Постанова

від 07.06.2023 по справі 757/10202/22-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 757/10202/22-цПровадження № 22-ц/821/815/23категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Матвійчук Дмитро Володимирович

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Россері»

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Матвійчук Дмитра Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Россері» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

28 квітня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Россері» про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він звернувся до відповідача з питанням працевлаштування. Відповідач погодився прийняти його на роботу з оплатою праці 1500,00 доларів США, які він зобов`язувався виплатити по курсу НБУ на день розрахунку. Трудові відносини оформлено між ними договором стажування № 89 від 15 січня 2022 року строком на 1 (один) місяць та з усною домовленістю про можливість продовжувати співпрацю у подальшому.

Вказує, що про характер трудових відносин, що виникли між ним та відповідачем свідчить зміст вказаного договору. Зокрема: в преамбулі договору зазначено, що сторони договору керуютьсяКодексом законів про працю, що режим роботи відбувається згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку. Робочим місцем визначено офіс відповідача за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 702. Частиною 2, пункту 7, розділу «Права та обов`язки сторін» договору стажування визначено, що стажист забезпечується необхідним обладнанням відповідно до правил і норм охорони праці, безпеки праці та виробничої санітарії.

Позивач звертає увагу, щодо оплатності договору стажування: він не є студентом (диплом магістра отримав ще в 2019 році), не перебував на обліку у Центрі зайнятості, не є державним службовцемжодних підстав укладати з ним договір стажування без належного оформлення трудових відносин у роботодавця не було. Водночас, він сприймав існуючі між ними відносини, як трудові та був переконаний, що його роботодавець виконає покладені на нього законом обов`язки (зокремаповідомити про його працевлаштування державну фіскальну службу, сплачувати ЄСВ) та виконувати інші зобов`язання по трудовому договору.

Зазначає, що за період роботи будь яких претензій до нього щодо якості роботи чи дотримання правил трудової дисципліни з боку роботодавця не було. Він щодня приходив на роботу в офіс та виконував роботу, яка належала до його трудових обов`язків в період з 15 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року. Після закінчення строкового трудового договору він вирішив не продовжувати роботу, оскільки фінансові умови його не задовольняли (роботодавець повідомив про зменшення розміру заробітної плати до 800 доларів США за місяць).

Однак, на момент звільнення з`ясувалося, що роботодавець не подавав повідомлення про його працевлаштування позивача у податкову службу та не сплачував за нього ЄСВ, та не завів електронну трудову книжку. З цього приводу позивач звернувся з відповідною скаргою до Управління Держпраці.

Позивач вказує, що під час звільнення розрахунок з ним проведено частково, лише у розмірі 500,00 доларів США, що еквівалентно 14150 грн. 00 коп. на день розрахунку. З приводу залишку заборгованості по заробітній платі у сумі 1000,00 доларів США, то заступник директора ОСОБА_2 написав розписку, що зобов`язується вказану суму коштів виплатити. Однак, зобов`язання свої не виконав та відмовився здійснювати розрахунок.

В подальшому, почалися воєнні дії та він не міг своєчасно звернутися із відповідним позовом до суду. Через неправомірну поведінку відповідача у воєнний час, він залишився без засобів до існування. Мирні переговори з роботодавцем та намагання врегулювати ситуацію шляхом домовленостей не мали результату. Він залишився у місті Києві під обстрілами без власних зароблених коштів. При цьому, у розмовах відповідач постійно висловлював суперечливу позицію: з одного боку, що визнавав зобов`язання, з другого боку повідомляв, що розглядати питання виплати йому боргу буде після війни, або що розписку писав не директор, а заступник і вона не має юридичної сили, в подальшому повідомив, що він мав запізнення на роботу, тому виплачувати йому зароблені кошти не буде, в подальшому знову повідомляв, що не відмовляється від боргу т.д.

Вважає, що таку поведінку відповідача слід розцінювати як мародерство в умовах воєнного часу. Ставлення роботодавця, який отримав результат його роботи є принизливим. Розуміючи, що він залишився без засобів до існування, відповідач постійно обманював, гребуючи своєю репутацією.

Додає, що він розраховував тими коштами, які заробив, оплатити власні першочергові потреби в умовах воєнного стану (харчування, медицина, проїзд), однак не зміг цього зробити через непорядність відповідача. Він пережив стрес через таке нелюдське та принизливе поводження свого роботодавця. Таким діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 750,00 доларів США, що еквівалентно 22316 грн. 00 коп. за курсом НБУ на день звернення до суду.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 1000,00 доларів США, що еквівалентно 29255 грн. 00 коп. за курсом НБУ на день звернення до суду, моральну шкоду у розмірі 750,00 доларів США, що еквівалентно 22316 грн. 00 коп. за курсом НБУ на день звернення до суду, а також усі судові витрати та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп. покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Россері» про стягнення заборгованості по заробітній платівідмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що суд не встановив, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем у період з 15.01.2022 року по 15.02.2022 року, належних та допустимих доказів, які б свідчили, що договір про стажування має ознаки трудових і дані правовідносини повинні врегульовуватися за правиламиКЗпП України, позивачем не надано. Натомість у матеріалах справи міститься розписка від 18.02.2022 року про обов`язок ОСОБА_2 виплатити суму в розмірі 1000 доларів США (а.с. 14), на яку посилається позивач як підтвердження трудових відносин.

Разом із тим, суд не встановив, а позивачем не доведено, фактичний допуск його до роботи, що також вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. Отже, виконання позивачем трудових функцій в напрямку ВЕБ-дизайну у відповідача в період з 15.01.2022 року по 15.02.2022 року судом не встановлено.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, оскільки заявлені вимоги є необґрунтованими і безпідставними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У квітня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокатМатвійчук ДмитроВолодимирович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необгрунтованість судового рішення, просить скасувати рішення суду 1 інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду 1 інстанції.

07червня 2023року представник ОСОБА_1 адвокат Матвійчук Дмитро Володимирович подав клопотання про виправлення технічної помилки, в якому вказує, що в прохальній частині апеляційної скарги допущено описку та помилку, та просить апеляційну скаргу задовольнити, стягнути з ТОВ «Россері» заборгованість по заробітній платі у розмірі 1000,00дол. США, що еквівалентно 36568,60грн. за курсом НБУ на день збільшення позовних вимог, моральну шкоду у розмірі 750,00дол. США, що еквівалентно 27426,45грн. за курсом НБУ на день збільшення позовних вимог, середній заробіток за час затримки розрахунку та видачі наказу про звільнення в сумі 220783,03грн., судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвокатаМатвійчук ДмитраВолодимировича мотивована тим, що позивач звернувся до відповідача з питанням працевлаштування, відповідач погодився прийняти його на роботу з оплатою праці 1500,00дол. США, трудові відносини оформлено договором стажування №89 від 15 січня 2022 року строком на 1 місяць з усною домовленістю про можливість продовжувати співпрацю у подальшому. Стверджує, що відносини, що склалися між позивачем та відповідачем повністю врегульовані нормами трудового законодавства. Розписка заступника директора Кущенко Станіслава Вікторовича є вагомим підтвердженням трудових відносин та заборгованості щодо виплати. Однак, суд 1 інстанції до уваги цей факт належно не прийняв.

Вказує, що позивач відпрацював вказаний термін відповідно до договору про стажування, однак винагороду в повному обсязі не отримав. Відповідно до чого його права порушені.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

27 квітня 2023 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Матвійчук Дмитра Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Россері» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що у січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Россері» про можливість стажування у напрямку ВЕБдизайну, що підтверджує відповідним укладеним документом.

З дослідженого в судовому засіданні оригіналу договору № 89 про стажування від 15 січня 2022 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТзОВ «Россері» в особі директора Карчинського Костянтина Вільгельмовича, що діє на підставі статуту підприємства, 15 січня 2022 року було укладено договір № 89 про стажування (а.с. 82-84).

Відповідно до частини 1, предметом договору є стажування навиків роботи в напрямку ВЕБдизайну на посаді менеджера з продажу.

Частиною 2 договору передбачено, що строк стажування становить з 15 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року.

Передбачено також, що режим стажуванняповний робочий день згідно з правилами внутрішнього розпорядку підприємства (п.3 договору про стажування).

Місце проходження стажування за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 702.

Також, договором № 89 від 15 січня 2022 року передбачені права, обов`язки та відповідальність сторін, які уклади цей договір.

Пунктом 7 частини 7 договору визначено, що у разі виконання стажистом професійних робіт, передбачених індивідуальною програмою стажування за встановленими нормами, менеджер з продажу забезпечити вчасну їх оплату в сумі 1500 доларів США по курсу продажу АТ КБ «Приват Банк», а також від 6 % до 10% за кожного залученого клієнта, в залежності від типу клієнта та суми договору в місяцьна підставі акта здавання-приймання робіт.

Сторони договору обумовили, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами, термін проходження стажування становить з 15.01.2022 року та діє до 15.02.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи та й не заперечується самим позивачем, останній не студент, у 2019 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка та здобув кваліфікаціюбакалавр, що підтверджується копією диплома бакалавра НОМЕР_1 , який доданий до позовної заяви (а.с.17), не перебував на обліку у Центрі зайнятості та не державний службовець.

Із тексту позовної заяви слідує, що позивач, на момент укладення договору, знав, що він не тягне за собою жодних наслідків, а вважав, що його оформлянь у відповідності до чинного законодавства про працю, однак про написання з даного приводу заяв нічого не вказує.

В свою чергу, законодавством не передбачено укладення між суб`єктом господарювання та найманим працівником договору на стажування та прийняття працівника на стажування.

18 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області із звернення про притягнення ТзОВ «Россері» до встановленої законом відповідальність.

Інформації про результати розгляду звернення від 18 березня 2022 року суду не надано.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводиапеляційної скарги,Черкаський апеляційнийсуд дійшоввисновку,що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Матвійчук Дмитра Володимировича не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Відповідно дост.55 Конституції Українитаст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2ст.78 ЦПК України).

Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначеноКЗпП України.

Відповідно до вимог частини третьоїстатті 24 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно достатті 29 Закону України "Про зайнятість населення"для створення умов щодо здобуття студентами вищих, учнями професійно-технічних навчальних закладів у вільний від навчання час досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю та сприяння їх працевлаштуванню після завершення навчання їм надано можливість проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта.

Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткової компетенції та досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків.

Стажування здійснюється на умовах, визначених договором між стажистом і роботодавцем.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що стажування можуть проходити особи, які потребують практичного досвіду, закріплення теоретичних знань на практиці та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №540/635/19 та від 30 жовтня 2018 року у справі №804/330/17.

Порядок укладення договору про стажування та типова форма такого договору затвердженапостановою КМУ від 16 січня 2013 р. № 20.

Окрім того, громадяни, які мають офіційний статус безробітного можуть проходити стажуванняпрофесійне навчання працівників на виробництві, на тому чи іншому підприємстві, після закінчення якого, підприємство зобов`язується працевлаштувати такого працівника. У всіх інших випадкахроботодавець зобов`язаний оформити працівника на роботу у встановленому порядкуз першого дня виконання ним трудової функції.

З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, керівником може встановлюватись випробування. Відповідно дост. 26 КЗпП, умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу. У період випробування на таких працівників поширюється всі вимоги законодавства про працю.

Трудовий договір між ФОП і найманим працівником укладається виключно у письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу.

За вимогами частини першоїстатті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України "Про оплату праці"та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першоюстатті 21 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно достатті 29 Закону України «Про оплату праці»при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Згідност.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст.115 КЗпП України).

Відповідно дост. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

В силу вимогст.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.

Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч.2ст.233 КЗпП Українине обмежені будь-яким строком.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що у січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Россері» про можливість стажування у напрямку ВЕБдизайну, що підтверджує відповідним укладеним документом.

З дослідженого в судовому засіданні оригіналу договору № 89 про стажування від 15 січня 2022 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТзОВ «Россері» в особі директора Карчинського Костянтина Вільгельмовича, що діє на підставі статуту підприємства, 15 січня 2022 року було укладено договір № 89 про стажування (а.с. 82-84).

Відповідно до частини 1, предметом договору є стажування навиків роботи в напрямку ВЕБдизайну на посаді менеджера з продажу.

Частиною 2 договору передбачено, що строк стажування становить з 15 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року.

Передбачено також, що режим стажуванняповний робочий день згідно з правилами внутрішнього розпорядку підприємства (п.3 договору про стажування).

Місце проходження стажування за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 702.

Також, договором № 89 від 15 січня 2022 року передбачені права, обов`язки та відповідальність сторін, які уклади цей договір.

Пунктом 7 частини 7 договору визначено, що у разі виконання стажистом професійних робіт, передбачених індивідуальною програмою стажування за встановленими нормами, менеджер з продажу забезпечити вчасну їх оплату в сумі 1500 доларів США по курсу продажу АТ КБ «Приват Банк», а також від 6 % до 10% за кожного залученого клієнта, в залежності від типу клієнта та суми договору в місяцьна підставі акта здавання-приймання робіт.

Сторони договору обумовили, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами, термін проходження стажування становить з 15.01.2022 року та діє до 15.02.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи та й не заперечується самим позивачем, останній не студент, у 2019 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка та здобув кваліфікаціюбакалавр, що підтверджується копією диплома бакалавра НОМЕР_1 , який доданий до позовної заяви (а.с.17), не перебував на обліку у Центрі зайнятості та не державний службовець.

Із тексту позовної заяви слідує, що позивач, на момент укладення договору, знав, що він не тягне за собою жодних наслідків, а вважав, що його оформлянь у відповідності до чинного законодавства про працю, однак про написання з даного приводу заяв нічого не вказує.

В свою чергу, законодавством не передбачено укладення між суб`єктом господарювання та найманим працівником договору на стажування та прийняття працівника на стажування.

18 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області із звернення про притягнення ТзОВ «Россері» до встановленої законом відповідальність.

Інформації про результати розгляду звернення від 18 березня 2022 року суду не надано.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що суд не встановив, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем у період з 15.01.2022 року по 15.02.2022 року, належних та допустимих доказів, які б свідчили, що договір про стажування має ознаки трудових і дані правовідносини повинні врегульовуватися за правиламиКЗпП України, позивачем не надано. Натомість у матеріалах справи міститься розписка від 18.02.2022 року про обов`язок ОСОБА_2 виплатити суму в розмірі 1000 доларів США (а.с. 14), на яку посилається позивач як підтвердження трудових відносин.

Разом із тим, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що не встановлено, а позивачем не доведено, фактичний допуск його до роботи, що також вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. Отже, виконання позивачем трудових функцій в напрямку ВЕБ-дизайну у відповідача в період з 15.01.2022 року по 15.02.2022 року судом не встановлено.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, оскільки заявлені вимоги є необґрунтованими і безпідставними.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Матвійчук Дмитра Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Россері» про стягнення заборгованості по заробітній платі, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2023 року.

Головуючий: В.Г. Бородійчук

Судді : О.В. Карпенко

Л.В. Нерушак