Постанова

від 08.06.2023 по справі 320/11911/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 320/11911/21

адміністративне провадження № К/990/7155/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/11911/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Рокитне"

до Рокитнянського районного відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича

про визнання незаконною та скасування постанови та визнання постанови такою, що не підлягає виконанню

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Рокитне"

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (головуючий суддя: Брагіна О.Є.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У вересні 2021 року Товариство звернулось з позовом до Рокитнянського районного відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича.

Згідно з вимогами позовної заяви Товариство просило Суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову від 30 серпня 2021 року, винесену старшим державним виконавцем Смакотою С.В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця в розмірі: 124 454,27 грн та виконавчого збору в сумі:12 445,42 грн;

- визнати постанову від 15 квітня 2021 року № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди такою, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що приватним виконавцем Голяченком І.П. не було дотримано вимоги пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2021 року №512/5, а саме під час завершення виконавчого провадження відповідачем не було винесено постанову про стягнення основної винагороди. Оскільки було завершено виконавче провадження, то постанова приватного виконавця Голяченка І.П. від 15 квітня 2021 року № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди не є виконавчим документом, на підставі якого може бути відкрите виконавче провадження. Тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 30 серпня 2021 року, на думку позивача, є незаконною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року адміністративний позов залишено буз руху, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю заяви про поновлення пропущеного строку з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду від 27 вересня 2021 року позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення з позовною заявою, в якій зазначив що про оскаржувану постанову від 30 серпня 2021 року № НОМЕР_3 йому стало відомо з поштового відправлення №0960101565444, яке він отримав 9 вересня 2021 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, позов залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

Суди виходили з того, що позивач пропустив установлений пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду з цим позовом і не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, у лютому 2023 року Товариство оскаржило їх у касаційному порядку.

Товариство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник стверджує, що про порушення своїх прав довідався 9 вересня 2021 року, коли отримав

поштове відправлення №0960101565444 з постановою державного виконавця НОМЕР_2 від 30 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження, і у межах десятиденного строку пред`явив позов.

Також скаржник наголошує, що суд першої та апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2021року №512/5. Крім того, суди допустили порушення норм процесуального права не дослідивши докази в частині встановлення моменту порушення прав позивача та початку перебігу строку звернення до суду, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про пропуск ним строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Відповідачами відзиву не подано, копію ухвали про відкриття касаційного провадження та касаційну скаргу з додатками вони отримали 21 квітня 2023 року та 23 квітня 2023 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС Україн суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини першої та другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини у справі склались з приводу законності постанови, винесеної старшим державним виконавцем Смакотою С.В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 30 серпня 2021 року про стягнення з позивача основної винагороди в розмірі: 124 454,27 грн та виконавчого збору в сумі: 12 445,42 грн, прийнятої на підставі постанови № НОМЕР_1 від 15 квітня 2021 року.

Адміністративний позов Товариство подало засобами поштового зв`язку 20 вересня 2021 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року адміністративний позов залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статті 160-161 КАС України та пропуском строку звернення до суду. Зокрема позивач не подав із позовною заявою клопотання про поновлення строку звернення до суду.

На вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем усунуто недоліки та подано клопотання про поновлення строку звернення до суду та надано як доказ належним чином завірену копію конверту та трекінг номер з датою отримання оскаржуваної постанови.

Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду суд першої інстанції ухвалою від 27 жовтня 2021 року відкрив провадження у справі і призначив судове засідання на 15 листопада 2021 року.

Наступне судове засідання відбулося 22 листопада 2021 року.

Після цього від представника позивача та приватного виконавця Смакоти С.В. було подано заяви про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання, призначене на 2 червня 2022 року, сторони не з`явились.

8 червня 2022 року своїм листом суд витребував у позивача оригінал конверту, в якому надійшло поштове відправлення № 0960101565444 з вмістом копії постанови № НОМЕР_3 від 30 серпня 2021 року.

Вказаний лист суд направив позивачу 8 червня 2022 року згідно супровідного листа (том І, а.с.208).

Також суд першої інстанції 8 червня 2022 року витребував від приватного виконавця

Голяченка І.П. відомості щодо порядку та строку ознайомлення позивача з копією постанови

№ НОМЕР_1 від 15 квітня 2021 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року позов залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України (пропущено позивачем строк звернення до адміністративного суду).

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду та не надав витребуваний судом оригінал конверту, в якому він отримав копію постанови № НОМЕР_3 від 30 серпня 2021 року.

Суд не прийняв як доказ надану раніше позивачем завірену копію цього конверту з роздрукованим трекінгом поштового відправлення № 0860101565444 про отримання позивачем 9 вересня 2022 року оскаржуваної постанови.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про порушення позивачем строків звернення до суду, встановлених частиною другою статті 287 КАС України. Зокрема зазначили, що позивач про порушення своїх прав дізнався ще в квітні 2021 року, отримавши постанову 23 квітня 2021 року про стягнення основної винагороди № НОМЕР_1 від 15 квітня 2021 року, а також не надав документального підтвердження дати одержання постанови № НОМЕР_3 від 30 серпня 2021 року.

Також, суд апеляційної інстанції відхилив аргумент скаржника про те, що ним не оскаржується постанова приватного виконавця № НОМЕР_1 від 15 квітня 2021 року, оскільки він лише просить визнати її такою, що не підлягає виконанню у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Одночасно суд вказав, що позивач заявив позовну вимогу в порядку статті 287 КАС України, якою передбачено десятиденний строк звернення до суду.

Статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, зазначивши, що він не надав належних та допустимих доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, та адміністративний позов залишив без розгляду.

Також матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Подібний висновок щодо тлумачення вимог статті 123 КАС України викладений у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 15 грудня 2021 року у справі №300/34/20, від 20 жовтня 2022 року у справі №380/16907/21.

З огляду на правове регулювання, окреслене нормою частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною четвертою статті 90 КАС України встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Тут варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів з метою правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

В своїй касаційній скарзі, скаржник наголошує, що лист з вимогою про надання оригіналу відповідного конверту він не отримував.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того ,що позивач отримав лист суду про надання оригіналу конверту з постановою № НОМЕР_3 від 30 серпня 2021 року.

Отже , суд першої інстанції позбавив позивача можливості скористатися своїм правом на подання письмових доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При вирішення цієї адміністративної справи Суд вважає за необхідне звернути увагу, зокрема, на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Мінак та інші проти України», яке слугувало підставою для перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 2а-1421/10/1916 (постанова від 03 березня 2020 року, провадження № 11-363зва19).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ рішення у справі «Мінак та інші проти України» у разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (пункт 70 рішення від 21 травня 2015 року у справі «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13).

За таких обставин, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду.

Верховний Суд додатково зазначає, що не оцінює вказані позивачем причини пропущення строку звернення до суду, проте доходить висновку, що суд першої інстанції не повною мірою з`ясував обставини щодо строку звернення до суду. Натомість суд апеляційної інстанції вказаних процесуальних помилок не виправив.

Відтак висновки суду першої та апеляційної інстанції є такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України. Тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно застосував наслідки відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, у зв`язку із чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Рокитне" належить задовольнити, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод Рокитне" задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №320/11911/21 скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду