ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2023 року Справа № 906/437/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
прокурор Мельничук Л.О.
від апелянта ОСОБА_1 - представник не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022, ухвалене суддею Прядко О.В., повний текст складено 03.10.2022, у справі № 906/437/21
за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Бердичівської районної ради, 2. Бердичівської міської ради
до відповідачів:
1. ОСОБА_1
2. Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради Житомирської області
про скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування державної реєстрації, повернення майна та визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформлених протоколом № UA-PS-2020-09-25-000211-3
В квітні 2021 року керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Бердичівської районної ради та Бердичівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив: - визнати недійсним та скасувати рішення сесії Бердичівської районної ради Житомирської області від 26.06.2020 №592 "Про приватизацію нежитлових будівель"; - визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.11.2020; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади с. Скраглівка в особі Бердичівської міської ради нежитлові будівлі: літ А-1 загальною площею 102,5 кв.м, літ Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 55232026) на нежитлові будівлі: літ А-1 загальною площею 102,5 кв.м, літ Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226052418208.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Бердичівська районна рада Житомирської області, приймаючи рішення № 592 вiд 26.06.2020 "Про приватизацію нежитлових будівель", діяла поза межами наданих їй повноважень і незаконно передала комунальне майно територіальної громади у приватну власність, що унеможливило подальше функціонування стадіону "Колос" як цілісного об`єкта фізичної культури та спорту.
Прокурор вважає, що продаж майна територіальної громади відбувся з порушенням законодавчо визначеної процедури, з порушенням приписів Закону України "Про приватизацію державного i комунального майна", а саме не зазначено таку умову приватизації, як збереження профілю використання спірного майна за конкретним призначенням як об`єкта фізичної культури та спорту, не проведено інвентаризацію стадіону "Колос" з усіма його активами, протиправно визначено стартову ціну об`єкта приватизації, яка є істотною умовою договору купівлі-продажу, а тому результати електронного аукціону і укладений на їх підставі договір купівлі-продажу нежитлових будівель є недiйсними, спірне майно підлягає поверненню у комунальну власність територiальних громад району, а відновлення становища, яке існувало до передачі у приватну власність нерухомого майна, можливе шляхом скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 11.02.2022 №50-90-557вих-22).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022 у справі № 906/437/21 позов задоволено у повному обсязі.
Визнано недiйсним та скасовано рішення ceciї Бердичівської районної ради Житомирської області вiд 26.06.2020 № 592 "Про приватизацію нежитлових будівель".
Визнано недiйсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель вiд 09.11.2020.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади с. Скраглівка в особi Бердичівської міської ради нежитловi будiвлi: лiт А-1 загальною площею 102,5 м2, лiт Б-1 загальною площею 19,6 м2, якi знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права приватної власностi за ОСОБА_1 (номер запису про право власностi: НОМЕР_1 ) на нежитловi будiвлi: лiт А-1 загальною площею 102,5 м2, лiт Б-1 загальною площею 19,6 м2, якi знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226052418208.
Визнано недiйсними результати електронного аукцiону, оформлені протоколом про результати електронного аукцiону № UА-РS-2020-09-25-000211-3, затверджені наказом Районного малого комунального РЕП Бердичівської районної ради вiд 19.10.2020 № 32-о.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 5780,50 грн судового збору.
Стягнуто з Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради Житомирської області на користь Житомирської обласної прокуратури 5780,50 грн судового збору.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022 у справі № 906/437/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові керівнику Бердичівської окружної прокуратури, всі судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:
- судом першої інстанції невірно встановлено той факт, що позивачем порушено кримінальне провадження від 24.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. І КК України і виявлено грубі порушення під час приватизації комунального майна;
- представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подавались клопотання щодо витребування матеріалів кримінального провадження № 4202106234000002 від 24.03.2021, оскільки із позовної заяви не вбачається які конкретно посадові особи Бердичівської районної ради притягнуті до кримінальної відповідальності, які дії їм інкриміновані, а також на якій стадії досудового розслідування знаходиться ця справа, але судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні такого клопотання;
- на адвокатський запит представниками ГУНП в Житомирській області надана відповідь про те, що станом на сьогодні ведеться тільки досудове розслідування кримінального провадження №4202106234000002;
- представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано клопотання щодо зупинення судового провадження до розгляду зазначеної кримінальної справи, оскільки остання може бути пов`язана з господарської справою і вплинути на результат розгляду господарської справи по суті, але судом першої інстанції в порушення вимог процесуального права знову ж таки було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання;
- документи та докази, на які посилається суд першої інстанції в своєму рішенні, а саме: рішення 24-ої сесії 24 скликання Скраглівської сільської ради від 20.07.2005, Акт приймання-передачі від 26.10.2005 про передачу на баланс об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність Бердичівської районної ради, яким передано окремі нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , рішення 46-ої сесії 7-го скликання Скраглівської сільської ради від 04.03.2020 за № 338, рішення 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради від 26.06.2020 за № 589, Акт приймання-передачі майна від 17.07.2020 в оперативне управління (на баланс) РМ КРЕП Бердичівської районної ради окремі нежитлові будівлі, рішення 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради від 26.06.2020 за № 9592, рішення 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради від 26.06.2020 за № 9590 та наказів РМ КРЕП № 27-0 та № 28-0, підтверджують тільки законність передачі на баланс КП КРЕП Бердичівської районної ради окремих нежитлових будівель за адресою: с. Скраглівка, Бердичівський район, вул. Чуднівська, 85;
- позивач не надав жодних доказів оскарження зазначених рішень чи наказів в Житомирському окружному адміністративному суді чи інших судах, а також прийнятих рішеннях судів щодо незаконності передачі на баланс КП КРЕП Бердичівської районної ради окремих нежитлових будівель.
- позивач не надав жодного доказу незаконності укладення договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально, нежитлових будівель, за адресою: АДРЕСА_1, укладеного на підставі Рішення 39 сесії Бердичівської районної ради № 592 від 26.06.2020 "Про приватизацію нежитлових будівель", в якому зазначено про реалізацію тільки окремих нежитлових будівель, але жодного посилання на продаж земельної ділянки, а також на підставі Протоколу про результати електронного аукціону № ЦА-Н5-2020-09-25-000211-3 від 25.09.2020.
- згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданим відповідачем при укладенні договору купівлі-продажу майна, у останньому зазначено не майновий комплекс, а окремі нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка за кадастровим номером 1810886000:08:000:0060 не була предметом продажу з аукціону;
- підстави представництва інтересів Бердичівської районної ради в суді органами прокуратури відсутні і прокурором не були обгрунтовані;
- предметом договору купівлі-продажу від 09.11.2020 були окремі нежитлові споруди та будівлі без передачі чи продажу земельної ділянки, для в подальшого розвитку спортивного напрямку в Бердичівському районі, тобто цільове призначення нежитлових споруд не змінювалось і не мало на меті зміну на інше;
- відповідач неодноразово, 16.03.2021та 11.02.2021, звертався до Бердичівської районної ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 4,2201 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з придбанням нежитлових споруд спортивно-культурного призначення для подальшого розвитку спортивного напрямку на території Бердичівського району;
- суд першої інстанції хибно стверджує, що при проведенні експертної оцінки при визначенні ринкової вартості об`єктів нерухомості залишено поза увагою та не враховано вартість земельної ділянки площею 4,2201 га за кадастровим номером 1810886000:08:000:0060, на якій розміщені об`єкти нерухомості;
- згідно з рішенням 39 сесії 7-го скликання від 26.06.2020 за № 2592 на приватизацію передавались тільки нежитлові будівлі та споруди без відчуження та передачі земельної ділянки, тому експертами ТОВ "МБТІ" та ТОВ "Експертною групою "Соломон" експертиза земельної ділянки не проводилась, а звіт про оцінку майна відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, таким чином договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.11.2020 і рішення 39 сесії 7-го скликання від 26.06.2020 за № 592 є правомірним та таким, що відповідає вимогам закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищенаведене апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та без повного та всебічного з`ясування обставин справи та наданих доказів.
Апеляційну скаргу подано через суд апеляційної інстанції.
Листом № 906/437/21/902/23 від 08.02.2023 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Житомирської області.
28.02.2023 до суду надійшли матеріали справи № 906/437/21.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022 у справі № 906/437/21; розгляд скарги призначено на 03.05.2023 об 11:00 год /т. 3 а.с. 134 - 135/.
10.04.2023 заступником керівника Бердичівської окружної прокуратури подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2947/23), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022 у справі № 906/437/21 залишити без змін /т. 3 а.с. 139 - 150/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№ 1883/23) ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні 03.05.2023 об 11:00 год. в режимі відеоконференції в Господарському суді Житомирської області /т. 3 а.с. 164 - 165/.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.06.2023 об 10:00 год.
31.05.2023 (вх. № 4635/23) на адресу суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю 01.06.2023 у судовому засіданні по справі АТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії у Верховному Суді, що підтверджується розпорядженням на службове відрядження № 127/20.
Відповідно до ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалами суду апеляційної інстанції від 03.04.2023 та 03.05.2023, явка представників сторін в судові засідання 03.05.2023 та 01.06.2023 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника апелянта, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.
Крім того колегія суддів зазначає, що апелянт своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи - 03.05.2023, про що свідчить витяг з електронного направлення ухвали суду від 03.05.2023 /т. 3 а.с. 175/, відповідно, у апелянта було достатньо часу щоб забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
Отже клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає.
В судовому засіданні 01.06.2023 прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Бердичівська міська рада та Районне мале комунального ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради явку повноважних представників в судове засідання 01.06.2023 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалами суду від 03.04.2023 та 03.05.2023 явка представників сторін в судові засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників Бердичівської міської ради, ОСОБА_1 , Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради, оскільки їх не явка не перешкоджає перегляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Бердичівською окружною прокуратурою в ході досудового розслідування кримiнального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021062340000002 вiд 24.03.2021 за ознаками кримiнального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, виявлено грубі порушення під час приватизації комунального майна /т. 1 а.с. 65/.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України вiд 13.08.2003 № 1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників" СТОВ "Скраглівецьке" в ocoбi арбітражного керуючого Роговченка В.М. звернулося до сільського голови с. Скраглівка Орлюка П.О. з листом № 7 від 06.05.2005 про прийняття на баланс сільської ради приміщення стадіону (весь комплекс) балансового вартiстю 180 699,00 грн, залишковою вартiстю - 76 531,00 грн /т. 1 а.с. 45/.
Відповідно до акта приймання-передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власнiсть, який затверджено головою Скраглівської сільської ради, з балансу СТОВ "Скраглівецьке" на баланс Скраглівської сільської ради передано стадiон, введений в експлуатацію 1980 року. Вартiсть основних фондів: відновна вартiсть - 180 699,00 грн, залишкова вартість - 76 531,00 грн /т. 1 а.с. 43-44/.
Рішенням 24-ої ceciї 24-го скликання Скраглівської сільської ради Бердичiвського району Житомирської областi вiд 20.07.2005 "Про надання згоди на передачу в районну комунальну власнiсть стадіону "Колос" надано згоду на передачу в районну комунальну власнiсть стадіону "Колос" в с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85б /т. 1 а.с. 40/.
20.09.2005 Державним комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності за Бердичівською районною радою Житомирської області на нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл. 102,5 м2, літ Б-1 заг.пл. 19,6 м2 в книзі 25, номер запису 1344, реєстраційний номер 12117169 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 02.09.2005 виконкомом Скраглівської сільської ради /т. 1 а.с. 61, 62/.
26.10.2005 згідно з Актом приймання-передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власнiсть (крім житла), затвердженим головою Бердичівської районної ради, у комунальну власність районної ради передано районний стадіон "Колос" - 2-х поверхова спортивна споруда, глядацькі споруди, літній павільйон, вбиральня, огорожа з металевої сітки. Загальні відомості об`єкта передачі: 1980 рік введення в експлуатацію; будівельний об`єм (загальний) - 476 м3; площа забудови (загальна) - 102,5 м2; площа земельноі ділянки - 5 га, корисна площа приміщень в будівлях - 42,5 м2. Вартiсть основних фондів; відновна вартість - 180 699,00 грн, залишкова вартiсть - 75 531,00 грн /т. 1 а.с. 41-42/.
Розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської областi вiд 21.01.2011 № 15 зобов`язано дитячо-юнацьку спортивну школу Бердичівського району оформити на праві оперативного управління нежитловi будівлі (майновий комплекс районного стадiону "Колос"), розташовані за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Скраглiвка, вул. Чуднiвська, 85б /т. 1 а.с. 32/.
Рішенням 46-ої сесії 7-го скликання Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області № 338 від 04.03.2020 надано дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної-грошової оцінки земельної ділянки площею 4,2201 га, кадастровий номер: 1810886000:08:000:0060 на території Скраглівської сільської ради, на якій розміщено стадіон "Колос" Бердичівської районної ради Житомирської області /т. 1 а.с. 47/.
Рішенням 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради Житомирської областi вiд 26.06.2020 № 589 "Про передачу на баланс нерухомого майна" вирішено передати нежитловi будівлі: лiт А-1 загальною площею 102,5 м2, лiт Б-1 загального площею 19,6 м2, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Скраглiвка, вул. Чуднiвська, 85б, що є спільною власністю територіальної громади сіл, селища району, з балансу дитячо-юнацької спортивної школи Бердичівського району в оперативне управлiння (на баланс) Районного малого комунального ремонтно-експлуатацiйного підприємства Бердичівської районної ради /т. 1 а.с. 33-34/.
Згідно з актом приймання-передачі майна від 17.07.2020 в оперативне управлiння (на баланс) Районного малого комунального ремонтно-експлуатацiйного підприємства Бердичівської районної ради передано нежитловi будiвлi: лiт. А-1 загальною площею 102,5 м2, та лiт. Б-1 загальною площею 19,6 м2. 3агальні відомості: стадіон "Колос" введено в експлуатацію в 1980 poцi, до його складу входять: 2-х поверхова спортивна споруда (будівля лiт. А-1), глядацькі трибуни, літній павільйон, вбиральня (лiт. Б-1), металева огорожа. Вартість основних фондів: відновна вартість: загальна стадіону "Колос" - 63244 тис.грн, залишкова вартість - 7571,59,00 грн /т. 1 а.с. 35-36/.
Рішенням 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради Житомирської області від 26.06.2020 № 592 "Про приватизацiю нежитлових будiвель" вирішено провести приватизацiю нежитлових будiвель: лiт А-1 загальною площею 102,5 м2, лiт Б-1 загальною площею 19,6 м2, якi знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с. Скраглiвка, вул.Чуднiвська, 85б, шляхом продажу на електронному аукціоні за умови збереження профілю діяльності за цільовим призначенням як об`єкт фiзичної культури i спорту; визначено Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради органом приватизації об`єктів малої приватизацiї спільної власності територіальних громад сіл, селища району та доручено укласти договiр з органiзатором аукціону; доручено голові районної ради підписати договiр купівлі-продажу об`єкта приватизації /т. 1 а.с. 60/.
Рiшенням 39-ої ceciї 7-го скликання Бердичівської районної ради Житомирської областi вiд 26.06.2020 № 590 доповнено перелік об`єктів спільної власностi територiальних громад сіл, селища Бердичiвського району, якi можуть бути приватизовані, затвердженого рiшенням районної ради вiд 18.04.2019 № 461, зокрема, пунктом 6 такого змісту: нежитлові будівлі лiт А-1 загальною площею 102,5 м2, лiт Б-1 загальною площею 19,6 м2, якi знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а.с. 63-64/.
18.09.2020 РМ КРЕП видано наказ № 27-о про затвердження умов продажу нерухомого комунального майна, визначених протоколом засідання аукціонної комісії № 6 від 18.09.2020 щодо нежитлових будівель: лiт А-1 загальною площею 102,5 м2, лiт Б-1 загальною площею 19,6 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: продаж об`єкта з умовою збереження профілю діяльності за цільовим призначенням як об`єкт фізичної культури і спорту та додатковими умовами продажу щодо відшкодування витрат на підготовку та проведення аукціону (оплата робіт з технічної інвентаризації, проведення незалежної оцінки нежитлових приміщень, оформлення договору купівлі-продажу) /т. 1 а.с. 49/.
24.09.2020 РМ КРЕП видано наказ № 28-о про внесення змін до інформаційного повідомлення на сайті електронної системи Prozorro щодо продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 з метою висвітлення в основній інформації затверджених умов продажу: продаж об`єкта з умовою збереження профілю діяльності за цільовим призначенням як об`єкт фізичної культури і спорту та додатковими умовами продажу щодо відшкодування витрат на підготовку та проведення аукціону (оплата робіт з технічної інвентаризації, проведення незалежної оцінки нежитлових приміщень, оформлення договору купівлі-продажу) /т. 1 а.с. 48/.
Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-09-25-000211-3 від 25.09.2020, нежитловi будiвлi лiт А-1 загальною площею 102,5 м2, лiт Б-1 загальною площею 19,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, продано шляхом викупу ОСОБА_1 (код: НОМЕР_2 ). Стартова ціна лоту: 65206,00 грн, запропонована ціна лоту (ціна продажу лоту) без урахування ПДВ: 201 000,00 грн /т. 2 а.с. 171-172/.
09.11.2020 між Бердичівською районного радою Житомирської області (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будiвель (надалі - Договір, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати майно - нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл. 102,5 м2, літ Б-1 заг.пл.19,6 м2 у власність покупця (продати), а покупець зобов`язується прийняти майно (купити) і сплатити за нього обговорено грошову суму. Нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл. 102,5 м2, літ Б-1 заг.пл. 19,6 м2, які відчужуються за цим договором, розташовані за адесою: АДРЕСА_1 , знаходяться на земельній ділянці площею 4,2201 га, кадастровий номер: 1810886000:08:000:0060, власником якої є Бердичівська районна рада /т. 1 а.с. 26-29/.
Цей договір укладено на підставі рішення 39 ceciї Бердичівської районної ради Житомирської області за № 592 вiд 26.06.2020 "Про приватизацію нежитлових будівель" та Протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-09-25-000211-3 вiд 25.09.2020, затвердженого наказом уповноваженого органу приватизації - Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради № 32-0 вiд 19.10.2020.
Згідно з п. 2.1 Договору, продаж нежитлових будівель: літ А-1 заг.пл. 102,5 м2, літ Б-1 заг.пл. 19,6 м2 вчинено за 201 000,00 грн.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 19.11.2020 приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Житомирської області Юрчук Н.І. зареєстровано право приватної власності на нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл. 102,5 м2, літ Б-1 заг.пл. 19,6 м2 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2020 /т. 1 а.с. 66-68/.
Бердичівською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Бердичівської районної ради та адресу Бердичівської міської ради Житомирської області повiдомлення від 31.03.2021 за № 50-90-207вих-21 із детальним описом порушень та інформацією про вибуття із комунальної власностi спірного майна, пропозицією про вжиття заходiв представницького характеру до захисту інтересів держави /т. 1 а.с. 73-83/.
У відповідь на вказане повідомлення Бердичівська районна рада надіслала лист вiд 19.04.2021 № 03-11/116, у якому зазначила, що не вбачає підстав для внесення на розгляд сесії питання про визнання незаконною процедури підготовки та відчуження нерухомого майна і не має наміру звертатись з відповідним позовом /т. 1 а.с. 84-86/.
Бердичівська міська рада листом вiд 19.04.2021 № 02-15/913 повідомила, що підтримує ініціативу Бердичівської окружної прокуратури щодо подання позову, оскільки не має необхідних документів для самостійного звернення до суду /т. 1 а.с. 87-91/. Вказану позицію Бердичівська міська рада підтвердила і у клопотанні від 16.06.2021 № 1/06-06 /т. 1 а.с. 204-211/.
Оскільки позивач - Бердичівська міська рада не вживала дій, спрямованих на захист інтересів держави, то керівник Хмельницької окружної прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив:
- визнати недійсним та скасувати рішення сесії Бердичівської районної ради Житомирської області від 26.06.2020 № 592 "Про приватизацію нежитлових будівель";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.11.2020;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади с.Скраглівка в особі Бердичівської міської ради нежитлові будівлі: літ А-1 загальною площею 102,5 м2, літ Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 55232026) на нежитлові будівлі: літ А-1 загальною площею 102,5 м2, літ Б-1 загальною площею 19,6 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226052418208 /т. 1 а.с. 2-23/.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.05.2021 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради Житомирської області.
Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися, строк підготовчого провадження продовжувався.
14.02.2022 до суду від Бердичівської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову та залучення співвідповідача від 11.02.2022 № 50-90-557вих.22, у якій прокурор просив доповнити позов новою позовною вимогою про визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформлених протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-09-25-000211-3, затвердженим наказом Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради від 19.10.2020 № 32-о.
Також прокурор просив залучити до участі у справі Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради Житомирської області як співвідповідача, посилаючись на те, що вказаний орган відповідно до делегованих повноважень був органом приватизації об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста, а також здійснює від імені Бердичівської районної ради правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним об`єктом /т. 2 а.с. 159-178/.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.05.2022, зокрема, заяву Бердичівської окружної прокуратури про зміну предмета позову та залучення співвідповідача від 11.02.2022 № 50-90-557 вих-22 прийнято та ухвалено здійснювати розгляд справи № 906/437/21 з урахуванням її вимог; залучено до участі у справі № 906/437/21 співвідповідача - Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради Житомирської області, вилучивши його зі складу третіх осіб; у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 906/437/21 відмовлено /т. 2 а.с. 205-207/.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.06.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача-1 про витребування доказів від 03.06.2022 вих. № 33/22, а саме матеріалів кримінального провадження № 42021062340000002 від 24.03.2021 /т. 2 а.с. 218-219/.
15.09.2022 Господарським судом Житомирської області за наслідками розгляду позову керівника Бердичівської окружної прокуратури постановлено оскаржуване рішення у справі № 906/437/21 про задоволення позову у повному обсязі /т. 3 а.с. 7-18/.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону „Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Відповідно до ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Аналіз положень ст. 53 даного Кодексу у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Тобто прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної зави:
- повiдомлення від 31.03.2021 за № 50-90-207 вих-21 на ім`я Бердичівської районної ради та Бержичівської міської ради із детальним описом порушень та інформацією про вибуття із комунальної власностi спірного майна, пропозицією про вжиття заходiв представницького характеру до захисту інтересів держави /т. 1 а.с. 73-83/;
- лист вiд 19.04.2021 № 03-11/116, у якому Бердичівська районна рада зазначила, що не вбачає підстав для внесення на розгляд сесії питання про визнання незаконною процедури підготовки та відчуження нерухомого майна і не має наміру звертатись з відповідним позовом /т. 1 а.с. 84-86/;
- лист вiд 19.04.2021 № 02-15/913, у якому Бердичівська міська рада зазначила, що підтримує ініціативу Бердичівської окружної прокуратури щодо подання позову, оскільки не має необхідних документів для самостійного звернення до суду /т. 1 а.с. 87-91/.
Отже невжиття заходів для усунення виявлених порушень у розумний строк з боку вказаних органів або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Бердичівської районної ради та Бердичівської міської ради.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст.16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтями 19, 143, 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
За приписами ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності (п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
До повноважень районних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власностi територіальних громад сiл, що перебуватоть у управлінні районних рад (п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Положеннями ч. 1, 4-7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.
До об`єктів малої приватизації належать, зокрема, об`єкти соціально-культурного призначення. До об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств (п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про фізичну культуру i спорт", спортивна споруда - нерухоме майно, призначене для занять фізичною культурою і спортом.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельнiй дiлянцi, переміщення яких є неможливим без їх знищення та зміни їх призначення (ст. 181 ЦК України). Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цiльового призначення (ст. 183 ЦК України).
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).
Поняття стадіону означає комплексну спортивну споруду, яка складається з футбольного поля, майданчиків, бігових доріжок, трибун для глядачів, допоміжних приміщень і признач. для тренувань і змагань з різних видів спорту.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд (ДК БС), затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін. До інженерних споруд відносяться, зокрема, спортивні споруди.
Відповідно до Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-13-2003 Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди, затверджених наказом Держбуду України № 184 від 10.11.2003, стадіон - комплекс споруд, призначених для проведення навчальної, тренувальної роботи та демонстрації спортивних змагань з одного чи різних видів спорту. До його складу можуть входити: спортивне ядро чи арена з місцями для глядачів, комплекс приміщень для глядачів, поле та майданчики для тренувально-навчальної роботи, а також інші відкриті та криті спортивні споруди з допоміжними приміщеннями та територіями. Спортивне ядро - площинна спортивна споруда, що складається з поля для футболу, оточеного легкоатлетичною доріжкою для бігу по колу, місць для штовхання ядра, легкоатлетичних стрибків, метання диска, молота і списа. Допоміжні приміщення (будинки) - приміщення (будинки), призначені для обслуговування осіб, які займаються, глядачів, а також необхідні для забезпечення експлуатації споруди (Додаток В (обов`язковий)).
Стадіони є основними спортивними та фізкультурно-оздоровчими спорудами, які бувають відкритими та закритими (Додаток И (довідковий)). Спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди за функціональним призначенням поділяються на комплекси та групи: основні, призначені безпосередньо для спортивних та фізкультурно-оздоровчих занять; допоміжні, призначені для осіб, які займаються, тренерів та суддів, а також медичні, службово-адміністративні, складські тощо; комплексу для глядачів (п.1.2 вищевказаних Державних будівельних норм).
Судом встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власнiсть (крім житла) вiд 26.10.2005, у комунальну власність районної ради передано районний стадіон "Колос" - 2-х поверхова спортивна споруда, глядацькі споруди, літній павільйон, вбиральня, огорожа з металевої сітки /т. 1 а.с. 41-42/.
На підтвердження передачі до комунальної власності стадіону "Колос" саме як цілісного комплексу до матеріалів справи також додано інформацію з Державного архіву Житомирської областi вiд 30.03.2021 № 07-12/236, відповідно до якої рішенням виконавчого комітету Бердичівської районної Ради народних депутатів Житомирської областi вiд 19.08.1980 № 323 "Про надання шефської допомоги колгоспу імені Леніна в будівництві стадіону" зобов`язано суб`єкти господарювання вжити ряд заходів, як наприклад, побудувати відкриту бесідку і закінчити влаштування огорожі, побудувати туалет і виготовити лави для глядачів, оформити місце забудови криниці, виготовити спортивне обладнання та в`їзну арку стадіону, виготовити дренажні роботи футбольного поля, побудувати автодорогу, встановити телефонний апарат, побудувати бігові доріжки тощо, з метою завершення своєчасного будівництва стадiону /т. 1 а.с. 69-72/.
Тобто стадіон є цілісним комплексом спортивних споруд, а 2-х поверхова спортивна споруда (будівля літ А-1) (суддівська) та вбиральня (літ Б -1) є його складовими частинами і не можуть бути самостійним об`єктом права власності. А тому продажу підлягало не окреме майно, а об`єкт соціально-культурного призначення, а саме - фізичної культури та спорту.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про фізичну культуру i спорт", приватизація спортивних споруд здійснюється відповідно до закону. Зміна цільового призначення приватизованих спортивних споруд не допускається.
Однак рішенням 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради Житомирської області від 26.06.2020 № 592 "Про приватизацiю нежитлових будiвель", в порушення вимог чинного законодавства, вирішено провести приватизацiю нежитлових будiвель: лiт А-1 загальною площею 102,5 м2, лiт Б-1 загальною площею 19,6 м2, якi знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с. Скраглiвка, вул. Чуднiвська, 85б, що унеможливило подальше функціонування стадiону "Колос" як цілісного комплексу.
Згідно з ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та iншi акти у формі рішень. Акти органів та посадових ociб мiсцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Приписами ч. 1 ст. 393 ЦК України унормовано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Бердичівська районна рада в порушення вимог чинного законодавства щодо приватизації спортивних споруд як цілісного комплексу безпідставно прийняла рішення щодо окремих складових частин комунального майна територіальної громади - стадiону "Колос", а тому позовні вимоги в частині визнання рішення 39-ої cecii 7-го скликання Бердичівської районної ради вiд 26.06.2020 № 592 "Про приватизацію нежитлових будівель" незаконним та його скасування є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено порядок приватизації державного і комунального майна, який передбачає:
- формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі;
- прийняття рішення про приватизацію;
- прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства;
- проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом;
- затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією;
- опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності здійснюється на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі протягом п`яти робочих днів з дня ухвалення місцевою радою рішення, передбаченого частиною четвертою статті 11 цього Закону.
Приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом: продажу об`єктів права державної або комунальної власності на аукціоні (спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну) та викупу об`єкта приватизації (спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю) (п. 2, 9 ч. 1 ст. 1, ст. 13 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначає Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок).
Однією з обставин, якою прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги, є допущене порушення органом приватизації встановленого законодавством порядку інвентаризації та оцінки майна.
Згідно з п. 21 Порядку № 432, інформація, яка підлягає внесенню до електронної торгової системи під час опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, має включати: щодо об`єктів нерухомого майна, зокрема, інформацію про балансову вартість або її відсутність.
Частиною 4 ст. 22 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що стартова ціна об`єкта малої приватизації визначається аукціонною комісією на рівні балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації. У разі відсутності балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації така вартість встановлюється аукціонною комісією на підставі вартості, визначеної відповідно до Методики оцінки, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма закріплена у п. 22 Порядку.
Відповідно до п. 1 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 (далі - Методика), остання застосовується для проведення оцінки, зокрема, об`єктів державної і комунальної власності, які відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" належать до об`єктів малої приватизації (за умови відсутності балансової вартості об`єктів державної (комунальної) власності).
Відповідно до довідки № 7а від 06.05.2004, виданої виконкому Скраглівської сільської ради, балансова вартість об`єкта - стадіон становить 180 699,00 грн, а залишкова вартість - 76 531,00 грн; згідно з відомістю розрахунку про вартість нерухомого майна - стадіону "Колос" (інвентарний номер - 10133001), що пропонується до передачі, станом на 17.07.2020 балансова вартість об`єкта становить 63 244,00 грн (по об`єктах окремо не виділено), загальний знос - 55 672,41 грн, залишкова вартість - 75 71,59 грн /т. 1 а.с. 46, 37/.
Відповідно до висновку ТОВ "МБТІ" про вартість майна (об`єкта оцінки) - нежитлової двохповерхової адміністративно-побутової будівлі (літ А-1) загальною площею 107,8 м2, вбиральні (літ Б-1) загальною площею 19,6 м2, будівлі I гр. капітальності, 1980 року будівництва, станом на 31.07.2020 вартість нежитлової будівлі складає - 56 946,00 грн, а вбиральні - 8 260,00 /т. 1 а.с. 59/.
Згідно з рецензією № 16/20 від 31.08.2020 на звіт про оцінку нежитлової будівлі (пл.107,8 м2) та будівлі вбиральні (пл.19,6 м2), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за висновком рецензента ТОВ "Експертна група "Соломон" звіт про оцінку майна відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна /т. 1 а.с. 55-58/.
Прокурор стверджує, що експертом при визначенні ринкової вартості об`єктів залишено поза увагою та не враховано вартiсть земельної ділянки площею 4,2201 га, кадастровий номер 1820886000:08:000:0060, на якій розміщується стадіон "Колос", складові частини якого i були об`єктом приватизації.
Крім того оцінювачем вартості майна для аналізу взято об`єкти ринку комерційної нерухомості Житомирської області та м.Бердичів, якi є значно менш економічно вигідні, аніж складові частини цілого стадiону. З аналогічних мотивів, на думку прокурора, неспроможним є і висновок рецензента ТОВ "Експертна група "Соломон" вiд 31.08.2020. Прокурор також відмітив, що під час проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності не використовувались дані поточної інвентаризації стадіону "Колос", оскільки така не проводилась.
За змістом п. 52 Методики процес оцінки об`єкта полягає у: 1) проведенні інвентаризації об`єкта його балансоутримувачем або органом приватизації, 2) відборі органом приватизації суб`єкта оціночної діяльності та укладенні з ним договору на проведення оцінки об`єкта, 3) наданні органом приватизації вихідних даних для незалежної оцінки об`єкта приватизації.
Пунктом 8 Методики визначено, що інвентаризація майна здійснюється інвентаризаційною комісією, утвореною за рішенням органу приватизації (іншого суб`єкта управління об`єктами державної власності або органу місцевого самоврядування).
Положеннями пп. 4 п. 8 Методики встановлено, що за результатами інвентаризації складається зведений акт інвентаризації майна за формою згідно з додатком 6, який підписується головою та членами інвентаризаційної комісії і затверджується керівником органу приватизації (іншого суб`єкта управління об`єктами державної власності або органу місцевого самоврядування) або уповноваженою ним особою.
Відповідно до п. 16 Методики, погодження, затвердження або прийняття оцінки майна органом приватизації (іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування) у випадках, визначених законодавством, без залучення суб`єктів господарювання здійснюється за результатами рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки), що проводиться згідно із статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами оцінки. Обов`язковою умовою для погодження, затвердження або прийняття висновку про вартість майна (акта оцінки) є наявність висновку рецензента, що міститься в рецензії, складеній рецензентом відповідно до вимог законодавства, про відповідність звіту про оцінку майна (акта оцінки) ознакам, зазначеним в абзаці другому або третьому пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, на відповідний звіт про оцінку майна (акт оцінки).
Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки або висновку про вартість майна органом приватизації (іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування), додатками до якого є акт оцінки або висновок про вартість, що затверджується, і рецензія на акт оцінки або звіт про оцінку майна. Погодження висновку про вартість майна здійснюється шляхом скріплення його печаткою та підписом керівника відповідного органу або уповноваженої ним особи (п.17 Методики).
З підстав викладеного, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд встановив, що всупереч вимог ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного i комунального майна" інвентаризація районного стадіону "Колос" з усіма його активами не проводилась, оцінка майна органом приватизації не затверджувалась, що є підставою для визнання результатів електронного аукцiону за лотом № UА-РS-2020-09-25- 000211-3 недійсними. Доказів протилежного сторонами не надано.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що стартова ціна та ціна у договорі купівлі-продажу спірного об`єкта приватизації не відповідають його справедливій ринковій вартості, чим порушуються майнові інтереси територіальної громади.
Разом з тим об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю їх дiяльностi, однак у договорі купівлі-продажу нежитлових будiвель від 09.11.2020 відсутня умова обов`язкового збереження профілю дiяльностi об`єкта як об`єкта фізичної культури та спорту.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов`язання у ст. 11, 629 ЦК України.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Аналогічні положення містяться і у ст. 180 ГК України, за якою зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
09.11.2020 між Бердичівською районного радою Житомирської області (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будiвель /т. 1 а.с. 26-29/.
Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.
Частиною 4 ст. 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на бiржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорiв купівлі-продажу або не випливае з їхньої суті.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 9, 11 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За результатами розгляду такого спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.11.2020 укладено з порушенням приписів Закону України "Про приватизацію державного i комунального майна", приймаючи до уваги положення ст. 203, 215 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний договір слід визнати недійсним, оскільки продаж майна територіальної громади відбувся з порушенням встановленого законодавством порядку підготовки і проведення його приватизації, у договорі купівлі-продажу нежитлових будiвель від 09.11.2020 відсутня умова обов`язкового збереження профілю дiяльностi як об`єкта фізичної культури та спорту.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).
Враховуючи, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.11.2020 є обґрунтованою і підлягає задоволенню, нежитлові будiвлі: лiт А-1 загальною площею 102,5м2, лiт Б-1 загальною площею 19,6 м2, якi знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, підлягають поверненню у комунальну власність територіальної громади с. Скраглiвка в oco6i Бердичівської міської ради, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим як вбачається із змісту позовних вимог, прокурор вважає, що відновлення становища, яке існувало до передачі у власність ОСОБА_1 комунального нерухомого майна, можливе шляхом скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 55232026 вiд 19.11.2020.
Як вбачається з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 19.11.2020 приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Житомирської області Юрчук Н.І. зареєстровано право приватної власності на нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл. 102,5 м2, літ Б-1 заг.пл. 19,6 м2 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2020, який в судовому порядку визнаний недійсним.
Згідно з положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції після 16.01.2020, що діяла на час укладення оспорюваного договору), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Разом із тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" та рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України"), судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Враховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.11.2020, на підставі якого була проведена державна реєстрація права приватної власності визнаний недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені прокурором вимоги в частині скасування державної реєстрації права приватної власностi за Красуцьким О.Й. (номер запису про право власностi: 55232026) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача-1 про витребування доказів від 03.06.2022 вих. № 33/22 /т. 2 а.с. 210-211/, а саме матеріалів кримінального провадження № 42021062340000002 від 24.03.2021, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.2 ст.81 ГПК України).
Враховуючи, що вказане клопотання подано відповідачем 03.06.2022, тобто з порушенням вимог, встановлених ст. 81 ГПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у його задоволенні.
Крім того, у матеріалах справи міститься лист Головного управління національної поліції в Житомирській області № 9-46/105/24-2022 від 17.01.2022, в якому зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202106234000002 триває /т. 2 а.с. 201/.
Тобто у кримінальному провадженні № 4202106234000002 відсутній вирок суду, який набрав законної сили та який у відповідності до ч. 6 ст. 75 ГПК України є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Щодо твердження апелянта про безпідставність відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 906/437/21 до завершення розгляду кримінального провадження № 4202106234000002 від 24.03.2021, оскільки обставини встановленні в даному кримінальному провадженні можуть вплинути на результат розгляду справи № 906/437/21 по суті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
При цьому вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до п.п. 10, 24 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10). Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 24).
Вказане свідчить про те, що підставою зупинення провадження у господарській справі може бути наявність іншої справи (судового провадження), яка розглядається в порядку кримінального судочинства. При цьому наявність відритого кримінального провадження на стадії досудового розслідування, на яке посилається відповідач у вказаному клопотанні, як на підставу зупинення, не є підставою для зупинення провадження у справі в розумінні статті 227 ГПК України, у зв`язку з тим, що ГПК України не передбачено обов`язку чи права суду зупинити провадження у справі у зв`язку з наявністю кримінального провадження на стадії досудового розслідування.
Варто зазначити, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до завершення розгляду кримінального провадження, так само і стосовно того, що зібрані у справі № 906/437/21 докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, що суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України /т. 2 а.с. 198-199/.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу-1 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 906/437/21 до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженню № 4202106234000002 від 24.03.2021.
Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень, а наведені в ній доводи є необґрунтованими.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022 у справі № 906/437/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 906/437/21 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "09" червня 2023 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.06.2023 |
Оприлюднено | 14.06.2023 |
Номер документу | 111454914 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо приватизації майна про укладення, зміну, розірвання, виконання договорів купівлі-продажу та визнання їх недійсними |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Крейбух О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні