Ухвала
від 12.06.2023 по справі 755/102/22
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 755/102/22

Провадження №2/369/1501/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Безпалюк НаталіїВолодимирівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми авансу,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми авансу.

У ході розгляду справи до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Безпалюк Наталії Володимирівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми авансу, в якій вона просила суд забезпечити її позов шляхом:

накладення арешту на належні на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельні ділянки з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що знаходяться: Київська область, Києво-Святошинський (наразі Бучанський) район, Шпитьківська сільська рада, а саме:

кадастровий номер 3222488200:07:002:5357, площа 0.092 га, номер запису про право власності 17425040;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5358, площа 0.0927 га, номер запису про право власності 17425003;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5359, площа 0.0857 га, номер запису про право власності 17424756;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5360, площа 0.0864 га, номер запису про право власності 17424705;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5361, площа 0.12 га, номер запису про право власності 17424668;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5362, площа 0.12 га, номер запису про право власності 17424600;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5363, площа 0.12 га, номер запису про право власності 17424577;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5364, площа 0.1178 га, номер запису про право власності 17424552;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5365, площа 0.12 га, номер запису про право власності 17424523;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5366, площа 0.1199 га, номер запису про право власності 17424494;

кадастровий номер 3222488200:07:002:5367, площа 0.0974 га, номер запису про право власності 17424449;

заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі щодо цих же земельних ділянок.

В обґрунтування вимог заяви позивач посилалась на те, що у провадженні суду перебуває справа за її позовом, і вона свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами 09.09.2021 було укладено правочин з порушенням вимог законодавство, що вказує на його нікчемність. За цим правочином позивачем було передано відповідачу кошти у розмірі 538000,00грн., що за своєю природою є авансом.

Відтак, в силу приписів чинного законодавства грошові кошти, передані позивачем на користь відповідача у сумі 538000,00 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Тобто, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу 538000,00 грн.

Крім того, позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначила, що наразі цей обов`язок відповідачем не виконано, що вказує на необхідність застосування приписів ст. 625 ЦК України, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача суми авансу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від цієї суми.

А отже, з відповідача на користь позивача за неправомірне користування чужими грошовими коштами слід стягнути, крім 538000,00 грн., також 3% річних у сумі 24630,08 грн. та інфляційні втрати у сумі 177891,66 грн., а всього 740521,74 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2023 заяву позивача про забезпечення позову було задоволено.

Проте, позивач знову подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення її позову до ОСОБА_2 про повернення суми авансу, а саме:

накласти арешт на належні на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 :

земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:12:003:5150, площею 0.0821 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька с/рада;

земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:12:003:5135, площею 0.2358 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька с/рада;

15/100 будівлі, загальною площею 657.4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку, кадастровий номер 3222487200:04:008:5002, площею 0.8 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Хотівська с/рада;

заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі щодо цих же об`єктів нерухомого майна.

При цьому, позивач зазначила, що під час виконання згаданої ухвали суду стало відомо, що майже все своє майно, в тому числі й те, що суд обтяжив, відповідач відчужив третій особі на підставі договорів купівлі-продажу від 22.05.2023, і це підтверджується доданими до заяви про забезпечення позову інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідача залишилось інше майно, а саме:

земельна ділянка, кадастровий номер 3222482000:12:003:5150, площею 0.0821 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька с/рада;

земельна ділянка, кадастровий номер 3222482000:12:003:5135, площею 0.2358 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька с/рада;

15/100 будівлі, загальною площею 657.4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка, кадастровий номер 3222487200:04:008:5002, площею 0.8 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Хотівська с/рада.

Відповідно до наданих позивачем звітів про експертну грошову оцінку майна перелічене майно відповідача, що залишилось, у сукупності коштує 724858,47грн.

Позивач вважає,що заобставин,що склалися,відповідач,будучи власником такого нерухового майна, в силу вимог ст. ст.317, 319 ЦК України може відчужити його без відома позивача та суду на користь інших осіб, як це вже було ним зроблено з метою ухилення від відповідальності за невиконання взятих на себе спірних зобов`язань, що призведе до того, що виконати рішення суду у разі задоволення позову буде не можливо, оскільки відповідач у разі відсутності обтяжень може вже не бути власником цього майна (та й іншого нерухомого майна, за рахунок якого можна виконати вимоги позивача у разі задоволення цього позову) на час постановлення чи набрання законної сили рішення суду, а тому, відповідно, спрямовані позивачем на захист своїх порушених прав засоби будуть вже неактуальними, неефективними та такими, що жодним чином не сприятимуть поновленню її порушених прав. Стягнення сплаченого позивачем авансового платежу буде неможливим.

Частиною 1 ст. 153ЦПК Українипередбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.

У зв`язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1ст. 149ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2ст. 149ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3ст. 150ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходівзабезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накластиарешт,чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходизабезпечення позовузастосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву прозабезпечення позову,суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність видузабезпечення позову,який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 у справі №523/11320/19).

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 у справі №204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань прозабезпечення позовуперевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 у справі № 308/7086/20.

Верховний Суд у цій постанові також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання прозабезпечення позову,суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходівзабезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань прозабезпечення позовуперевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №724/561/20 та від 07.07.2021 у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

У постанові ОП КГС ВС від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 Судом було констатовано, що накладення арешту на нерухоме майно є належним заходом забезпечення позову про стягнення коштів. Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд встановив, що між сторонами існує спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми авансу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від цієї суми, у розмірі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 740521,74 грн.

Позивач вже зверталась до суду із заявою про забезпечення її позову, в якій вона просила суд забезпечити позов шляхом: