Постанова

від 30.05.2023 по справі 916/908/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/908/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія: Рябоконь В.І.

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В: Фірсов В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2023, суддя І інстанції Д`яченко Т.Г., повний текст якого складено 27.03.2023 в. м. Одесі

у справі №916/908/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В

про стягнення 483 146 грн

ВСТАНОВИВ:

В травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 483 146,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 у справі №916/908/22 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 483 146,00 грн відмовлено; витрати по сплаті судового збору у розмірі 5797,75 грн покладено на позивача.

03.03.2023 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з позивача на користь відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 60794,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 у справі №916/908/22 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В про ухвалення додаткового рішення у справі №916/908/22 задоволено частково; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В суму витрат на правничу допомогу наданих у зв`язку із представництвом відповідача у справі у розмірі 40 000 грн; в іншій частині заяву залишено без задоволення.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки у задоволенні позовних вимог позивача судом відмовлено, а заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, то розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 40 000 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.

17.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить зазначене додаткове рішення скасувати в частині стягнення 35 256 грн та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 35 256 грн відмовити, а в іншій частині додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 у справі №916/908/22 залишити без змін.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що платіжне доручення №575 від 07.03.2023 р. на суму 17 295,00 грн було подане відповідачем 23.03.2023 р. (як додаток до заперечення відповідача на клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката), тобто після спливу п?яти днів після ухвалення рішення суду від 27.02.2023 р. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно прийняв та врахував під час вирішення питання щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу платіжне доручення № 575 від 07.03.2023 р.

Також скаржник вказує, що Відповідачем не було включено в орієнтовний розрахунок судових витрат у відзиві на позов витрати на професійну правничу допомогу, зі змісту відзиву на позов, відповідач не вказав взагалі орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу, що в свою чергу є підставою для відмови у стягненні на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Визначені суми за кожен вид правових послуг фактично є необґрунтованими та неспівмірними, враховуючи складність справи, час необхідний адвокату для підготування процесуальних документів та формування правової позиції для надання правничої допомоги в наступному. Проте, аналізуючи наданий відповідачем детальний опис витрат стає очевидним, що він містить перелік послуг, які не відносяться до професійної правничої допомоги адвоката. Крім того, апелянт зазначає, що відповідачем до розрахунку витрат було безпідставно включено витрати на проведення заходів, які не були неминучими чи необхідними, а отже такі витрати не підлягають компенсації.

Додатково скаржник звертає увагу, що стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу становить надмірний тягар для ТОВ «ООЕК».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що у суду є право, а не обов?язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Також відповідач вказує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

На думку відповідача, стягнення витрат на правничу допомогу здійснюється незалежно від того, чи була вона оплачена чи лише підлягає сплаті. Відповідачем, на доказ реальності надання відповідної правової допомоги було надано копії підписаних Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг. Відповідно, було підтверджено реальність наданих послуг та їх прийняття Відповідачем як Клієнтом Адвокатського Об?єднання. Отже, Відповідачем у визначений законом строк було надано всі докази, як підтверджують реальність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу та обґрунтовують розмір наданої правової допомоги. Посилання Позивача на начебто пропуск строку на подачу платіжного доручення №575 від 07.03.20203 р. є недоречним, оскільки необхідність подачі відповідного доказу обумовлюється змістом заперечень Позивача, викладених в заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які, в свою чергу були подані вже після п?ятиденного строку на подачу доказів, що обґрунтовують розмір витрат на правничу допомогу. Відповідне доручення було подано разом із запереченнями на позицію Позивача як відповідь на твердження останнього. Отже, до ознайомлення із позицією Позивача. була відсутня необхідність у поданні зазначеного доказу, оскільки він не впливав на підстави для стягнення правничої допомоги як такої.

Крім того, Відповідач наголошує, що Судом І інстанції було задоволено лише 40 000 грн витрат на правничу допомогу, в той час як Відповідачем заявлено до стягнення правова допомога в розмірі 60 794 грн. Відповідно, твердження Позивача про неврахування Судом І інстанції обставин подання чи не подання платіжного доручення на сумму 17 295 грн не знаходить свого відображення у обставинах справи, оскільки Судом 1 інстанції було відмовлено Відповідачу в задоволенні витрат на правничу допомогу на суму 20 794 грн. Таким чином, доводи Позивача про безпідставне врахування Судом 1 інстанції платіжного доручення на суму 17 295 грн. не підтверджуються жодними доводами чи обставинами справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 у справі №916/908/22, розгляд даної справи призначено на 30.05.2023 об 11:15.

В судовому засіданні 30.05.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В заперечував проти її задоволення та просив залишити додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 у справі №916/908/22 без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частинами 3, 4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В підтвердження розміру понесених судових витрат, відповідачем до суду надано:

-детальний опис обсягу та розрахунок вартості правової допомоги;

-договір №67-1 про надання правової допомоги від 17.06.2022р.;

-додаток №1 від 17.06.2022р. до Договору про надання правової допомоги №67-1 від 17.06.2022р.,

-додаткову угоду №1 від 24.06.2022р. до Договору №67-1 про надання правової допомоги від 24.06.2022р.;

-додаток №1 від 24.06.2022р. нова редакція до Договору про надання правової допомоги №67-1 від 17.06.2022р.;

-звіт про надану правову допомогу від 31.07.2022р.;

-акт прийому-передачі від 03.08.2022р. наданої правничої допомоги за Договором №67-1 від 17.06.2022р.;

-платіжне доручення №513 від 10.08.2022р. на суму 22768,00 грн.;

-звіт про надану правову допомогу від 30.09.2022р.;

-акт прийому-передачі від 30.09.2022р. наданої правничої допомоги за Договором №67-1 від 17.06.2022р.;

-платіжне доручення №546 від 10.10.2022р. на суму 20731,00 грн.;

-звіт про надану правову допомогу від 27.02.2023р.;

-акт прийому-передачі від 27.02.2023р. наданої правничої допомоги за Договором №67-1 від 17.06.2022р.;

-платіжне доручення №575 від 07.03.2023р. на суму 17295,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.06.2022р. між Адвокатським об`єднанням «АС Лігал» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Суворовський-54В було укладено Договір №67-1 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору, форма та об`єм надання правової допомоги, а також порядок формування гонорару, передбачено Додатком №1 до даного Договору.

Порядок формування гонорару, порядок та обсяг надання правової допомоги, погодинна ставка за надання правової допомоги, визначені сторонами на договірній основі і викладені в Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору. (п. 5.1. Договору).

Згідно до п. 5.2. Договору, гонорар розраховується на підставі витрачених годин для надання правової допомоги, кількість яких помножується на годинну ставку, що передбачена в Додатку №1 до цього Договору.

Додатком № 1 до Договору від 17 червня 2022 року обсяг правової допомоги обмежувався наданням послуг з ознайомлення з матеріалами господарської справи №916/908/22. Вартість послуг визначена в сумі 140 доларів США.

Відповідно до п. 2 відповідного Додатку, оплата здійснюється в національній валюті - гривні, сума якої відповідає встановленим платежам виходячи з комерційного курсу долара США, визначеного на веб-сайті https://minfin.com.ua/currency/banks/ на момент оплати.

24 червня 2022 року Сторонами укладено Додаткову Угоду №1 до відповідного Договору про надання правової допомоги, згідно з яким Сторонами прийнято нову редакцію Додатку №1 у зв?язку із розширенням обсягу правової допомоги.

Відповідно до Додатку №1 до Договору в редакції від 24 червня 2022 року, обсяг правової допомоги було розширено до представництва інтересів Клієнта в статусі Відповідача.

Пунктом 1 Додатку визначено, що приблизна кількість годин, які АО "АС Лігал" планує витратити для надання правової допомоги визначається відповідно до фактично затраченого часу, що відображатиметься у звіті про надання правової допомоги, а вартість послуг з правової допомоги розраховується відповідно до фактично витраченого часу, що відображатиметься у звіті про надання правової допомоги.

Згідно пункту 1 Додатку №1 Сторонами визначена погодинна ставку в розмірі 70 доларів США за годину відповідно.

Згідно з п. 2 Додатку №1 Оплата здійснюється в національній валюті - гривні, сума якої відповідає встановленим платежам виходячи з комерційного курсу долара США, визначеного на веб-сайті https://minfin.com.ua/currency/banks/ на момент оплати.

Відповідно до звіту про надану правову допомогу від 31.07.2022р., вбачається, що АО "АС Лігал" виконало наступні дії з надання правової допомоги:

-ознайомлення з матеріалами справи (23.06.2022 1 год.);

-аналіз матеріалів справи, формування правової позиції (24.06.2022 1 год.);

-складання та подання заяви про відкладення розгляду справи та поновлення процесуальних строків (27.06.2022 20 хв.);

-зустріч з Клієнтом, узгодження правової позиції (10.07.2022 40 хв.);

-складання та направлення відзиву на позовну заяву (10.07.2022-16.07.2022 4 год. 30 хв.);

-зустріч з Клієнтом, ознайомлення з додатковими документами (листування з ТОВ "ООЕК*) та консультування щодо їх значення для справи (21.07.2022 30 хв.);

Всього 8 год.

Згідно акту прийому-передачі від 03.08.2022р. наданої правничої допомоги за Договором №67-1 від 17.06.2022р., платіжного доручення №513 від 10.08.2022р., вбачається, що сума складає 22768,00 грн., з яких 560 доларів США, що у національній валюті 22568,00 грн. та 200 грн. адміністративних витрат.

Відповідно до звіту про надану правову допомогу від 30.09.2022р., вбачається, що АО "АС Лігал" виконало наступні дії з надання правової допомоги:

-підготовка та відправка клопотання про відкладення господарської справи №916/908/22 (08.08.2022 15 хв.);

-візит в офіс Клієнта для узгодження правової позиції та можливості надати додаткові докази (08.08.2022 1 год.);

-збір додаткових доказів, підготовка та направлення заперечення на відповідь на відзив (08.08.2022-09.08.2022 5 год.);

-відвідування судового засідання (12.09.2022 30 хв.);

-комунікація з Клієнтом за наслідками судового засідання. Узгодження правової позиції (12.09.2022 15 хв.);

Всього 7 год.

Згідно акту прийому-передачі від 30.09.2022р. наданої правничої допомоги за Договором №67-1 від 17.06.2022р., платіжного доручення №546 від 10.10.2022р., вбачається, що сума складає 20731,00 грн., з яких 490 доларів США, що у національній валюті 20531 грн. та 200 грн. адміністративних витрат.

Відповідно до звіту про надану правову допомогу від 27.02.2023р., вбачається, що АО "АС Лігал" виконало наступні дії з надання правової допомоги:

-ознайомлення з письмовими поясненнями Опонента та підготовка письмових пояснень у відповідь (04.11.2022-05.11.2022 2 год.);

-участь в судовому засіданні (в тому числі дорога в суд) (22.12.2022 1 год.);

-комунікація з Клієнтом за наслідками судового засідання. Узгодження правової позиції. (22.12.2022 15 хв.);

-участь в судовому засіданні (в тому числі дорога в суд) (06.02.2023 1 год. 30 хв.);

-комунікація з Клієнтом за наслідками судового засідання. Узгодження правової позиції. (06.02.2023 15 хв.);

-участь в судовому засіданні (в тому числі дорога в суд) (27.02.2023 45 хв.);

-комунікація з Клієнтом за наслідками судового засідання. Узгодження правової позиції (27.02.2023 15 хв.);

Всього 6 год.

Згідно акту прийому-передачі від 27.02.2023р. наданої правничої допомоги за Договором №67-1 від 17.06.2022р. та платіжного доручення №575 від 07.03.2023р., вбачається, що сума складає 17295,00 грн., з яких 420 доларів США, що у національній валюті 16695,00 грн. та 600 грн. адміністративних витрат.

Таким чином, враховуючи звіти про надану правову допомогу від 31.07.2022, від 30.09.2022 та від 27.02.2023, відповідні акти прийому-передачі наданої правової допомоги за Договором №67-1 від 17.06.2022 та наявні в матеріалах справи платіжні доручення загальна сума наданої правничої допомоги складала 60 794 грн.

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

З огляду на доводи скаржника про неспівмірність вартості послуг на професійну правничу допомогу з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, надані послуги, ціною позову, значення справи для сторони; завищення витраченого часу, мінімальну кількість підготовлених документів, які подані до справи, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції надано власну оцінку заявленим витратам.

Так, перевіряючи такі суми, суд зазначив наступне:

-станом на момент оплати 10.08.2022р. комерційний курс долара США становив 39,90 грн., що становить у національній валюті 22344,00 грн. Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів понесення транспортних витрат, а витрати на поштові відправлення підтверджуються лише на суму 82,79 грн. (а.с. 208, 1.).

-станом на момент оплати 10.10.2022р. комерційний курс долара США становив 41,30 грн., що становить у національній валюті 20237,00 грн. Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів понесення транспортних витрат.

-станом на момент оплати 07.03.2023р. комерційний курс долара США становив 39,20 грн., що становить у національній валюті 16464,00 грн. Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів понесення транспортних витрат.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується Південно-західний апеляційний господарський суд, що вірна та підтверджена сума адвокатських витрат становить 59127,79 грн.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що адвокатом дійсно була надана професійна правнича допомога, яка зазначена у відповідних звітах.

При цьому, оскільки у задоволенні позовних вимог позивача судом відмовлено, а заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 40 000 грн., яка, на думку суду першої інстанції, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції щодо зменшення суми витрат на адвоката з 60 794 грн до 40 000 грн, оскільки така заявлена відповідачем сума є неспівмірною з ціною позову, а також обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Твердження скаржника щодо наявності підстав для відмови у стягненні на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з не поданням орієнтованого розрахунку витрат з першою заявою по суті, то колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постановах по справам № 922/676/21 від 14.12.2021 № 905/716/20 від 08.04.2021 №916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначено, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, оскільки розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Тому відсутність платіжних документів про оплату послуг адвоката не є підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до аргументу скаржника, що відповідачем до розрахунку витрат було безпідставно включено витрати на проведення заходів, які не були неминучими чи необхідними, а отже такі витрати не підлягають компенсації, оскільки відповідно до частини другої статті 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Крім того, пунктом 1) абзаца 2 частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що до складу витрат на правничу допомогу входить серед іншого: 1) представництво в суді 2) інша професійна правнича допомога, пов?язана зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення додаткового рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 у справі №916/908/22 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.06.2023.

Головуючий суддя: А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська