Рішення

від 04.06.2019 по справі 120/1017/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 червня 2019 р. Справа № 120/1017/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Демитор Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,

представника позивача: ОСОБА_4,

представника відповідача: Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_2 до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

25.03.2019 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення № 273 від 24.01.2019 року 33 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,13 га у власність гр. ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Ставківську сільську раду Піщанського району Вінницької області повторно розглянути її заяву від 05.07.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0, 19 га, яка знаходить на АДРЕСА_1, в межах населеного пункту, для безоплатної передачі їй у приватну власність та прийняття рішення за даною заявою у відповідності вимогам чинного законодавства;

- стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Ставківської сільсько ради Піщанського району Вінницької області 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати/ судовий збір відповідно до квитанцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.07.2018 року вона звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га та 0,40 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області. На пленарному засіданні 33 сесії 7 скликання Ставківська сільська рада 24.01.2019 року прийняла рішення та надала дозвіл на відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту, урочище біля гаража перші гони, ділянка АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,40 га - для ведення особистого селянського господарства та на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,13 га - для ведення особистого селянського господарства. Тобто відповідачем частково відмовлено в задоволенні заяви від 05.07.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вважає, що відмова Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства є протиправною та суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вона звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, яке призначене на 18.04.2019 року. Крім того, даною ухвало також встановлено строк відповідачу для подачі відзиву на позовну заяву.

17.04.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно п. а, б ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) , землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту. Розглянувши заяву ОСОБА_2 , 33 сесія 7 скликання Ставківської сільської ради своїм рішенням від 24 січня 2019 року частково її задовольнила, надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту, АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства. Як слідує із змісту рішення сесії, воно було прийнято з врахуванням розміру земельної ділянки, наявності дороги між вказаною земельною ділянкою та суміжною земельною ділянкою, з застосуванням Генерального і плану с. Ставки та інших графічних матеріалів. Відповідно ч. 1 ст. 59 Закону України ( Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає , нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Позивачем не доведено протиправність прийнятого рішення, оскільки воно прийнято в межах повноважень сільської ради, передбачених Конституцією України, Земельним кодексом України, з дотриманням процедури, встановленої Законом України Про місцеве самоврядування в Україні . Таким чином, позовна вимога про скасування рішення 33 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради від 24 січня 2019 року є безпідставною. Невідповідність заявленого розміру земельної ділянки тому розміру, який зазначений в оскаржуваному рішенні, не є підставою для визнання його незаконним або протиправним, та не може бути причиною його скасування. Відповідно, і позовна вимога щодо зобов`язання Ставківської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 5 липня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягає до задоволення як безпідставна та незаконна. Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди не ґрунтується на будь-яких підставах, тому в її задоволенні просить відмовити.

Крім того, від представника відповідача, 17.04.2019 року надійшла заява (вх. №21396) про відкладення судового засідання, у зв`язку із неможливістю прибуття представника в судове засідання через зайнятість у розгляді інших справ, надавши копії повісток про виклик в Піщанський районний суд.

18.04.2019 року від представника позивача надійшла заява (вх. № 21563) про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, представник позивача надав докази на підтвердження витрат на правничу правову допомогу.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року відкладено судовий розгляд справи на 15.05.2019 року.

15.05.2019 року судове засідання відкладено у зв`язку із витребуванням додаткових доказів у відповідача.

24.05.2019 року в судовому засіданні представником відповідача надано витребувані документи, розгляд справи відкладено на 28.05.2019 року.

28.05.2019 року представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання, з метою підготовки заперечень на відзив.

Вирішено розгляд справи відкласти на 04.06.2019 року.

В судовому засіданні 04.06.02019 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що Сільська рада діяла в межах своїх повноважень, та надала дозвіл на розробку проекту землеустрою в розмірі 0, 13 га, оскільки згідно ст. 122 ЗК це входить до їх повноважень. Щодо ненаданої різниці, зазначив, що згідно наданого викопіювання з чергової кадастрової карти Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області межі села проходять саме через ділянку позивача, а саме через бажані для отримання ій 0,19 га та як видно існування дороги між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , за рахунок якої потрібно було б виділити їй 0,19 га також неможливо, оскільки це буде порушенням законодавства зі сторони відповідача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, встановив наступне.

05.07.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Ставківської сілської ради Піщанського району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га та 0,40 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

До заяви надала паспорт, державний акт, рішення сільської ради, свідоцтво на право спадщини, рішення суду, протокол погодження меж земельної ділянки.

Рішенням Ставківської сільської ради Піщанського району вінницької області №225 від 12.07.2018 року їй відмовлено у наданні відповідного дозволу, зокрема зазначено, що після того, як виготовиться технічна документація на ОСОБА_3 , буде переглянута сесією Ставківської сільської ради.

Позивач оскаржила в судовому порядку прийняте відповідачем рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року, яке набуло законно сили, у справі № 142/756/18 за позовом ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, визнано протиправним рішення №225 28 сесії 7 скликання Ставківської сільської ради та зобов`язано Ставківську сільську раду повторно розглянути звернення позивача від 05.07.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, орієнтовними площами 0,19 га та 0,40.

В зв`язку з чим, на пленарному засіданні 33 сесії 7 скликання Ставківська сільська рада 24.01.2019 року прийняла рішення та надала дозвіл на відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту, урочище біля гаража перші гони, ділянка АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,40 га - для ведення особистого селянського господарства та на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,13 га - для ведення особистого селянського господарства.

Підставами для прийняття такого рішення стало, зокрема те, що положеннями п. 34 ст. 26, Про місцеве самоврядування в Україні , статей 12,81,83,118,121 Земельного кодексу України, беручи до уваги рішення виконкому Ставківської сільської ради від 16.06.1994 року Про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність, 0.38 га. (0.25 га.- для житлового будівництва по АДРЕСА_1 , 0.13 га . - для ведення особистого підсобного господарства вул . АДРЕСА_1) ОСОБА_3 батькові ОСОБА_2 , згідно до містобудівної документації від 29.12.1970 року затверджена рішенням № 50 Піщанської районної ради та рішення №140 19 сесія 6 скликання від 28.02.2013 року про актуалізацію генерального плану Ставківської сільської ради за 29.12.1970 року де чітко видно існування дороги між господарствами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 яку потрібно виділити при виготовленні проекту землеустрою, з врахуванням чого вирішила прийняти саме таке рішення.

Як слідує зі змісту рішення сесії, воно було прийняте з врахуванням розміру земельної ділянки, наявності дороги між вказаною земельною ділянкою та суміжною земельною ділянкою, з застосуванням Генерального плану с. Ставки.

Разом з тим, позивач не погоджується з цим рішенням в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства, оскільки бажаний розмір ділянки яку вона бажає отримати становить , 019 га.

Незгода позивача із такою відмовою зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право надувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських рад у галузі земельних відносин на території міст, зокрема пункт а) передбачає розпорядження землями територіальних громад, а пункт б) передбачає передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення. Рішення приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України визначають виключну компетенцію сільських рад щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом сільської ради як суб`єкта права власності на землю.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положеннями ст. 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В той же час, Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст.122 ЗК України).

Із наведеного слідує, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування виключно із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

В даному випадку, як уже було встановлено судом вище ОСОБА_2 бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,19 га, розташованої на території Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Разом із тим, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, відведення бажаної позивачем ділянки у розмірі 0,19 га є неможливим, адже в такому разі частина земельної ділянки виходить за межі території Ставківської сільської ради, а повноваженнями щодо передачі земельних ділянок за межами території територіальної громади Ставківська сільська рада не наділена.

Представник відповідача також зазначив, що формування земельної ділянки у зазначеному позивачем розмірі в будь-який інший спосіб є неможливим, в силу існування дороги між господарствами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Усі наведені вище представником відповідача Ставківської сільської ради підтверджуються наявними у матеріалах справи рішенням Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 140 від 28.02.2013 року про актуалізацію генерального плану с. Ставки Піщанського району Вінницької області за 29.12.1970 року, викопіюванням з чергової кадастрової карти Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області та довідкою Сектору містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області № 08/19 від 10.04.2019 року, що згідно викопіювання з містобудівної документації с. ставки (генеральний план розроблений в 1970 році та відповідно до рішення 19 сесії 6 скликання Ставківської сільської ради № 140 від 28.02.2013 року визнано генеральний план придатним до використання) виділена земельна ділянка в Північно-Західній частині села Ставки за адресою згідно господарської книги АДРЕСА_1 обмежена землями загального користування (проїждждою частиною).

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 173 Земельного кодексу України визначено, шо межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 цього кодексу, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

За змістом п. 26 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", до повноважень районних рад входило і входить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою району в межах і в порядку визначених законом.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги перелічених нормативно-правових актів відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення були дотримані, відповідач взяв до уваги всі обставини, з`ясування яких вимагає закон. Отже, в даному випадку суд не вбачає підстав для визнання незаконним та скасування рішення Ставіківської сільської ради Піщанського району Вінницької області № 273 від 24.01.2019 року.

Крім того, не підлягає також задоволенню і позовна вимога про зобов`язання Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області розглянути повторно заяву від 05.07.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0, 19 га, яка знаходить на АДРЕСА_1, в межах населеного пункту, для безоплатної передачі їй у приватну власність та прийняття рішення за даною заявою у відповідності вимогам чинного законодавства, оскільки як зазначалось вище, заява позивача розглянута по суті та прийнято вмотивоване рішення за результатом її розгляду.

При цьому, позовна вимога в цій частині є похідною від першої у задоволенні якої судом відмовлено, а відтак підстави для її задоволення відсутні.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, обґрунтовуючи свою позицію щодо нанесеної моральної шкоди неправомірними рішеннями відповідача, позивач вказує, що морально страждала та оцінює моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

Окремо суд суд зауважує, що вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з субєкта вданих повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого, що у цьому випадку не знайшло свого підтвердження.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.

Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування позивачу моральної та шкоди позивачем не доведена з передбачених статтями 23, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача.

За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Ставківської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач: Ставківстка сільска рада Піщанського району Вінницької області (вул. Миру, 31, с. Ставки, Піщанський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04327560).

Рішення в повному обсязі складено 10.06.2019 року.

Суддя Демитор Наталія Володимирівна