Постанова

від 07.06.2023 по справі 120/1017/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року

м. Київ

справа № 120/1017/19-а

адміністративне провадження № К/9901/584/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 (головуючий суддя: Демитор Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 (головуючий суддя: Біла Л.М., Гонтарук В.М., Курко О.П.) у справі № 120/1017/19-а за позовом ОСОБА_1 до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області (далі - відповідач), в якому просила:

визнати незаконним і скасувати рішення № 273 від 24.01.2019 33 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,13 га у власність ОСОБА_1 ;

зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 05.07.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту, для безоплатної передачі їй у приватну власність та прийняти рішення за даною заявою у відповідності з вимогами чинного законодавства;

стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Ставківської сільсько ради Піщанського району Вінницької області 3000 грн відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 04.06.2019, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019, відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до Ставківської сілської ради Піщанського району Вінницької області із клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га та 0,40 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області. До заяви надала паспорт, державний акт, рішення сільської ради, свідоцтво на право на спадщину, рішення суду, протокол погодження меж земельної ділянки.

Рішенням Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області №225 від 12.07.2018 позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність з тих підстав, що її заява буде переглянута сесією Ставківської сільської ради після того, як виготовиться технічна документація на ОСОБА_2 .

Позивачка оскаржила в судовому порядку прийняте відповідачем рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №142/756/18, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області задоволено: визнано протиправним рішення №225 28 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради та зобов`язано Ставківську сільську раду повторно розглянути звернення позивачки від 05.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, орієнтовними площами 0,19 га та 0,40.

На виконання зазначеного судового рішення у справі № 142/756/18, відповідач на пленарному засіданні 33 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради 24.01.2019 прийняв рішення № 273, яким керуючись пунктом 34 статті 26, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 81, 83, 118, 121 ЗК України, беручи до уваги рішення виконкому Ставківської сільської ради від 16.06.1994 «Про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність, 0,38 га (0,25 га - для житлового будівництва по АДРЕСА_1 , 0,13 га - для ведення особистого підсобного господарства АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 батькові ОСОБА_1 », згідно до містобудівної документації від 29.12.1970, затвердженої рішенням № 50 Піщанської районної ради та рішення №140 19 сесія 6 скликання від 28.02.2013 про актуалізацію генерального плану Ставківської сільської ради за 29.12.1970, де чітко видно існування дороги між господарствами Коцюбинського 1 та Коцюбинського 3, яку потрібно виділити при виготовленні проекту землеустрою, вирішив надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,13 га - для ведення особистого селянського господарства.

Позивачка, не погоджуючись з цим рішенням в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства, замість бажаного розміру ділянки 0,19 га, звернулася із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що відповідач своїми діями перешкоджає в реалізації її конституційного права на отримання у власність бажаної земельної ділянки в заявлених розмірах. Стверджує, що протягом десятків років її покійний батько законно користувався бажаною до відведення земельною ділянкою, що підтверджується документально. Також зазначила, після його смерті позивачка за судовим рішенням у справі № 2/142/152/16 успадкувала майно померлого, зокрема житловий будинок та земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Позивачка наголосила, що незважаючи на Генплан населеного пункту, у відповідача протягом багатьох років були відсутні заперечення щодо користування батьком земельною ділянкою, яку позивачка має намір отримати у власність, доказів самовільного захоплення батьком цієї земельної ділянки не надано. За наведених вище обставин, позивачка вважає, що у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства заявленою площею 0,19 га (із бажаної до відведення площі земельної ділянки позивачці надано дозвіл на розробку документації на 0,13 га).

Відповідач позов не визнав. Зазначає, що відведення бажаної позивачем ділянки у розмірі 0,19 га є неможливим, оскільки в такому разі частина земельної ділянки (0,06 га) виходить за межі території Ставківської сільської ради, а повноваженнями щодо передачі земельних ділянок за межами території територіальної громади відповідач не наділений. Крім того, відповідач наголосив на тому, що формування земельної ділянки у бажаному позивачем розмірі в будь-який інший спосіб є неможливим, в силу існування дороги між господарствами по вул. Коцюбинського 1 та Коцюбинського 3, яку потрібно буде виділити при виготовленні проекту землеустрою. Неможливість надання ОСОБА_1 дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею саме 0,19 га підтверджується як генеральним планом Ставківської сільської ради, так і опорним планом, оригінали яких були надані суду для огляду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення були дотримані вимоги ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування», взято до уваги всі обставини, з`ясування яких вимагає закон, а відтак підстави для визнання незаконним і скасування рішення Ставіківської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 273 від 24.01.2019 відсутні. Суди обох інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка площею 0,06 га розташована за межами населеного пункту, що підтверджується інформацією, зазначеною на оглянутому картографічному зображенні генерального плану с. Ставки, копія фрагменту якого, а саме, північно-західної частини с. Ставки міститься в матеріалах справи. Окрім наведеного, суди також встановили невідповідність розташування спірної земельної ділянки генеральному плану Ставківської сільської ради за 29.12.1970, де чітко видно існування дороги між господарствами Коцюбинського 1 та Коцюбинського 3, яку потрібно виділити при виготовленні проекту землеустрою.

Зважаючи на відсутність з боку відповідача протиправний дій, суди обох констатували відсутність правих підстав для стягнення моральної шкоди.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржниця наполягає, що є законним користувачем земельної ділянки яку має намір отримати у власність і відповідач не припинив право користування в законному порядку. Також на переконання скаржниці, судами попередніх інстанцій не були досліджені наявні докази у справі, що спростовують твердження відповідача про розташування спірної частини земельної ділянки за межами населеного пункту та включення до її складу дороги. Наполягає, що бажана земельна ділянка загальною площею 0,19 га розташована з північно-східної сторони господарства по АДРЕСА_1 , а не з східної сторони, де через дорогу розташоване господарство АДРЕСА_2 . Відтак, за твердженнями скаржниці, її садиба площею 0,44 га складається із 0,25 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку та бажаних 0,19 для ведення особистого селянського господарства і не включає площу дороги між господарствами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . За наведених вище обставин, скаржниця вважає протиправною відмову відповідача у наданні їй частини земельної ділянки площею 0,06 га.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Наголошує, що судами обох інстанцій в ході судового розгляду в повній мірі досліджені графічні матеріали щодо місця розташування земельної ділянки, розмір, конфігурацію земельної ділянки, Генеральний та опорний плани с. Ставки Піщанського району Вінницької області, викопіювання з чергової кадастрової карти, фотоматеріали тощо, що дало підстави зробити законні та обґрунтовані висновки щодо відсутності підстав для надання дозволу на розробку проектної документації на відведення земельної ділянки площею 0,06 га у власність позивачки з підстав невідповідності її місця розташування та знаходження за межами населеного пункту, що виключає компетенцію сільської ради розпоряджатися такою. Також відповідач наголосив, що зважаючи на місцерозташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту с. Ставки, то відповідно у органу місцевого самоврядування відсутні підстави ініціювати питання припинення права користування самовільно зайнятою земельною ділянкою та передачу до територіальної громади.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірним у цій справі є рішення відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,06 га, що розташована на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в контексті доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до положень статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно із пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності встановлені статтею 116 ЗК України.

Приписами частини шостої статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Своєю чергою частиною першою статті 122 цього Кодексу визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Одночасно статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що вирішення питань передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад знаходиться у площині компетенції, зокрема сільських рад.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має намір отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Водночас з досліджених у ході судового розгляду оригіналів генерального (копія фрагменту якого, а саме, північно-західної частини с. Ставки є в матеріалах справи) та опорного планів с. Ставки, судами попередніх інстанцій установлено, що частина бажаної до відведення земельної ділянки розташована за межами населеного пункту, що унеможливлює передачу цієї частини земельної ділянки за відсутності відповідних повноважень сільської ради розпоряджатися такими землями.

Також, в контексті розглядуваної справи, підставою для часткового задоволення відповідачем заяви ОСОБА_1 та надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,13 га замість бажаної площі 0,19 га, слугувала невідповідність розташування такої земельної ділянки генеральному плану Ставківської сільської ради за 29.12.1970, де чітко видно існування дороги між господарствами Коцюбинського 1 та Коцюбинського 3, яку потрібно виділити при виготовленні проекту землеустрою.

Відповідно до положень статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Поряд з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Водночас частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Натомість чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судами досліджені надані відповідачем рішення Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 140 від 28.02.2013 про актуалізацію генерального плану с. Ставки Піщанського району Вінницької області за 29.12.1970, викопіювання з чергової кадастрової карти Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області та довідку Сектору містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області №08/19 від 10.04.2019, та встановлено, що виділена земельна ділянка в Північно-Західній частині с. Ставки за адресою згідно господарської книги вул. Коцюбинського, 1 обмежена землями загального користування (проїждждою частиною).

У пункті «а» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.

За наведеного правового регулювання, та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанцій, що сільська рада мала підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,06 га з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Отже, діяла правомірно.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивачки.

Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі та яким судам вже надана оцінка встановленим обставинам справи.

Також касаційна скарга не містить об`єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Залишити без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі № 120/1017/19-а.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа