Постанова

від 07.06.2023 по справі 440/17818/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 р. Справа № 440/17818/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 (суддя: Г.В. Костенко, м. Полтава) по справі № 440/17818/21

за позовом Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група"

до Державної служби України з безпеки на транспорті , Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Білоцерківська агропромислова група" (далі по тексту - позивач, ПП "Білоцерківська агропромислова група") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач-1), Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області від 22.11.2021 №189943.

В обґрунтування позову зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.11.2021 №189943 винесена відповідачем з порушенням положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 по справі № 440/17818/21 позов Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" (вул. Лесі Українки, 28, с.Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область, рнокпп 13961362) до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область (вул. Європейська, 155, м. Полтава), Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, буд.14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавська область Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №189943 від 22.11.2021 року.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривен).

Відповідач-1 не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 по справі № 440/17818/21 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що в ході перевірки транспортного засобу інспекторами було виявлено порушення позивачем абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ТТН або іншого визначеного документу на вантаж. Зазначає, що в ТТН в графі «автомобільний перевізник» відсутній код ЄДРПОУ, в графі «водій» відсутні серія і номер водійського посвідчення, не вказано відомості про масу брутто і нетто, у зв`язку з чим вважає, що спірна постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.10.2021 при проведенні рейдової перевірки, місце проведення: перехрестя а/д М-03, 290 км+300м, відповідно до направлення на перевірку № 015048 від 25.10.2021, інспекторами Укртрансбезпеки було перевірено транспортний засіб марки MERCEDES, д.р.н. НОМЕР_1 , який належить Приватному підприємству "Білоцерківська агропромислова група".

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ТТН або іншого визначеного документу на вантаж. В ТТН в графі «автомобільний перевізник» відсутній код ЄДРПОУ, в графі «водій» відсутній серія і номер водійського посвідчення, не вказано відомості про масу брутто і нетто.

22.11.2021 Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо позивача винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 189943 в сумі 17000,00 грн..

Не погодившись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 189943 від 22.11.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості спірної постанови та зазначив, що відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №189943 від 22.11.2021.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила технологічних перевезень вантажів транспортними засобами затверджуються керівництвом виробничого об`єкта.

Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю автомобільного транспорту визначаються Законом України "Про мультимодальні перевезення".

Згідно з приписами статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).

Так, відповідно до пунктів 11.1 - 11.8 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1- 10 товарно-транспортної накладної).

У таких випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ у паперовій або електронній формі, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов`язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.

У разі перевантаження вантажу в процесі перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми в паперовій або електронній формі, в якому обов`язково зазначаються:

повне найменування, місцезнаходження (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання (для фізичних осіб - підприємців) власника транспортного засобу, який прийняв вантаж;

прізвище, ім`я, по батькові водія, який прийняв вантаж;

реєстраційний номер транспортного засобу Перевізника, який прийняв вантаж;

реєстраційний номер транспортного засобу Перевізника, який здав вантаж.

Акт складається у двох примірниках, які підписують представники (водії) обох Перевізників (по одному для кожного), проставляючи особисті підписи або ЕП.

Як слідує зі змісту акту рейдової перевірки та спірної постанови, в ході перевірки було встановлено порушення позивачем абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ТТН або іншого визначеного документу на вантаж. В ТТН в графі «автомобільний перевізник» відсутній код ЄДРПОУ, в графі «водій» відсутній серія і номер водійського посвідчення, не вказано відомості про масу брутто і нетто.

Так, судовим розглядом встановлено, що між ПП "Білоцерківська агропромислова група" та Дочірнім підприємством "ФМ Ложістік Дніпро" укладений договір № 104/Д21 від 01.04.2021 про надання транспортних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення рейдової перевірки водієм була надана ТТН № 70968 від 28.10.2021, в графі «перевізник» якої зазначено ДП "ФМ Ложістік Дніпро" відповідно до вимог чинного законодавства, ідентифікаційний код ЄДРПОУ ДП "ФМ Ложістік Дніпро" - 20071893, зазначено на печатці підприємства, відбиток якої міститься на накладній.

Слід зауважити, що в графі «перевізник» повинно бути зазначено найменування підприємства. Жоден нормативно-правовий акт не містить положення, що код ЄДРПОУ повинен міститися саме в графі «перевізник», як вважає відповідач.

Також, в ТТН № 70968 від 28.10.2021 чітко визначено масу брутто (а.с. 27).

Тобто, в товарно-транспортній накладній № 70968 від 28.10.2021 містяться всі необхідні реквізити, визначені чинним законодавством.

Колегія суддів вказує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документу, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність документів, визначених у ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ТТН або іншого визначеного документу на вантаж, спростовується самим відповідачем, оскільки останнім зазначено, що на перевірку була надана ТТН № 70968 від 28.10.2021.

Слід також зауважити, що відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування наведених вище доводів позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, викладені у акті перевірки та оскаржуваній постанові щодо неналежного оформлення ТТН, не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у водія під час рейдової перевірки була в наявності належним чином оформлена товарно-транспортна накладна № 70968 від 28.10.2021, а відтак, Підприємство не допускало порушень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке встановлена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв`язку з чим постанова Управління про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.11.2021 №189943 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність для автомобільних перевізників у разі перевезення пасажирів та вантажів саме за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, а не за їх оформлення, як на думку Управління, неналежним чином.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірному випадку Управління, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.11.2021 №189943 підлягають задоволенню повністю.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 по справі № 440/17818/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова