Рішення

від 12.06.2023 по справі 916/3965/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р. м. Київ Справа № 916/3965/21

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Морський Торговельний порт "Южний"

65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 13, код ЄДРПОУ 04704790

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл"

08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Південна, буд. 7, корп. 3, кв. 208, код ЄДРПОУ 39440179

про стягнення штрафних санкцій

за участі представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

Обставини справи:

За ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2021 до Господарського суду Київської області передано за територіальною підсудністю позовну заяву (вх. №246/22 від 24.01.2022) Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані нарахуванням позивачем відповідачу штрафних санкцій за порушення строків виконання відповідачем зобов`язань за договором від 08.12.2020 № Т/БП-321/20, що укладений між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2022 судом прийнято позовну заяву (вх. №246/22 від 24.01.2022) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3965/21 за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 09.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, яким позовну заяву (вх. №246/22 від 24.01.2022) Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про долучення доказів понесення витрат на правову правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі (вх. №4862/23 від 13.03.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2023 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (вх. №4862/23 від 13.03.2023) про долучення доказів понесення витрат на правову правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі на 23.03.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача (вх. №5516/23 від 22.03.2023).

У судове засідання 23.03.2023 представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За результатами розгляду заяви, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2023 у справі №916/3965/22 позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Відповідач 13.03.2023 подав до суду заяву про долучення доказів понесення витрат на правову правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення.

2. Аргументи позивача

Позивач своїх аргументів та заяв по суті заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення не надав, у судове засідання 23.03.2023 не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений засобами електронного зв`язку, а також телефонограмою від 17.03.2023.

3. Аргументи відповідача

Відповідачем заявлене покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. На підтвердження понесення цих судових витрат відповідачем надані на розгляд суду:

- копія акту №1 від 09.03.2023 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №050121 від 05.01.2021;

- копія платіжної іструкції №6239 від 13.03.2023 на суму 40000,00 грн.

Також відповідач зазначає, що розмір витрат на правову допомогу згідно з договором та додатком №9 до договору про надання правової допомоги від 05.01.2021 визначений сторонами у фіксованому розмірі, що склав 40000,00 грн. Враховуючи викладене та позицію Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020, додаткове подання детального опису робіт та кількості годин, що витрачені на підготовку документів, у такому випадку, не потребується.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного учасниками справи та висновки суду за результатами розгляду заяви

Щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу та його обґрунтованості.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, зазначається, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутня копія договору про надання правової допомоги від 05.01.2021 та додатків до нього, на які у своїй заяві посилається відповідач. Таким чином, суд не має можливості встановити всі обставини, необхідні для розподілу судових витрат, зокрема, погодження відповідачем гонорару адвоката у заявленому фіксованому розмірі: 40000,00 грн.

Також суд відзначає, що своїм рішенням від 09.03.2023 у даній справі судом повністю задоволено позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл".

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Таким чином, судові витрати відповідача на правничу допомогу залишаються за відповідачем.

6. Результати розгляду заяви

6.1. Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про покладення витрат відповідача на професійну правничу допомогу на позивача.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні заяви (вх. №4862/23 від 13.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Південна, буд. 7, корп. 3, кв. 208, код ЄДРПОУ 39440179) про стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 13, код ЄДРПОУ 04704790) витрат на професійну правничу допомогу - відмовити повністю.

2. Судові витрати відповідача залишити за відповідачем.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 12.06.2023.

Суддя С.О. Саванчук