Постанова

від 30.05.2023 по справі 130/3560/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 130/3560/21

провадження № 61-9580св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство «Золотий лев»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєв Микола Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий Лев» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року в складі судді Верніка В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року в складі колегії суддів Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року фермерське господарство «Золотий лев» (далі також - ФГ «Золотий лев», позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєв М. В., та згідно заяви про зміну предмета позову просило:

- скасувати рішення державного реєстратора Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєва М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59719494 від 09 серпня 2021 року о 08:24:42, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис за номером 433881668 про інше речове право (право оренди земельної ділянки) за ФГ «Золотий лев» на земельну ділянку кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2428288505210, площею 2,9312 га;

- скасувати рішення державного реєстратора Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєва М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59719494 від 09 серпня 2021 року щодо припинення права оренди за ФГ «Золотий лев» на земельну ділянку кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, площею 2,9312 га;

- перевести з 01 січня 2024 року на ФГ «Золотий лев» права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 18 вересня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Жмеринського району нотаріального округу Вінницької області Лавреновим Р. І., земельної ділянки площею 1,4656 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0147, та земельної ділянки площею 1,4656 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0148, що утворились в результаті поділу земельної ділянки площею 2,9312 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, який був укладений між ОСОБА_1 (як продавцем) та ОСОБА_2 (як покупцем);

- стягнути з ФГ «Золотий Лев» на користь ОСОБА_2 в якості компенсації вартості земельних ділянок грошові кошти в сумі 36 276,00 грн, що знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА у Вінницькій області.

Позов мотивований тим, що 05 січня 2012 року між ФГ «Золотий лев» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1 щодо оренди земельної ділянки площею 2,93 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, розташованої на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, строком на 25 років. Договір оренди зареєстровано 25 травня 2012 року у відділі Держкомзему у Жмеринському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 052100004005967 державним реєстратором Малаховською А. А.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 вересня 2021 року № 276875030 позивачу стало відомо про те, що 05 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_1 державний реєстратор Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарев М. В. рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень від 09 серпня 2021 року, індексний номер 59719494, зареєстрував право оренди земельної ділянки за ФГ «Золотий лев» на земельну ділянку з кадастровим номером 0521083000:06:001:0010, площею 2,9312 га, номер запису 43381668; дата укладання договору оренди - після 2013 року/дата державної реєстрації (до 2013 року) - 14 грудня 2012 року, строк: 3 роки 12 місяців 17 днів, дата закінчення дії договору - 31 грудня 2016 року.

10 серпня 2021 року на підставі рішення цього державного реєстратора, індексний номер рішення 59719494, право оренди земельної ділянки, номер запису 43381668, за ФГ «Золотий лев» автоматично було припинено. 18 вересня 2021 року ОСОБА_1 здійснила продаж ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 0521083000:06:001:0010 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Жмеринського нотаріального округу Вінницької області Лавреновим Р. І.

Це призвело до порушення права позивача, зокрема, його переважного права як орендаря на купівлю цієї земельної ділянки. Оскільки земельна ділянка вже відчужена і укладення письмового договору між орендарем та іншою особою про передачу переважного права купівлі-продажу не можливе, позивачем пред'явлено, у тому числі, вимоги про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу з 01 січня 2024 року (коли юридичні особи матимуть право купувати відповідні земельні ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року позовні вимоги ФГ «Золотий лев» задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєва М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59719494 від 09 серпня 2021 року о 08:24:42, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис за номером 433881668 про інше речове право (право оренди земельної ділянки) за ФГ «Золотий лев» на земельну ділянку кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2428288505210.

Скасовано рішення державного реєстратора Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєва М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59719494 від 09 серпня 2021 року щодо припинення права оренди ФГ «Золотий лев» на земельну ділянку кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, площею 2,9312 га.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ФГ «Золотий лев» в частині переведення на нього з 01 січня 2024 року прав та обов`язків покупця за договором, укладеним між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, купівлі-продажу від 18 вересня 2021 року земельної ділянки площею 1,4656 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0147, та земельної ділянки площею 1,4656 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0148, що утворились в результаті поділу земельної ділянки площею 2,9312 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, та стягнення з ФГ «Золотий Лев» на користь ОСОБА_2 компенсації вартості земельних ділянок у сумі 36 276,00 грн. Розподілено судові витрати.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено порушення його прав як орендаря спірних земельних ділянок, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки - предмет договору оренди від 05 січня 2012 року, оскільки цей договір оренди є чинним до 2037 року, не визнаний недійсним, та не розірваний. Тому відповідні рішення державного реєстратора є неправомірними.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу суд виходив з того, що статус юридичної особи у позивача не визначає підстав задоволення судом даної позовної вимоги за умовою, що має настати, а саме переведення на нього оспорюваних прав покупця за вказаним правочином безпосередньо з 01 січня 2024 року, тобто після закінчення встановленого законом строку заборони відповідного відчуження на користь юридичної особи земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності та віднесена до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому суд визнав безпідставними доводи позивача щодо неможливості захисту останнім свого права у спосіб передачі переважного права покупця іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку до 01 січня 2024 року (спливу заборони на отримання у власність такого виду земельної ділянки юридичними особами).

Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФГ «Золотий лев» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 170,00 грн; зобов`язано ФГ «Золотий лев» сплатити ОСОБА_1 різницю витрат на професійну правничу допомогу в сумі 830,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що за наслідками розгляду справи наявна необхідність розподілу судових витрат, а саме - витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 12 липня 2022 року, ФГ «Золотий лев» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про переведення прав та обов`язків покупця та стягнення грошової компенсації, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

В іншій частині (задоволених позовних вимог позивача) рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції та апеляційним судом не переглядалося.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу ФГ «Золотий лев» залишено без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року залишено без змін.

Розподілено судові витрати.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу, оскільки такі відповідають нормам матеріального та процесуального права. ФГ «Золотий лев», обґрунтовуючи свою позицію щодо наявності підстав для переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором вказував, що така позовна вимога є єдиним можливим способом захисту. Однак, апеляційний суд не погодився з цим, адже позивач відповідно до статті 130-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), не був позбавлений права звернутися до суду з позовом про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки на третю особу, яка має право на набуття у власність такої земельної ділянки. Натомість, позивач наполягає перевести права та обов`язки покупця саме на нього. Крім того, вимога землекористувача (орендаря) про «переведення прав та обов`язків покупця з 1 січня 2024 року» не може бути задоволена також з тих підстав, що вона містить вимогу на майбутнє і такий спосіб захисту не передбачений ні Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ні ЗК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 вересня 2022 року ФГ «Золотий лев» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року.

У касаційній скарзі ФГ «Золотий Лев» просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову щодо переведення на ФГ «Золотий лев» прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та стягнення з ФГ «Золотий лев» на користь ОСОБА_2 грошової компенсації та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року і ухвалити нове рішення в цій частині, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 07 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ «Золотий Лев» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року року, та витребував справу з суду першої інстанції.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ФГ «Золотий лев» зазначає, що вимога про переведення прав та обов`язків покупця на позивача з 01 січня 2024 року є єдиним можливим належним і ефективним способом захисту його переважного права як орендаря на отримання у власність спірних земельних ділянок.

Позивач також вказував, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних спірних правовідносинах.

Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 3, частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 382381 від 10 серпня 2007 року, належала земельна ділянка площею 2,9312 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, яка розташована на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий лев» укладено договір оренди земельної ділянки № 1, а саме - земельної ділянки площею 2,9312 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0010.

За пунктом 3.1. договору оренди земельна ділянка передана в оренду на 25 років.

05 січня 2012 року сторонами договору оренди було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Жмеринському районі, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 25 травня 2012 року №052100004005967.

Враховуючи умови договору та беручи до уваги статтю 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення договору), відповідно до яких договір оренди землі набрав чинності 25 травня 2012, тобто після його державної реєстрації, строк дії договору - до 25 травня 2037 року.

За відомостями з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 вересня 2021 року № 276875030 встановлено:

- 05 серпня 2021 року державний реєстратор Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєв М. В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59719494 від 09 серпня 2021 року, зареєстрував право оренди та припинення права оренди земельної ділянки площею 2,9312 га за ФГ «Золотий лев» відповідно до договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий лев», дата державної реєстрації - 14 грудня 2012 року, строк дії - 3 роки 12 місяців 17 днів, дата закінчення строку дії договору - 31 грудня 2016 року;

- 10 серпня 2021 року державний реєстратор Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєв М. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59791801 від 12 серпня 2021 року зареєстрував право оренди вказаної земельної ділянки за ОСОБА_2 відповідно до договору оренди від 15 серпня 2021 року, серія та номер б/н, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , строк дії договору - 10 років, дата закінчення строку дії договору - 15 липня 2031 року з автоматичним продовженням його дії. Дане речове право припинено внесенням відомостей до реєстру 09 вересня 2021 року цим державним реєстратором, індексний номер рішення - 59719494;

- 10 серпня 2021 року державний реєстратор Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєв М. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59791801 від 12 серпня 2021 року зареєстрував право оренди земельної ділянки за ОСОБА_2 , відповідно до договору оренди від 15 липня 2021 року, серія та номер б/н, укладеному між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 строк дії договору - 20 років, дата закінчення строку дії договору - 15 липня 2041 року з автоматичним продовженням його дії. Дане речове право припинено на підставі додаткової угоди від 14 вересня 2021 року, відомості про що внесено до реєстру 17 вересня 2021 року цим державним реєстратором, індексний номер рішення - 60416901.

Відповідно до пункту 7.1.7. договору оренди земельної ділянки від 05 січня 2012 року № 1 у випадку продажу орендодавцем земельної ділянки (її частини) протягом, дії даного договору, орендар має переважне право на придбання у орендодавця земельної ділянки (її частини).

Якщо орендар прийняв рішення про продажу або відчуження в будь-якій формі земельної ділянки (її частини), він повинен негайно повідомити про це орендаря, відправивши письмову пропозицію відносно придбання земельної ділянки (її частини) із вказівкою вартості продажу та умов продажу (пункт 7.2.4. договору).

18 вересня 2021 року між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,9312 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, яка розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, Коростівецька сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір посвідчений приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Лавреновим Р. І. за реєстраційним номером 924. Ціна договору - 36 276,00 грн

18 вересня 2021 року державний реєстратор Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєв М. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60447336 від 18 вересня 2021 року зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 2,9312 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0010 в цілому за ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 вересня 2021 року.

Згідно з копією довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 09 грудня 2021 року, оціночна вартість земельної ділянки площею 2,9312 га кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, складає 58 123,67 грн.

Відповідно до повідомлення головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 22 грудня 2021 року № 422/475-21 при державній реєстрації земельних ділянок в Національній кадастровій системі, шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 2,9312 га, кадастровий номер 0521083000:06:001:0010, який набув статусу архівної земельної ділянки, шляхом її поділу створені земельні ділянки: площею 1,4656 га кадастровий номер 0521083000:06:001:0147 та площею 1,4656 га кадастровий номер 0521083000:06:001:0148, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільського господарського виробництва.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд здійснює перегляд рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та стягнення грошової компенсації, та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц).

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. (стаття 13 ЦПК України).

За частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Суди встановили, що ФГ «Золотий лев» у позові, крім іншого, просило перевести на нього права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного 18 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважаючи, що це є єдиним можливим належним і ефективним способом захисту. Разом із цим, позивач просив стягнути на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості земельних ділянок (утворених внаслідок спірної земельної ділянки) - 36 276,00 грн, що знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА у Вінницькій області.

У частині першій статті 130-1 ЗК України зазначено, що переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб`єкти: а) у першу чергу - особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення, якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва; б) у другу чергу - орендар земельної ділянки.

У разі якщо відповідно до закону особа, зазначена у пунктах «а» і «б» цієї частини, не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вона може в порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку.

Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може бути передано його суб`єктом іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку (частина пята статті 130-1 ЗК України).

За частиною четвертою статті 130-1 ЗК України у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб`єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.

Підпунтом б) пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що до 1 січня 2024 року забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв).Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином, суди правильно встановили, що ФГ «Золотий лев», яке є юридичною особою, ні на момент звернення до суду із даним позовом, ні на момент ухвалення рішення у справі не міг набути у власність спірну земельну ділянку (виділені земельні ділянки при поділі) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог в частині переведення на позивача прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки з 01 січня 2024 року та стягнення на корить колишнього власника ( ОСОБА_2 ) грошової компенсації її вартості.

При цьому суди правильно зазначили про неможливість задоволення заявленої позовної вимоги («переведення прав та обов`язків покупця з 1 січня 2024 року»), оскільки вона спрямована на захист права позивача на майбутнє і такий спосіб захисту не передбачений ЦК України та ЗК України

Разом із цим, позивач відповідно до статті 130-1 ЗК України, не був позбавлений права звернутися до суду з позовом про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки на третю особу, яка має право на набуття у власність такої земельної ділянки.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий лев» в частині вирішення позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та стягнення грошової компенсації.

Щодо відхилення доводів касаційної скаргиФГ «Золотий лев».

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних ФГ «Золотий лев» в частині позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та стягнення грошової компенсації, правильно встановив обставини спірних правовідносин на підставі наявних доказів, належним чином застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги, що даний спосіб захисту є належним є помилковими, оскільки за статтею 130-1 ЗК України такі вимоги могли бути заявлені іншою, ніж позивач особою, ним уповноваженою. Разом із цим, захист права на майбутнє, як того просив позивач, не може бути здійснений в судовому порядку, оскільки за статтями 4 ЦПК України, 15 ЦК України, захисту підлягає порушене, невизнане, оспорюване право, свободи, чи законні інтереси.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди в частині вирішення позову про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та стягнення грошової компенсації, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили всі обставини у справі на підставі недостатніх доказів, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги позивача є ідентичними доводам її апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд вважає, що відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, аргументи касаційної скарги позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за їх межі судом касаційної інстанції не встановлено.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та стягнення грошової компенсації, та апеляційний суд правильно застосували норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та стягнення грошової компенсації, та суд апеляційної інстанції повно встановили обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначили норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення у відповідній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий лев» залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 липня 2022 року в справі за позовом фермерського господарства «Золотий лев» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Бабчинецької сільської ради Вінницької області Косарєв Микола Володимирович, в частині вирішення позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та стягнення грошової компенсації, та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук