Постанова

від 26.09.2023 по справі 927/382/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 927/382/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - не з`явилися;

відповідача - Сірого І.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2023

у справі №927/382/23 (суддя - Шморгун В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке"

про зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке" про зобов`язання відповідача надати доступ до незаконно утриманого майна, а саме кукурудзи українського походження 3-го класу, ДСТУ 4525:2006 у кількості 183 т 140 кг, яка належить позивачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2023 відкрито провадження у справі №927/382/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 (повне рішення складено 26.05.2023) у справі №927/382/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" відмовлено повністю.

22.05.2023 представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 01.06.2023.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2023 (повне рішення складено 09.06.2023) у справі №927/382/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" в дохід Державного бюджету України 2684,00 грн судового збору та стягнуто з позивача на користь відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії залишення позову без руху.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 винесено з порушеннями норм процесуального права, оскільки на стадії відкриття провадження у справі суд не звернув увагу на несплату позивачем судового збору, що призвело до прийняття незаконної ухвали про відкриття провадження у справі із подальшим прийняттям незаконного рішення. Поряд з цим, скаржник стверджує, що незаконне рішення прийняте без дотримання норм процесуального та матеріального права не може бути підставою для прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат. В обґрунтування своєї позиції апелянт покликається на постанову Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №904/4137/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу у справі №927/382/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 апеляційну скаргу у справі №927/382/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2023 у справі №927/382/23, справу призначено до розгляду на 25.07.2023.

17.07.2023 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач заперечує проти скарги позивача, зазначаючи, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду є законними, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності доказів сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою та не містять доводів незаконності рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023, яким вирішено спір по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 25.07.2023 представника скаржника, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 відкладено розгляд справи №927/382/23 до 26.09.2023.

На електронну адресу суду 31.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" надійшло клопотання про участь представника Савіна Олександра Олеговича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" про участь у судовому засіданні 26.09.2023 у справі №927/382/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

26.09.2023 судове засідання не відбулося в режимі відеоконференції, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" Савін О.О. не вийшов на зв`язок з судом, про що складено відповідну довідку.

Колегія суддів відмічає, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро", не продемонструвало готовності брати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, зокрема, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, позивач повторно не з`явився в судове засідання, призначене на 26.09.2023 в режимі відеоконференції. Разом з тим судом вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу доступу до правосуддя, а саме, належним чином повідомлено про розгляд справи судом, відкладено розгляд справи в першому судовому засіданні через відсутність представника позивача, задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з ч. 4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" Савін О.О. не вийшов на зв`язок з судом, однак виклав незгоду з оскаржуваними рішеннями в поданій апеляційній скарзі, та беручи до уваги другу неявку скаржника в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.

В судовому засіданні 26.09.2023 представник відповідача надав пояснення по суті спору. Заперечував проти доводів апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити у її задоволенні, оскаржувані рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №28.10/21 від 16.03.2021 відповідач 30.03.2021 передав позивачу у власність частину товару, передбаченого цим договором, а саме: кукурудзу 3-го класу у кількості 183 т 140 кг, що підтверджується видатковими накладними №55-61 від 30.03.2021, однак відповідач заблокував вказане майно на своєму складі. Посилаючись на ст. 387 Цивільного кодексу України, позивач просив зобов`язати відповідача надати доступ до незаконно утриманого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро".

В якості доказів переходу власності на спірний товар позивач надав суду копію договору поставки сільськогосподарської продукції №28.10/21 від 16.03.2021 та копії видаткових накладних №55-61 від 30.03.2021. Позивач зазначив, що укладенню договору передувало листування з відповідачем електронною поштою, але у подальшому відповідач за допомогою кур`єрської служби направив позивачу оригінал договору, який було підписано керівником відповідача. Щодо підписання оригіналів видаткових накладних представник позивача зазначив, що 30.03.2021 сторони обмінялись ними під час прибуття представника позивача на територію складу відповідача для завантаження товару.

В свою чергу відповідач заперечував проти укладення цього договору та підписання спірних видаткових накладних з боку позивача, а також про існування оригіналів цих документів вказуючи при цьому на те, що: - між сторонами велись перемовини щодо укладення спірного договору, проте він не був підписаний сторонами в належний спосіб; - на прохання позивача підтвердити готовність сплатити кошти за обумовлений товар відповідач направив на його електронну адресу сканкопію видаткових накладних, які за взаємною домовленістю представник позивача мав отримати, підписати та передати оригінали зазначених документів в момент безпосередньої передачі товару після спати грошових коштів за нього; - з березня 2021 року по 03.04.2023 (дату подання відзиву до суду першої інстанції) жодних дій з виконання договору поставки сільськогосподарської продукції №28.10/21 від 16.03.2021 не відбувалося; - переходу права власності на товар не відбулося, так як фактично передачі товару не було.

Зважаючи на заперечення відповідача про існування оригіналів спірного договору та видаткових накладних, копії яких були додані позивачем до позовної заяви, та твердження позивача про наявність у нього таких оригіналів, суд у підготовчому засіданні 25.04.2023 зобов`язав позивача надати до суду оригінали письмових та електронних доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме: договору №28.10/21 від 16.03.2021, видаткових накладних №55-№61 від 30.03.2021 та електронних доказів: листування щодо направлення спірного договору засобами електронної пошти, копії яких в паперовому вигляді подані разом з позовною заявою.

Разом з тим позивач витребуваних судом оригіналів письмових та електронних доказів суду не надав, посилаючись на втрату 26.04.2023 оригіналів видаткових накладних під час обстрілу м. Херсона. При цьому поважних причин неподання оригіналу спірного договору та електронних доказів позивач взагалі не обґрунтував.

Керуючись положеннями ст. 91 ГПК України, суд першої інстанції, врахувавши те, що: відповідач ставить під сумнів відповідність поданих позивачем копій письмових та паперових копій електронних доказів їх оригіналам; неподання позивачем таких оригіналів доказів у встановлений судом строк без поважних причин; не надання позивачем доказів що копія договору створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які підтверджують укладення між позивачем та відповідачем договору №28.10/21 від 16.03.2021.

Також Господарський суд Чернігівської області відмітив, що у справі №927/76/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке" про стягнення 573750,00 грн штрафу за неналежне виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №26.11/21 від 26.03.2021 в частині прострочення передачі товару, судом встановлено, що 30.03.2021 відповідач завантажив в наданий позивачем автотранспорт кукурудзу насипом в загальній кількості 183 т 140 кг, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 30.03.2021. Однак, з огляду на неоплату позивачем завантаженого товару в транспорт покупця, навантажені автомобілі були закриті на території складу відповідача в с. Козацьке, Бобровицький р-н, Чернігівської області, де пробули до 31.03.2021 (включно), а 31.03.2021 вивантажені відповідачем.

За наведеного суд встановив, що спір у справі виник саме щодо порядку розрахунку за товар, з чим і пов`язаний обов`язок його відвантаження, а мотиви сторін базуються лише на тому, укладений (позиція позивача) чи неукладений (позиція відповідача) був між сторонами письмовий договір, на умовах, наведених позивачем.

При цьому, з огляду на відсутність письмового договору, який передбачає оплату з відстроченням платежу, та про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до спірних правовідносинах підлягають застосуванню приписи ч. 1ст. 692 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем на підставі ст. 594 ЦК України здійснено притримання товару внаслідок того, що позивач як покупець товару не здійснив його оплати відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України після його завантаження і оформлення товаророзпорядчих документів (товарно-транспортних накладних) на нього, про що було повідомлено останнього.

Враховуючи те, що позивач досі не оплатив вартість спірного товару, відповідач правомірно притримує його у себе.

Також суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки позивач звертаючись до суду з негаторним позовом не врахував, що наявність між сторонами договірних правовідносин виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту.

Приймаючи додаткове рішення у даній справі місцевий господарський суд, встановивши несплату позивачем судового збору при зверненні з позовною заявою, стягнув з позивача в дохід Державного бюджету України суму несплаченого судового збору. Також судом надано оцінку доказам поданим відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення та встановлено, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке" понесені в результаті надання адвокатом Сірим І.О. юридичної допомоги, а саме, усної консультації з вивчення документів на суму 1000,00 грн, участь в 3-х судових засіданнях на суму 9000,00 грн та сплата гонорару за прийняття рішення на користь клієнта в сумі 10000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Поряд з цим встановивши, що розмір витрат на складання відзиву на позовну заяву в сумі 20000,00 грн є завищеним, суд зменшив вартість такої послуги до 10000,00 грн. Відтак суд першої інстанції стягнув з позивача на користь відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, вказуючи на неправомірність оскаржуваних рішень Господарського суду Чернігівської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" покликається на порушення судом норм процесуального права, з огляду на те, що під час відкриття провадження у справі суд не звернув увагу на несплату позивачем судового збору, що призвело до прийняття незаконної ухвали про відкриття провадження у справі із подальшим прийняттям незаконного рішення.

Тобто, доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності доказів сплати судового збору при зверненні позивача до суду з даним позовом, у зв`язку з чим суд першої інстанції мав залишити позовну заяву без руху та не здійснювати розгляд спору по суті, а отже всі прийняті у справі судові рішення є незаконними. Поряд з цим апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності прийнятого рішення за результатами розгляду справи по суті.

Отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України та беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушення місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваних рішень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, або неправильного застосування норм матеріального права, оскаржувані рішення Господарського суду Чернігівської області переглядаються лише в межах доводів апеляційної скарги, а саме в частині сплати позивачем судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Зі змісту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" убачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру. Відтак за подання позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Проте, до позовної заяви позивачем не було долучено доказів сплати судового збору у відповідному порядку та розмірі.

Згідно доводів апеляційної скарги позивач вважає, що рішення суду прийняте без дотримання норм процесуального права, оскільки докази сплати судового збору за подання позову відсутні, а ухвала про залишення позову судом не постановлялась, а отже таке рішення не може бути підставою для прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

- справу розглянуто неповноважним складом суду;

- в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

- справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

- суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

- судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

- судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

- суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд погоджується з доводами скаржника, що відсутність доказів сплати судового збору за подання позовної заяви є підставою для залишення такої заяви без руху на підставі ст. 174 ГПК України.

Разом з тим, розгляд судом першої інстанції позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" за відсутності доказів сплати судового збору не призвів до прийняття неправильного по суті рішення (з огляду на відсутність в апеляційній скарзі протилежних доводів), а тому не може бути достатньою підставою для його скасування, оскільки в силу вимог ст. 277 ГПК України обставина несплати судового збору не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. Тим більше, що зі змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що Господарський суд Чернігівської області виправив допущене раніше процесуальне порушення в частині несплати позивачем судового збору за подання позовної заяви шляхом стягнення з позивача несплаченої суми у розмірі 2684,00 грн в дохід бюджету в порядку розподілу судових витрат за результатом вирішення спору у цій справі.

Правова позиція щодо можливості стягнення з позивача недоплаченого судового збору при ухваленні судом рішення або додаткового рішення викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №910/11510/17, від 25.01.2019 у справі №906/753/17, від 19.05.2020 у справі №33/5009/8037/11.

Таким чином, розгляд даної справи за відсутності доказів сплати судового збору не свідчить беззаперечно про ухвалення судом першої інстанції неправильного по суті рішення.

Водночас, інших підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 та додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2023 скаржник у апеляційній скарзі не наводить.

За таких обставин, доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Посилання скаржника в підтвердження своїх доводів на постанову Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №904/4137/20 є помилковим, оскільки правовідносини в наведеній праві та у даній справі не є подібними.

Так, у справі №904/4137/20 предметом касаційного перегляду була ухвала апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги з підстав не усунення недоліків, зокрема, ненадання скаржником доказів сплати судового збору у встановленому розмірі. Тоді як в даній справі скаржник вказує на безпідставне відкриття провадження у справі судом першої інстанції без сплати позивачем судового збору.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені у справі обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що позивач звертаючись до суду з даним позовом був обізнаний про несплату судового збору. При цьому, представник позивача (директор) у ході розгляду справи в суді першої інстанції приймав участь у всіх судових засіданнях, подавав додаткові докази та заявляв клопотання, вчиняв інші процесуальні дії реалізовуючи свої права. Однак на протязі розгляду справи місцевим господарським судом позивачем не порушувалося клопотання про залишення позовної заяви без руху з огляду на несплату судового збору та відповідно, порушення судом порядку відкриття провадження у справі. А тому, беручи до уваги, що сплата судового збору при зверненні до суду з позовною заявою є процесуальним обов`язком саме позивача, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" в порушення приписів законодавства не сплатило судовий збір, в даному випадку дії позивача щодо оспорювання рішень суду з підстав несплати судового збору суперечить його попередній поведінці та є недобросовісними.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 та додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2023 у справі №927/382/23, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2023 у справі №927/382/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 28.09.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов