Рішення

від 01.06.2023 по справі 927/382/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/382/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Котової А. І.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фозі-Агро»,

код ЄДРПОУ 43938827, вул. Січових Стільців, 21, прим. 501-Б, м. Київ, 04053

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Козацьке»,

код ЄДРПОУ 03795678, вул. Миру, 15, с. Козацьке, Бобровицький район, Чернігівська область, 17450

Предмет спору: про зобов`язання надати доступ до незаконно утриманого майна,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фозі-Агро» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козацьке», в якому просить суд зобов`язати відповідача надати доступ до незаконно утриманого майна, а саме кукурудзи українського походження 3-го класу, ДСТУ 4525:2006 у кількості 183 тони 140 кг, яка належить позивачу.

Ухвалою суду від 17.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.04.2023 об 11:30.

Рішенням господарського суду від 16.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

У судовому засіданні 16.05.2023 представник відповідача заявив про подання доказів витрат професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі.

22.05.2023 представник відповідача адвокат Сірий І. О. направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу. У поданій заяві представник відповідача просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2023 заяву представника ТОВ «Козацьке» про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду; судове засідання призначено на 01.06.2023 об 11:30; позивачу запропоновано надати суду свої доводи або заперечення (у разі наявності) стосовно вказаної заяви.

Ухвала суду від 26.05.2023 була доставлена позивачу в електронній формі в його електронний кабінет в ЄСІТС 26.05.2023 о 16:27, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а представник відповідача отримав її особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 29.05.2023.

30.05.2023 від позивача на електронну пошту суду надійшли заперечення проти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у яких він просить відмовити у задоволення заяви відповідача.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, але у судове засідання 01.06.2023 не з`явились.

До початку судового засідання від представника відповідача на електронну пошту суду надійшла заява про проведення судового засідання без його участі; позивач про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що за приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, судове засідання 01.06.2023 проводилось за відсутності позивача та відповідача.

Стаття 244 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість суду ухвалити додаткове рішення у разі, якщо 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За своєю правовою природою додаткове рішення є одним з передбачених законодавством способів внесення доповнень до прийнятого судового рішення, шляхом вирішення питань, які судом не було розглянуто при ухваленні рішення.

За приписами ч. 1 ст. 237, ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати; у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд у мотивувальній частині рішення зазначив, що оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Разом з тим, як встановив суд, позивач до позовної заяви не додав доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, проте під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання щодо стягнення з позивача судового збору в дохід державного бюджету.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Як встановив суд, посилаючись на ст. 387 Цивільного кодексу, яка є правовою підставою для витребування майна (віндикаційного позову), позивач фактично заявив позовну вимогу лише про надання йому доступу до майна, розташованого на території відповідача для можливості самостійно його забрати, і про що позивачем було уточнено суду під час розгляду справи по суті. Таким чином, позивачем заявлено негаторний позов, який є по суті вимогою немайнового характеру.

Відтак за подання позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» з 01.01.2023), який підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Правова позиція щодо можливості стягнення з позивача недоплаченого судового збору при ухваленні судом рішення або додаткового рішення викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №910/11510/17, від 22.01.2019 у справі № 906/753/17, від 19.05.2020 у справі № 33/5009/8037/11.

Позивач у наданих запереченнях вважає, що рішення суду прийняте без дотримання норм процесуального права, оскільки докази сплати судового збору за подання позову відсутні, а ухвала про залишення позову судом не постановлялась, а отже таке рішення не може бути підставою для прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування апеляційною інстанцією судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права, а саме, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Аналогічні підстави для скасування судових рішень касаційною інстанцією передбачені у ч. 1 ст. 310 ГПК України.

У постанові від 19.05.2020 у справі №33/5009/8037/11 Верховний Суд погодився з доводами скаржника, що відсутність доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі є підставою для залишення такої апеляційної скарги без руху на підставі статті 174 ГПК України.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 19.05.2020 у справі №33/5009/8037/11 зазначив, що розгляд судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ПрАТ «Приазовкурорт» за відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у повному обсязі не призвів до прийняття неправильного по суті рішення, а тому не може бути достатньою підставою для його скасування, оскільки згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Тим більше, що зі змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції виправив допущене раніше процесуальне порушення в частині недоплати ПрАТ «Приазовкурорт» судового збору за подання апеляційної скарги шляхом стягнення суми недоплати у розмірі 84 690,00 грн в дохід бюджету за рахунок іншої сторони судового процесу в порядку розподілу судових витрат за результатом вирішення спору у цій справі.

Таким чином, розгляд справи за відсутності доказів судового збору не свідчить беззаперечно про ухвалення судом неправильного по суті рішення.

Крім того, наявність порушення норм процесуального права при ухваленні рішення судом першої інстанції встановлюється саме судом апеляційної або касаційної інстанції, а тому доводи позивача в частині допущень судом порушень при ухваленні рішення відхиляються судом.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 80 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу відповідач: копію договору про надання правової допомоги від 30.03.2023, укладеного з адвокатом Сірим І. О. (далі Договір від 30.03.2023); копію звіту адвоката про виконану роботу від 18.05.2023; копії платіжних інструкцій від 15.05.2023, від 18.05.2023, від 19.05.2023 про сплату адвокату коштів у загальному розмірі 40 000,00 грн; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги СВ №1049643 від 03.04.2023, виданого на вчинення дій у Господарському суді Чернігівської області в інтересах відповідача.

Відповідно до п. 1.1, 2.2 Договору від 30.03.2023, укладеного між ТОВ «Козацьке»» (далі - Клієнт) та адвокатом Сірим І. О. (далі Адвокат), Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Клієнту, у тому числі представництво його інтересів в судових органах, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

При розрахунку гонорару за надані послуги Адвоката при наданні правової допомоги Сторони беруть до уваги Рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119 (п. 4.1 Договору від 30.03.2023).

У п. 4.2 Договору від 30.03.2023 сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.1. Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 40 000,00 грн.

Остаточний розмір гонорару адвоката затверджується сторонами шляхом підписання звіту адвоката про виконану роботу (п. 4.5 Договору від 30.03.2023).

У звіті адвоката від 18.05.2023 зазначено, що Адвокатом виконані наступні роботи (послуги):

1. 30.03.2023 усна консультація з вивчення документів 1 000,00 грн (1 год.);

2. 03.03.2023 складання відзиву 20 000,00 грн (7 год.);

3. 25.04.2023 участь у судовому засіданні 3 000,00 грн (1,5 год.);

4. 04.05.2023 участь у судовому засіданні 3 000,00 грн (1 год.);

5. 16.05.2023 участь у судовому засіданні 3 000,00 грн (1 год.);

6. Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта 10 000,00 грн.

Вартість робіт виконаних адвокатом станом на 18.05.2023 становить 40 000,00 грн

Вказані послуги були оплачені відповідачем на підставі платіжних інструкцій від 15.05.2023, від 18.05.2023, від 19.05.2023.

Позивач заперечує проти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу з таких підстав:

- відповідач подав докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу з пропущенням строку для їх подання; клопотання про поновлення такого строку заява про ухвалення додаткового рішення не містить;

- матеріали справи не містять доказів сплати судового збору, які подаються разом із позовною заявою та не встановлено ціну позову, що унеможливлює встановлення пропорційності витрат ТОВ «Козацьке» до предмету спору;

- відповідач завищив реальний час для складання відзиву, оскільки він складений на 6 аркушах, два із яких містять висновок Господарського суду Чернігівської області у справі №927/76/22;

- пункт 6 звіту адвоката містить гонорар за прийняття рішення на користь Клієнта 10000,00 грн, однак дані витрати не є неминучими, тобто відповідач на свій розсуд погодився на сплату даного гонорару.

Розглянувши подану відповідачем заяву та надані докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення позивача проти таких витрат суд встановив наступне.

Щодо доводів позивача про пропущення відповідачем строку на подання доказів, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, статтею 129 ГПК України встановлено порядок та строк подання саме доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Враховуючи заяву відповідача, зроблену до закінчення судових дебатів, та приписи ч. 8 ст. 129, ч. 4 ст. 116 ГПК, відповідач мав подати докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, у строк до 22.05.2023, що ним і було зроблено.

Таким чином, доводи позивача про пропущення відповідачем строку на подання вказаних доказів відхиляються судом як необґрунтовані.

Щодо доводів позивача про неможливість встановити пропорційність витрат відповідача за відсутності ціни позову та доказів сплати судового збору.

У п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, конструкція зазначеної правової норми містить сполучник «або», а відтак не передбачає обов`язковості застосування двох умов одночасно. Більш того, умова щодо співмірності витрат із ціною позову не може бути застосована у випадку заявлення вимог немайнового характеру.

Відсутність доказів сплати судового збору жодним чином не впливає на встановлення співмірності витрат відповідача зі складністю справи та наданими адвокатам послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаністю цих витрат із розглядом справи, значенням справи для сторін тощо, а вказаний недолік виправлений судом у цьому додатковому рішенні шляхом стягнення з позивача суми судового збору, який підлягав сплаті за подання позову.

Відтак вказані доводи відповідача також відхиляються судом як необґрунтовані.

Щодо заперечень позивача проти виконаних адвокатом відповідача робіт, зазначених у п. 2, 6 Звіту.

За умовами п. 4.1 Договору від 30.03.2023 сторони домовились при розрахунку гонорару за надані послуги Адвоката брати до уваги Рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.

Відповідно до п. 1, 3, 7 та 11 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів регіону: представляє адвокатів регіону; забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням; сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119 було встановлено рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (далі Рекомендації).

Хоча рішення Ради адвокатів області за своєю юридичною природою носять рекомендаційний характер, однак суд приймає вказані Рекомендації їх до уваги та враховує їх при визначенні суми відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

У Рекомендаціях наведені такі мінімальні ставки адвокатського гонорару: усна консультація з вивченням документів 1000,00 грн; щодо справ по ГПК: складання позовної заяви від 10 000,00 грн; участь у суді першої інстанції від 10 000,00 грн + 3000 грн судодень; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта від 5%.

У п. 2 Звіту адвокат відповідача зазначив про надання такої послуги як складання відзиву на позов, на що ним було витрачено 7 годин, а вартість цієї послуги склала 20 000,00 грн.

Зі змісту відзиву вбачається, що у ній представник позивача виклав свої заперечення проти позову та відповідні мотиви їх відхилення, а обсяг його становить 6 сторінок.

Разом з тим, на 2-ій та 3-ій сторінках відзиву відповідач цитує рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі №927/76/22, а остання сторінка містить прохальну частину та перелік додатків до відзиву.

При цьому заперечення відповідача у цій справі є аналогічними запереченням, наданим ним у справі №927/76/22.

Отже, складання відзиву не потребувало значного обсягу юридичної та технічної роботи, а відтак суд погоджується з доводами позивача про завищення адвокатом Сірим І. О. реального часу для надання цієї послуги.

Крім того, вартість послуги зі складання відзиву не відповідає Рекомендаціям, які сторони узгодили враховувати при розрахунку суми гонорару, оскільки Рада адвокатів Чернігівської області рекомендувала ставку у розмірі від 20 000,00 грн за участь у суді першої інстанції, що включає в себе більш ширше поняття, а не лише складання та подання відзиву на позов, зокрема підготовку інших заяв та клопотань, збирання додаткових доказів, надання консультацій тощо.

Враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовленого та поданого до суду адвокатом відповідача відзиву, а також заперечення позивача, суд доходить висновку, що вартість такої послуги не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а відтак вважає за необхідне обмежити (зменшити) її до 10 000,00 грн.

У п. 6 Звіту зазначений гонорар за прийняття рішення на користь клієнта у розмірі 10000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру».

При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Вказаний правовий висновок відповідно до приписів ч. 4 статті 236 ГПК України має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.

Отже, «гонорару успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Оскільки «гонорар успіху» обумовлений сторонами до сплати під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, а його розмір є розумним, тому суд доходить висновку про наявність підстав для включення «гонорару успіху» до складу витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, а отже доводи позивача в цій частині відхиляються судом.

Інша інформація, відображена в Звіті, щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Таким чином, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами та відповідає критеріям розумності і реальності адвокатських витрат, становить 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, стягненню з позивача підлягають витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини додаткового рішення була підписана судом 01.06.2023 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фозі-Агро» (код ЄДРПОУ 43938827, вул. Січових Стільців, 21, прим. 501-Б, м. Київ, 04053) в дохід Державного бюджету України (Отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) 2 684,00 грн судового збору.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фозі-Агро» (код ЄДРПОУ 43938827, вул. Січових Стільців, 21, прим. 501-Б, м. Київ, 04053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Козацьке» (код ЄДРПОУ 03795678, вул. Миру, 15, с. Козацьке, Бобровицький район, Чернігівська область, 17450) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 09.06.2023.

Суддя В. В. Шморгун