Постанова

від 06.11.2019 по справі 120/1017/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1017/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Демитор Н.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

06 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (повний текст якого складено 10 червня 2019 року у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2019 року позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення № 273 від 24.01.2019 33 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,13 га у власність ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Ставківську сільську раду Піщанського району Вінницької області повторно розглянути її заяву від 05.07.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га, яка знаходить на території Ставківської сільської ради Піщанського району АДРЕСА_1 області по вул. Коцюбинського, 1, в межах населеного пункту, для безоплатної передачі їй у приватну власність та прийняти рішення за даною заявою у відповідності з вимогами чинного законодавства;

- стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Ставківської сільсько ради Піщанського району Вінницької області 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га та 0,40 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області розглянуто на пленарному засіданні 33 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради 24.01.2019. Однак, відповідачем прийнято рішення та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту по АДРЕСА_2 1 АДРЕСА_3 Ставки, Піщанського району Вінницької області орієнтовною площею 0,13 га - для ведення особистого селянського господарства. Тобто, відповідачем частково відмовлено в задоволенні заяви від 05.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства. Позивач вважає, що відмова Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства є протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним у оскаржуваному рішенні підставам відмови в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,19 га. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції не проаналізовано наведені ОСОБА_3 в позовній заяві обставини та докази.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.304 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 05.07.2018 ОСОБА_3 звернулась до Ставківської сілської ради Піщанського району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га та 0,40 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

До заяви надала паспорт, державний акт, рішення сільської ради, свідоцтво на право на спадщину, рішення суду, протокол погодження меж земельної ділянки.

Рішенням Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області №225 від 12.07.2018 року їй відмовлено у наданні відповідного дозволу, зокрема зазначено, що після того, як виготовиться технічна документація на ОСОБА_4 , її заява буде переглянута сесією Ставківської сільської ради.

Позивач оскаржила в судовому порядку прийняте відповідачем рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2018, яке набуло законної сили у справі № 142/756/18 за позовом ОСОБА_3 до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, визнано протиправним рішення №225 28 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради та зобов`язано Ставківську сільську раду повторно розглянути звернення позивача від 05.07.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, орієнтовними площами 0,19 га та 0,40.

На виконання вказаного рішення суду, на пленарному засіданні 33 сесії 7 скликання Ставківська сільська рада 24.01.2019 прийняла рішення № 273, відповідно до якого, керуючись п. 34 ст. 26, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12,81,83,118,121 Земельного кодексу України, беручи до уваги рішення виконкому Ставківської сільської ради від 16.06.1994 року "Про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність, 0.38 га. (0.25 га.- для житлового будівництва по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 га. - для ведення особистого підсобного АДРЕСА_2 ) ОСОБА_4 батькові ОСОБА_3 ", згідно до містобудівної документації від 29.12.1970, затвердженої рішенням № 50 Піщанської районної ради та рішення №140 19 сесія 6 скликання від 28.02.2013 про актуалізацію генерального плану Ставківської сільської ради за 29.12.1970, де чітко видно існування дороги між господарствами Коцюбинського 1 та Коцюбинського АДРЕСА_5 , яку потрібно виділити при виготовленні проекту землеустрою, вирішила надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту по АДРЕСА_2 Ставки, Піщанського району Вінницької області орієнтовною площею 0,13 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 20).

Позивач, не погоджуючись з цим рішенням в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства, замість бажаного розміру ділянки 0,19 га, звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем були дотримані вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування", взято до уваги всі обставини, з`ясування яких вимагає закон, а відтак підстави для визнання незаконним та скасування рішення Ставіківської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 273 від 24.01.2019 відсутні. Крім того, вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди з суб`єкта вданих повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого, що у даній справі не встановлено, а відтак у задоволенні вказаної вимоги відмовлено.

Колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Приписами ст. 12 ЗК України встановлено повноваження сільських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема, пункт а) передбачає розпорядження землями територіальних громад, а пункт б) передбачає передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення. Рішення приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

За приписами ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ЗК України визначають виключну компетенцію сільських рад щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом сільської ради як суб`єкта права власності на землю.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В той же час, Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст.122 ЗК України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування виключно із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

За приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у АДРЕСА_6 від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району АДРЕСА_7 місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 цього Кодексу рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача стосовно протиправності оскаржуваного рішення відповідача, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства, замість бажаного розміру ділянки 0,19 га, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Так, з пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, колегією суддів встановлено, що відведення бажаної позивачем ділянки у розмірі 0,19 га є неможливим, оскільки в такому разі частина земельної ділянки виходить за межі території Ставківської сільської ради, а повноваженнями щодо передачі земельних ділянок за межами території територіальної громади відповідач не наділений.

Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що формування земельної ділянки у бажаному позивачем розмірі в будь-який інший спосіб є неможливим, в силу існування дороги між господарствами по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , яку потрібно буде виділити при виготовленні проекту землеустрою.

Неможливість надання ОСОБА_3 дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею саме 0,19 га підтверджується як генеральним планом Ставківської сільської ради, так і опорним планом, оригінали яких були досліджені судом першої інстанції, на що звернув увагу суду апеляційної інстанції представник відповідача.

Натомість, доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до того, що вона правомірно користується земельною ділянкою орієнтовною площею 0,19 га, на яку просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з метою отримати її у власність, оскільки відсутнє судове рішення про визнання протиправним і припинення права користування земельною ділянкою площею 0,06 га, звільнення її та повернення Ставківській сільській раді.

Також в судовому засіданні представник апелянта наголошував на помилковості висновку відповідача про те, що земельна ділянка площею 0,13 га із 0,19 га розташована в межах населеного пункту, а решта земельної ділянки площею 0,06 га, на яку не надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, розташована за межами населеного пункту, оскільки не ґрунтується на оглянутому картографічному зображенні генерального плану с. Ставки, копія фрагменту якого, а саме, північно-західної частини с. Ставки є в матеріалах справи.

Так, з копії даного плану чітко вбачається наявність дороги між присадибними земельними ділянками АДРЕСА_8 1 та АДРЕСА_8 3 по вул. АДРЕСА_2 . Разом з тим, в генеральному плані с. Ставки не зазначені площі присадибних земельних ділянок. Тому, на переконання апелянта, висновок про самовільне захоплення земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої за межами населеного пункту, та приєднання її до присадибної ділянки є передчасним і відсутні підстави стверджувати, що частина присадибної земельної ділянки площею 0,06 га господарства по АДРЕСА_2 , розташована за межами населеного пункту.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних доводів апелянта, оскільки предметом даної справи є дослідження питання правомірності винесення рішення № 273 від 24.01.2019, яким фактично відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею лише 0,06 га, а не встановлення законності або незаконності користування позивачем даною земельною ділянкою орієнтовною площею 0,06 га.

Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №822/25/18 та від 31 жовтня 2019 року у справі №802/1224/16-а, у ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

В контексті розгляду даної справи, підставою для часткового задоволення відповідачем заяви ОСОБА_3 та надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,13 га замість бажаної площі 0,19 га слугувала невідповідність розташування такої земельної ділянки генеральному плану Ставківської сільської ради за 29.12.1970, де чітко видно існування дороги між господарствами Коцюбинського 1 та Коцюбинського АДРЕСА_5 , яку потрібно виділити при виготовленні проекту землеустрою.

Колегія суддів також враховує той факт, що вказівка на перебування у межах населеного пункту земельної ділянки площею лише 0,13 га також міститься в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем в повній мірі доведено наявність підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України для відмови в наданні позивачу за її заявою дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею саме 0,19 га і доводи апеляційної скарги зазначеної обставини не спростовують.

Відтак, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскаржуване рішення прийнято з дотримання вимог земельного законодавства, а тому підстави для визнання незаконним та скасування рішення Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 273 від 24.01.2019 відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції вказує на те, що відсутність встановлення протиправності дій відповідача при винесенні рішення № 273 від 24.01.2019 має своїм наслідком відсутність підстав для стягнення з останнього моральної шкоди на користь ОСОБА_3 .

При цьому, посилання апелянта на положення ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів є безпідставними, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги через не встановлення в ході судового розгляду протиправності винесення оскаржуваного рішення, а не через відсутність вини відповідача, як на цьому помилково акцентує свою увагу апелянт.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи та вимоги апеляційної скарги щодо необхідності стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000 грн. є безпідставними, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні норм матеріального права, а відтак не можуть бути задоволенні судом.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, оскаржуване рішення суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права та з наданням оцінки ключовим аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що за наслідками апеляційного розгляду справи колегія суддів залишила рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог без змін, то підстави для розподілу судових витрат за правилами ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 листопада 2019 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.