Ухвала

від 08.06.2023 по справі 826/309/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 826/309/13-а

адміністративне провадження № К/990/18857/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №826/309/13-а за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за участю Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за участю Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2008 №0000024110/2, №0000094110/2, №0000044110/2, №0000134110/2, №0000144110/2 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 №0000094110/0, від 18.08.2008 №0000114110/1, №0000104110/1, від 10.09.2008 №0000094110/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009, з врахуванням ухвали від 26.06.2009 про виправлення описки, позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2009 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.07.2008 №0000024110/2, №0000044110/2, №0000134110/2 та №0000144110/2 та визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 №0000094110/0 та від 18.08.2008 №0000114110/1, №0000104110/1, а також щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000094110/2 в частині нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 149276416,00грн, у т.ч. 74638208,00грн основного платежу та 74638208,00грн - штрафних (фінансових) санкцій, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000094110/2 від 17.07.2008 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 5493220,00 грн, у т.ч. основного платежу 2746610,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2746610,00 грн залишено без змін. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2009 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2008 №0000094110/1 в частині донарахування позивачу податкового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 37158530,00грн (основний платіж 18579265,00грн, штрафні (фінансові) санкції 18579265,00грн). В задоволенні іншої частини відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014, а позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008, №0000144110/2, від 17.07.2008 №0000094110/2, від 17.07.2008 №0000024110/2, від 17.07.2008 №0000134110/2, від 17.07.2008 №0000044110/2, від 18.08.2008 №0000114110/1, від 18.08.2008 №0000104110/1, від 10.09.2008 №0000094110/1.

За наслідком касаційного оскарження постановою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та заступника прокурора прокуратури міста Києва задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн. Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2 змінено. В резолютивній частині постанови абзац четвертий щодо цього податкового повідомлення-рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників: . В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 залишено без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846,00грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) 5126923,00грн відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 25.05.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Позивач звернувся до Верховного Суду оскаржуючи судові рішення з підстави, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №520/11332/18, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що касаційна скарга містить виклад фактичних обставин у справі, цитування окремих висновків Верховного Суду, норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини без наведення обґрунтування неправильного застосування судами норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. До того ж, висновки Верховного Суду наведені позивачем без урахування подібності правовідносин.

До того ж, у касаційній скарзі позивач визначає підставою касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Варто зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права.

При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Перевіркою змісту наведеної підстави касаційного оскарження встановлено, що фактично скарга позивача не містить посилання на норму права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду та в чому полягає порушення судом апеляційної інстанції при застосуванні вказаної норми права у взаємозв`язку з тими висновками, що стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

До того ж, у касаційній скарзі позивач оскаржує судові рішення з підстави визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Також вказує на наявність підстав відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України, тобто на те, що суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з приписами частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Вказаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури. При цьому, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

Однак, касаційна скарга не містить необхідних обґрунтувань.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Звертаючись з касаційною скаргою друге відповідач не усуває недоліків касаційної скарги на які вказував Верховний Суду та подає аналогічну за змістом скаргу.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №826/309/13-а за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за участю Київської міської прокуратури про визнання недійними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.В. Хохуляк