Постанова

від 25.05.2023 по справі 522/4446/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/601/23

Справа № 522/4446/20

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/4446/20

Номер провадження: 22-ц/813/601/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Обслуговуючий кооператив «Жемчужина Аркадії»,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - 1) ОСОБА_2 , 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорі Плюс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Аркадії», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорі Плюс», про захист прав споживача, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Шенцевої О.П. 15 липня 2020 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) визнати противоправними дії Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Аркадії», які полягають в: - самовільному заволодінні майном, що належить до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ; - самовільному привласненні повноважень з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 ; - здійсненні агресивної підприємницької практики з управління будинком та надання житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 ; 2) зобов`язати Обслуговуючий кооператив «Жемчужина Аркадії» повернути співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 все майно, що належить до їх спільної власності, яка знаходиться на балансі Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Аркадії»; 3) визнати недійсним з моменту укладання усний правочин про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та надання житлово-комунальних послуг, укладений 01.04.2019 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Жемчужина Аркадії»; 4) стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина Аркадії» на користь позивача кошти у сумі - 22 597,37 грн., з яких: - 12 597,37 грн. в порядку реституції у зв`язку з недійсністю правочину; - 10 000 грн. в якості компенсації моральної шкоди.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що нею було придбано майнові права на квартиру в багатоквартирному будинку «36-та Жемчужина», що підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №1-7-10/36 від 09.08.2017 року. В подальшому вона оформила право власності на квартиру, яка отримала АДРЕСА_1 .

Позивачка вважає, що відповідач порушує її права, як власника квартири, співвласника будинку та як споживача житлово-комунальних послуг. Тому такі протиправні дії відповідача повинні бути припиненні, а нанесена ним шкода повинна бути відшкодована.

ОК «Жемчужина Аркадії» створено чотирма особами, серед яких немає жодного співвласника будинку АДРЕСА_1 . Кооператив створено без об`єднання коштів учасників кооперативу - їх вступний внесок складає -0,00 грн.. Жоден співвласник будинку АДРЕСА_1 не є членом кооперативу.

Позивачка стверджує, що ОК «Жемчужина Аркадії» безпідставно і самовільно включив будинок, який є спільною власністю власників квартир, на свій баланс (а. с. 1 - 9).

Позиція сторін в суді першої інстанції

ОК «Жемчужина Аркадії» у відзиві на позовну заяву просить у його задоволенні відмовити у повному обсязі. В обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що згідно акту приймання-передачі від 12.04.2019 року багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 було передано з балансу ТОВ «ГЛОРІ ПЛЮС» в обслуговування до ОК «Жемчужина Аркадії». Відповідачем на теперішній час укладено договір на комплексне обслуговування будинку та прибудинкової території з ТОВ « Кадорр групп менеджмент», згідно з яким ТОВ «Кадорр групп менеджмент» надаються послуги, що складаються з комплексу регламентних робіт з забезпечення управління будинком. Згоду на укладення такої угоди з управління будинком ТОВ «Кадорр групп менеджмент» позивачка надала особисто у Договорі №1-7-10/36 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між ним та забудовником. Щомісяця ОК «Жемчужина Аркадії» забезпечував постачання житлово-комунальних послуг та нараховував плату за спожиті послуги власнику квартири АДРЕСА_1 , а останній у свою чергу зобов`язаний був сплачувати кошти за надані послуги. Окрім цього, відповідач посилається на недоведеність позиції позивачки та на неправильне застосування законодавчо-нормативної бази (а. с. 77 - 81).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано суду доказів того, що вона не споживала житлово-комунальні послуги, які були надані відповідачем.Вимоги позивачки повернути все спільне майно багатоквартирного будинку співвласникам такого будинку не підлягають задоволенню з тих підстав, що таке рішення відноситься виключно до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. До позовної заяви н е додано будь-яких доказів про таке рішення співвласників будинку, яке було б прийняте в установленому порядку. Позивачка у своїх вимогах просить суд повернути належне йому майно з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та одночасно захистити своє право власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (негаторний позов). Таке поєднання віндикаційного та негаторного позову, тобто водночас застосування ст. ст. 216, 387 та 1212 України є неправомірним.

Позивачкою не надано разом з позовною заявою доказів того, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку прийнято рішення щодо розпорядження спільним майном, визнання позивачки повноважною особою з пред`явлення вимог про розірвання, зміну договорів з управління будинком (а. с. 124 - 130).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права

Апелянт зазначає, що: 1) помилковими є висновки суду про те, що відповідач є колективним споживачем; 2) укладений договір між відповідачем та ТОВ «Кадорр групп менеджмент» не може створювати обов`язків чи правових наслідків для третіх осіб, оскільки останні не надавали згоди на укладення договору і не уповноважували відповідача на його укладення (а. с. 133 - 136).

Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді

ОК «Жемчужина Аркадії» у відзиві на апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення. Зазначає, що кооператив є колективним споживачем комунальних послуг в силу закону та на підставі відповідних доказів. Кооператив не є виробником, транспортувальником та постачальником комунальних послуг (виконавцем), а виступає колективним споживачем (замовником) таких послуг, у розумінні ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на підставі договорів укладеним між ОК «Жемчужина Аркадії» та відповідним виконавцем комунальних послуг. Основною метою діяльності кооперативу є сприяння співвласнику будинку в отриманні житлово-комунальних послуг. Позивачкою не було укладено індивідуальних договорів з постачальником житлово-комунальних послуг. Кооператив забезпечував постачання житлово-комунальних послуг та нараховував плату за спожиті послуги позивачці, а остання сплачувала кошти за надані послуги як кінцевий споживач таких послуг. Помилковими є доводи позивачки про те, що остання не надавала згоди на укладення договору з ТОВ «Кадорр групп менеджемент», оскільки така згода надана особисто позивачкою у Договорі №1-7-10/36 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна. Крім того, апелянтом не надано доказів того, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку прийнято рішення щодо розпорядження спільним майном, визнання апелянта уповноваженою особою на розірвання, зміну договорів з управління будинком (а. с. 146 - 147).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.10.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2020 року (а. с. 140 - 140 зворотна сторона).

25.11.2020 року від ОК «Жемчужина Аркадії» надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 146 - 147).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.12.2020 року закінчено підготовку справи до розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 149).

11.05.2021 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням у справі №522/18683/20 (а. с. 153).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року №126/0/15-23 суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.03.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншою колегією суддів. Призначено справу до розгляду в приміщення Одеського апеляційного суду (а. с. 184).

25.05.2023 року від адвоката Данилюка І.О., діючого від імені ОК «Жемчужина Аркадії», надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.05.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Щодо клопотання адвоката Данилюка І.О., діючого від імені ОК «Жемчужина Аркадії», про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника, колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне.

Адвокатом, на підтвердження вказаного, до клопотання не надано жодного доказу щодо зайнятості в інших судових засіданнях, наявності відповідного судового провадження, дати його відкриття, судової повістки про виклик у судове засідання. Адвокат самостійно має визначитися з пріоритетністю справи його клієнтів. Таким чином, вказані адвокатом причини неявки у судове засідання не є поважними.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою - АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №169035090 від 03.06.2019 року.

Згідно Договору №05/01-20 на комплексне обслуговування будинку та прибудинкової території, укладеного між ОК «Жемчужина Аркадії» та ТОВ « Кадорр групп менеджмент», ОК «Жемчужина Аркадії» здійснює свою діяльність з метою сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг.

Згоду на укладення такої угоди з управління будинком ТОВ «Кадорр групп менеджмент» позивачка надала особисто у Договорі №1-7-10/36 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між ним та забудовником.

По справі виникли правовідносини з надання житлового-комунальних послуг власнику квартири у багатоквартирному будинку.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком, у тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку" визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Частино 3 ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання має право відповідно законодавства та Статуту об`єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно частини шостої статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду №285/4671/15-ц від 14.01.2019 року.

Згідно ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг, а також визначене коло учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник.

Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком-оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Тобто, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи має намір користуватися) цими послугами. Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.4 статуту ОК «Жемчужина Аркадії» основна діяльність Кооперативу полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав членів (асоційованих членів) Кооперативу на володіння та користування спільним майном, належне утримання Будинків та прибудинкової території, сприяння членам (асоційованим членам) Кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Відповідно до п. 2.5 Статуту видами діяльності кооперативу є комплексне обслуговування об`єктів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Як визначено у ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є:

1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача;

2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом;

3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;

4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;

5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;

6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» колективний споживач має право: укладати договір про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів, об`єднаних таким колективним споживачем.

Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

ОК «Жемчужина Аркадії», як колективний споживач, реалізувало своє право укладати договір про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів, що підтверджується наданими відповідачем доказами.

Відповідно до цього, з моменту утворення та до теперішнього часу ОК «Жемчужина Аркадії» є колективним споживачем комунальних послуг та забезпечує постачання комунальних послуг з використанням спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.

У п. 5 прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено три моделі укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, а саме: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

П. 6 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі укладення договору про надання комунальної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем такий договір укладається з виконавцем відповідної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку від власного імені. Умови укладення та виконання такого договору, а також відносини між колективним споживачем та індивідуальними споживачами регулюються статутом такого об`єднання та рішеннями його уповноважених органів управління.

Об`єднання за такими договорами несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих співвласниками багатоквартирного будинку послуг.

Після передачі житлового комплексу в обслуговування, ОК «Жемчужина Аркадії», відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було укладено ряд прямих договорів з виконавцями (постачальниками) житлово-комунальних послуг на колективне споживання таких послуг в інтересах всіх кінцевих споживачів - співвласників багатоквартирного будинку.

Ст. 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.

Згідно Договору №05/01-20 на комплексне обслуговування будинку та прибудинкової території, укладеного між ОК «Жемчужина Аркадії» та ТОВ « Кадорр групп менеджмент», ОК «Жемчужина Аркадії» здійснює свою діяльність з метою сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 8.1-8.2 Договору №1-7-10/36 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_4 та забудовником, Покупець протягом 30 днів з моменту отримання правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості зобов`язується віддати переважне право при укладенні експлуатаційних договорів з компанією «Кадорр Груп Менедмент». З моменту підписання Покупцем Акту і до моменту укладення експлуатаційних договорів Покупець зобов`язується відшкодувати Продавцю тимчасові експлуатаційні витрати на підставі показань приладів обліку та рахунків, виставлених Продавцем.(а.с. 10-12)

Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №1-7-10/36 від 09 серпня 2017 року, про заміну сторони від 13.04.2018 року, укладеного між ТОВ «Глорі Плюс», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , сторони домовились що, з моменту підписання даної Угоди всі права та обов`язки по Договору №1-7-10/36 переходять до ОСОБА_1 (а. с. 13).

Отже, вказане свідчить, що згоду на укладення угоди з управління будинком з ТОВ «Кадорр групп менеджмент» Позивач надала особисто у Договорі №1-7-10/36 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Отже, ОК «Жемчужина Аркадії» є виконавцем послуг, а позивачка - споживачем послуг.

Таким чином, посилання позивачки на незаконність надання житлово-комунальних послуг є помилковими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на час звернення до суду з даним позовом послуги з управління будинком, з утримання будинку та прибудинкової території, з централізованого водопостачання та водовідведення та з постачання електричної енергії вже надані та спожиті ОСОБА_1 .

Стороною позивачки не надано суду доказів того, що позивачка не споживала житлово-комунальні послуги, які були надані відповідачем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачка, як власник квартири і відповідно співвласник житлового комплексу, має певні права та обов`язки, щодо внесення обов`язкових внесків та платежів, яке ґрунтується на відносинах власності та відносинах фактичного користування та споживання житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 .

При цьому, за правилами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачкою не було обґрунтовано незгоду з розрахунками наданих житлово-комунальних послуг.

Щодо посилань апелянта на незаконне захоплення майна співвласників будинку.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка передбачала утримання багатоквартирного будинку на балансі станом на теперішній час виключено із Закону, та з урахуванням того, що Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не передбачає необхідності прийняття багатоквартирного будинку на баланс. Тому спільне майно багатоквартирного будинку за адресою - АДРЕСА_1 на баланс Кооперативу не приймалося. Діюче законодавство усуває необхідність передачі житлового комплексу на баланс об`єднання для виконання останнім функцій з управління багатоквартирним будинком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачкою не надано разом з позовною заявою доказів того, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку прийнято рішення щодо розпорядження спільним майном, розірвання, зміну договорів з управління будинком.

В матеріалах справи відсутні докази того, що в будинку за адресою - АДРЕСА_1 , співвласниками житлового будинку було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку рішенням загальних зборів співвласників будинку.

Згідно ч.1, 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Діюче на час спірних правовідносин законодавство усуває необхідність передачі житлового будинку на баланс об`єднання для виконання останнім функцій з управління багатоквартирним будинком.

Так, відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:

1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;

2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;

4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;

5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;

6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;

7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;

8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Отже, виключно до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління будинком, в тому числі розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, визначення управителя та його відкликання, обрання уповноваженої особи співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем.

Позивачкою не надано разом з позовною заявою доказів того, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку прийнято рішення щодо розпорядження спільним майном, визнання позивачки повноважною особою щодо розірвання, зміни договорів з управління будинком.

Відповідно до ч, 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, згідно з ч. 6 даної статті, доказування не може групуватись на припущеннях.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 01 червня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе