Рішення

від 15.07.2020 по справі 522/4446/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4446/20

Провадження № 2/522/4187/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Обслуговуючого кооперативу Жемчужина Аркадії (м.Одеса, вул. Генуезька, 3А), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Глорі Плюс (м.Одеса, Французький бульвар, 66/2, офіс 307), про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу Жемчужина Аркадії , треті особи: ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Глорі Плюс, у якому просила суд: визнати противоправними дії Обслуговуючого кооперативу Жемчужина Аркадії , яка підлягає в:

- самовільному заволодінні майном, що належить до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 ;

- самовільному привласненні повноважень з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 ;

- здійсненні агресивної підприємницької практики з управління будинком та надання житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 ;

Зобов`язати Обслуговуючий кооператив Жемчужина Аркадії вчинити наступні дії: повернути співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 все майно, що належить до їх спільної власності, яка знаходиться на балансі Обслуговуючого кооперативу Жемчужина Аркадії .

Визнати недійсним з моменту укладання усний правочин про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та надання житлово-комунальних послуг, укладений 01.04.2019 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом Жемчужина Аркадії .

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Жемчужина Аркадії на користь позивача 22 597, 37 гривень, з яких 12 597,37 гривень в порядку реституції у зв`язку з недійсністю правочину та 10 000 гривень компенсації моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що нею було придбано майнові права на квартиру, в багатоквартирному будинку 36 АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №1-7-10/36 від 09.08.2017 року, в подальшому оформила право власності на квартиру, яка отримала АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 .

Позивач вважає, що відповідач порушує її права, як власника квартири, співвласника будинку та як споживача житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим, вважає, що такі протиправні дії відповідача повинні бути припиненні, а нанесена ним шкода повинна бути відшкодована.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2020 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

21.05.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якій він просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про захист прав споживачів відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що згідно акту приймання-передачі від 12.04.2019 року багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 було передано з балансу ТОВ ГЛОРІ ПЛЮС в обслуговування до ОК Жемчужина Аркадії . Відповідачем на теперішній час укладено договір на комплексне обслуговування будинку та прибудинкової території з ТОВ Кадорр групп менеджмент , згідно з яким ТОВ Кадорр групп менеджмент надаються послуги, що складаються з комплексу регламентних робіт з забезпечення управління будинком. Згоду на укладення такої угоди з управління будинком ТОВ Кадорр групп менеджмент Позивач надав особисто у Договорі №1-7-10/36 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між ним та забудовником. Щомісяця ОК ОСОБА_3 забезпечував постачання житлово- комунальних послуг та нараховував плату за спожиті послуги власнику кв. АДРЕСА_6 , а останній в свою чергу зобов`язаний був сплачувати кошти за надані послуги. Окрім цього, у відповіді на відзив відповідач посилається на недоведеність позиції позивача та на неправильне застосування законодавчо-нормативної бази.

У судовому засіданны позивачка позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі, на підставах викладених у відзиві на позов.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ Глорі Плюс у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і представлені в суд докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року Про практику розгляду цивільних справ по позовах про захист прав споживачів , розглядаючи питання про характер правовідносин між споживачем і виробником (виконавцем), про наявність основ і умов їхнього виникнення, про права й обов`язки сторін, суд може виходити як з норм Закону України від 12.05.1991 року Про захист прав споживачів і прийнятих відповідно до нього нормативних актів, так і з відповідних норм ЦК України й іншого законодавства, що регулює ті ж самі питання і не суперечать Закону.

Як визначено у ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Згідно ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Як визначено у ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги , надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно ч.3 ст. 7 ЗУ Про житлово-споживчі послуги колективний споживач має право: укладати договір про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів, об`єднаних таким колективним споживачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ОК Жемчужина Аркадії , як колективний споживач, реалізувала своє право укладати договір про надання комунальної послуги відповідно до статуту в інтересах споживачів, що підтверджується наданими відповідачем доказами.

Відповідно до цього, з моменту утворення та до теперешнього часу ОК Жемчужина Аркадії є колективним споживачем комунальних послуг та забезпечує постачання комунальних послуг з використанням спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.

У п. 5 прикінцевих та перехідних положеннях Закону України Про житлово-комунальні послуги зазначено, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Згідно ч.1,2 ст. 14 ЗУ Про житлово-комунальні послуги визначено 3 моделі укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, а саме: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Після передачі житлового комплексу в обслуговування, ОК Жемчужина Аркадії , відповідно до ст. 14 ЗУ Про житлово-комунальні послуги було укладено ряд прямих договорів з виконавцями (постачальниками) житлово-комунальних послуг на колективне споживання таких послуг в інтересах всіх кінцевих споживачів - співвласників багатоквартирного будинку.

П. 6 ст. 14 ЗУ Про житлово-комунальні послуги визначено, що у разі укладення договору про надання комунальної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем такий договір укладається з виконавцем відповідної послуги об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку від власного імені. Умови укладення та виконання такого договору, а також відносини між колективним споживачем та індивідуальними споживачами регулюються статутом такого об`єднання та рішеннями його уповноважених органів управління.

Об`єднання за такими договорами несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих співвласниками багатоквартирного будинку послуг.

Ст. 8 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Держреєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №169035090 від 03.06.2019 року.

Згідно Договору №05/01-20 на комплексне обслуговування будинку та прибудинкової території укладеного між ОК Жемчужина Аркадії та ТОВ Кадорр групп менеджмент , ОК Жемчужина Аркадії здійснює свою діяльність з метою сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг.

Згоду на укладення такої угоди з управління будинком ТОВ Кадорр групп менеджмент Позивач надав особисто у Договорі №1-7-10/36 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна, укладеного між ним та забудовником.

Відповідно до вищевикладеного, ОК Жемчужина Аркадії є виконавцем послуг, а позивач - споживачем послуг, правовідносини яких, у тому числі права й обов`язку, порядок розрахунків, підстави і розмір відповідальності, регулюються Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про житлово-комунальні послуги , главами 47,48,51 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76.

Таким чином, посилання позивача на незаконність надання житлово-комунальних послуг є помилковими.

Характер і межі справедливої сатисфакції, яку надає суд за статтею 41 Конвенції, прямо залежать від характеру порушення (рішення від 20 вересня 2011 року у справі Shesti Mai Engineering OOD та інші проти Болгарії (Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria), заява № 17854/04, п. 101). Крім того, практика Суду вимагає існування чіткого причинно-наслідкового зв`язку між відшкодуванням, що вимагається заявником, та порушенням Конвенції (рішення від 24 червня 2003 року у справі Стретч проти Сполученого Королівства (Stretch v. the United Kingdom), заява № 44277/98, п. 47). Таким чином, для присудження відшкодування матеріальної шкоди заявник повинен продемонструвати існування причинно-наслідкового зв`язку між порушенням та будь-якою стверджуваною фінансовою втратою (рішення щодо справедливої сатисфакції від 21 січня 2010 року у справі Druzstevni zalozna Prіа та інші проти Чеської Республіки (Druzstevni zalozna Pria and Others v. the Czech Republic), заява № 72034/01, п. 9).

На час звернення до суду з даним позовом послуги з управління будинком, з утримання будинку та прибудинкової території, з централізованого водопостачання та водовідведення та з постачання електричної енергії вже надані та спожиті ОСОБА_1 .

Стороною позивача не надано суду доказів того, що позивач не споживав житлово-комунальні послуги, які були надані відповідачем.

При цьому, за правилами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо позовної вимоги позивача повернути співвласникам багатоквартирного будинку все майно, що належить до їх спільної власності, яке знаходиться на балансі відповідача, слід зазначити наступне.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Статтею 11 Закону України "Про об`єднання співвласник багатоквартирного будинку", що передбачала утримання багатоквартирного будинку в балансі станом на теперішній час виключено із Закону, та з урахуванням того, що Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку не передбачає необхідності прийняття багатоквартирного будинку на баланс.

Згідно ч.1,2 ст. 5 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Діюче на час спірних правовідносин законодавство усуває необхідність передачі житлового будинку на баланс об`єднання для виконання останнім функцій з управління багатоквартирним будинком.

Вимоги позивача повернути все спільне майно багатоквартирного будинку співвласникам такого будинку, не підлягають задоволенню також з тих підстав, що таке рішення відноситься виключно до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. Однак, останнім не додано по позовної заяви будь-яких доказів про таке рішення співвласників будинку, яке було б прийняте в установленому порядку.

Так. відповідно до вимог ст. 10 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:

1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;

2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;

4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;

5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;

6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;

7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;

8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Отже, виключно до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління будинком, в тому числі розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, визначення управителя та його відкликання, обрання уповноваженої особи співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем.

Позивачем не надано разом з позовною заявою доказів того, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку прийнято рішення щодо розпорядження спільним майном, визнання позивача повноважним щодо розірвання, зміни договорів з управління будинком.

Відповідно до ч, 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, згідно з ч. 6 даної статті, доказування не може групуватись на припущеннях.

Відповідно по позиції Верховного Суду України (Постанова ВСУ по справі 6-2723цс16 від 18.01.2017 року) при обранні способу захисту права слід враховувати, що реституція передбачена ст. 216 ЦК України застосовується тільки між сторонами договір який визнано судом недійсним чи нікчемним.

Якщо ж майно перебуває у володільця - набувача майна без достатньої правової підстави, власник захищає своє право власності шляхом подання кондиційного позову про витребування у набувача цього майна на підставі ст.1212 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочинів, яка ґрунтується на тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте правочин будь-яким судом не визнаний недійсним чи нікчемним, відтак не може бути підставою для застосування реституції, передбачено ст. 216 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду висловила аналогічну позицію у Постанові від 18.12.2019 року по справі № 522/1029/18.

Тобто, позивач у своїх вимогах просить суд повернути належне йому майно з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та одночасно захистити своє право власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (негаторний позов). Таке поєднання віндикаційного та негаторного позову, тобто водночас застосування ст. ст. 216. 387 та 1212 України є неправомірним.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (п.56 рішення від 20.10.2011 у справі Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини ) .

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що ці вимоги необґрунтовані, виходячи з нижченаведеного.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.З) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У частині вимог про стягнення з відповідачів завданої моральної шкоди, позивачем не було належним чином обґрунтовано, тому у цій частині вимог суд має йому відмовити.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі наведеного суд вважає, що позивачу не була спричинена моральна шкода, а тому ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 11.09.2018 року по справі № 905/1926/16.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. З, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Обслуговуючого кооперативу Жемчужина Аркадії (м.Одеса, вул. Генуезька, 3А), треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Глорі Плюс (м.Одеса, Французький бульвар, 66/2, офіс 307), про захист прав споживача - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

15.07.2020