Ухвала

від 28.06.2023 по справі 826/309/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 червня 2023 року

м. Київ

справа №826/309/13-а

адміністративне провадження №К/990/20881/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за участю Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось з позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17 липня 2008 року №0000024110/2, №0000094110/2, №0000044110/2, №0000134110/2 та №0000144110/2 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 червня 2008 року № 0000094110/0, від 18 серпня 2008 року №0000114110/1, № 0000104110/1, від 10 вересня 2008 року № 0000094110/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 17 липня 2008 року №0000024110/2, №0000044110/2, №0000134110/2 та №0000144110/2; визнання недійсними рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 червня 2008 року №0000094110/0 та від 18 серпня 2008 року №0000114110/1 і №0000104110/1, а також щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000094110/2 в частині нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 149276416,00 грн, у т.ч. 74638208,00 грн основного платежу та 74638208,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000094110/2 від 17 липня 2008 року в частині визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 5493220,00 грн, у т.ч. основного платежу 2746610,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2746610,00 грн залишено без змін, в іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 квітень 2008 року №0000094110/1 в частині донарахування позивачу податкового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 37158530,00 грн (основний платіж 18579265,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 18579265,00 грн). Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та задоволено позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2008 року №0000144110/2, №0000094110/2, №0000024110/2, №0000134110/2, №0000044110/2, від 18 серпня 2008 року №0000114110/1, №0000104110/1, від 10 вересня 2008 року №0000094110/1.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2008 року №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн. Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2008 року №0000094110/2 змінено. В резолютивній частині постанови абзац четвертий щодо цього податкового повідомлення-рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року залишено без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року відмолено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2008 року №0000024110/2 щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 10253846,00 грн та застосування штрафних фінансових (санкцій) - 5126923,00 грн.

09 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та прийняти нове, позов задовольнити.

27 червня 2023 року до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України просить відкрити касаційне провадження та врахувати при розгляді справи надані доповнення.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду пов`язану з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позову має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для відмови у позові. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Скаржник зазначає, що суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих у справі доказам, що відповідає пункту 4 частини другої статті 353 КАС України.

Водночас, якщо у касаційній скарзі ставиться питання про неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, коли певні обставини, які істотно впливають на умови застосування норми матеріального права, залишилися не встановленими, а докази на їх підтвердження не дослідженими, такі доводи мають ознаки порушення норм процесуального права.

Відповідно, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позову, що встановлено статтею 351 КАС України.

Отже, вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позову, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для відмови у позові. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені статтею 330 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, з урахуванням статті 328 КАС України.

Згідно з положеннями частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом уточненої касаційної скарги з належним обґрунтування підстав та вимог, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за участю Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

М.М. Яковенко