Постанова

від 14.12.2023 по справі 826/309/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/309/13-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Келеберда В.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року (розглянута у відкритому судовому засіданні адміністративну справу, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 17 жовтня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального міжрегіонального головного управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Київської міської прокуратури про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2008 року, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) в якому просили визнати недійсними:

1) податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків:

- №0000024110/2 від 17.07.2008 року;

- №0000094110/2 від 17.07.2008 року;

- №0000044110/2 від 17.07.2008 року;

- №0000134110/2 від 17.07.2008 року;

- №0000144110/2 від 17.07.2008 року;

2) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків:

- №0000094110/0 від 13.06.2008 року;

- №0000114110/1 від 18.08.2008 року;

- №0000104110/1 від 18.08.2008 року.

18 вересня 2008 року позивачем подано заяву про доповнення до позовної заяви, згідно якої просили визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 10.09.2008 року №0000094110/1.

13 листопада 2008 року вважаючи, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються бюджетних коштів, а отже зачіпають інтереси держави, Ппрокуратура Печерського району міста Києва подала заяву про залучення їх до участі у розгляді вказаної справи, яка була задоволена 04.12.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009, з врахуванням ухвали від 26.06.2009 про виправлення описки, позов ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 17.07.2008 №0000024110/2, №0000044110/2, №0000134110/2 та №0000144110/2; визнання недійсними рішень СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 №0000094110/0 та від 18.08.2008 №0000114110/1 і №0000104110/1, а також щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000094110/2 в частині нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 149276416,00 грн, у т.ч. 74638208,00 грн основного платежу та 74638208,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000094110/2 від 17.07.2008 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 5493220,00 грн, у т.ч. основного платежу 2746610,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2746610,00 грн залишено без змін. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2008 року №0000094110/1 в частині донарахування позивачу податкового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 37158530,00 грн (основний платіж 18579265,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 18579265,00 грн). Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 постанову суду першої інстанції скасовано та задоволено позов ДП «НАЕК «Енергоатом», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008, №0000144110/2, від 17.07.2008 №0000094110/2, від 17.07.2008 №0000024110/2, від 17.07.2008 №0000134110/2, від 17.07.2008 №0000044110/2, від 18.08.2008 №0000114110/1, від 18.08.2008 №0000104110/1, від 10.09.2008 №0000094110/1.

За наслідком касаційного оскарження постановою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Заступника прокуратури м. Києва задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн. Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2 змінено. В резолютивній частині постанови абзац четвертий щодо цього податкового повідомлення-рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників: . В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 залишено без змін.

Отже, під час нового розгляду підлягають розгляду позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10 253 846 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5 126 923,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2008 року №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн.

Ухвалюючи це рішення суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у разі заявлення вимог кредиторів після строків, встановлених для їх подання або у разі коли такі вимоги не задоволенні за недостатністю майна, такі вимоги кредиторів вважаються погашеними. Оскільки в межах ліквідаційної процедури ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» Позивачем не було заявлено кредиторських вимог за укладеними договорами, такі вимоги є погашеними.

Роблячи висновки у цій частині спору суд врахував те, що фактично ДП «НАЕК «Енергоатом» сплачено грошові кошти ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» за товар, проте такий товар поставлений частково останніми, а аванс, внаслідок подальшої ліквідації юридичних осіб, не було повернуто Позивачу, оплачений товар ним повністю не отримано, заходів в межах ліквідаційної процедури не здійснено, вимоги кредитора не заявлено, проте суми не повернутих ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» коштів включено Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Застосовуючи норми підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, згідно з якими у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Тому суд врахував, що придбані товари (товарно-матеріальні цінності) у ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» використовувались у господарській діяльності Позивача частково, в тій кількості, які були контрагентами поставлені; а в іншій частині - аванс (грошові кошти), який було сплачено за товар, не використовувався Позивачем у господарській діяльності, адже ТМЦ вказаними контрагентами не поставлені внаслідок припинення зобов`язань у зв`язку із ліквідацією цих підприємств.

За наведеного суд дійшов висновку, що позивач не мав права включати до податкового кредиту частку сплаченого (нарахованого) Позивачем податку при придбанні ТМЦ у ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» тих товарів, які не були поставленні останніми ДП «НАЕК «Енергоатом». Тому суд погодився з висновками контролюючого органу щодо необхідності зменшення (коригування) ДП «НАЕК «Енергоатом» податку на додану вартість в частині суми оплаченого товару, проте не поставленого та не відшкодованих (повернення, стягнення тощо) грошових коштів, оплачених ним ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш».

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 223 року касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» адоволено частково, постановку Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року скасувати, а справу №826/309/13-а передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховним судом зазначено, що всупереч приписам процесуального закону, які містяться у статті 37 КАС України, справу розглянуто за участі судді, яка вже брали участь у її вирішенні, що свідчить про неповноважний склад суду при її розгляді.

Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» було правомірно сформовано за першою подією - перерахування попередньої оплати контрагентам, та у позивача були відсутні підстави для коригування показників податкової звітності, при цьому судом першої інстанції не встановлено факт невикористання придбаних товарів у господарській діяльності позивача. Також скаржник посилається на пропуск строку, протягом якого контролюючий орган мав право самостійно визначити суму податкового зобов`язання позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки ДП «НАЕК «Енергоатом» з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2007 СДПІ складено акт від 24.01.2008 №40/41-10/24584661.

Згідно з висновками акта перевірки позивачем порушено норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI; далі - Закон №168/97-ВР), пунктів 1.23, 1.25, 1.31, 1.32 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2013 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI; далі - Закон №334/94-ВР), пункту 1 статті 1, підпунктів «з», «и» пункту 1.3, пункту 1.9 статті 1, пункту 3.4 статті 3, підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.7.3 пункту 9.7 статті 9, абз. «а» підпункту 9.10.1, підпунктів 9.10.2, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI; далі - Закон №889-VI), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на суму 205 904 257,00 грн, з ПДВ - 18 402 275,00 грн та з податку з доходів фізичних осіб на 1264,89 грн за вказаний період.

На підставі акта перевірки відповідач 06.02.2008 прийняв податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- №0000024110/0 - про сплату податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 27 884 776,50 грн, з яких: 18 402' 276,00 грн - основний платіж, 9' 482' 500,50 грн - штрафні (фінансові) санкції);

- №0000034110/0 - про сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 465 151 928,50 грн, з яких: 205' 904' 257,00 грн - основний платіж, 259 247 671,00 грн - штрафні (фінансові) санкції);

- №0000044110/0 - про сплату податкового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 4204,80 грн, з якої: 1264,89 грн - основний платіж, 2939,91 грн - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача, вказані рішення залишені без задоволення та з метою доведення граничних строків сплати податкових зобов`язань контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення з індексом « 1» від 25.04.2008 та індексом « 2» від 17.07.2008.

Додатково за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.07.2008:

- №0000134110/2, яким Підприємству донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3446,50 грн як складову визначеного податкового зобов`язання з ПДВ;

- №0000144110/2, яким Підприємству донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток на 107' 330,50 грн, в тому числі: 71' 553,50 грн - за основним платежем, 35' 777,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Крім цього за результатами податкової перевірки актом перевірки встановлено порушення позивачем норми статті 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), пунктів 1, 2, 9, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), підпунктів 2.8, 2.11 пункту 2, підпунктів 3.1 пункту 3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 »Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». На підставі цих висновків та за наслідками адміністративного оскарження попередньо прийнятих податкових повідомлень - рішень від 06.02.2008 контролюючий орган прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- від 13.06.2008 №0000114110/0 та від 18.08.2008 №0000114110/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 766 882,20 грн за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- від 13.06.2008 №0000104110/0 та від 18.08.2008 №0000104110/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 081,46 грн за порушення норм з регулювання обігу готівки;

- від 13.06.2008 №0000094110/0 та від 10.09.2008 №0000094110/1 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 312 496,49 грн за порушення розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД.

Як вже було вказано вище предметом під час нового розгляду даної адміністративної справи є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10 253 846 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5 126 923,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

В акті перевірки в частині, що стосується підстав прийняття оскаржуваного рішення зафіксовано наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підрозділом не зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 2005 року у розмірі 10 253 864,00 грн, у зв`язку із тим, що витрачені (перераховані) грошові кошти ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта», не використані у власній господарській діяльності ДП НАЕК «Енергоатом».

Перевіркою встановлено наявність дебіторської та кредиторської заборгованості станом 01.10.2007, а саме:

1. По ТОВ НВО «Орбіта» (дебіторська заборгованість по рахунку 3711 розмірі 12 148 800 грн.; кредиторська заборгованість по рахунку 6311 розмірі 48 501,60 грн.). Станом на 01.10.2007 враховується заборгованість - 12 100 298,40 грн.

- по договору № 779-АК-1 від 24.12.2004 на придбання запчастин до компресорів ВШВ-2.3/230 виробництва ВАТ «Уральський компресорний завод» Росія, для ремонту бл. №1- 3 ВП «РАЕС», загальна сума згідно специфікації складає 378 066,81грн., у т.ч ПДВ 63 011,13 грн.;

- по договору № 760-АК-1 від 26.10.2004 на придбання блоку попереднього охолодження у комплекті з холодильною установкою виробництва ВАТ « Машиностроительний завод «Уралкриотехника», для ремонту бл. №3 ВП «РАЕС», загальна сума згідно специфікації складає 139875,96 грн., у т.ч ПДВ 23 312,66 грн.;

- по договору № 769-АК-1 від 29.10.04 на придбання електролізних установок СЄУ- 20 без ресиверів і щитів управління виробництва ВАТ «Уралхиммаш» Росія, для ремонту бл. ВП «РАЕС», загальна сума згідно специфікації складає 3 500 000 грн., у т.ч ПДВ 583 333,33 грн.;

- по договору № 774-АК-1 від 29.10.2004 на придбання Стенду для гідровличних випробувань балонів, рампу наповнюючу кисневу виробництва ВАТ «Уралкриотехника» Росія, для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума згідно специфікації складає 500 000 грн., у т.ч ПДВ 83 333,33 грн.;

- по договору № 775-АК-1 від 29.10.2004 на придбання балонів для азоту виробництва ВАТ «Первоуральский ново трубний завод» Росія, для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума згідно специфікації складає 10 224 000 грн., у т.ч ПДВ 1 704 000 грн.;.

по договору № 776-АК-1 від 29.10.2004 на придбання запчастин до компресорів 2ВМ виробництва ВАТ «Компресорний завод» Росія, для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума згідно специфікації складає 796 730,98 грн., у т.ч ПДВ 132 788,49 грн.;).

Перевіркою встановлено, що ТОВ НВО «Орбіта» код ЄДРПОУ 32172958, ліквідовано Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2005 по справі №Б/29/45/05 та знято з обліку 29.11.2006, скасована державна реєстрація 16.06.2005.

2. По ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» (дебіторська заборгованість по рахунку 3711 розмірі 50 501 880 грн.; кредиторська заборгованість по рахунку 6311 розмірі 1 079 100 грн.).

Станом на 01.10.2007 враховується заборгованість - 49 422 780,0 грн., а саме по договору № 771-АК-1 від 29.10.2004 про постачання електродвигунів АВСМ2 виробництва НП ЗАТ «Електронмаш» м. Тираспіль для ремонту ВП «Запоріжська АЕС» у відповідності до Специфікації на суму 64 746 000грн. у т.ч ПДВ 10 791 000 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» код ЄДРПОУ 32324337, ліквідовано Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2005 (у зв`язку з визнанням банкрутом) по справі №Б/29/46/05 та знято з обліку 16.06.2005, скасована державна реєстрація 16.06.2005.

З урахуванням дебіторської (по рахунку 3711) та кредиторської (по рахунку 6311) заборгованості станом на 01.01.2005 враховуючи перевіряємий період ВП «Атомкомплект» перерахувало грошові кошти, а саме:

- ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» на суму 80 107 380 грн., одержало ТМЦ на суму 30 684 600 грн., залишок Д-т - 49 422 780грн.;

- ТОВ НВО «Орбіта» на суму 15 996 005,26 грн., одержало ТМЦ на суму 3 895 706,81 грн., залишок Д-т - 12 100 298,45 грн.

Зміст акту перевірки свідчить, що контролюючий орган формує висновки, що перерахований аванс ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» не передбачав відповідної компенсації або повернення, у зв`язку із ліквідацією підприємств, аванс припинив бути таким, оскільки зустрічне відвантаження товару вже не передбачалось і не збереглось зобов`язання з купівлі-продажу товару.

За відсутності претензії позивача до боржників та не пред`явлення ним своїх вимог в межах ліквідаційної процедури, контролюючий орган прийшов до висновку, що сплачені кошти ДП «НАЕК «Енергоатом» є безповоротною фінансовою допомогою боржникам, а відтак податок на додану вартість підлягав коригуванню.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000024110/2 в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ за основним платежем 10253846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) в розмірі 5126923,00 грн, дійшов висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), який визначав платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпунктів 1.22.1, 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Пунктом 1.23 пункту 1 статті 1 Закону №334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

У свою чергу, безнадійна заборгованість, в розрізі пункту 1.25 пункту статті 1 Закону №334/94-ВР заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов`язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Аналізуючи вказані положення колегія суддів приходить до висновку, що пункт 1.25 статті 1 Закону №283/97-ВР відносить до безнадійної заборгованості заборгованість, яка відповідає певним ознакам. При цьому, безнадійна заборгованість визнається такою у разі відповідності останньої як декільком ознак, визначених у наведеній нормі права, в сукупності, так і одній ознаці. Зокрема, безнадійна заборгованість - це заборгованість фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності).

Пунктами 1.6-1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкове зобов`язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 наведеного Закону об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи (зокрема відображено в акті перевірки позивача) між позивачем та ТОВ НВО «Орбіта» було укладено ряд договорів з поставки на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» товарно-матеріальних цінностей:

- по договору №779-АК-1 від 24.12.2004 на придбання запчастин до компресорів ВШВ-2.3/230 виробництва ВАТ «Уральський компресорний завод», для ремонту бл.№1-3 ВП «РАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 378066,81 грн, у т.ч. ПДВ 63011,13 грн;

- по договору №760-АК-1 від 26.10.2004 на придбання блоку попереднього охолодження у комплекті з холодильною установкою виробництва ВАТ «Машиностроительний завод «Уралкриотехника», для ремонту бл.№3 ВП «РАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 139875,96 грн, у т.ч. ПДВ 23312,66 грн;

- по договору №769-АК-1 від 29.10.04 на придбання електролізних установок СЄУ- 20 без ресиверів і щитів управління виробництва ВАТ «Уралхиммаш», для ремонту бл. ВП «РАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 3500000 грн., у т.ч. ПДВ 583333,33 грн.;

- по договору №774-АК-1 від 29.10.2004 на придбання Стенду для гідровличних випробувань балонів, рампу наповнюючу кисневу виробництва ВАТ «Уралкриотехника», для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума згідно специфікації складає 500000 грн., у т.ч ПДВ 83333,33 грн;

- по договору №775-АК-1 від 29.10.2004 на придбання балонів для азоту виробництва ВАТ «Первоуральский ново трубний завод», для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 10224000 грн., у т.ч. ПДВ 1704000 грн;

- по договору №776-АК-1 від 29.10.2004 на придбання запчастин до компресорів 2ВМ виробництва ВАТ «Компресорний завод», для ремонту ВП «ЗАЕС», загальна сума відповідно до специфікації складає 796730,98 грн, у т.ч. ПДВ 132788,49 грн.

Станом на 01.10.2007 по ТОВ НВО «Орбіта» наявна дебіторська заборгованість по рахунку 3711 розмірі 12148800 грн та кредиторська заборгованість позивача по рахунку 6311 становить 48501,60 грн. Таким чином, станом на 01.10.2007 у ТОВ НВО «Орбіта» перед позивачем наявна заборгованість в сумі 12100298,40 грн.

Зазначена заборгованість виникла внаслідок того, що позивачем здійснено оплату товару в розмірі 15996005,26 грн, в той час, як товарно-матеріальних цінностей від ТОВ НВО «Орбіта» було поставлено на суму 3895706,81 грн.

Разом з тим, ТОВ НВО «Орбіта» код ЄДРПОУ 32172958, ліквідовано Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2005 по справі №Б/29/45/05, державна реєстрація скасована 16.06.2005 та знято з обліку 29.11.2006.

Також позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» по договору № 771-АК-1 від 29.10.2004 про постачання електродвигунів АВСМ2 виробництва НП ЗАТ «Електронмаш» м. Тираспіль для ремонту ВП «Запоріжська АЕС» у відповідності до Специфікації на суму 64746000 грн у т.ч. ПДВ 10791000 грн.

Станом на 01.10.2007 по ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» рахується дебіторська заборгованість по рахунку 3711 розмірі 50501880 грн та кредиторська заборгованість по рахунку 6311 розмірі 1079100 грн. Тобто, станом на 01.10.2007 у ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» перед позивачем наявна заборгованість в сумі 49422780,00 грн.

Зазначена заборгованість виникла внаслідок того, що позивачем здійснено оплату товару в розмірі 80107380,00 грн, в той час, як товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» було поставлено на суму 30684600,00 грн.

В той же час, ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» код ЄДРПОУ 32324337, ліквідовано Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2005 (у зв`язку з визнанням банкрутом) по справі №Б/29/46/05, державна реєстрація скасована 16.06.2005 та знято з обліку 16.06.2005.

Наведені обставини відображені в акті перевірки та не заперечуються позивачем.

У відповідності до частини 1 статті 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

За правилами частини 3 статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням.

Як вже було вказано судом вище, ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» ліквідовані в червні 2005 у зв`язку із визнанням банкрутом останніх.

В той же час, жодних дій з метою повернення сплачених авансом сум, шляхом заявлення кредиторських вимог в рамках здійснення процедури банкрутства по ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» позивачем не проводилось.

Між тим, умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (далі - Закон №2343-XII).

За привалами статті 1 Закону №2343-XII боржник - суб`єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати; банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом; ліквідація - припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника; заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 №2343-XII у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 23 Закону №2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов`язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Положеннями частини 1 статті 31 Закону №2343-XII визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов`язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов`язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов`язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов`язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що у разі заявлення вимог кредиторів після строків, встановлених для їх подання або у разі коли такі вимоги не задоволенні за недостатністю майна, відповідні вимоги кредиторів вважаються погашеними.

Матеріалами справи встановлено та не заперечувалось позивачем, що ним в межах ліквідаційної процедури ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» не було заявлено кредиторських вимог за укладеними договорами. Отже, з урахуванням положень Закону №2343-XII такі вимоги є погашеними. Також матеріали справи доказів звернення позивача до вказаних контрагентів із претензію та/або позовом про стягнення коштів не містять.

Колегія суддів звертає увагу на те, що фактично Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплачено грошові кошти ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» за товар, проте такий товар поставлений частково останніми, а аванс, внаслідок подальшої ліквідації юридичних осіб не повернутий позивачу, оплачений товар ним повністю не отримано, заходів в межах ліквідаційної процедури не здійснено, вимоги кредитора не заявлено, проте суми коштів не повернутих ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що була чинних на момент виникнення спірних правовідносин) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У своїй апеляційній скарзі позивач підтверджує, що на момент постановлення Господарським судом Дніпропетровської області ухвал про ліквідацію ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» (у зв`язку з визнанням банкрутом) вимоги позивача вважались погашеними.

Отже, здійснивши повну передплату за товар, який мав бути постановлений позивачу від ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш», відповідні ТМЦ на адресу позивача не були відвантажені ТОВ НВО «Орбіта» на суму 12100298,40 грн та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» на суму 49422780,00 грн, натомість, сплачений у складі вказаних сум ПДВ був включений позивачем до податкового кредиту по першій події - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів.

При цьому, зобов`язання ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» є припиненими внаслідок ліквідації суб`єктів господарською діяльності.

Позивач стверджує про відсутність у нього підстав для коригування показників з ПДВ, оскільки обставини, що мають наслідком коригування відповідних показників прямо визначені у п.4.5 ст.4 закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів проаналізувавши в сукупності всі обставини справи, приймаючи до уваги позицію сторін, вважає правомірними висновки контролюючого органу щодо необхідності зменшення (коригування) ДП «НАЕК «Енергоатом» податку на додану вартість в частині суми оплаченого товару, проте не поставленого та не відшкодовуваних (повернення, стягнення тощо) грошових коштів оплачених ним ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш», з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Податок, оподаткування, платник податку, оподатковувана операція (у відповідних відмінках) - податок на додану вартість, оподаткування податком на додану вартість, платник податку на додану вартість, операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (п. 1.1 ст. 1 Закону №168/97-ВР).

За правилами пунктів 1.3, 1.4, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України; поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки, виконання робіт та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари (результати робіт) за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону №168/97-ВР база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв`язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.4.5 ст.4 закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

4.5.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів (послуг).

4.5.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

4.5.3. Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:

а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;

б) при перегляді цін, пов`язаних з гарантійними замінами товарів.

З аналізу наведених положень вбачається, що вони підлягають застосуванню виключно у випадку, коли поставка товару вже відбулась.

Разом з тим, в рамках спірних правовідносин наявна обставина щодо не поставки позивачу всього оплаченого ним товару, що виключає можливість застосування положень п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналіз вказаного дає суду підстави погодитися із твердженнями позивача про те, що пункт 4.5 статті 4 Закону №168/97-ВР не передбачає коригування податку на додану вартість у разі визнання боргу покупця безнадійним.

Проте, колегія суддів звертає увагу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на статтю 7 Закону №168/97-ВР, якою врегульовано порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

При цьому, наведеними нормами не встановлено жодних умов щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що неведеними вище положеннями визначено виключні обставини для зміни показників податкових зобов`язань.

В той же час, підпунктами 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу наведених норм податкового законодавства, що було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що до податкового кредиту підлягає віднесенню частка сплаченого податку за товари, які частково використовуються в оподатковуваних операціях. У випадку не використання частки придбаного товару в оподатковуваних операціях, відповідна сума сплаченого податку не включається до податкового кредиту. При придбанні товару, який не призначається для використання в господарській діяльності, сума сплаченого за таких товар податку не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У той же час, підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР регламентовано, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Аналізуючи наведені положення суд вказує, що до спірних правовідносин підлягає до застосування положення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, адже позивачем придбані товари (товарно-матеріальні цінності) у ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» використовуються у власній господарській діяльності частково, в тій кількості, які були ними поставлені. В іншій же частині аванс (грошові кошти), які були сплачені за товар не використовуються позивачем у власній господарській діяльності, адже ТМЦ вказаними контрагентами не поставлені, внаслідок припинення зобов`язань, у зв`язку із ліквідацією таких підприємств.

Тобто, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» мало право включити до суми податкового кредиту ту частку сплаченого (нарахованого) податку при придбанні ТМЦ у ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш», яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, на переконання суду, ту частку сплаченого (нарахованого) позивачем податку при придбанні ТМЦ у ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш», які не були поставленні останніми ДП «НАЕК «Енергоатом» не мало право включати до податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено та визнається позивачем, що до ДП «НАЕК «Енергоатом від ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» оплачений товар було поставлено лише частково.

Наведене свідчить на користь висновку, що сплачена позивачем сума ПДВ у складі суми передплати по договорам з ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» підлягала включенню до складу податкового кредиту виключно частково, а саме за поставлений товар, який в подальшому використовувався позивачем у господарській діяльності та в оподатковуваних операціях.

В той же час, непоставлений позивачу товар фізично не міг використовуватись ним у власній господарській діяльності або в оподатковуваних операціях, а тому сплачена сума податку за таких товар не підлягала включенню до складу податкового кредиту в розумінні 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, в результаті не виконання контрагентами позивача свого обов`язку з постачання оплаченого товару та в подальшому ліквідації вказаних контрагентів внаслідок визнання їх банкрутами, відсутні підстави вважати, що сплачені суми ПДВ за непоставлений та невикористаний у власній господарській діяльності та оподатковуваних операціях товар підлягають включенню до складу податкового кредиту, в результаті чого платник податків мав внести зміни до показників податкової звітності шляхом виключення відповідних сум ПДВ зі складу податкового кредиту.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо не встановлення судом факту невикористання придбаних товарів у господарській діяльності, оскільки не поставка товару (з урахуванням факту ліквідації постачальника) унеможливлює його подальше використання покупцем як в господарській діяльності, так і в оподатковуваних операціях в результаті його фізичної відсутності у останнього.

Щодо тверджень апелянта про не дослідження судом першої інстанції питання дотримання податковим органом строку для визначення суми податкових зобов`язань спірним податковим повідомленням-рішенням в частині ПДВ за основним платежем 10253846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) в розмірі 5126923,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» колегія суддів звертає увагу на таке.

В той же час, згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу ч.1, 5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ні позовна заява, ні інші письмові пояснення, що були надані до суду першої інстанції та під час попереднього розгляду справи в усіх інстанціях не містять відповідних обґрунтувань щодо порушення податковим органом граничного строку для самостійного визначення суми податкових зобов`язань позивача з ПДВ по господарським операціям з ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш».

Таким чином, оскільки можливе порушення відповідачем пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не було підставою позову та відповідні обґрунтування не заявлялись позивачем в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями досліджувати такі обставини та розглядати наведені підстави позову.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.101 КАС України висновок експерта це докладний - опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

В силу ст.108 КАС України Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 26.12.2013 №6970/6971/6972/6973/14732/14733/13-45 в наданих документах на експертизу відсутні первинні та/або інші документи щодо господарських операцій позивача з ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» (а.с.34-80 т.10).

З висновку від 07.04.2015 №150407-01 за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи ДП КНДІ незалежних експертиз також не вбачається, що експертам надавалась відповідна первинна документація щодо вказаних господарських операцій з ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» (а.с.6-102 т.11).

Матеріалами справи встановлено, що відповідна первинна документація по господарським взаємовідносинам, що мали місце між позивачем та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта» була вилучена старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах УБОЗ ГУМВС України в м.Києві майором міліції Копаєвим В.В., про що матеріали справи містять копію протоколу виїмки від 17.11.2005 (а.с.194-205 т.23).

Таким чином, оскільки в рамках наведених вище експертиз не досліджувалась первинна та інша документація по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та ТОВ НВО «Орбіта», суд не може прийняти до уваги вказані експертні висновки при вирішенні спірного питання в частині правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплачену суму ПДВ за товар, який в подальшому не був йому поставлений та використаний у власній господарській діяльності або в оподатковуваних операціях.

Разом з цим при вирішенні спору по суті колегія суддів з приводу посилань позивача на роз`яснення, надані в листі Державної податкової адміністрації України від 27.10.2006 №201087/16-1517-4, у якому вказано про те, що платник податків не проводить коригування податкових зобов`язань з ПДВ при збільшенні суми валових витрат чи валових доходів у разі визнання боргу безнадійними і в разі врегулювання сумнівної заборгованості, вважає за необхідне вказати про наступне.

Згідно із пунктом 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Закону №334/94-ВР безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.

Колегія суддів вказує, що роз`яснення, надані в листі Державної податкової адміністрації України від 27.10.2006 №201087/16-1517-4 стосуються відсутності підстав коригування платником податків ПДВ у разі включення покупцем безнадійної заборгованості до валових витрат або валових доходів.

Варто наголосити, що матеріали справи не містять в собі жодних належних та достатніх доказів включення підрозділом позивача до складу валових витрат суму перерахованих коштів постачальникам - ТОВ НВО «Орбіта» та ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» як безнадійну заборгованість в порядку статті 12 Закону №334/94-ВР.

Отже, колегія суддів вказує, що твердження позивача в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.

Разом з цим, суд вважає за доцільне відмітити, що в межах спірних правовідносин обставини класифікації коштів, які були перераховані позивачем ТОВ НВО «Орбіта» і ТОВ ПТЗ «Укртяжмаш» та не повернуті позивачу для вирішення даного спору по суті не мають визначального значення, адже як вже було вказано судом вище ТМЦ придбані ДП «НАЕК «Енергоатом» у вказаних контрагентів, ними не поставлені, у власній господарській діяльності позивачем не використані, що виключає наявність підстав для включення сум податку, сплаченого у зв`язку з придбання такого товару до складу податкового кредиту ДП «НАЕК «Енергоатом». При цьому, матеріалами справи підтверджено відсутність включення таких коштів позивачем до складу валових витрат в порядку статті 12 Закону №334/94-ВР.

Отже, за встановлених обставин, колегія суддів вважає вірними висновки контролюючого органу про порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, що зафіксовано в акті перевірки.

У відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N2181-III (далі - Закон N2181-III) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Згідно із підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону N2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов`язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов`язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов`язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов`язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п`ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів відмічає, що в ході розгляду адміністративної справи ДП НАЕК «Енергоатом» не стверджувалось про невірно обрахований контролюючим органом податок на додану вартість, який підлягав коригуванню шляхом його зменшення на суму 10 253 846,00 грн та не зазначено про невірність обрахунку розміру застосованих штрафних санкції.

З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн та відсутності підстав для його скасування.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»- залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 14 грудня 2023 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль