Постанова

від 09.06.2023 по справі 513/613/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1458/23

Справа № 513/613/20

Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості на рішення Саратського районного суду Одеської області від 08 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент-Гарант», про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

04 серпня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття заборгованість з виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 13812 грн 83 коп, а також судові витрати у сумі 2102 грн.

Позов обґрунтований тим, що 15 жовтня 2019 року відповідач звернувся до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, і на підставі поданої заяви про надання (поновлення) статусу безробітного від 15 жовтня 2019 року, йому було надано статус безробітного з 15 жовтня 2019 року. Також, на підставі заяви про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю від 15 жовтня 2019 року, відповідачу було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 22 жовтня 2019 року. Під час здійснення моніторингу достовірності інформації поданої відповідачем, було встановлено, що згідно інформації отриманої з Реєстру застрахованих осіб безробітний ОСОБА_1 виконував оплачувану роботу у ТОВ «Елемент-Гарант», ЄДРПОУ 42181214, у період з 02 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року, про що не повідомив спеціалістам центру зайнятості. 19 червня 2020 року Саратською районною філією Одеського обласного центру зайнятості був виданий наказ №НТ200619 щодо повернення коштів відповідачем у сумі 49164,47 грн. В подальшому було проведено корегування суми боргу, та видано наказ №29 від 19 червня 2020 року про повернення коштів у сумі 13812 грн 83 коп. Позивачем було направлено вимогу №422/01-25 від 05 червня 2020 року щодо добровільного повернення коштів у сумі 13812,83 грн, однак відповідачем добровільно кошти не повернуто.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 08 червня 2021 року у задоволенні позову Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: ТОВ «Елемент-Гарант», про стягнення заборгованості відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Одеський обласний центр зайнятості просить скасувати оскаржуване судове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено існування трудових відносин з ТОВ «Елемент-Гарант» з 02 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року та факту приховування відповідачем свого працевлаштування, що привело до незаконної виплати йому коштів позивачем, оскільки судом не враховано лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0602-5/56068 від 11 серпня 2020 року, яким було підтверджено достовірність інформації отриманої центром зайнятості за обміном даних з реєстру застраханих осіб ЄІАС ДСУ щодо наявності трудових відносин між відповідачем та ТОВ «Елемент-Гарант» у період з 02 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року. Так, у вказано листі зазначено, що у Таблиці 5 Додатку 4 звіту з ЄСВ за грудень 2019 року страхувальника ТОВ «Елемент-Гарант» відображено дату початку трудових відносин особи відповідача, РНОКПП НОМЕР_1 , 02 грудня 2019 року з кодом категорії «2» наймані працівники (без трудової книжки), з професійною назвою роботи - Менеджер (управитель) в оптовій торгівлі, а в Таблиці 6 Додатку 4 було відображено суму нарахованої заробітної плати та суму нарахованого єдиного внеску. Звіти з ЄСВ за січень та березень 2020 року вищенаведеним страхувальником не надавались. У звіті за лютий 2020 дані відносно ОСОБА_1 в Таблиці 6 Додатку 4 відображені без нарахування заробітної плати, але заповнено показник «Кількість днів перебування у трудових відносинах» - 29, а тому числі «Кількість днів без збереження заробітної плати» - 29. Крім того, скаржник зазначає, що в Таблиці 5 Додатку 4 за квітень 2020 року відображено дату припинення трудових відносин ОСОБА_1 зі страхувальником ТОВ «Елемент-Гарант» 01 квітня 2020 року згідно наказу 3/04 від 01 квітня 2020 року з підставою припинення трудових відносин - п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Скаржник вважає, що до суду першої інстанції були доведені належні докази в обґрунтування факту систематичного звітування роботодавцем ТОВ «Елемент-Гарант» Пенсійного фонду України та податкової служби про прийняття та звільнення з роботи відповідача, а також щодо періоду перебування у трудових відносинах.

Короткий зміст та доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 09 червня 2023 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного від 15 жовтня 2019 року, а також з заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Згідно з витягом із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 ПК №152219101500005, наказом від 15 жовтня 2019 року №НТ191015 ОСОБА_1 надано статус безробітного, та відповідно до наказу від 22 жовтня 2019 року №НТ191022 було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Наказом від 16 червня 2020 року №НТ2006616 затверджено припинити виплату допомоги по безробіттю.

На підставі порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат від 18 лютого 2016 року №136, Саратською районною філією Одеського обласного центру зайнятості, було здійснено обмін інформацією з Пенсійним фондом України і за результатами обміну позивачем було виявлено порушення умов перебування відповідача на обліку як безробітного.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №66, складеним Саратською районною філією Одеського обласного центру зайнятості 12 червня 2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 не повідомив фахівця Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, у зв`язку з чим сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання своїх обов`язків стягується у період з 02 грудня 2019 року по 11 червня 2020 року.

Також, відповідно до інформації викладеної у зазначеному акті, 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «Елемент-Гарант», ЄДРПОУ 42181214, з 02 грудня 2019 року як найманого працівника (без трудової книжки). Заробітна плата та ЄСВ сплачувались. В грудні 2019 року (30 календарних днів, заробітна плата склала 4400 грн.), а в лютому 2020 знаходився у відпустці за власний рахунок 29 календарних днів. 11 лютого 2020 року Саратською районною філією Одеського обласного центру зайнятості було направлено запит до ТОВ «Елемент-Гарант» в м. Маріуполь, Донецька область, з проханням надати підтверджуючі документи щодо прийняття та звільнення ОСОБА_1 для проведення розслідування страхового випадку, але запит 18 березня 2020 року повернувся, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Саратською районною філією Одеського обласного центру зайнятості 14 квітня 2020 року було направлено запит на нову юридичну адресу: АДРЕСА_1 щодо надання підтверджуючих документів про прийняття та звільнення ОСОБА_1 для проведення розслідування страхового випадку, але запит 15 травня 2020 року повернувся у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

11 червня 2020 року до Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості надійшов від Маріупольського міського центру зайнятості акт №507м від 11 червня 2020 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в якому вказано, що 11 червня 2020 року Маріупольським міським центром зайнятості було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 для встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Елемент-Гарант», але за вказаною адресою знаходиться ТОВ «Укртехсервіс», поруч металобаза, склад «Троянда Люкс», але повідомити про ТОВ «Елемент-Гарант» робітники зазначених підприємств не змогли. У зв`язку з тим, що ТОВ «Елемент-Гарант» за адресою: Донецька область м. Маріуполь, вул. Купріна, 38 фактично не знаходиться, провести розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення стосовно безробітного ОСОБА_1 не надалось можливим. Згідно даних про особу з державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 працював на ТОВ «Елемент-Гарант» з 02 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року (звільнено за ст. 36 п. 1 КЗпПУ).

Згідно з наказу Саратської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 19 червня 2020 року №29 «Про повернення коштів ОСОБА_1 » запропоновано ОСОБА_1 добровільно повернути 13812,83 грн отриманої допомоги по безробіттю.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0602-5/56068 від 11 серпня 2020 року, вбачається, що згідно наявних даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в Таблиці 5 Додатку 4 звіту з ЄСВ за грудень 2019 року страхувальника ТОВ «Елемент-Гарант», код ЄДРПОУ 42181214, відображено дату початку трудових відносин застрахованої особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 02 грудня 2019 з кодом категорії особи «2» (наймані працівники (без трудової книжки)). В Таблиці 6 Додатку 4 відображено суму нарахованої заробітної плати та суму нарахованого єдиного внеску. Звіти з ЄСВ за січень та березень 2020 року вищенаведеним страхувальником не надавались. В звіті за лютий 2020 року дані ОСОБА_1 в Таблиці 6 Додатку 4 відображені без нарахування заробітної плати, але заповнено показник «Кількість днів перебування у трудових відносинах» - 29, в тому числі «Кількість днів без збереження заробітної плати» - 29. В Таблиці 5 Додатку 4 за квітень 2020 року відображено дату припинення трудових відносин ОСОБА_1 зі страхувальником ТОВ «Елемент-Гарант» - 01 квітня 2020 згідно наказу 3/04 від 01 квітня 2020 року з підставою для припинення трудових відносин - ст. 36 п. 1 КЗпПУ. В Таблиці 6 Додатку 4 нарахування заробітної плати відсутні.

Згідно з представленої відповідачем копії трудової книжки, останній не працював у період з 22 жовтня 2019 року по 12 червня 2020 року. За записом №3 у трудовій книжці йому розпочато виплату допомоги по безробіттю. З 01 липня 2020 року прийнятий на роботу трактористом СВК «Південний».

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12020160420000138 від 12 червня 2020 року, 11 червня 2020 року до Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області надійшла письмова заява від ОСОБА_1 про те, що невстановлені особи здійснили відносно нього шахрайство.

Відповідно до довідки Введенської сільської ради Саратського району Одеської області від 25 червня 2020 року №261, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . У період з 01 жовтня 2019 року по теперішній час він постійно знаходився на території с. Введенка. За цей період були тільки виїзди до районного центру у смт. Сарата та одноразова поїздка до м Одеса. Як підтвердження факту постійного перебування за місцем проживання, ОСОБА_1 щомісячно здійснював проплати за послугу водопостачання та електрику, які приймаються в адміністративній будівлі сільської ради.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів у період з 01 липня 2019 року по 30 червня 2020 року відомості про отримання доходів ОСОБА_1 від ТОВ «Елемент-Гарант» відсутні.

Допитані свідки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 показали, що їм відомо, що ОСОБА_1 у період з кінця 2019 року та на початку 2020 року постійно знаходився на території с.Введенка, оскільки вони його бачили неодноразово протягом тижня, виїжджав лише до районного центру та м. Одеса.

Між сторонами виникли правовідносини щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, порядку його встановлення та нарахування допомоги по безробіттю.

За змістом п.п. 4, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому чинним законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої допомоги. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.

Пунктами 5 та 6 зазначеного Порядку визначено, що Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 18 лютого 2016 року (в редакції чинній на час здійснення моніторингу та перевірки) затверджений Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.п. 4, 9 порядку №136 Порядок та умови обміну інформацією, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, між Мінфіном та суб`єктами надання інформації, крім банків, визначаються Мінфіном разом із суб`єктами надання інформації, якщо інше не передбачено законом, з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Згідно з п.п. 8, 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятої у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі N 545/163/17 (провадження N 61-33727сво18).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як і довідка від 25 червня 2020 року №261 видана Введенською сільською радою Саратського району Одеської області, не є належними та допустимими доказами на підтвердження відсутності трудових відносин відповідача з ТОВ «Елемент-Гарант», у зв`язку з чим судом першої інстанції правильно було не прийнято до уваги.

Судом першої інстанції також правильно враховано, що під час здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації поданої ОСОБА_1 , роботодавцем документи надані не були, в акті розслідування №66 від 12 червня 2020 року зазначено, що надіслані запити позивачем повернулися у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. На виконання ухвали суду від 15 лютого 2021 року, інформація на підтвердження трудових відносин з відповідачем по справі надана не була, оскільки відповідно до рекомендованого повідомлення отримувач відсутній за вказаною адресою.

Відомості, про отримання заробітку відповідачем, підтверджуються лише витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) на ім`я ОСОБА_1 , в якому наявні відомості щодо нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску від ТОВ «Елемент-Гарант».

На спростування зазначеної інформації, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Реу Р.В., судом першої інстанції витребувано довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 у період з 01 липня 2019 року по 30 червня 2020 року, відповідно до якої відомості про отримання доходів від ТОВ «Елемент-Гарант» відсутні.

Судом першої інстанції зазначено, що при оцінці доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію поза розумним сумнівом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналізуючи встановлені судом першої обставини справи, надані на їх підтвердження докази та вимоги норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено існування трудових відносин з ТОВ «Елемент-Гарант» з 02 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року та факту приховування відповідачем свого працевлаштування, що призвело до незаконної виплати йому коштів позивачем, та недобросовісність його поведінки, оскільки висновки акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №66 від 12 червня 2020 року, ґрунтуються лише на інформації, яка отримана з державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, без обміну інформацією між всіма державними органами, зокрема без обміну інформацією з Державною податковою службою України; без дослідження первинних документів, які стали підставою для внесення такої інформації. Інформація щодо трудової діяльності відповідача підприємством не підтверджена, повторна звірка інформації не проводилась. Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0602-5/56068 від 11 серпня 2020 року, в Таблиці 6 Додатку 4 відображено суму нарахованої заробітної плати та суму нарахованого єдиного внеску, однак як вбачається з відомостей про доходи фізичної особи - платника податків, відповідач зазначених коштів не отримував, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність недобросовісності з боку відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не вбачається правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та ст. 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача виплаченої йому допомоги по безробіттю, оскільки позивачем до суду першої інстанції не подано належних та допустимих доказів недобросовісності з боку відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, що судом не враховано лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0602-5/56068 від 11 серпня 2020 року, яким було підтверджено достовірність інформації отриманої центром зайнятості за обміном даних з реєстру застраханих осіб ЄІАС ДСУ щодо наявності трудових відносин між відповідачем та ТОВ «Елемент-Гарант» у період з 02 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, дані листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0602-5/56068 від 11 серпня 2020 року фактично дублюють зміст наданих разом з позовною заявою витягів з Єдиної інформаційної-аналітичної системи Державної служби зайнятості України, які враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту даного листа-відповіді та наданих витягів, відповідачу нараховувалась заробітна плата та нараховано суму єдиного внеску (а.с.47, 68).

Проте відповідно до Відомостей з реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суму виплачених коштів від 14 січня 2021 року №17369 (а.с.156), в період з 01 липня 2019 року по 30 червня 2020 року відповідач такі доходи не отримував.

Враховуючи вищезазначене, а саме суперечність наявної інформації щодо отримання відповідачем вказаних коштів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи докази, у своїй сукупності, не дають змогу дійти висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 08 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 09 червня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький