Постанова

від 07.06.2023 по справі 2-870/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/170/23

Справа № 2-870/10

Головуючий у першій інстанції Гусева О.Г.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11288811000, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 99000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 25.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки. ОСОБА_2 зобов`язання за договором від 25.01.2008 року не виконала, в результаті чого, з урахуванням пені та відсотків по договору, сума заборгованості склала 75292 доларів 20 центів США, що за курсом НБУ (7,6235) складає - 573 990 гривень 12 коп (т.1, а.с. 3-7).

08 квітня 2010 року заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11288811000 від 25.01.2008 року на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», п\р № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Харків, МФО 351005, код 09807750 у розмірі - 573 990 гривень 12 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» п\р № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Харків, МФО 351005, код 09807750 судові витрати у розмірі - 1700 гривні.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» п\р № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Харків, МФО 351005, код 09807750 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі - 252 гривень 00 коп (т.1, а.с.74-76).

27 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд заочного судового рішення по справі (в.м.1-3).

07 березня 2019 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 08 квітня 2010 року по цивільній справі №2-870/10.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2010 року по цивільній справі №2-870/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення (в.м.20-21).

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2010 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог публічного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 у повному обсязі (т.1, а.с.94-97).

14 червня 2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Іжаковського Олега Володимировича задоволено.

Замінено позивача по справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (т.1, а.с.225).

23 травня 2023 року Одеським апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Правонаступник позивача наголошує на правильності висновків суду першої інстанції та вказує, що звертаючись із позовною заявою до суду було надано всі необхідні документи для визначення заборгованості, а не погоджуючись із розрахунком, апелянтом не подано альтернативного розрахунку заборгованості. Також, правонаступник позивача наголошує, що після продажу іпотечного майна було зменшено суму заборгованості за кредитним договором та, як наслідок, зменшився обсяг відповідальності. З огляду на вказане, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 23 травня 2023 року об 13 год 30 хв, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Дослідивши отримане клопотання, колегія суддів приходить до висновку відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що розгляд справи неодноразово відкладався,

Таким чином, приймаючи до уваги розумний строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, неодноразове відкладення розгляду справи, керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України, ненадання жодних доказів представником щодо його участі у іншому судовому процесі, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника правонаступника позивача, який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Слід також зазначити, що правонаступник позивача на момент ухвалення судового рішення вже ознайомився з матеріалами справи та подав свої заперечення на апеляційну скаргу.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності факту наявності кредитної заборгованості у сумі - 75292 доларів 20 центів США, що за курсом НБУ (7,6235) складає - 573 990 гривень 12 коп та укладеного договору поруки між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 від 25.01.2008 року відповідно до якого вона відповідає перед кредитором у том ж обсязі зобов`язань, що й позичальник.

Дослідивши обставини та матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов суд першої інстанції є вірними з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 25 січня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11288811000, що підтверджується копією Кредитного договору від 25.01.2008 року.

Згідно умов кредитного договору, Банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 99 000,00 доларів США, що в еквіваленті на дату укладення договору дорівнювало 499 950 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,40 процентів річних. Кредит Позичальнику наданий шляхом зарахування на поточний рахунок Позичальника.

Підписавши вказаний Договір, Позичальник взяв на себе зобов`язання повертати отриманий кредит в розмірі 1110,00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів( 25 число кожного місяця).

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 25.01.2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в заставу майно, а саме: квартиру, загальною площею 62,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно умов договору, заставою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Позичальника за кредитним договором.

Відповідно до п.2.2. Кредитного договору, кредит, наданий Банком, також забезпечується всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

30 травня 2009 року квартира АДРЕСА_2 була реалізована з метою погашення заборгованості, що виникла за кредитним договором.

Сума в розмірі 37 000 доларів США, отримана від продажу квартири, була перерахована до банку в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується заявою на переказ готівки №9 від 30.05.2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки від 175048 від 25.01.2008 року.

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 зобов`язується перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов`язань перед Банком, що виникли з Кредитного договору, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Позивачем повідомлено, що ОСОБА_1 було направлено повідомлення (вимога) від 07.07.2009 року щодо усунення Поручителем порушень умов Кредитного договору, допущених з боку Позичальника, а саме сплатити прострочену суму заборгованості по кредиту та заборгованість по простроченим процентам.

Відповідно до п.2.2. Договору поруки, вимоги Кредитора до Поручителя є обов`язковими до виконання Поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги.

Слід вказати, що звертаючись із апеляційною скаргою, апелянтом в прохальній частині заявлено вимоги щодо скасування заочного рішення та постановлення нового в частині вимог до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, судове рішення переглядається судом першої інстанції лише в частині вимог до ОСОБА_1 .

Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт вказує, що відповідно до умов Договору (п.п.2.2) - сплата основного боргу та процентів за користування кредитом рівними платежами у розмірі 1 110,00 доларів США, станом на дату звернення позивача до суду (27 липня 2009 року), обов`язки позичальника по сплаті ануїтетних платежів (18 місяців) складали 19 980 доларів США, однак, як вказує апелянт, станом на дату звернення, Позичальником було сплачено 42 083 доларів США, що на думку апелянта, значно перевищує суму заявлених вимог. Тобто, апелянт вважає, що на момент звернення із позовом вже була наявна переплата, а тому у Банку не було підстав для звернення із позовними вимогами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає вказані доводи апеляційної скарги неспроможними з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно із ч.1 ст.553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави Позика, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Так, відповідно до п.1.6 Кредитного договору, сторони погодили черговість погашення заборгованості Позичальником.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ануїтетні платежі, сплата яких відображена в Додатку до Договору «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» передбачають чітку сплату позичальником 1110, 00 доларів США щомісячно до січня 2029 року. Проте, як вбачається із матеріалів справи, позичальник не дотримався умов виконання кредитних зобов`язань та з травня 2008 року за останнім рахувалась щомісячна заборгованість. Кредитором, в свою чергу, зараховувалась заборгованість у відповідності до Черговості погашення.

Також слід вказати, що до позовної заяви було долучено Довідку-розрахунок за процентами за користування кредитом, Довідку-розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, Довідку-розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості із зазначенням періоду нарахування, залишку простроченої заборгованості, відсоткової ставки, нарахованої та сплаченої суми та інше.

Тобто, позивачем долучено до позовної заяви максимально детальний розрахунок боргу, в свою чергу апелянт, на спростування зазначених розрахунків, не надав альтернативного розрахунку заборгованості по кредиту, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є недоведеними.

Крім того, в доводах апеляційної скарги апелянт наголошує, що продаж іпотечного майна (заставної квартири) відбулось за непрозорою процедурою без погодження з поручителем ОСОБА_1 ціни, а сама ціна є майже втричі нижчою за ринкову вартість майна.

Слід наголосити, що як вбачається з договору поруки, ОСОБА_1 була ознайомлена з його умовами, про що свідчить його підпис на зазначеному договорі. Жодних доказів на спростування зазначеного апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не заперечує факт того, що між кредитором і боржником було досягнуто згоди щодо продажу іпотечного майна та його вартості.

Із тексту Іпотечного договору не вбачається обов`язковості згоди поручителя на реалізацію майна, що є предметом іпотеки, така згода передбачена лише для боржника - іпотекодавця ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, таку згоду надала, а тому є очевидним факт досягнення згоди між сторонами щодо самого продажу майна (квартири) та його ціни.

Згідно із п. 1.4 Договору поруки, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п.1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

З огляду на вказане, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, так як висновки районного суду є такими, що відповідають обставинам справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.06.2023 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Сєвєрова Є.С.

Комлева О.С.