закрита тупа травма верхнього плечового поясу з багатоуламковими переломами лівої лопатки та лівої ключиці, забійною раною в ділянці лівої лопатки; закрита тупа травма грудної клітки та її органів із переломами 4-8 ребер зліва, забоєм легень, серця, і підшкірною емфіземою, гемопневмотораксом, саднами в ділянках грудної клітки, що викликало необхідність проведення операції - дренування грудної клітки зліва по Бюлау (виділилося повітря та 200мл крові і згортків); закрита тупа травма грудного відділу хребта із переломами остистих відростків 6-10 грудних хребців; закрита тупа травма живота та його органів із розривом діафрагми, селезінки, гематомою в брижу попереково-ободової кишки, крововиливом в черевну порожнину (близько 1000 мл крові та згортків), саднами в ділянках живота, що викликало необхідність проведення операції (лапаротомія, спленектомія, дренування черевної порожнини - 20.07.22р); закрита тупа травма заочеревинного простору із заочеревинною гематомою зліва; закрита тупа травма лівої ноги з переломом стегнової кістки у верхній третині із зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції (система скелетного витяжіння - 20.07.22р., відкрита репозиція перелому стегнової кістки із внутрішньою фіксацією - 04.08.22р); садна в ділянках голови, шиї, обох рук. Вище вказані тілесні ушкодження ускладнилися тяжким травматичним шоком, можуть відповідати терміну вказаному в постанові, утворилися від дії тупих твердих предметів і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення (т. 2 а.с. 13-15).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/109-22/76427-ІТ від 14 вересня 2022 року, на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля марки IVECO Daily Y65C15, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходились у стані відмови. Стан відмови робочої гальмівної системи пов`язаний із розгерметизацію системи через розлами трубок подачі гальмівної рідини від головного гальмівного циліндра до блока керування ABS, розриву гальмівного шлагу гальмівного механізму переднього лівого колеса та розламом живильного бачка головного гальмівного циліндра. Стан відмови рульового керування пов`язаний із відривом переднього лівого колеса у зборі із елементами підвіски, рульового керування та робочої гальмівної системи з конструктивного місця кріплення, розривом шини та деформацією колісного диску цього колеса. Стан відмови ходової частини пов`язаний із відривом переднього лівого колеса у зборі із цапфою та кульовими опорами нижнього, верхнього важелів, стабілізатора поперечної стійкості та наконечника рульової тяги з конструктивного місця кріплення та пошкодженням шин переднього лівого та задніх коліс, деформацією переднього лівого та заднього лівого внутрішнього колісних дисків. Виявлені несправності (пошкодження) робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля марки IVECO Daily Y65C15, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходяться в зоні локалізації аварійних пошкоджень, експлуатаційного характеру не несуть, виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру. Розгерметизація переднього лівого колеса, що супроводжується прорізами його шини, могла виникнути в момент розвитку ДТП, внаслідок пошкодження зовнішньої та внутрішньої боковини колісного диску у вигляді згинів та зминань, при дії на нього значних по величині зусиль ударного характеру. Стан відмови робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля марки IVECO Daily Y65C15, реєстраційний номер НОМЕР_2 не є наслідком конструктивних недоліків або ж порушенням правил їх експлуатації, а виник в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на дані системи значних по величині зусиль ударного характеру, а тому водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП. Розгерметизація переднього лівого колеса, що супроводжується прорізами його шини, могла виникнути в момент розвитку ДТП, внаслідок пошкодження зовнішньої та внутрішньої боковини колісного диску у вигляді згинів та змішань, при дії на нього значних по величині зусиль ударного характеру (т. 2 а.с. 18-27).

Висновком експерта № СЕ-19/109-22/7425-ІТ від 19 вересня 2022 року встановлено, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля марки ВМW-318і, реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходились у стані відмови. Стан відмови робочої гальмівної системи пов`язаний із блокуванням педалі гальм деформованими частинами кузова, зривом бачка головного гальмівного циліндра з конструктивного місця кріплення. Стан відмови рульового керування пов`язаний із блокуванням переднього лівого керованого колеса між деформованими частинами кузова, а також деформацією керма. Несправності (пошкодження) робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля марки ВМW-318і, реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходяться в зоні локалізації аварійних пошкоджень, виникли в результаті розвитку ДТП. Несправності (пошкодження) робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля марки ВМW-318і, реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходяться в зоні локалізації аварійних пошкоджень, виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру, а тому водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП (т. 2 а.с.30-34).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109-22/7423-ІТ від 26 вересня 2022 року, зіткнення автомобіля марки IVECO Daily, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля марки BMW-318I, реєстраційний номер НОМЕР_3 відбулося на смузі, призначеній для руху у напрямку до м. Чернівці та відносно елементів дороги знаходиться в районі пошкодження асфальтного покриття у вигляді подряпин протяжністю 1,2 м, закінчення яких зафіксовано на відстані 1,0 м від осьової лінії. При первинному контактуванні поздовжні осі автомобіля марки BMW-318I, реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіля марки IVECO Daily, реєстраційний номер НОМЕР_2 перебували під кутом біля 170° ± 5° (т. 2 а.с. 37-45).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/109-22/7688-ІТ від 24 жовтня 2022 року, на момент експертного огляду та дослідження маточини переднього лівого колеса автомобіля марки Iveco Daily Y65C15 реєстраційний номер НОМЕР_2 , технічних несправностей (невідповідностей) не виявлено. Вузол у складі маточини з елементами її кріплення, підшипників та стрижня цапфи, знаходився у працездатному стані (т. 2 а.с. 48-53).

З висновку експерта № СЕ-19/109-22/9425-ІТ від 17 листопада 2022 року, шина лівого заднього внутрішнього колеса автомобіля марки Iveco Daily Y65C15 НОМЕР_2 містить наскрізне пошкодження, яке призвело до розгерметизації колеса, носить аварійний характер та має ознаки розриву на ділянці паралельній до плечової зони з частковим переходом в розріз, на радіальній частині пошкодження. Механізм утворення характерний для контакту колеса з твердим жорстким предметом - перешкодою, який перевищив границю міцності внутрішньої боковини шини на даній ділянці, внаслідок чого відбулося його впровадження в тіло шини та спричинило наскрізне руйнування гумокордового матеріалу. Деформаційні пошкодження диска заднього лівого внутрішнього колеса автомобіля марки Iveco Daily Y65C15 р.н. НОМЕР_2 , виникли внаслідок контактування з перешкодою (перешкодами), яка перевищила його границю міцності, спричинивши дані пошкодження. Також, на даній шині і колісному диску наявні інші пошкодження у вигляді неглибоких подряпин і потертостей, що мають експлуатаційний характер та які не впливали на цілісність конструкції колеса в цілому. Пошкодження заднього лівого внутрішнього колеса автомобіля марки Iveco Daily Y65С15 р.н. НОМЕР_2 , які спричинили його розгерметизацію, носять аварійний характер, утворилися в процесі розвитку ДТП, під дією значних динамічних навантажень, які перевищили границю міцності даної шини і її колісного диска (т. 2 а.с 58-63).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109-22/7429-ІТ від 31 жовтня 2022 року, шина лівого заднього зовнішнього колеса автомобіля марки Iveco Daily Y65C15 НОМЕР_2 містить наскрізне пошкодження, яке призвело до розгерметизації колеса, носить аварійний характер та має ознаки розриву на ділянці паралельній до плечової зони з частковим переходом в розріз, на радіальній частині пошкодження. Механізм утворення характерний для контакту колеса з твердим жорстким предметом - перешкодою, який перевищив границю міцності внутрішньої боковини шини на даній ділянці, внаслідок чого відбулося його впровадження в тіло шини та спричинило наскрізне руйнування гумокордового матеріалу. Також, на даній шині і колісному диску наявні інші пошкодження у вигляді неглибоких подряпин і потертостей, що мають експлуатаційний характер та які не впливали на цілісність конструкції колеса в цілому. Шина лівого переднього колеса автомобіля марки Iveco Daily Y65C15 НОМЕР_2 містить два наскрізні пошкодження боковин, а колісний диск - деформаційні пошкодження. Перше наскрізне пошкодження внутрішньої боковини шини, носить аварійний характер, виникло в процесі розвитку ДТП, має ознаки розриву на його радіальній частині та на ділянці паралельній до плечової зони переходить у розріз. Механізм утворення пошкодження полягає у впровадженні у боковину предмету з гострою кромкою, як деформована частина кузова, утворивши її розрив розміром біля 25 мм із подальшим провертанням колеса, - утворивши розріз загальною довжиною близько 130 мм. Друге наскрізне радіальне пошкодження зовнішньої боковина шини має загальну довжиноу біля 70 мм, характерне для розриву, носить аварійний характер, механізм утворення пошкодження полягає у впровадженні в тіло зовнішньої боковини шини твердого жорсткого предмета, як деформованої частини кузова, чи зруйнованого елемента (вузла, деталі) автомобіля в процесі розвитку ДТП, що перевищив границю міцності даної боковини і спричинив її руйнування. Деформаційні пошкодження диска переднього лівого колеса автомобіля марки Iveco Daily Y65C15 р.н. НОМЕР_2 , виникли внаслідок контактування з перешкодою (перешкодами), яка перевищила його границю міцності спричинивши дані пошкодження. Також, на даній шині і колісному диску наявні інші пошкодження у вигляді неглибоких подряпин і потертостей, що мають експлуатаційний характер та які не впливали на цілісність конструкції колеса в цілому. Пошкодження переднього лівого та заднього лівого зовнішнього колеса автомобіля марки Iveco Daily Y65C15 р.н. НОМЕР_2 , що спричинили розгерметизацію, носять аварійний характер, утворилися в процесі розвитку ДТП, під дією значних динамічних навантажень, які перевищили їх границю міцності (т. 2 а.с. 68-77).

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового слідства доказів, що узгоджуються між собою, а саме: показаннями потерпілого і свідка, протоколом огляду місця подій, висновками судових експертиз.

Таким чином, дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та часткове відшкодування шкоди.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд керується вимогами статей 65-67 КК України, роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд приймає до уваги конкретні обставини скоєного, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно вимог ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, сукупність всіх характеризуючих його обставин: обстановку, мотив і спосіб вчинення злочинного діяння; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який працює водієм ТОВ «Д-транс», вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утримання дружину інваліда другої групи, має незадовільний стан здоров`я, а саме онкологічне захворювання. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та часткове відшкодування спричиненої шкоди. Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги викладенні вище обставини в їх сукупності, враховуючи позицію потерпілого, який не заперечував проти призначення ОСОБА_7 покарання не пов`язаного з позбавлення волі, але категорично наполягав на призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд приходить до твердого переконання, що необхідним і достатнім покаранням ОСОБА_7 з метою його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, буде призначення йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.

Водночас, враховуючи наведене, а також те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений ОСОБА_7 не уникнув за вчинений ним злочин, а також те, що останній, розкаявся у вчиненому, позицію потерпілого, суд вважає, що за таких обставин, виправлення останнього та попередження скоєння ним нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Щодо додатково покарання суд звертає увагу на таке:

Сторона захисту просила суд не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_7 працює водієм, позитивно характеризується за місцем роботи, є єдиним годувальником у сім`ї.

Натомість потерпілий та його представник категорично наполягали на призначенні ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки грубе порушення ним правил дорожнього руху призвело до тяжких наслідків, а його теперішній незадовільний стан здоров`я, наявність онкологічного захворювання, на їх думку, взагалі є перешкодою для його керування транспортним засобами, так як він наражає на небезпеку себе та інших учасників дорожнього руху.

При вирішенні цього питання, суд враховує як дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, так й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Так, незаконні дії ОСОБА_7 хоча і носять характер необережних, все ж таки полягають саме в грубому порушенні ПДР, які він як водій повинен неухильно виконувати, оскільки його право на керування транспортним засобом з іншого боку накладає на нього обов`язок користуватися вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб. В даному випадку порушення обвинуваченим, навіть і з необережності, обов`язку дотримуватися ПДР призвело до порушень невід`ємних прав потерпілої особи, в тому числі і на здоров`я.

Наслідком такого порушення, на думку суду, повинно бути тимчасове позбавлення обвинуваченого, зокрема, права на керування транспортними засобами, не дивлячись на те, що його діяльність, за його твердженням, пов`язана з керуванням транспортними засобами. Покарання без призначення такого додаткового покарання, на думку суду, не сприятиме досягненню мети покарання та свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, крім того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настали тяжкі, зокрема, тяжкі тілесні ушкодження потерпілого, фізичне знищення автомобіля.

Окрім того, на думку суду, ОСОБА_7 не буде позбавлений можливості працювати, але тимчасово виконувати іншу роботу, не пов`язану з керуванням транспортними засобами.

З огляду на викладене, не дивлячись на визнання вини та наявність щирого каяття обвинуваченого, часткового відшкодування завданої шкоди, суд приходить до переконання, що враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані особи обвинуваченого ОСОБА_7 , наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття і часткове відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також думку потерпілого, який категорично наполягав на позбавленні обвинуваченого права керувати транспортними засобами, тяжкі наслідки вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також підвищену суспільну небезпечність для життя та здоров`я людини даного виду злочину, вважає за необхідне призначити останньому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Саме таке покарання, на думку суду, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів.

V. ЩОДО ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ.

Так, Потерпілим ОСОБА_4 подано цивільний позов (з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог) про стягнення:

1) з ПАТ «Страхова група «ТАС»:

- 115 560 грн. матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу;

- 121 608,67 грн. - на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю;

- 4 692,74 грн. моральної шкоди;

2) з ТОВ «Д-Транс»:

- 175 000 грн. моральної школи;

- 125 000 грн. збитків внаслідок упущеної вигоди;

3) з обвинуваченого ОСОБА_7 :

- 148850, 91 грн. моральної шкоди.

Цивільний відповідач ПАТ «Страхова група «ТАС» у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди спричиненою пошкодженням транспортного засобу в розмірі, який перевищує 110300,86 грн, оскільки у випадку фізичного знищення транспортного засобу власнику відшкодовується різниця між його вартістю до та після аварії. Окрім того, не всі надані цивільним позивачем документи на обґрунтування розміру шкоди спричиненої здоров`ю є належними, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню в частині, що перевищує 52357,73 грн. Враховуючи, що моральна шкода відшкодовується страховиком в розмірі 5% від страхової виплати за шкоду, спричинену здоров`ю, позовні вимоги в дані частині також задоволенню не підлягають у розмірі, що перевищує 2617,88 грн. (т. 1 а.с. 100-101, т. 2 а.с. 118-123).

Цивільний відповідач ТОВ «Д-Транс», відповідно до письмових заперечень, просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не навів переконливих фактів і доводів, що визначений ним розмір моральної шкоди в сумі 175000 грн. є розумним і саме така сума необхідна для відновлення його порушеного права. Окрім того, проси відмовити в задоволенні позову в частині стягнення збитків у виді упущеної вигоди, оскільки нарахування додаткової допомоги в сумі 30000 грн є правом, а не обов`язком командирів (начальників), а також розмір такої допомоги не є фіксованим і може становити будь-яку суму від 0 до 30000 грн. (т. 1 а.с. 171-174).

Цивільний відповідач ОСОБА_7 та його захисник просили відмовити в задоволенні позову, оскільки шкода була спричинена ним під час виконання трудових обов`язків, а тому має бути відшкодована роботодавцем.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми КПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24 кс19), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов`язковим.

Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

З урахуванням наведеного доводи представника ПАТ «Страхова група «ТАС» про те, що потерпілий з метою вирішення питання страхового відшкодування повинен був подати відповідну заяву безпосередньо до страховика, а не звертатися з позовом до суду, на переконання суду, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо частини позовних вимог про стягнення матеріальної школи спричиненої здоров`ю та моральної шкоди зі страхової компанії.

Доводи представника цивільного відповідача про відсутність доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, є необґрунтованими.

З частини 2 статті 1187 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В свою чергу, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-ІV).

Відповідно до статей 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_7 виникли деліктні зобов`язання через завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між ТОВ «Д-транс», як володільцем транспортного засобу і роботодавцем ОСОБА_7 та ТОВ «Страхова група «ТАС» існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-ІV порядку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля IVECO DAILY Y 65С15, реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «Страхова група ТАС» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207956272, страхова виплата за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю по якому становить 260 000 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 23.1. ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Судом встановлено, що майнова (матеріальна) шкода, завдана здоров`ю потерпілого ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складається з витрат на лікування в сумі 121 608,67 грн., що підтверджується належними чеками та квитанціями про придбання медикаментів (т. 1 а.с. 43-53, 189-229). Тому з ПАТ «Страхова група ТАС» підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_4 121 608,67 грн витрат на лікування.

Відповідно до вимог ст. 26-1 Закону № 1961-ІV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю

Оскільки шкода, завдана здоров`ю потерпілому становить 121 608,67 грн., з ТОВ «Страхова група «ТАС» підлягала б стягненню моральна шкода в розмірі 6080,43 грн. (121 608,67 х 5%), але враховуючи принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі заявлених позовних вимог в сумі 4692,75 грн.

Щодо майнової шкоди завданої пошкодженням транспортному засобу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Так, відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207956272, страхова виплата за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн.

На підтвердження позовних вимог щодо заподіяної шкоди ОСОБА_4 надав висновок експертного дослідження від 28.12.2022 №3758/22-28, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW-318i, реєстраційний номер НОМЕР_3 пошкодженого внаслідок ДТП, від 20.07.2022 складає 115 560 грн. (т. 1 а.с. 53-78).

Водночас, відповідачем ТОВ «Страхова група «ТАС» надано висновок про вартість майна № 07-R/12/76/2022-07-20 від 23.02.2023, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу BMW-318i, реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 115560 грн., а ринкова вартість пошкодженого об`єкта оцінки 5259,15 грн (т. 1 а.с. 100-105).

Отже, з ТОВ «Страхова група «ТАС» підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 майнова шкода, завдана пошкодженням транспортного засобу в розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в сумі 110300,86грн. (115560- 5259,15).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Д-транс».

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд враховуєпозицію,викладену вПостановах ВерховногоСуду від05.09.2018р.у справі№534/872/16-ц,від 20.04.2020р.у справі№ 610/1100/17, де зазначено, що з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що на відповідній правовій підставі належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Судом встановлено, що власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки IVECO DAILY Y 65С15, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував обвинувачений ОСОБА_7 у момент ДТП, було ТОВ «Д-Транс», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

ОСОБА_7 перебував і перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Д-Транс», працюючи на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується довідкою про заробітну плату № 01 від 03 березня 2023 року та характеристикою (т. 2 а.с. 104-105).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи те, що внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_4 отримав численні тяжкі тілесні ушкодження, що викликало значний фізичний біль і моральні страждання, тому суд вважає, що потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, для відшкодування якої з урахуванням усіх вищевказаних обставин у їх сукупності на засадах розумності, виваженості та справедливості, страхової виплати буде явно недостатньо, і яку суд оцінює, на загальну суму 150 000 грн.

З урахуванням положень ст. 1172 ЦК та ст. 1194 ЦК України шкоду, у тому числі моральну, завдану ОСОБА_7 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, і яка не покривається страховою виплатою, відшкодовує роботодавець ТОВ «Д-Транс» у розмірі 145307,26грн (150 000 - 4692,74).

Стосовно частинипозовних вимогпро стягненняз ТОВ «Д-Транс» збитків.

Так, позивач просив стягнути з відповідача ТОВ «Д-транс» упущену вигоду в сумі 125 00 грн., що складається з недоотриманої щомісячної доплати до заробітної плати в розмірі 30000 грн., за період 20 липня 2022 року по 01 грудня 20922 року.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками, що були завдані внаслідок упущеної вигоди, є такі збитки, які могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. При цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Системне тлумачення вказаної норми цивільного законодавства свідчить про те, що позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, однак зобов`язаний надати суду докази, які підтверджують те, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, такі докази можуть бути письмовими, речовими і електронними. Згідно зі ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Потерпілий до цивільного позову на підтвердження упущеної ним вигоди надав: інформаційні довідки про перебування його на лікарняному у періоди з 15.08.2022 25.08.2022, 26.08.2022 14.09.2022, 14.09.2022 03.10.2022, 04.10.2022 21.10.2022, 21.10.2022 04.11.2022 (а.с. 38 - 42), довідку про доходи від 01 грудня 2022 року, про нараховану заробітну плату ОСОБА_4 у період з травня по жовтень 2022 року (а.с. 80).

Згідно з ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Проте, на думку суду, позивачем не було надано відповідних документів (підтвердження належними бухгалтерськими документами, даними свого річного доходу за шість місяців до ДТП та після, податкової декларації, тощо), які свідчать про провадження останнім своєї діяльності ЦК України, а саме ст.22 відносить до збитків «упущеної вигоди», під якою розуміє доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення насамперед самих збитків та причинного зв`язку.

Окрім того, до спірних правовідносин, на думку суду, підлягають застосуванню положення до ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 дійсно знаходився на лікуванні в період з 20.07.2022 по 21.10.2022, що підтверджується інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров`я про медичний висновок про тимчасову непрацездатність.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Тлумачення статей 22, 23, 25 Закону дає можливість зробити висновок, що потерпілий ОСОБА_4 , будучи працівником, який працює за трудовим договором, має право на відшкодування за рахунок саме страховика забезпеченого транспортного засобу шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу - неотриманої середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до норм законодавства про працю.

Проте, відповідних позовних вимог до страховика потерпілий не заявив.

Окрім того суд звертає увагу, що шляхом виплати вказаного виду соціальної допомоги працівнику компенсується заробіток (дохід), втрачений у період тимчасової непрацездатності.

При цьому Верховний Суд у справі № 462/173/19 вказав на те, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» та статтею 988 ЦК України страхове відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності не може перевищувати розміру прямого збитку, тобто не покритого іншим видом страхування, якого зазнав страхувальник, а тому не може бути подвійного страхування. Позивач отримав соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивачем не надано доказів отримання чи неотримання ним соціальної допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно, оскільки позивачем не надано доказів отримання ним соціальної допомоги по тимчасовій непрацездатності за вищевказаний період чи відмови в її отриманні, суд позбавлений можливості самостійно визначити розрахунок розміру відшкодування, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, у вигляді неотриманого доходу.

У зв`язку з вище викладеним, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в даній частині позову.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди.

Так, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_7 , як винуватця ДТП у відшкодування спричиненої моральної шкоди 150000 грн.

У зв`язку з частковим відшкодуванням сумі 1149,09 грн., невідшкодованою залишилася сума 148850,91 грн. (т. 2 а.с 125 - 126).

Проте, як вже вказувалося судом вище, з врахуванням положень ст. 1172 ЦК України, шкоду (в тому числі моральну), завдану працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків, має відшкодовувати юридична особа роботодавець.

Судом вирішено стягнути з ТОВ «Д-Транс» та ПАТ «Страхова група «ТАС» моральної шкоду спричиненому потерпілому.

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, позовні вимоги про стягнення на користь потерпілого моральної шкоди саме з ОСОБА_7 задоволенню не підлягаю.

VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Так, ухвалою слідчого судді від 22 липня 2022 року було накладено арешт на автомобіль марки «IVECO DAILY Y65C15», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також на автомобіль BMW-318I, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Арешт було накладено з метою проведення судово-автотехнічних експертиз та забезпечення збереження доказів. Враховуючи, що судовий розгляд закінчився, суд вважає необхідним скасувати арешт накладений на вказані автомобілі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у випадку винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, тому з обвинуваченого підлягають стягненню відповідні витрати в розмірі 22464,82 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України,

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю два роки.

Згіднозі ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2022 року на автомобіль марки «IVECO DAILY Y65C15», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль BMW-318I, реєстраційний номер НОМЕР_3 - скасувати.

Речові докази: автомобіль марки «IVECO DAILY Y65C15», реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути власнику; автомобіль BMW-318I, реєстраційний номер НОМЕР_3 - повернути власнику.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_4 вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу в розмірі 110 300, 86 грн., вартість матеріальної шкоди спричиненої пошкодженням здоров`я в сумі 121 608, 67 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 4692,74 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Д-Транс» на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в сумі 145 307, 26 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, а саме:

-2265,36 грн за проведення судової інженерно - транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/109-22/7427-ІТ від 14 вересня 2022 року;

-1510,24 грн. за проведення судової інженерно- транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/109-22/7425-ІТ від 19 вересня 2022 року;

-3398,04 грн. за проведення судової інженерно- транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження № СЕ-19/109-22/7423-ІТ від 26 вересня 2022 року;

-4341,94 грн. за проведення судової інженерно- транспортної експертизи з дослідження деталей транспортного засобу № СЕ-19/109-22/7688-ІТ від 24 жовтня 2022 року;

-3586,82 грн. за проведення судової інженерно - транспортної експертизи з дослідження деталей транспортного засобу № СЕ-19/109-22/9425-ІТ від 17 листопада 2022 року;

-7362,42 грн. за проведення судової інженерно- транспортної експертизи з дослідження деталей транспортного засобу № СЕ-19/109-22/7429-ІТ від 13 жовтня 2022 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя Максим ОЛІЙНИК